Жіночий погляд

«Якою помилкою було вдягти ці гетри під ці шорти…»


«Рафик чистой воды невиновный»


«Он сам, своим пешком, пришел к нам и выяснилось, что вообще невиновный он. Рафик – чистой воды невиновный. Крайней степени невиновный» (с) ComedyClub

 

Такі гравці «Ліверпуля», як Кенні Далгліш, Джімі Каррагер та Іон-Арне Ріісе,  вже висловили свою підтримку менеджеру клубу Рафаелю Бенітесу. Не секрет, що Рафу підтримує більшість гравців і уболівальників.

Я цілком розумію обурення фанів, коли керівники їхнього клубу плюють на них, на гравців, на славетну історію клубу, думаючи лише про власну вигоду.

Звичайно, ми розуміємо, що по-іншому бути й не може. Але як хочеться вірити в те, що ти є часткою великої родини під назвою «Ліверпуль», і що твоя думка враховується! Що Ти можеш щось змінити.

Після стамбульської ночі і справді в це вірилось…

Але тоді було все: і розуміння, і бажання, і підтримка. Був результат.

Ту перемогу команда присвятила своїм уболівальникам. І склалася ілюзія, що фанати – головні діючи особи у клубі.

Але зюсі. На Тебе усім начхати. Зверху важко розгледіти купку людей, коли перед очима в тебе доларові значки.

 

Я чудово розумію Рафу.

Працювати в умовах постійного пресингу неможливо. Комфортні умови праці – запорука успіху. Це аксіома. А коли твоя голова лежить на дошці під гільйотиною, адекватно думати дуже складно. Я б, на його місці, плюнула б на все і давно звільнилася б з «Енфілда» за власним бажанням. Але Бенітес не з тих, хто так легко здається. Це він методично доказував нам усім на протязі трьох років.

 

Чого виходило тоді і не виходить зараз? Складно відповісти.

Відповідь напрошується сама по собі: винен тренер. І це, в принципі, правильна відповідь.

Може Рафа, як і Блохін, «видохся», повністю реалізувавши себе? Смішно. Не вірю.

І ще, гадаю, що гравці потайки теж відчувають себе винними у цій складній ситуації. Чого ж так: виконуємо все, що вимагає коуч, а результату немає. Професіоналізм професіоналізмом, але є ще така штука, як самовіддача і чемпіонський характер.

Уявляю як зараз Стіві Джі... Він завжди був серцем і двигуном «Ліверпуля». Впевнена, що зараз він відчуває відповідальність і переживає не менше за Бенітеса.

 

Не треба шукати коріння проблеми в знаменитих ротаціях "по Бенітесу". Не в цьому річ, завіряю вас.

Уся проблема в керівництві.

Коли Ахметов після провалу «Шахтаря» у ЛЧ, сказав, що він повністю довіряє Луческу і пов’язує майбутні перемоги лише із його ім’ям, я почала поважати його, як грамотного керівника.

Гадаю, що американські власники «Ліверпулю» повинні вчинити так само.

 

А Рафік, звичайно, не «чистой воды невиновный». Але він, як мінімум, повинен виправити свої ж помилки. Давайте надамо йому таку можливість.

Може команда зі злості виграє шостий кубок європейських чемпіонів ;-)


Відкрити | Коментарів: 29

Думки вголос про тактичні побудови, "Ліверпуль" і Бенітеса


„нічиїй із „Уіганом” присвячується” 

 

У сучасному футболі складно (якщо взагалі можливо) створити „тактичну революцію”. Є різноманітні схеми. Є штампи. Є „шаблони”.

 

Маєш потужного форварда? Додай до нього в’юнкого помічника в атаці, одного плеймейкера у центр і надійного опорника. А якщо маєш швидкісних флангових – взагалі шикарно.

Проблема в тому, що то є класичний приклад штампу. Громіздка, хоча й надійна схема 4-4-2 – не панацея.

 

Термін „підсилити лінію” не зовсім коректний. Умовний, поверховий.

Цікаво спостерігати, як у Інтернеті починають обговорювати нові трансфери. У безглуздих дискусіях типу „Чи потрібен нам цей гравець” конструктивним вважаю лише сам процес спілкування.

 

Дальновидний тренер не підбирає гравця „під схему”. Він закладає фундамент під зміну чи корегування вже звичної і, у багатьох випадках, результативної тактичної побудови. Саме через результативність останньої і виникають вищезгадані дискусії. Ми звикли до команди і не бачимо нового гравця у її складі.

Саме тому ми з вами не є тренерами (а більшість із нас ніколи ними й не стане на щастя українському футболу ;-)).

 

Талановитий тренер шукає гравців саме для того, щоб в той чи іншій мірі відійти від „класичних канонів”. А тому нащо оті всі розмови про потрібність-непотрібність гравця, коли ми не знаємо що у головного тренера в голові і яким він бачить майбутнє команди?

 

Давайте так: кого ви вважаєте головною (ключовою) фігурою на полі? (відкинувши усю лобуду про командний дух, збалансованість і зіграність). Опорника-волноріза? Плеймейкера? Технічного півзахисника із акцентом на атаку?

Правда в тому, що не має і не може бути єдиної відповіді (Все. Я скотилася до банальщини... =)).

Одним командам для успіху потрібна впевненість у захисній ланці у вигляді опорного хавбека, щоб, не хвилюючись за свій зад, „плести мережива атак” на половині поля суперника; а іншим для щастя не вистачає швидкого та потужного форварда-замикача. 

 

Талановитий тренер оперує простором, а не розташуванням гравців.

Ось тут повертаємось до збалансованості і зіграності. Адже у сучасному футболі для перемоги може виявитися недостатньо просто „доставити м’яч до чужих воріт”. Треба вміти створити таку ситуацію, при якій будь-який футболіст, залишившись без опіки міг переправити м’яч у рамку (як тут не згадати Лобановського).

 

При фіксованій схемі, за умови грамотної тактики, можна повністю вимкнути будь-якого футболіста суперника з гри. За таких обставин врятувати матч може лише нестандартний підхід. Ви, мабуть, помічали під час деяких трансляцій слова коментатора по типу: „Ви подивіться! А цей гравець вже на іншому фланзі”. О-о-ось.

 

Задача в тому, щоб створити мобільну групу атаки, де форварди можуть, в залежності від ситуації, відтягуватися глибоко назад і навпаки, опинятися на вістрі; де флангові гравці переміщуються не лише взад-вперед, а активно використовують діагональнь; де півзахисники у будь-яку мить готові увірватися до вільної зони. За умови дотримання кожним із членів цього „хаосу” ліній своїх переміщень, отримуємо те саме „мереживо атаки”, де на перший план виходить взаємодія і індивідуальні якості окремих гравців.

Усе це із метою ускладнення життя захисникам.

Хрестоматійний приклад (не будемо далеко ходити): матч „МЮ” із „Динамо”. Наш захист просто не знав що робити із постійною плутаниною у своїй штрафній. Складно, мабуть, грати без персональної опіки...

 

Європейські гранди вже давно не грають за фіксованими схемами.

Згадайте хоча б оці умовні схемки розташування гравців на початку матчей ЛЧ. Ох, не заздрю я їхнім складникам! Ну як можна визначити місце того ж Кака на полі? (Благо, із Інзагі усе зрозуміло – поближче до воріт, десь у офсайді ;-)). Ось і розміщують футболістів умовно поближче–подалі від воріт, щоб хоч якось зафіксувати тактичну побудову.

 

В останні роки дійшло до парадоксів: у номінацію „Найкращий форвард” потрапляють (замислитесь!) номінальні півзахисники. Все той ж Кака, Роналдо и т.д.

А чому? Тому що за такої тактики забити може кожен із групи атаки. В тій чи іншій команді в силу налагоджених взаємодій і індивідуальних характеристик, це гравці номінально різних амплуа.

 

Від фіксованих схем треба відходити. І не окремого гравця вписувати в схему, а корегувати чи заново награвати саму схему під конкретного гравця.

 

Млин... До чого це я?...

Забула з чого все почалося.

А я всього лише намагалася виправдати (сама перед собою) дії Бенітеса.

Але щось не дуже вийшло...

 

Нова витівка Рафи: 3-3-3-1. Малось на увазі, що Джерард та Маскерано гратимуть крайніх форвардів?  

Може і непоганий задум для ігор проти команд класу „Уігана”, але навіщо ж зараз?! Другого січня, під самий кінець новорічного марафону...

Сподіватися на вимучену перемогу „малою кров’ю” (як сказав мені Андрій у смс-спілкуванні) – хіба ж це допустимо для такого амбітного клубу і тренера класу Бенітеса?  

Фінішем став нервовий перехід на схему у три форварди наприкінці матчу. Психанув мабуть.

 

І що, у когось повернеться язик сказати, що підбір гравців не той? (?) Я гадаю без коментарів.

Не виконують тренерські настанови? Тут треба знати якими були ці настанови.

 

А може просто припинити гратися зі складом? А то все це виглядає вже не як тренерський пошук, а як, вибачте, передсмертна агонія.

Ризик справа, безперечно, благородна, але не в цьому конкретному випадку (як виявилося).


Відкрити | Коментарів: 13


ОБОЗ.ua