Жіночий погляд

«Якою помилкою було вдягти ці гетри під ці шорти…»


„Город над вольной Невой” сьогодні гуляє


Як все-таки небагато треба людині для щастя...

 

Мешканці Санкт-Петербургу стверджують, що вчора ввечері по місту можна було проїхати спокійно – усі були на футболі. ;-) Петровський приймав гостей із Франції. А саме марсельський „Олімпік”, який нарешті почав виправляти своє скрутне становище у чемпіонаті. Усі ми пам’ятаємо, як після 9-го туру на посаду головного тренера заступив 54-річний бельгієць Ерік Геретс, який швидко довів колектив до стану боєздатності. І, напевно що усі пам’ятають його фантастичний дебют: гучна перемога над „великим та жахливим” „Ліверпулем” на Анфілді (гучною ця перемога була тільки на словах, т.я. ми ж з вами добре пам’ятаємо той „Ліверпуль”...). За свою кар’єру від здобував 5 чемпіонств із 4 різними клубами. Непоганий результат, як на мене. І ще цікаво, що „Марсель” з 2000 року пережив 16 (!) змін головних тренерів.

Проте, здається, що ОМ зараз на ходу. Так що побажаємо їм успіхів у чемпіонаті Франції, так як далі йдемо ми!

Французи їхали до Петербурга із непоганим запасом у два м’ячі. Нагадаю, що зустріч на Велодромі закінчилася перемогою господарів із рахунком 3:1. Ну тоді, через відомі проблеми у захисній ланці пітерців, на поле випустили „священну корову” – Горшкова. Українець за походженням, від 10 років віддав „Зеніту”, став улюбленцем, а згодом і живою легендою. Ви б бачили, як його обожнює Петровський! Проте, ветеранам місце у ложі для почесних гостей (доведено „Міланом” – додадуть деякі). І тоді ж, зенітівці наприкінці матчу забили надважливий м’яч у ворота „Марселя”. І зробив це ні хто інший, як Андрій Аршавін. Отже, 3:1

І ось матч-відповідь. Проблем у „Зеніта” поменшало, але легше від цього нікому не стало. Травми Ломбертса, Домінгеса і Ріксена + дискваліфікації Кіма і головного тренера Адвоката якось не викликали оптимізму. І тренерський штаб вирішує проблему єдиним можливим засобом: „затиканням дірок”. Улюблена схема Діка 4-3-3. Крижанець і Широков склали дует оборонців, Ширлу і Анюкову ввірили фланги, Зирянову, Тимощуку і Денисову залишили центр, а Файзулін, Аршавін і Погребняк – відповідальні за атаку.

Десь хвилин 20 нічого не відбувалося. Тільки пітерські фанати тішили ефектним перфомансом. Щільна гра французів, неточності при передачах „зенітівців”. Ініціативу гості, ввічливо віддали господарям. Пізніше, пітерці остаточно влаштувалися на половині поля марсельців. Почалась пристрілка.

Який момент втратив Зирянов на 28 хвилині!

Файзулін випав з гри. І ніяк не бажав туди повернутися. Доречи, як і Насрі у складі гостей.

Тотальна перевага „Зеніта”. І цю перевагу графічно оформив форвард-загадка Погребняк. Відзначимо і Пашиного асистента. Аршавін – це все-таки Аршавін. Попри усю мою несимпатію до нього особисто, треба визнати, що він є двигуном зенітівських атак.

Але на 43 хвилині гаряче стало у штрафній господарів. Сісе втік по флангу і вийшов на побачення із Малафєєвим. Слава доказав, що із нервами у нього все гаразд. Браво.

Пітерці активно пресингували французів, намагаючись зустрічати суперника на його половині поля. Насрі так і не видно. Зате всюди встигає в’юнкий Валбуена.

Ширл і Анюков достатньо непогано відпрацьовують на своїх флангах.

Практично усі підбори – за петербуржцями.

Проте, час минав, а переможного голу все не було... І заміни вже назріли. Французи почали вміло возити „Зеніт”, тягнучи дорогоцінний час. А ті просто стали... Десь на 69 хвилині подумалось: „Чого Спот гальмує?! Потрібні заміни!”.

Коли згодом, замість Файзуліна (хто б сумнівався!) вийшов Текке, „Зеніт” відразу ж подвоїв свою перевагу, вдруге „засмутивши” Манданду. Відзначився, хто би ви думали... Погребняк! Мені починає подобатись цей хлопець ;-).

У французів почалася ледь помітна паніка. „Ледь помітна” – тому що масованої навали ми так і не дочекалися. Здавалось, що марсельці намагалися атакувати тому що „так треба”. За таких умов, вистояти 18 хвилин було лише питанням зібраності.

І ось він, свисток. „Зеніт” йде далі, хоча і за такої „важкуватої” гри, але все-таки далі.

П.С. Адвокат рулить! Попри усі нарікання на нього. Є така мода у петербурзької преси: лізти туди, куди не треба лізти і аналізувати те, що не треба було б аналізувати. Наприклад, пам’ятаю ці „підколи” минулої весни: „В „Зеніті” гарно грають лише ті, хто не проходив тренувальних зборів із Адвокатом (малися на увазі перш за все, звичайно, Тимощук і Зирянов). Хотілося запитати: Ви особисто так вирішили? А якщо припустити те, що вони просто грають краще за інших? Таке не спадало на думку? До чого тут навантаження на зборах?! Це – справа тренера. Професіонала, найманого для виконання певних завдань. Підкреслюю: професіонала. А ви пробували побудувати абсолютно нову команду за такого тиску з боку Мас-медіа? Ви взагалі то пробували себе у якості менеджера футбольної команди?

Пам’ятаю ще багато нарікань на його роботу з боку преси протягом усього минулого сезону. Фанати, підігріті журналістами, час від часу закликали звільнити Діка з посади головного тренера. Чого це? Пресі ж треба про щось писати. Гра не видовищна – давайте покритикуємо. Конфлікт в команді – давайте покритикуємо тренера. Так ладно б просто покритикувати, так деякі лізуть туди, куди не треба. Ну ось як ти можеш знати що таке тренувальний процес зсередини?! Так може не треба лізти туди, де ти нічого не розумієш?

Ось, справді, минулого сезону було дуже цікаво: критикували-критикували роботу Адвоката, пророкували навіть його відставку, а ось якось несподівано... золото РПЛ. Якось не в’яжеться...

І ось новий сезон. Команда демонструє відмінну фізичну готовність. Ну що? Де тепер ті „розумники”, які кричали про „нелюдськи” навантаження? Команда, хоч дещо важкувато, але виконує завдання на кожен матч... Гра не дарує естетичного задоволення? А що нам головне: естетика чи результат?

Може треба почати просто довіряти професіоналам?

Ну ладно. То накипіло. Вибачаюсь.


Відкрити | Коментарів: 9

"Зеніт" 2007. Чемпіонський сезон


31 грудня разом із пітерцями згадували минулий рік.

Для усіх петербуржців це був по-справжньому незабутній рік. Для мене, як для вболівальниці „Зеніта”, також.

Шкода було його відпускати і в останні хвилини року Свині (ай-яй-яй „Спартак”...) зійшлися на тому, що Криса буде ще кращою. Я побажала синьо-біло-блакитним успіху у Лізі Чемпіонів, а вони менi – виходу туди ж „Дніпра”. )))

 

Приємно згадувати приємне. А отже, поки пройшло лише 8 днів нового року, я дозволю собі згадати сезон 2007. Чемпіонський сезон для „Зеніта”.

Можливо дещо неструктуровано, непослідовно. Але все це – особисто мої враження і спогади.

 

Місто на Неві не бачило футбольного золота з 1984 року. Мене за тих часів ще не було (я з’явлюсь лише наступного року). Так що ці славні часи, на жаль, не застала.

Проте, відкрила для себе таку гру, як футбол, саме у Петербурзі. У 2001 році. Відтоді цей клуб відіграє неабияку роль у моєму житті. Але все це ліричні одступи.

Підсумовую: 23 роки „Зеніт” не бачив чемпіонства. Із них 6 я, із усіма іншими фанами, чекала на цю знаменну подію.

 

Влітку 2006 на посадi головного тренера замість Петержели (чеха за національністю), з’явився голландець Дік Адвокат (якого спочатку активно сватали у тренери збірної Росії). Тим самим пітерський клуб продовжив свою політику залучання до тренерської роботи іноземних спеціалістів.

 

Петержела, за 3 роки, що він провів у „Зеніті”, став культовою фігурою, підібравшись дуже близько до заповітної мрії, здобувши „срібло” у сезоні 2003 року, і дійшовши до чвертьфіналу КУЄФА навесні 2006.

 

Затьмарити досягнення чеха було не так просто.

Фани „Зеніта” і сьогодні із ностальгією згадують технічний і красивий футбол, який демонструвала команда „за часів Петержели”.

І справді: фантастична зв’язка Аршавін – Кержаков зводила з розуму не один захист. Саме Петержела зробив Аршавіна другим нападником (і, доречі, саме при Петержелі Бистрова продали у „Спартак”).

Він став у Пітері своїм. Його обожнювали вболівальники, гравці.

Був красивий футбол. Але не було головного – результату.

Усім запам’ятався його невтішний прогноз: „Зеніт” ніколи не стане чемпіоном”.

Цікаво, що він сказав після цього сезону... ;-)

 

„Я дотримуюсь однієї тактики – переможної” – заявив Дік на своїй першій прес-конференції.

 

Практично в усіх командах, де працював Дік, він насаджував схему 4-3-3, потребуючу відповідного підбору гравців. Керівництво довіряє Адвокату і він будує нову команду.

 

По Санкт-Петербургу розвішані плакати: „Зеніт” – футбол епохи Відродження”.

 

На початку сезону пітерський клуб шокував футбольний простір СНД, підписавши Анатолія Тимощука за 20 млн. На фоні гравця із 6 нулями у контракті усі якось забули про присутність на презентації нових придбань Костянтина Зирянова. А, як виявилося, даремно.

Ці два трансфери і стали, на мій погляд, ключовими у золотому блиску осені 2007.

 

Проте, тоді ніхто ще не розглядав пітерський клуб як претендента на чемпіонство. Не вірили в це і в самому Петербурзі. Противно було читати відгуки про придбання „гламурного хохла за 20 млн.” і газові борги України. Складалося таке враження, що саме із кишень авторів цих статей виймали ці гроші...

 

Тим часом у самій команді твориться щось незрозуміле.

Згадаймо хоча б легендарну бійку Радімова із Ріксеном.

Плюс продаж майже канонізованого Кержакова до „Севільї” також не додавав оптимізму фанам синьо-біло-блакитних.

 

Три поразки від одвічного ворога – „Спартака” (одна у чемпіонаті і дві – у Кубку) стали болючим ударом по чемпіонським амбіціям.

 

Згадаємо також практично анекдотичний випадок із витівкою Аршавіна, Анюкова та Денисова, яких напередодні важливого матчу все проти того ж „Спартака” не спостерігали на базі. Подейкують, що давній друг Шави Бистров, „виконуючи таємне завдання клубу” затягнув молодих зенітівців у нічний клуб. Вони, як ви розумієте, не дуже то й опиралися...

Як результат усі троє опинилися у дублі. Потім якось несподівано для усіх знову опинилися в основній команді. Інцидент зам’яли.

Але пітерський футбольний люд говорить про внутрішній конфлікт в команді, який ніби то виник через різницю зарплатні. Ну як так: головна зірка (себто Аршавін) отримує на півмільйона менше за якогось українського легіонера!?

Чи мав місце подібний конфлікт, ніхто достеменно сказати не береться, але Шава частенько дає зрозуміти, що грати за „Зеніт” йому вже не цікаво, повторюючи тим самим поведінку Кержакова.

 

Тимощук, тим часом, поступово завойовує любов примхливої пітерської публіки, граючи на стабільно високому рівні.

У квітні він стає капітаном „Зеніта”, після того, як Ерік Хаген склав свої повноваження після невдалого для нього матчу із „Самарою”.

Тим самим, Анатолій став четвертим (символічно, чи не так?))) і останнім капітаном у сезоні 2007.

 

Гра команди не радує око. Перемоги здаються вимушеними.

Ніхто все ще не розглядає „Зеніт” як претендента на чемпіонство. Навіть попри те, що петербуржці завершують першу половину на першій сходинці турнірної таблиці.

 

Кінець весни – початок літа.

„Спартак” наносить наступну поразку „Зеніту”, примушуючи усіх фанів скребти зубами від люті.

Головні конкуренти пітерців („Спартак” і „ЦСКА”) за цей період двічі розходяться внічию. І це був найкращий подарунок, який могли зробити москвичі. )))

Усій футбольній Росії стає зрозуміло, що із лідерами щось коїться. У пресі з’являється інформація про відставку Газаєва, але керівництво спростовує її.

 

Літо для „Зеніта” стало невдалим. Вболівальники йдуть зі стадіо, плюючись. Такої жахливої гри, як із „Амкаром”, я не спостерігала давно.

„Де ж та блискуча команда?...” – спілкуємось ми за келихом „Carlsberg”.

 

„Зеніт” підсилює свій захист, підписавши 21-річного бельгійця Ніколаса Ломбертса.

 

29 вересня. Гучна перемога над армійцями на Петровськом.

Пам’ятаю ці смс-ки про конину на сніданок ))).

 

Чемпіонат виходить на фінішну пряму.

Голландський прагматизм приносить свої плоди.

Як і раніше, гра не дарує естетичного задоволення, але приносить головне – результат.

 

Здається, вперше у Петербурзі повірили у можливість приміряти на свої груди золоті медалі. І, мені здається, саме ця можливість об’єднала команду. Хтілося б тут написати, що хлопці понеслися вперед і розірвали усіх на своєму шляху до чемпіонства, але то була б неправда...

 

Особисто в мені поселилася впевненість, що пітерці цього разу свого не відпустять.

 

Листопад.

Мій день народження. Загадую два бажання. Одне із них: золото російської Прем’єр Ліги.

Того дня смс із Пітера: „Гол в твою честь”. )))

 

І ось нарешті 11 листопада...

30-й і останній тур чемпіонату Росії 2007.

Віва, інтрига! У найкращих традиціях серіалів: усе стає зрозуміло в останній серії.

 

Не забуду той день. „Сатурн” – „Зеніт”

Трансляцію із Раменського чекала цілий тиждень. Домашніх мабуть задовбало бачити на моїй спині напис „Тимощук 44”.

 

„Зеніт” влаштовувала тільки перемога. За рівної кількості очок, зрозуміла справа, чемпіоном ставав „Спартак”.

 

На 14 хвилині Радек Ширл вписує своє їм я у літопис зенітовської перемоги. 0:1

...Це була валідольна кінцівка. На останніх хвилинах «респект и уважуху» заробив В’ячеслав Малафєєв, парирував складний удар Каряки.

А на 89 хвилині мільйони пітерських вболівальників пережили клінічну смерть... Але Алехандро Домінгес якимось неймовірним чином головою відбиває м’яч, який вже залітав до пустих воріт „Зеніта”.

 

І ось він переможний свисток.

Лежала хвилина три, не вірячи що це насправді трапилось. Лежала аж доки не роздався іноземний дзвінок. Ясна річ, із Петербурга.

Ви не уявляєте, як я тоді шкодувала, що знаходжусь зараз у Дніпропетровську, а не у північній столиці! Футбольній столиці Росії 2007.

 

В Пітері „Зеніт” – більш ніж футбольний клуб. Це такий ж символ міста, як Петро Перший і Дворцова Площа.

У Петербурзі абсолютно нормальною є ситуація, коли пенсіонерки в магазині обговорюють останню гру; коли, їдучі з матчу, тебе зупиняють разів 40, щоб спитати: "Ну як? Який рахунок?”; коли водії із розумінням ставляться до багатотисячного натовпу фанів; коли день гри перетворюється на свято із самого ранку: місто синьо-біло-блакитне і звідусіль лунають пісні про „Зеніт”.

Що творилося у місті на Неві 11 листопада можу лише уявити...

Доречі, мені усе записали. Прийду до Пітера – будемо переживати приємні моменти знов і знов. )))

 

Підсумовую.

Пройшло практично півтора роки з моменту приходу „Газпрому” в „Зеніт”. Усе-таки гроші роблять свою справу. Але хочеться відзначити роботу спортивного директора Константна Сарсанію. Грамотна трансферна політика реалізована останнім, на мою думку, і є основним секретом успіху „Зеніта”. (А тепер порівняйте трансферну політику того ж „Шахтаря” як ще одного клубу на пострадянському просторі, який „не рахує грошей”. Просто так. Для замислення).

Два основні придбання (дві основні ставки) справдили себе на 100% і зіграли ключову роль у минулорічному успіху команди.

Костя Зирянов абсолютно заслужено став гравцем року.

А роль нашого Анатолія Тимощука, гадаю, пояснювати нікому не потрібно. Це опорний півзахисник високого класу і рівня професіоналізму (ну як я можу не проспівати дифірамбів своєму улюбленому українському легіонеру!). Він став капітаном у важкий для команди час і зіграв неабияку роль для її сплачення. Найкращим підтвердженням моїй слів є те, що замовкли усі падонки, які колись „аналізували” чи вартий Толя тих коштів.

 

 

Це був чудовий рік для „Зеніта”. Чемпіонський.

Чемпіонський за результатом, а не за грою. На жаль.

Але ж проблеми суперника то їхні проблеми, правда? Значить в нас було більше бажання.

 

А хто точно заслуговував на це золото, то це ми, вболівальники.

Попереду Ліга Чемпіонів. Сподіваємось, що 2008 рік буде ще вдалішим.


Відкрити | Коментарів: 11


ОБОЗ.ua