Жіночий погляд

«Якою помилкою було вдягти ці гетри під ці шорти…»


Сезон-1983. «Днепр» – «Зенит»


Мужественно спёрто с гостевой книги ФК «Зенит»

«Днепр» (Днепропетровск) – «Зенит» (Ленинград) 1:0 (0:0)

Днепропетровск. Стадион «Метеор». 4 апреля 1983 года. 17 градусов. 28500 зрителей.

Судьи – Б. Рябко, В. Чуйко (оба - Краснодар), В. Гукасов (Армавир).

 

«Днепр»: Краковский, Устинов, Дилай, Миргородский, Лысенко, Павлов, Кузнецов, Литовченко, Устимчик, Протасов (Лютый, 85), Таран.

 

«Зенит»: Бирюков, Давыдов, Степанов, Мельников (Клементьев, 62), Веденеев, Ларионов, Долгополов, Казаченок, Герасимов, (Чухлов, 76).Брошин, Желудков.

Гол: Таран (57).

Наказания: Давыдов (предупреждение).

 

Матч 3-го тура «Зенит» сыграл против будущего чемпиона СССР. Хотя не думаю, что тогда нашелся бы человек, способный воспринять это иначе, как шутку или фантазию оторвавшегося от действительности днепропетровского болельщика. Судите сами. Еще в 1980 году «Днепр» играл в первой лиге, поднявшись в элиту со второго места, занятое в упорной борьбе (отрыв от ставшего третьим «Металлиста» составил лишь два очка). 8 и 9 места, занятые «Днепром» в высшей лиге в 1981 и 1982 годах, вряд ли были предзнаменованием его будущих успехов. Причем успехов серьезных. Ни до, ни после «Днепра» никто из украинских клубов не смог составить такую же (или хотя бы сопоставимую) жесткую и долговременную конкуренцию флагману республиканского футбола – киевскому «Динамо». Думаю, что уважать себя «Днепр» заставил, в первую очередь, именно этим. Чемпионские титулы и кубки – это тоже важно, но бросить вызов Киеву – на такое нужно было решиться.

Весной же 1983-го ничто не предвещало, что такой вызов будет брошен. Новый сезон «Днепр» начал под стать своим предыдущим результатам. В Кубке СССР дошел до четвертьфинала, обыграв московские «Локомотив» с «Торпедо» и проиграв ЦСКА. В первых двух турах чемпионата проиграл в Москве «Динамо» (1:2) и сыграл там же вничью со «Спартаком» (1:1). Такой вот московский променад. Результаты вполне на уровне 8-9 места.

Никто из игроков днепропетровской команды тогда особенно не выделялся. Время великолепной связки Литовченко-Протасов еще не наступило, хотя уже и было не за горами. И если 20-летний Геннадий Литовченко уже стал постоянным игроком основы, то 19-летний Олег Протасов весной 1983-го проводил лишь первые свои матчи за основной состав (в предыдущем чемпионате на его счету числился один гол в четырех играх).

Днепропетровский стадион был для «Зенита» несчастливым. До 1984 года наша команда не одержала на нем ни одной победы. Да и на своем поле выиграть у «Днепра» ленинградцам удалось лишь дважды – после возвращения днепропетровцев в высшую лигу в 1981 и 1982 годах. В те же годы оба матча на «Метеоре» закончились победами «Днепра».

К сожалению, отчетный матч продолжил эту грустную серию. Хотя, судя по отчету, выглядел «Зенит» совсем неплохо.

 

«Советский спорт» о матче:

«Не было на стадионе человека, который оставался бы безразличным к событиям, происходящем на поле. Все 90 минут велась интересная, захватывающая борьба, в ходе которой соперники создали немало острых ситуаций, стремясь всеми силами к победе.

Тон задавали гости. Они были быстрее, да и футбол демонстрировали красивый, атакующий. Прочно завладев серединой поля, ленинградцы в считанные секунды доставляли мяч в район штрафной площади "Днепра", вынуждая хозяев постоянно держать в обороне большие силы.

Гостей можно упрекнуть лишь к том, что они так и не сумели подобрать ключ для преодоления плотно насыщенной обороны. Малоэффективными оказались и дальние удары, к которым часто прибегали ленинградцы. Не хватало этим ударам внезапности, а главное, точности.

Играя на контратаках, "Днепр", пожалуй, действовал острее. Но не хватило опыта и сообразительности молодому Протасову, дважды оказавшемуся в выгоднейших ситуациях. Опасно бил по цели Кузнецов. Однажды после его удара гостей спасла перекладина, а во втором случае мяч пролетел в сантиметрах от стойки.

Активно начали команды и второй тайм. Казалось, у гостей сохранилось побольше сил. Но "Днепр" сумел вскоре доказать, что уровень его физической готовности вполне достаточен, чтобы изменить ход событий в свою пользу.

Хозяева резко обострили игру, прочно захватили инициативу и не упускали ее до финального свистка. В середине тайма "Днепр" дважды получил право на угловые. При розыгрыше второго из них Устимчик точно навесил мяч на 11-метровую отметку, и Таран в высоком прыжке ударом головой направил мяч в сетку. Вскоре прекрасные возможности увеличить счет получили Протасов, Литовченко, Лютый. И лишь однажды гости были близки к тому, чтобы отыграть мяч. Но в ответ на отличный удар Клементьева завидную реакцию продемонстрировал вратарь хозяев Краковский»


Відкрити | Коментарів: 7

«Зеніт» - «Спартак»: полонених не брати


"Війна 2008" почалася.

У неділю до Санкт-Петербурга завітає московський «Спартак» зі своєю шаленою групою підтримки. А отже протистояння та зіткнень не уникнути. До зустрічі готуються усі: і футболісти, і ультрас, і хулігани. «На війні, як на війні».

 

Проте, зараз вже мало хто пам’ятає, що ще 12 років тому про ніяку «війну» мова взагалі не йшла. Навпаки, фанати «Спартака» охоче ділилися зі своїми колегами з Петербурга досвідом по частині суппорту. А у 1980 році на виїзному матчі «Зеніта» запропонували «прийняти їхню сторону» у протистоянні із ЦСКА. І піонери пітерського футбольного хуліганства погодились на такий собі «альянс».

Звичайно, час від часу, між вболівальниками «Спартака» і «Зеніта» виникали конфлікти. Але ні масштабності, ні організованості у цих бійках не спостерігалося.

 

Так було до 1995 року, коли у Москві з’явилося перше угрупування футбольних хуліганів – «Flints crew» («Банда Флінта»).

Кров була молода, кров була гаряча. Тіло бажало бійки. Саме «флінти» почали наполягати на тому, що не треба товаришувати із фанами інших команд. Із ними треба битися. А старе покоління фанатів поступово втрачало контроль над молодими мобами, яким хотілося самоствердження.

Своєрідною «відповіддю» на появу «Flintscrew», стало створення «Red-Blue-Warriors» («Червоно-сині воїни», фанати ЦСКА) у Москві і «Невського фронту» в Петербурзі.

 

Відносини між вболівальниками «Спартака» і «Зеніта» зіпсував «щелчок».

Якщо говорити про дати, «війну було оголошено» 30 серпня 1997 року.

В цей день на стадіоні «Локомотив» «Спартак» приймав «Зеніт» (цей матч московська команда виграла із рахунком 2:0).

Колона фанів «Зеніта» (десь 700 чоловік) просувалася від автовокзалу до стадіона по Щьолковському шосе. Біля стадіо на них чекали фани «Спартака» у кількості 200 чоловік. Але москвичі добре підготувалися до цієї зустрічі. Наївно було б припускати, що вони чекали на «синьо-біло-блакитних» із квітами у руках ;-). «Червоно-білі» були озброєні арматурою, порожніми бляшанками і іншими підручними засобами. Як скажуть згодом пітерці, цей напад став для них абсолютною несподіванкою. А москвичі запевнятимуть, що «стріла була забита».

Частина пітерців встигла ретируватися, а інша прийняла нерівний бій. Бійка тривала 7-8 хвилин, аж доки на місце подій не підтягнувся ОМОН.

Наслідки: 30 потерпілих. Із них 13 госпіталізованих (усі – фани «Зеніта») із черепно-мозковими травмами, переломами рук і ребер. 164 фана «Спартака» затримані ОМОНом.

Згодом, ця бійка була названа «щелчком» (на честь «Щелковского шоссе», де відбувалися події). Саме із «щелчка» бере свій початок грандіозне протистояння «свиней» і «бомжів».

 

Поки гравці обох команд будуть боротися за м’яч, на трибунах розгорнеться інша війна: «війна банерів».

Що стосується перфомансу, у кожної команди свої козирі: у «Спартака» це масовість і буйство кольору (переважно червоного ;-)); фішка фан-сектору «Зеніта» - файєр-шоу (міліція Санкт-Петербурга дозволяє своїм проносити піротехніку). Буде цікаво, запевняю вас.

 

На полі слід очікувати не менших пристрастей. Усі знають про нелюбов деяких гравців обох команд до команди-суперниці.

Наприклад, Погребняк час від часу дозволяє собі «наїзди» на адресу свого попереднього клубу.

Терпець урвався після матчу-відповіді фіналу Кубка Росії, коли Паша, використовуючи нецензурні слова, звинуватив «Спартак» у використанні не зовсім спортивних методів для досягнення результату. Усі, мабуть, пам’ятають це легендарне інтерв’ю

 

 

Історія Бистрова – класика жанру.

 

Мастило у вогонь додавати не треба. Все і так палахкоче.

«Спартак» жадає помсти. «Зеніт» своїх позицій так легко не здає.

Так що… чекаємо неділю.

(Пряма трансляція цього поєдинку 16 березня на каналі «Мегаспорт» о 14.45. Не пропустіть!)

 

П.С. Автор блогу - проти насильства на стадіонах


Відкрити | Коментарів: 17

„Город над вольной Невой” сьогодні гуляє


Як все-таки небагато треба людині для щастя...

 

Мешканці Санкт-Петербургу стверджують, що вчора ввечері по місту можна було проїхати спокійно – усі були на футболі. ;-) Петровський приймав гостей із Франції. А саме марсельський „Олімпік”, який нарешті почав виправляти своє скрутне становище у чемпіонаті. Усі ми пам’ятаємо, як після 9-го туру на посаду головного тренера заступив 54-річний бельгієць Ерік Геретс, який швидко довів колектив до стану боєздатності. І, напевно що усі пам’ятають його фантастичний дебют: гучна перемога над „великим та жахливим” „Ліверпулем” на Анфілді (гучною ця перемога була тільки на словах, т.я. ми ж з вами добре пам’ятаємо той „Ліверпуль”...). За свою кар’єру від здобував 5 чемпіонств із 4 різними клубами. Непоганий результат, як на мене. І ще цікаво, що „Марсель” з 2000 року пережив 16 (!) змін головних тренерів.

Проте, здається, що ОМ зараз на ходу. Так що побажаємо їм успіхів у чемпіонаті Франції, так як далі йдемо ми!

Французи їхали до Петербурга із непоганим запасом у два м’ячі. Нагадаю, що зустріч на Велодромі закінчилася перемогою господарів із рахунком 3:1. Ну тоді, через відомі проблеми у захисній ланці пітерців, на поле випустили „священну корову” – Горшкова. Українець за походженням, від 10 років віддав „Зеніту”, став улюбленцем, а згодом і живою легендою. Ви б бачили, як його обожнює Петровський! Проте, ветеранам місце у ложі для почесних гостей (доведено „Міланом” – додадуть деякі). І тоді ж, зенітівці наприкінці матчу забили надважливий м’яч у ворота „Марселя”. І зробив це ні хто інший, як Андрій Аршавін. Отже, 3:1

І ось матч-відповідь. Проблем у „Зеніта” поменшало, але легше від цього нікому не стало. Травми Ломбертса, Домінгеса і Ріксена + дискваліфікації Кіма і головного тренера Адвоката якось не викликали оптимізму. І тренерський штаб вирішує проблему єдиним можливим засобом: „затиканням дірок”. Улюблена схема Діка 4-3-3. Крижанець і Широков склали дует оборонців, Ширлу і Анюкову ввірили фланги, Зирянову, Тимощуку і Денисову залишили центр, а Файзулін, Аршавін і Погребняк – відповідальні за атаку.

Десь хвилин 20 нічого не відбувалося. Тільки пітерські фанати тішили ефектним перфомансом. Щільна гра французів, неточності при передачах „зенітівців”. Ініціативу гості, ввічливо віддали господарям. Пізніше, пітерці остаточно влаштувалися на половині поля марсельців. Почалась пристрілка.

Який момент втратив Зирянов на 28 хвилині!

Файзулін випав з гри. І ніяк не бажав туди повернутися. Доречи, як і Насрі у складі гостей.

Тотальна перевага „Зеніта”. І цю перевагу графічно оформив форвард-загадка Погребняк. Відзначимо і Пашиного асистента. Аршавін – це все-таки Аршавін. Попри усю мою несимпатію до нього особисто, треба визнати, що він є двигуном зенітівських атак.

Але на 43 хвилині гаряче стало у штрафній господарів. Сісе втік по флангу і вийшов на побачення із Малафєєвим. Слава доказав, що із нервами у нього все гаразд. Браво.

Пітерці активно пресингували французів, намагаючись зустрічати суперника на його половині поля. Насрі так і не видно. Зате всюди встигає в’юнкий Валбуена.

Ширл і Анюков достатньо непогано відпрацьовують на своїх флангах.

Практично усі підбори – за петербуржцями.

Проте, час минав, а переможного голу все не було... І заміни вже назріли. Французи почали вміло возити „Зеніт”, тягнучи дорогоцінний час. А ті просто стали... Десь на 69 хвилині подумалось: „Чого Спот гальмує?! Потрібні заміни!”.

Коли згодом, замість Файзуліна (хто б сумнівався!) вийшов Текке, „Зеніт” відразу ж подвоїв свою перевагу, вдруге „засмутивши” Манданду. Відзначився, хто би ви думали... Погребняк! Мені починає подобатись цей хлопець ;-).

У французів почалася ледь помітна паніка. „Ледь помітна” – тому що масованої навали ми так і не дочекалися. Здавалось, що марсельці намагалися атакувати тому що „так треба”. За таких умов, вистояти 18 хвилин було лише питанням зібраності.

І ось він, свисток. „Зеніт” йде далі, хоча і за такої „важкуватої” гри, але все-таки далі.

П.С. Адвокат рулить! Попри усі нарікання на нього. Є така мода у петербурзької преси: лізти туди, куди не треба лізти і аналізувати те, що не треба було б аналізувати. Наприклад, пам’ятаю ці „підколи” минулої весни: „В „Зеніті” гарно грають лише ті, хто не проходив тренувальних зборів із Адвокатом (малися на увазі перш за все, звичайно, Тимощук і Зирянов). Хотілося запитати: Ви особисто так вирішили? А якщо припустити те, що вони просто грають краще за інших? Таке не спадало на думку? До чого тут навантаження на зборах?! Це – справа тренера. Професіонала, найманого для виконання певних завдань. Підкреслюю: професіонала. А ви пробували побудувати абсолютно нову команду за такого тиску з боку Мас-медіа? Ви взагалі то пробували себе у якості менеджера футбольної команди?

Пам’ятаю ще багато нарікань на його роботу з боку преси протягом усього минулого сезону. Фанати, підігріті журналістами, час від часу закликали звільнити Діка з посади головного тренера. Чого це? Пресі ж треба про щось писати. Гра не видовищна – давайте покритикуємо. Конфлікт в команді – давайте покритикуємо тренера. Так ладно б просто покритикувати, так деякі лізуть туди, куди не треба. Ну ось як ти можеш знати що таке тренувальний процес зсередини?! Так може не треба лізти туди, де ти нічого не розумієш?

Ось, справді, минулого сезону було дуже цікаво: критикували-критикували роботу Адвоката, пророкували навіть його відставку, а ось якось несподівано... золото РПЛ. Якось не в’яжеться...

І ось новий сезон. Команда демонструє відмінну фізичну готовність. Ну що? Де тепер ті „розумники”, які кричали про „нелюдськи” навантаження? Команда, хоч дещо важкувато, але виконує завдання на кожен матч... Гра не дарує естетичного задоволення? А що нам головне: естетика чи результат?

Може треба почати просто довіряти професіоналам?

Ну ладно. То накипіло. Вибачаюсь.


Відкрити | Коментарів: 9

"Зеніт" 2007. Чемпіонський сезон


31 грудня разом із пітерцями згадували минулий рік.

Для усіх петербуржців це був по-справжньому незабутній рік. Для мене, як для вболівальниці „Зеніта”, також.

Шкода було його відпускати і в останні хвилини року Свині (ай-яй-яй „Спартак”...) зійшлися на тому, що Криса буде ще кращою. Я побажала синьо-біло-блакитним успіху у Лізі Чемпіонів, а вони менi – виходу туди ж „Дніпра”. )))

 

Приємно згадувати приємне. А отже, поки пройшло лише 8 днів нового року, я дозволю собі згадати сезон 2007. Чемпіонський сезон для „Зеніта”.

Можливо дещо неструктуровано, непослідовно. Але все це – особисто мої враження і спогади.

 

Місто на Неві не бачило футбольного золота з 1984 року. Мене за тих часів ще не було (я з’явлюсь лише наступного року). Так що ці славні часи, на жаль, не застала.

Проте, відкрила для себе таку гру, як футбол, саме у Петербурзі. У 2001 році. Відтоді цей клуб відіграє неабияку роль у моєму житті. Але все це ліричні одступи.

Підсумовую: 23 роки „Зеніт” не бачив чемпіонства. Із них 6 я, із усіма іншими фанами, чекала на цю знаменну подію.

 

Влітку 2006 на посадi головного тренера замість Петержели (чеха за національністю), з’явився голландець Дік Адвокат (якого спочатку активно сватали у тренери збірної Росії). Тим самим пітерський клуб продовжив свою політику залучання до тренерської роботи іноземних спеціалістів.

 

Петержела, за 3 роки, що він провів у „Зеніті”, став культовою фігурою, підібравшись дуже близько до заповітної мрії, здобувши „срібло” у сезоні 2003 року, і дійшовши до чвертьфіналу КУЄФА навесні 2006.

 

Затьмарити досягнення чеха було не так просто.

Фани „Зеніта” і сьогодні із ностальгією згадують технічний і красивий футбол, який демонструвала команда „за часів Петержели”.

І справді: фантастична зв’язка Аршавін – Кержаков зводила з розуму не один захист. Саме Петержела зробив Аршавіна другим нападником (і, доречі, саме при Петержелі Бистрова продали у „Спартак”).

Він став у Пітері своїм. Його обожнювали вболівальники, гравці.

Був красивий футбол. Але не було головного – результату.

Усім запам’ятався його невтішний прогноз: „Зеніт” ніколи не стане чемпіоном”.

Цікаво, що він сказав після цього сезону... ;-)

 

„Я дотримуюсь однієї тактики – переможної” – заявив Дік на своїй першій прес-конференції.

 

Практично в усіх командах, де працював Дік, він насаджував схему 4-3-3, потребуючу відповідного підбору гравців. Керівництво довіряє Адвокату і він будує нову команду.

 

По Санкт-Петербургу розвішані плакати: „Зеніт” – футбол епохи Відродження”.

 

На початку сезону пітерський клуб шокував футбольний простір СНД, підписавши Анатолія Тимощука за 20 млн. На фоні гравця із 6 нулями у контракті усі якось забули про присутність на презентації нових придбань Костянтина Зирянова. А, як виявилося, даремно.

Ці два трансфери і стали, на мій погляд, ключовими у золотому блиску осені 2007.

 

Проте, тоді ніхто ще не розглядав пітерський клуб як претендента на чемпіонство. Не вірили в це і в самому Петербурзі. Противно було читати відгуки про придбання „гламурного хохла за 20 млн.” і газові борги України. Складалося таке враження, що саме із кишень авторів цих статей виймали ці гроші...

 

Тим часом у самій команді твориться щось незрозуміле.

Згадаймо хоча б легендарну бійку Радімова із Ріксеном.

Плюс продаж майже канонізованого Кержакова до „Севільї” також не додавав оптимізму фанам синьо-біло-блакитних.

 

Три поразки від одвічного ворога – „Спартака” (одна у чемпіонаті і дві – у Кубку) стали болючим ударом по чемпіонським амбіціям.

 

Згадаємо також практично анекдотичний випадок із витівкою Аршавіна, Анюкова та Денисова, яких напередодні важливого матчу все проти того ж „Спартака” не спостерігали на базі. Подейкують, що давній друг Шави Бистров, „виконуючи таємне завдання клубу” затягнув молодих зенітівців у нічний клуб. Вони, як ви розумієте, не дуже то й опиралися...

Як результат усі троє опинилися у дублі. Потім якось несподівано для усіх знову опинилися в основній команді. Інцидент зам’яли.

Але пітерський футбольний люд говорить про внутрішній конфлікт в команді, який ніби то виник через різницю зарплатні. Ну як так: головна зірка (себто Аршавін) отримує на півмільйона менше за якогось українського легіонера!?

Чи мав місце подібний конфлікт, ніхто достеменно сказати не береться, але Шава частенько дає зрозуміти, що грати за „Зеніт” йому вже не цікаво, повторюючи тим самим поведінку Кержакова.

 

Тимощук, тим часом, поступово завойовує любов примхливої пітерської публіки, граючи на стабільно високому рівні.

У квітні він стає капітаном „Зеніта”, після того, як Ерік Хаген склав свої повноваження після невдалого для нього матчу із „Самарою”.

Тим самим, Анатолій став четвертим (символічно, чи не так?))) і останнім капітаном у сезоні 2007.

 

Гра команди не радує око. Перемоги здаються вимушеними.

Ніхто все ще не розглядає „Зеніт” як претендента на чемпіонство. Навіть попри те, що петербуржці завершують першу половину на першій сходинці турнірної таблиці.

 

Кінець весни – початок літа.

„Спартак” наносить наступну поразку „Зеніту”, примушуючи усіх фанів скребти зубами від люті.

Головні конкуренти пітерців („Спартак” і „ЦСКА”) за цей період двічі розходяться внічию. І це був найкращий подарунок, який могли зробити москвичі. )))

Усій футбольній Росії стає зрозуміло, що із лідерами щось коїться. У пресі з’являється інформація про відставку Газаєва, але керівництво спростовує її.

 

Літо для „Зеніта” стало невдалим. Вболівальники йдуть зі стадіо, плюючись. Такої жахливої гри, як із „Амкаром”, я не спостерігала давно.

„Де ж та блискуча команда?...” – спілкуємось ми за келихом „Carlsberg”.

 

„Зеніт” підсилює свій захист, підписавши 21-річного бельгійця Ніколаса Ломбертса.

 

29 вересня. Гучна перемога над армійцями на Петровськом.

Пам’ятаю ці смс-ки про конину на сніданок ))).

 

Чемпіонат виходить на фінішну пряму.

Голландський прагматизм приносить свої плоди.

Як і раніше, гра не дарує естетичного задоволення, але приносить головне – результат.

 

Здається, вперше у Петербурзі повірили у можливість приміряти на свої груди золоті медалі. І, мені здається, саме ця можливість об’єднала команду. Хтілося б тут написати, що хлопці понеслися вперед і розірвали усіх на своєму шляху до чемпіонства, але то була б неправда...

 

Особисто в мені поселилася впевненість, що пітерці цього разу свого не відпустять.

 

Листопад.

Мій день народження. Загадую два бажання. Одне із них: золото російської Прем’єр Ліги.

Того дня смс із Пітера: „Гол в твою честь”. )))

 

І ось нарешті 11 листопада...

30-й і останній тур чемпіонату Росії 2007.

Віва, інтрига! У найкращих традиціях серіалів: усе стає зрозуміло в останній серії.

 

Не забуду той день. „Сатурн” – „Зеніт”

Трансляцію із Раменського чекала цілий тиждень. Домашніх мабуть задовбало бачити на моїй спині напис „Тимощук 44”.

 

„Зеніт” влаштовувала тільки перемога. За рівної кількості очок, зрозуміла справа, чемпіоном ставав „Спартак”.

 

На 14 хвилині Радек Ширл вписує своє їм я у літопис зенітовської перемоги. 0:1

...Це була валідольна кінцівка. На останніх хвилинах «респект и уважуху» заробив В’ячеслав Малафєєв, парирував складний удар Каряки.

А на 89 хвилині мільйони пітерських вболівальників пережили клінічну смерть... Але Алехандро Домінгес якимось неймовірним чином головою відбиває м’яч, який вже залітав до пустих воріт „Зеніта”.

 

І ось він переможний свисток.

Лежала хвилина три, не вірячи що це насправді трапилось. Лежала аж доки не роздався іноземний дзвінок. Ясна річ, із Петербурга.

Ви не уявляєте, як я тоді шкодувала, що знаходжусь зараз у Дніпропетровську, а не у північній столиці! Футбольній столиці Росії 2007.

 

В Пітері „Зеніт” – більш ніж футбольний клуб. Це такий ж символ міста, як Петро Перший і Дворцова Площа.

У Петербурзі абсолютно нормальною є ситуація, коли пенсіонерки в магазині обговорюють останню гру; коли, їдучі з матчу, тебе зупиняють разів 40, щоб спитати: "Ну як? Який рахунок?”; коли водії із розумінням ставляться до багатотисячного натовпу фанів; коли день гри перетворюється на свято із самого ранку: місто синьо-біло-блакитне і звідусіль лунають пісні про „Зеніт”.

Що творилося у місті на Неві 11 листопада можу лише уявити...

Доречі, мені усе записали. Прийду до Пітера – будемо переживати приємні моменти знов і знов. )))

 

Підсумовую.

Пройшло практично півтора роки з моменту приходу „Газпрому” в „Зеніт”. Усе-таки гроші роблять свою справу. Але хочеться відзначити роботу спортивного директора Константна Сарсанію. Грамотна трансферна політика реалізована останнім, на мою думку, і є основним секретом успіху „Зеніта”. (А тепер порівняйте трансферну політику того ж „Шахтаря” як ще одного клубу на пострадянському просторі, який „не рахує грошей”. Просто так. Для замислення).

Два основні придбання (дві основні ставки) справдили себе на 100% і зіграли ключову роль у минулорічному успіху команди.

Костя Зирянов абсолютно заслужено став гравцем року.

А роль нашого Анатолія Тимощука, гадаю, пояснювати нікому не потрібно. Це опорний півзахисник високого класу і рівня професіоналізму (ну як я можу не проспівати дифірамбів своєму улюбленому українському легіонеру!). Він став капітаном у важкий для команди час і зіграв неабияку роль для її сплачення. Найкращим підтвердженням моїй слів є те, що замовкли усі падонки, які колись „аналізували” чи вартий Толя тих коштів.

 

 

Це був чудовий рік для „Зеніта”. Чемпіонський.

Чемпіонський за результатом, а не за грою. На жаль.

Але ж проблеми суперника то їхні проблеми, правда? Значить в нас було більше бажання.

 

А хто точно заслуговував на це золото, то це ми, вболівальники.

Попереду Ліга Чемпіонів. Сподіваємось, що 2008 рік буде ще вдалішим.


Відкрити | Коментарів: 11

"Евертон" врятував "Зеніт"


СМС-ка такого змісту прийшла мені близько часу ночі із Пітера.

В 1/16 фіналу команда з берегів Неви зіграє проти іспанського «Вільяреала».

Коротше кажучи, треба припиняти ейфорію з приводу золотих медалей і почати вже грати у футбол.

 


Відкрити | Коментарів: 6

Перспективи "Зеніта", або «Надія вмирає останньою»


«Зеніт», завершивши груповий турнір із 5 очками, має шанси вийти до 1/16 фіналу Кубка УЄФА.

Це стане можливим при чотирьох варіантах результатів в матчах за участю конкурентів:

 

1) «Евертон» обіграє «АЗ». «Зеніт» обходить голландський клуб по кількості очок (5 проти 4). (ІМХО малоймовірний варіант)

 

2) «Евертон» зіграє внічию з «АЗ» з рахунком 0:0, 1:1, 2:2 і 3:3; «Зеніт» при рівності очок випереджає «АЗ» або по найбільшій кількості забитих м'ячів (за рахунку 0:0, 1:1, 2:2); або по найбільшій кількості забитих м'ячів на виїзді (за рахунку 0:0, 1:1, 2:2, 3:3) – 3 проти 2; або по найбільшій кількості виїзних перемог – 1 проти 0.

 

3) «Лариса» переможе «Нюрнберг». «Зеніт» випереджає «Нюрнберг» по кількості очок – 5 проти 4. (Усі надії покладаю на «Ларису»)

 

4) «Лариса» зіграє внічию з «Нюрнбергом» з будь-яким рахунком.  «Зеніт» випереджає «Нюрнберг» по кращій різниці м'ячів в усіх матчах. Таким чином, для того, щоб обійти «Зеніт», «Нюрнберг» повинен обов'язково перемагати «Ларису» в гостях, а «АЗ» - неодмінно обігравати «Евертон» або грати з англійським клубом внічию з рахунком 4:4 і більш.


Відкрити


copy_of_dnipro.jpg dniprjanka

Навигация по блогу




Зміст сторінки


Мітки

ОБОЗ.ua