Югобол


Югославський футбол завжди був на провідних ролях у Європі. Зірок з неба, можливо, юги не хапали, але постійно перебували «десь одразу за грандами». Ця земля споконвіку була багата талантами. Це стосується не лише гри №1,  а й інших видів спорту – баскетболу, водного поло, тенісу, гірськолижного спорту тощо. Невелика, навіть за європейськими мірками, країна невтомно давала світові нових зірок.

Після розпаду Союзної Югославії та кровопролитних подій кінця 80-х-початку 90-х, на мапі Європи з’явилися нові незалежні держави. Втім від цього південні слов’яни не стали менш впливовими гравцями на європейській футбольній арені.

Найсильніші з них хорвати та серби є досить відчутною силою, з якою рахується будь-хто, але й слабші футбольні дружини Словенії, Боснії і навіть Македонії час від часу щипають пір’я грандам. Але, щонайцікавіше, незважаючи на відсутність належного фінансування, чемпіонати всіх без винятку пост-югославських країн цілими пачками постачають добротних гравців для багатших першостей.

Спробуємо проаналізувати успіхи балканських країн в футболі у новітній час. Збірні розташовано відповідно до їхніх здобутків.

1. Хорватія.

Без сумніву найсильніша серед вищезгаданих. Третє місце на ЧС-1998 та два чвертьфінали Євро свідчать про це. Країна з населенням 5 мільйонів, за рідким винятком, є учасником всіх серйозних футбольних турнірів у світі, а імена Шукера, Бобана, Просінечкі, Бокшича, Модрича, Оліча та інших, гадаю, не потребують представлення.

До цього колективу має бути прикута особлива увага, адже це наш прямий суперник за вихід до південноафриканського мундіалю.

«Картаті» напрочуд збалансований сильний колектив, в якому важко когось виділити. Хіба що воротаря класного в них таки немає.

2. Сербія.

Доволі суперечлива команда. З одного боку, у них дуже пристойний склад (як на мене, не слабший за хорватський), але це не заважає їм раз по раз провалюватися на чемпіонатах Європи й світу, або взагалі повз них пролітати. Команда лише раз вийшла до вісімки найсильніших збірних Європи в 2000, але ганебно програла у чвертьфіналі голландцям – 1:6. Також можна згадати фіаско на ЧС-2006. 0:6 від Аргентини ще довго будуть ножем у серці симпатиків сербської збірної.

В трикольорових сильний захист та півзахист, але немає такої супер зв’язки форвардів як Оліч і Петрич в Хорватії, а воротарі мабуть ще слабші, ніж Стипе Плетикоса.

У нинішньому розіграші Сербія стартувала дуже впевнено, та поки що не грала з Францією, тож якісь висновки можна буде робити трохи згодом.

3. Словенія.

Доволі середній колектив. Коли ми говоримо «Словенія», то можемо згадати хіба що Златко Заховича. Проте саме ця збірна зупинила нас на шляху до Євро-2000.

Словенці двічі виходили до основної сітки відповідно чемпіонату Європи та світу, але на цьому казка закінчувалася – зелено-білі (колір форми) неодмінно посідали останнє місце. Інколи збірна найпівнічнішої югославської республіки видає сенсаційні результати на кшталт перемоги над Італією, але неможна говорити про це як тенденцію.

Зараз, як на мене, вони мають найслабший склад за останні років десять. З відомих імен можна назвати хіба що воротаря «Удинезе» Хандановича, Вальтера Бірсу та «тарана» з «Кельну» Мілівоє Новаковича, який незрозуміло чому ще не опинився в якомусь з німецьких грандів.

Незважаючи на це, Словенія реально претендує на вихід до ЧС-2010. Можливо вся розгадка криється у характері цього маленького гордого народу, його непоступливості.

4. Боснія і Герцеговина. За іменами - третя дружина слов’янських Балкан. Салігаміджич, Дзеко, Ібішевич, Саліхович, Мисимович, Байрамович, Рахимич, П’янич – від таких гравців, скоріш за все, не відмовилася б і серйозніша збірна. Але босняки демонструють дуже нестабільні результати. Земляки Даріо Срни (так, правий край «Шахтаря» і збірної Хорватії народився саме у Боснії, але згодом емігрував до благополучнішої країни) одного разу мали реальний шанс потрапити до Євро-2004, але не змогли обіграти на своєму полі Данію і залишилися навіть без плей-офф. 

У нинішньому відборі збірна цієї країни поки що друга, але побачимо, як вони зіграють з іспанцями та турками.

5. Македонія. Власне кажучи, дуже скромний колектив, в якому лише один яскравий футболіст – нападник «Лаціо» Ґоран Пандев. Ризикну спрогнозувати, що найближчі років десять ця збірна не потрапить ані до ЧС, ані до ЧЄ. Максимум на що вони можуть сподіватися, це псувати нерви грандам, що македонці вміють робити. Особливо незручно з ними грати англійцям. Може Михайличенкові варто зателефонувати до тренерського штабу цієї команди, щоб ті поділилися з ним таємницею (Англія з нами у групі) J

6. Чорногорія. Наймолодша збірна Європи вже встигла зарекомендувати себе міцним горішком – нічиї з Ірландією та Болгарією, і мінімальна поразка на виїзді Італії. 

Напевно, лише відсутність досвіду завадила Црній Ґорі розжитися більшою кількістю очок на старті відбору.

Відсутність класних кіпера (мабуть, це головний біль усіх пост-югославських збірних, окрім хіба що Словенії) та захисників, команда компенсує за рахунок непоганого опорника Цетковича з «Ганзи» та кількох класних гравців атакувального плану – Вукчевича, Вучиніча, Йоветича.

Симпатичний колектив з Чорногорії все ще має шанси на одну з двох перших сходинок у своїй відбірній групі. А набравшись досвіду, у наступних циклах безперечно стане серйозним суперником, з яким рахуватимуться усі.

Можна скільки заманеться розмірковувати, яке місце б посідала у футбольному світі збірна югославських республік в наш час. Перевірити все це просто неможливо. Тому нижченаведений склад є лише варіантом символічної збірної.

Голкіпер: Ханданович («Удинезе» - Словенія). Гадаю, цілком логічно. Єдиний воротар з вищезгаданих країн, який виступає в пристойному європейському клубові. Хорват Плетикоса зі «Спартака», чи Стойковскі з голландського ере відерто слабші.

Захист: Пару центрбеків склали б Шимунич («Герта» - Хорватія) та Видич («МЮ» - Сербія). Такий тандем міг би стати найкращим у Європі. Поєднання стовпа оборони Видича із досвідченим «залізним дроворубом» з німецької «Герти» Йосипом Шимунічем снився б у страшних снах багатьом нападникам.

Правий фланг окупував би Чорлука («Тоттенгем» - Хорватія). Ліву бровку віддали б захиснику з навичками бомбардира Даніелю Праньїчу («Геренвен» - Хорватія). Щоправда, лівий край Хорватії досить часто забуває про свої основні функції. Як результат, численні пропущені голи з його зони, але кращої кандидатури не видно, тож ганяти Даніелю від прапорця до прапорця.

Півзахист: Щодо опорного, то тут вагаюсь між «нашим» хорватом Оґнєном Вукоєвичем («Динамо» К) та «паличкою-виручалочкою» донецького «Шахтаря» сербом Іґорем Дуляєм. Мабуть таки, Вуко – у нього більше ігрової практики. На правому фланзі ми б побачили нашого доброго знайомого боснійського хорвата Даріо Срну («Шахтар»). В центрі б діяв досвідчений гравець збірної Сербії та міланського Інтеру Деян Станкович, а таким собі «вільним художником» був би хорват Іван Ракитич з «Шальке-04». За інших умов, його міг би замінити Лука Модрич («Тоттенгем» - Хорватія), але той зараз далекий від своєї кращої гри.

Напад: Тут вибір просто колосальний. Можна спробувати дует хорватських форвардів «Гамбурга» Івіци Оліча й Младена Петрича, які розуміють одне одного з півслова. Але не забуваймо, що ще є такі класні виконавці як Елдін Джеко («Вольфсбург» - Боснія), Ґоран Пандев («Лаціо» - Македонія), Мілівоє Новакович («Кельн» - Словенія) та Мирко Вучинич («Рома» - Чорногорія). Вони будуть «на підхваті».

Капітан: Нехай, буде досвідчений «мідлфілдер» Інтеру Деян Станкович. Людина вже не один рік на провідних ролях у Серії А. Заслужив.

Тренер: Славен Біліч (Хорватія). Ексцентричний керманич хорватської дружини з замашками рок-співака буде колоритною особою на чолі нашої віртуальної збірної.

Отож, маємо наступний склад:

Ханданович – Чорлука, Видич, Шимуніч, Праньїч – Вукоєвич, Срна, Станкович (к), Ракитич – Оліч (Пандев, Новакович), Петрич (Джеко, Вучинич).

Головний тренер – Славен Біліч.    

На мій погляд, таку збірну мало б хто хотів у суперники на нашому континенті J

Аналізуючи здобутки югославського футболу, диву даєшся, як стільки талановитих людей може регулярно з’являтися на такій малій території. Дуже повчальний приклад для однієї країни. Можна викидати двозначні суми (не в гривнях) для підсилення своїх клубів, а можна створити систему, яка за значно менших витрат даватиме здібних футболістів. Вибір завжди є, що й доводять серби з хорватами.

P.S. Прохання не підозрювати автора статті у мріях відтворити колишню Югославію. Я аж ніяк не сербський імперіаліст. Більше того, визнаю право кожної нації на самостійне визначення своєї долі. Даний нарис є лише спробою проаналізувати здобутки колишніх югославських футбольних збірних у новітні часи, а збірна є суто символічною.


Відкрити | Коментарів: 7

Шукаємо воротаря для "Металісту"!!!


Після невдалої спроби Харкова пробитися до 1/4 фіналу Кубку УЄФА керманич "Металу" Мирон Маркевич емоційно викрикнув, що у його команди немає кіпера.

Дійсно, Горяїнов став останнім часом дуже часто помилятися. Згадаємо хоча б помилку на виході, яка призвела до голу Вукоєвича у Києві, невпевнені дії під час стандартів із "Шахтарем". Якщо ще місяць тому питання "хто стоятиме у рамці воріт "Металісту"?" звучало б щонаймменше дивно, то зараз я б прислухався до слів пана Мирона - а раптом куплять когось нового? І навіть виклик Михайличенком Олександра Горяїнова до збірної виглядає скоріше подякою за колишні заслуги (тим більше, шансів витіснити Пятова у Сашка нуль).

Цікаво, хто б міг стати новим стражем воріт синьо-жовтих? Шуста чи Худжамова "Шахтар" не віддасть. Рибка з ДК? Теж малоймовірно, та й характер у Риби ще той. Жук? Марущак? Чи кіпера слід шукати за кордоном?

Хто на Вашу думку може стати новим №1 у харківській команді?


Відкрити | Коментарів: 95

В Україні з'явився свій Джерард?


На цю замітку надихнули численні пости, у яких півзахисника київського Динамо Олександра Алієва порівнюють зі Стівом Джі.

Чи відповідає це дійсності? невже Сашко нарешті взявся за розум?

Запрошую всіх до обговорення гри Алієва. Висловлюйте свою думку ствосно нього.

Єдине прохання: без офф-топу.


Відкрити | Коментарів: 91

Хто винен у тому, що в "Металіста" коротка лава запасних?


Не знаю як Вас, а мене особисто вже дістала постійна мантра коуча "Металу" Мирона Маркевича, що в його клубі лише 13-14 гравців виского рівня, яких немає ким замінити. Мовляв, дуже важко одним і тим самим складом грати на три фронти.

З цього приводу виникає два питання. Ні, навіть, три:

1). Для чого існує молодіжна школа "Металіста"? Між іншим, декілька вихованців харківського клубу доросли до рівня молодіжної збірної України. Невже неможна хоча б на заміну випускати, наприклад, Селіна у матчі з командами рівня ФК "Львів" чи "Іллічівець"?

2). Навіщо було відпускати Тришовича і Бабича? А як там поживає Антонов? До речі, останній міг би замінити забраного "Шахтарем" Фоміна..

3). І нарешті, як говорять американці, angle цієї замітки - А ХТО ВИНЕН, ЯК НЕ ГОЛОВНИЙ ТРЕНЕР КОМАНДИ У ТОМУ, ЩО В НЕЇ НЕМАЄ ПОВНОЦІННОЇ ЛАВИ ЗАПАСНИХ? Хто заважає Маркевичу на гроші Ярославського доукомплекутвати клуб? Тим більше, у нижчих за рангом командах УПЛ бігає чимало хороших гравців, які коштуватимуть принаймні не більше, ніж Асеведо чи Березовчук.

Я дуже поважаю пана Мирона, але в даному випадку мені здається, що це його прокол і звинувачувати він має тільки себе.


Відкрити | Коментарів: 76
Музика : The No Smocking Orchestra - Vasya  

Црна Ґора - футбольний карлик чи боєздатний європейський колектив?


Ось і з'явилась на політичній мапі Європи нова держава. Крихітна мальовнича країна з населенням менше мільйона..

Як і кожна поважаюча себе незалежна держава, Чорногорія має свій футбольний чемпіонат і національну збірну. Вже незабаром хлопці з Црни Ґори дебютують в офіційному футболі (поки вони провели декілька товариських поєдинків з перемінним успіхом).

Група у них підібралась, як на мене, доволі рівна:

  1. Італія.
  2. Болгарія.
  3. Ірландія.
  4. Кипр.
  5. Грузія.
  6. Чорногорія

Чи вдасться їм вийти бодай у плей-офф?

В принципі, склад у них доволі непоганий. Не фонтан, звісно, але хороші гравці є. Та й все ж таки представники сильної югославської школи...

Отже, знайомимось!

Кіпери:

Вукашин Полексич ("Татабанья", Угорщина) - основний

Младен Божович ("Будучность")

Срджан Блажич ("Левадіакос", Греція)

Захисники:

Саво Павичевич ("Гайдук" К, Сербія)

Рісто Лакич ("Будучность")

Радослав Батак ("Анкараспор", Туреччина)

Милан Йованович ("Університатя" К-Н, Румунія)

Лука Пейович ("Моґрен")

Міодраґ Джудович ("Спартак" Нл, Росія)

Йован Танасієвич ("Динамо" М, Росія)

Як бачимо, найпроблемніша ланка команди. Повна відсутність відомих імен. Хіба що Танасієвич має бути знайомий українському вболівальнику.. Про що казати, коли місце у рамці займає представник угорського середняка, а допомогають йому захищати ворота хлопці з чемпів Сербії, Румунії чи Чорногорії!

Півзахист:

Янко Тумбашевич ("Войводина", Сербія)

Владімір Божович ("Рапід" Б, Румунія)

Бранко Бошкович ("Рапід" В, Австрія)

Неделько Влахович ("Будучность")

Мілорад Пекович ("Майнц", Німеччина)

Джорджіє Цеткович ("Ганза", Німеччина)

Симон Вукчевич ("Спортинг", Португалія)

Нікола Дрінчич ("Амкар", Росія)

Тут ситуація значно краща! Вукчевич грає за сильний європейський клуб. Пекович є одним з лідерів "Майнцу", що претендує на вихід до бундесліги. Цеткович виступає за "Ганзу". Божич грає за пристойну румунську команду.

Напад:

Мірко Вучинич ("Рома", Італія)

Милан Пурович ("Спортинг", Португалія)

Стеван Йоветич ("Партизан" Б, Сербія)

Іґор Бурзанович ("црвена Звєзда", Сербія)

Срджан Радоньїч ("Оденсе", Данія)

Без сумніву, найсильніша ланка збірної. Вучинича й Пуровича не потрібно представляти, ви мали змогу бачити як вони грають у матчах з ДК! Мирко, взагалі, просто звір! Як він Київ самотужки розривав! Зірка №1 чорногорського футболу. Йоветич у свої 18 років є лідером нападу бєлґрадського "Партизану", ним цікавляться європейські ґранди. Бурзанович виступає за "Црвену Звєзду". Якщо ще Делібашича ("АЕК", Греція, екс-"Партизан", "Спортинг") підтягнуть, то взагалі файно буде)))! А ще є Радомир Джалович ("Рієка", Хорватія) і Нікола Нікезич ("Гавр", Франція), хоча, зважаючи на солідний підбір форвардів, шансів пробитися до основи у останніх двох небагато.. 

Тренер:

Зоран Філіпович

Маловідома персона. Тренував посередні португальські й сербські клуби. Треба Савичевичу кращу кандидатуру підшукати..

От така вона, чорногорська дружина. Симпатична, трясця, команда! Буду вболівати за них. З групи, навряд чи вийде, а от досвіду набереться. І, впевнений, на стадіоні "Под Ґоріцом" нікому солодко не буде. Чорногорці зарекомендували себе ще з часів турецького іга гордим непоступливим народом. Футбол не є винятком.

 

 

 

 


Відкрити | Коментарів: 24


http://football.ua/i/user_45x45/cd0a1de7-9d5f-4526-a3f7-7443f4227ca2.jpg 1706

Навигация по блогу




Антиинтересы


Зміст сторінки


Календар

Апрель
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
ОБОЗ.ua