Жіночий погляд

«Якою помилкою було вдягти ці гетри під ці шорти…»


До побачення, «Інтер»!


Ну що ж... Ось я і пережила цей день. Дуже хвилювалася. Попри те, що добре знала про усі проблеми „Інтернаціонале”. А сталося все так, як і повинно було статися.

 

Скажу чесно. Починаючи дивитися трансляцію по 1+1 о 00.20, звичайно, вже знала про переможний рахунок. Знала автора єдиного голу. Знала хвилину, на якій його провели... Так що я мала змогу просто роздивитися, а у деяких епізодах і насолодитися, самою грою. Без емоцій, без хвилювання. В цьому теж є свій кайф.

 

Що ми побачили? Як завжди цікаве протистояння італійського і англійського футболу. Із усіма характерними їх рисами: англійські фірмові заброси і італійські багатоходівки із передачами „в дотик”.

 

Залік „червоному” захисту! Більшість задумів „інтеристів” були прочитані і вчасно знешкоджені. А задуми іноді були навіть дуже цікавими...

Шкртел – просто молодчина. Дуже перспективний захисник. Ібрагімовіч програвав йому практично усі міні-дуелі. А як він вдало обирав позицію, іноді стававши передостаннєю перепоною м’яча на шляху до воріт (остання, звичайно, Рейна). Ось так із „Зеніта” потрапляють на футбольний Олімп. Щиро бажаю успіхів.

 

Торрес – Бог! Що виробляє! Просто фантастика. ...Ну що ж, „Ліверпуль” теж підсів на „торресозалежність”. Таки так.... Добре, що Фернандо зараз у просто неймовірній формі.

Як не виказати захоплення фантастичним пасом Ауреліо практично через усе поле на Бабеля, коли останній вибіг на тет-а-тет?! Оце Англія.

Ну а отой діагональний пас Джерарда на Кюйта? Гостро, швидко, точно. Фантастика.

 

Чи зламало гру вилучення Бурдісо? Звичайно. Психологічну. Але, ІМХО, „Інтеру”, за такої гри, і без цієї червоної нічого б не світило. Не так вже багато вони і створили, щоб ось так тринькати моменти...

Суддя, звичайно, перемудрував із кількістю карток, але що тут поробиш. Доведеться „Ліверпулю” тягнути увесь зібраний жовтокартковий „врожай” далі.

 

Златен змарнував дві непогані можливості відзначитися. До самої гри гадала, що він повинен був забити у цій зустрічі. Мотивувала це тим, що якщо ж вже він претендує на звання лідера синьо-чорних атак, то потрібно врешті решт навчитися тягнути на собі таку відповідальність саме у таких зустрічах. До того ж, за кордоном багато статей про нього прочитала... Ну, думаю: хлопець подорослішав, один гол сьогодні точно назве своїм ім’ям. Але не судилося. Та і мені, чесно кажучи, якось байдуже.

 

Остаточно поховала нерраадзурі та обрізка у центрі, після якої пас Джерарда знайшов Торреса. А йому вже не треба розказувати що і як робити із м’ячем. Розворот – ГОЛ. Схема проста ;-)

Потім іспанець намагався віддячити своєму капітанові, відпасувавши йому під удар. Але вийшло вище. Нажаль. Тому що гадала, що і Стіві Джі теж розпишеться у ворота „Інтера”.

Ну і нічого. Для щастя нам цілком достатньо і цих 0:1.

 

Із перемогою усіх небайдужих!

YNWA


Відкрити | Коментарів: 33

«Рафик чистой воды невиновный»


«Он сам, своим пешком, пришел к нам и выяснилось, что вообще невиновный он. Рафик – чистой воды невиновный. Крайней степени невиновный» (с) ComedyClub

 

Такі гравці «Ліверпуля», як Кенні Далгліш, Джімі Каррагер та Іон-Арне Ріісе,  вже висловили свою підтримку менеджеру клубу Рафаелю Бенітесу. Не секрет, що Рафу підтримує більшість гравців і уболівальників.

Я цілком розумію обурення фанів, коли керівники їхнього клубу плюють на них, на гравців, на славетну історію клубу, думаючи лише про власну вигоду.

Звичайно, ми розуміємо, що по-іншому бути й не може. Але як хочеться вірити в те, що ти є часткою великої родини під назвою «Ліверпуль», і що твоя думка враховується! Що Ти можеш щось змінити.

Після стамбульської ночі і справді в це вірилось…

Але тоді було все: і розуміння, і бажання, і підтримка. Був результат.

Ту перемогу команда присвятила своїм уболівальникам. І склалася ілюзія, що фанати – головні діючи особи у клубі.

Але зюсі. На Тебе усім начхати. Зверху важко розгледіти купку людей, коли перед очима в тебе доларові значки.

 

Я чудово розумію Рафу.

Працювати в умовах постійного пресингу неможливо. Комфортні умови праці – запорука успіху. Це аксіома. А коли твоя голова лежить на дошці під гільйотиною, адекватно думати дуже складно. Я б, на його місці, плюнула б на все і давно звільнилася б з «Енфілда» за власним бажанням. Але Бенітес не з тих, хто так легко здається. Це він методично доказував нам усім на протязі трьох років.

 

Чого виходило тоді і не виходить зараз? Складно відповісти.

Відповідь напрошується сама по собі: винен тренер. І це, в принципі, правильна відповідь.

Може Рафа, як і Блохін, «видохся», повністю реалізувавши себе? Смішно. Не вірю.

І ще, гадаю, що гравці потайки теж відчувають себе винними у цій складній ситуації. Чого ж так: виконуємо все, що вимагає коуч, а результату немає. Професіоналізм професіоналізмом, але є ще така штука, як самовіддача і чемпіонський характер.

Уявляю як зараз Стіві Джі... Він завжди був серцем і двигуном «Ліверпуля». Впевнена, що зараз він відчуває відповідальність і переживає не менше за Бенітеса.

 

Не треба шукати коріння проблеми в знаменитих ротаціях "по Бенітесу". Не в цьому річ, завіряю вас.

Уся проблема в керівництві.

Коли Ахметов після провалу «Шахтаря» у ЛЧ, сказав, що він повністю довіряє Луческу і пов’язує майбутні перемоги лише із його ім’ям, я почала поважати його, як грамотного керівника.

Гадаю, що американські власники «Ліверпулю» повинні вчинити так само.

 

А Рафік, звичайно, не «чистой воды невиновный». Але він, як мінімум, повинен виправити свої ж помилки. Давайте надамо йому таку можливість.

Може команда зі злості виграє шостий кубок європейських чемпіонів ;-)


Відкрити | Коментарів: 29

Думки вголос про тактичні побудови, "Ліверпуль" і Бенітеса


„нічиїй із „Уіганом” присвячується” 

 

У сучасному футболі складно (якщо взагалі можливо) створити „тактичну революцію”. Є різноманітні схеми. Є штампи. Є „шаблони”.

 

Маєш потужного форварда? Додай до нього в’юнкого помічника в атаці, одного плеймейкера у центр і надійного опорника. А якщо маєш швидкісних флангових – взагалі шикарно.

Проблема в тому, що то є класичний приклад штампу. Громіздка, хоча й надійна схема 4-4-2 – не панацея.

 

Термін „підсилити лінію” не зовсім коректний. Умовний, поверховий.

Цікаво спостерігати, як у Інтернеті починають обговорювати нові трансфери. У безглуздих дискусіях типу „Чи потрібен нам цей гравець” конструктивним вважаю лише сам процес спілкування.

 

Дальновидний тренер не підбирає гравця „під схему”. Він закладає фундамент під зміну чи корегування вже звичної і, у багатьох випадках, результативної тактичної побудови. Саме через результативність останньої і виникають вищезгадані дискусії. Ми звикли до команди і не бачимо нового гравця у її складі.

Саме тому ми з вами не є тренерами (а більшість із нас ніколи ними й не стане на щастя українському футболу ;-)).

 

Талановитий тренер шукає гравців саме для того, щоб в той чи іншій мірі відійти від „класичних канонів”. А тому нащо оті всі розмови про потрібність-непотрібність гравця, коли ми не знаємо що у головного тренера в голові і яким він бачить майбутнє команди?

 

Давайте так: кого ви вважаєте головною (ключовою) фігурою на полі? (відкинувши усю лобуду про командний дух, збалансованість і зіграність). Опорника-волноріза? Плеймейкера? Технічного півзахисника із акцентом на атаку?

Правда в тому, що не має і не може бути єдиної відповіді (Все. Я скотилася до банальщини... =)).

Одним командам для успіху потрібна впевненість у захисній ланці у вигляді опорного хавбека, щоб, не хвилюючись за свій зад, „плести мережива атак” на половині поля суперника; а іншим для щастя не вистачає швидкого та потужного форварда-замикача. 

 

Талановитий тренер оперує простором, а не розташуванням гравців.

Ось тут повертаємось до збалансованості і зіграності. Адже у сучасному футболі для перемоги може виявитися недостатньо просто „доставити м’яч до чужих воріт”. Треба вміти створити таку ситуацію, при якій будь-який футболіст, залишившись без опіки міг переправити м’яч у рамку (як тут не згадати Лобановського).

 

При фіксованій схемі, за умови грамотної тактики, можна повністю вимкнути будь-якого футболіста суперника з гри. За таких обставин врятувати матч може лише нестандартний підхід. Ви, мабуть, помічали під час деяких трансляцій слова коментатора по типу: „Ви подивіться! А цей гравець вже на іншому фланзі”. О-о-ось.

 

Задача в тому, щоб створити мобільну групу атаки, де форварди можуть, в залежності від ситуації, відтягуватися глибоко назад і навпаки, опинятися на вістрі; де флангові гравці переміщуються не лише взад-вперед, а активно використовують діагональнь; де півзахисники у будь-яку мить готові увірватися до вільної зони. За умови дотримання кожним із членів цього „хаосу” ліній своїх переміщень, отримуємо те саме „мереживо атаки”, де на перший план виходить взаємодія і індивідуальні якості окремих гравців.

Усе це із метою ускладнення життя захисникам.

Хрестоматійний приклад (не будемо далеко ходити): матч „МЮ” із „Динамо”. Наш захист просто не знав що робити із постійною плутаниною у своїй штрафній. Складно, мабуть, грати без персональної опіки...

 

Європейські гранди вже давно не грають за фіксованими схемами.

Згадайте хоча б оці умовні схемки розташування гравців на початку матчей ЛЧ. Ох, не заздрю я їхнім складникам! Ну як можна визначити місце того ж Кака на полі? (Благо, із Інзагі усе зрозуміло – поближче до воріт, десь у офсайді ;-)). Ось і розміщують футболістів умовно поближче–подалі від воріт, щоб хоч якось зафіксувати тактичну побудову.

 

В останні роки дійшло до парадоксів: у номінацію „Найкращий форвард” потрапляють (замислитесь!) номінальні півзахисники. Все той ж Кака, Роналдо и т.д.

А чому? Тому що за такої тактики забити може кожен із групи атаки. В тій чи іншій команді в силу налагоджених взаємодій і індивідуальних характеристик, це гравці номінально різних амплуа.

 

Від фіксованих схем треба відходити. І не окремого гравця вписувати в схему, а корегувати чи заново награвати саму схему під конкретного гравця.

 

Млин... До чого це я?...

Забула з чого все почалося.

А я всього лише намагалася виправдати (сама перед собою) дії Бенітеса.

Але щось не дуже вийшло...

 

Нова витівка Рафи: 3-3-3-1. Малось на увазі, що Джерард та Маскерано гратимуть крайніх форвардів?  

Може і непоганий задум для ігор проти команд класу „Уігана”, але навіщо ж зараз?! Другого січня, під самий кінець новорічного марафону...

Сподіватися на вимучену перемогу „малою кров’ю” (як сказав мені Андрій у смс-спілкуванні) – хіба ж це допустимо для такого амбітного клубу і тренера класу Бенітеса?  

Фінішем став нервовий перехід на схему у три форварди наприкінці матчу. Психанув мабуть.

 

І що, у когось повернеться язик сказати, що підбір гравців не той? (?) Я гадаю без коментарів.

Не виконують тренерські настанови? Тут треба знати якими були ці настанови.

 

А може просто припинити гратися зі складом? А то все це виглядає вже не як тренерський пошук, а як, вибачте, передсмертна агонія.

Ризик справа, безперечно, благородна, але не в цьому конкретному випадку (як виявилося).


Відкрити | Коментарів: 13

«Ти ніколи не будеш бухати один»


«Ліверпуль» програв «Манчестеру». Прогнозовано, але від того не менш прикро.

Чому кажу прогнозовано? Звичайно я не хочу сказати, що, ішовши у спорт-бар, не сподівалася на 3 очки. Тим більше на Енфілді. Скажемо так: йшла, налаштовуючи себе на нічию (типу хтось сподівався на гольову феєрію) , але із певним побоюванням.

Тому що із командою щось коїться. Кажу «щось», тому що я не є (а можна ще додати взагалі не є) людиною, що здатна відсліджувати і аналізувати глибинні причини футбольних подій. Куди мені, рядовому українському вболівальнику!...

Але із командою щось-таки коїться. Коли ти є шанувальником клубу, на заваді об’єктивній оцінці ситуації стають особисті симпатії.

 

...А може не настільки не праві ті, хто звинувачує у цій нестабільності Бенітеса? *Не вірю, що я це кажу…*

А може усе банально: Торес таки не відпрацьовує затрачених на нього коштів, а Рафа не може створити умов для того, щоб іспанець по-справжньому заграв. До цього додаємо незрозумілі багатьом ротації та експерименти зі складом, які є наслідками намагання коуча перебудувати тактичні схеми під того ж Фернандо. Щось не дуже виходить. А команда дивом виїжджає на самому лише бажанні. Висновок один: крайнім виявляється Бенітес. Банально, але схоже на правду.

 

Бачимо, що навіть у таких клубів, як «Ліверпуль», не вистачає запалу на дві важливі зустрічі поспіль. І Торес був не той, що у Марселі, і харизматичне світло Джерарда майоріло не так яскраво і банальне невезіння (куди ж без нього!). Додаємо сюди ще просто «динамівську» помилку при стандарті і отримуємо 0:1…

Прикро? Так.

Закономірно? Ну можливо.

Що я думаю з приводу Бенітеса? Не знаю.

 

П.С. «Но слава Богу есть друзья» *співати голосом Боярського*


Відкрити | Коментарів: 5
Настрій : =)))    

"Олімпік" - "Ліверпуль". Практично on-line


21.30 Закинувши усі архіважливі справи і відкупоривши бляшанку «Carlserg», влаштувалася перед екраном.

«Ліверпуль» сам своїми власними руками, вибачте, ногами, створив інтригу у групі А і останні три матчі розхльобував створену ним самим же ж ситуацію.

І дякувати Богу, я вам скажу, що інтрига була саме у нашій групі. У противному випадку фіг би нам показали цей матч…

 

21.32 …знаєте… не хочеться загадувати, але побачивши зараз очі Стіві, я заспокоїлась. Тепер на 80% впевнена, що ми переможемо… Впізнаю цей погляд…

 

21.35 Реклама. Можна закінчити останні приготування до перегляду ЛЧ: розігнати від пульту усіх «домашніх», знайти комфортне положення тіла на дивані і зробити декілька ковтків клубного пива.

 

21.45 Обожнюю цей момент: футболісти виходять на поле. Напруга, передчуття, деяка нервозність. І ось звучить гімн ЛЧ. Музика, яка зігріває душу будь-якого вболівальника у світі.

Марсельцам за перфоменс «залік».

 

21.51 Рафа не став вигадувати велосипед. Граємо 4-4-2

Ну, понеслися…

 

2’ Який початок!… Бажання червоних видно неозброєним оком. Мабуть, вони відразу вирішили задекларувати свої наміри, а саме: «Тільки перемога».

Ні ну чого французи відкриваються? Я розумію, що свій стадіо, вболівальники женуть вперед і таке інше, але… Ну що вони творять?!

 

3’Збивають Джерарда. Пеналь? Так? Ні?

Так!!!

Будемо відвертими: Стіві, звичайно, підставився, але пеналь 100%.

І… Манданта відбиває постріл… добивання… ГОООООЛ!!!

4’Ну що ж… 0:1, товариші. )))

На четвертій хвилині.

Ще раз пересвідчусь, що Джерард – справжній капітан і Лідер з великої літери.

Згадалось його інтерв’ю напередодні матчу. Впевненість і сконцентрованість.

І він повів команду за собою. Роль лідера у команді ще ніхто не відміняв.

Але матч триває. Ейфорія від швидкого голу закінчується.

…і пиво у бляшанці тане…

 

9’ Ви подивіться, що творить Торес!...

 

11’ГОЛ? Трішечки відволіклася і… гол.

Дивлюся повтор.

Фантастичний дриблінг.

Виникає закономірне питання: що із захистом? Таке відчуття, що захисникам було цікаво, як Торес заб’є.

Пошив у дурні трьох.

Народ! А тим не менш 0:2!

 

Знаєте, за такого рахунку можна і розслабитися. Усе може бути, звичайно, але щось не віриться, що «Ліверпуль» тепер дозволить хоча б зрівняти рахунок. Можете вважати мене занадто впевненою, але я зараз просто насолоджуюся грою. Хвилювання і мандражу не залишилося, як не залишилося його у «червоних».

 

34’Вийшов молодий Насрі. Коментатор говорить, що він ще не повністю відновився після якоїсь травми. Вірю на слово, так як не у курсі. Але цей гравець мені імпонує.

 

44’Вже дві заміни провів коуч «Олімпіка». І видно, що «протиотрути» проти «Ліверпуля», який поставив перед собою чітку задачу і крок за кроком її виконує, у французької команди немає.

 

Час минає, а відчутних змін в грі марсельців я не спостерігаю. Але цей факт повністю списую на чітку, грамотну та прагматичну гру англійців.

 

45+3’ Все. В мене є приблизно 15 хвилин на те, щоб помити посуд.

 

Другий тайм.

Остання заміна французів: Джібріль Сісе.

Гарний «півник» на голові. (Ну це ж жіночий погляд ;-))

 

47’За відсотком володіння м’ячем перевага на боці «Олімпійка». Ну що ж. Чого б не віддати ініціативу господарям? Тим більш, коли на табло 0:2...

 

48’А тим часом рахунок стає 0:3! Кьюел підхопив м’яч після дуже «вдалого» введення його в гру Мандандою і видав шикарний пас Куйту, якому нічого не залишалося, як переправити шкіряну кулю у ворота. 48 хвилина, і я думаю, що ні в кого не залишилося сумнівів, що «червоні» у плей-офф.

 

61’Браво, «Ліверпуль»! Повністю виключили із гри Сісе. Чувак бігає без м’яча.

 

77’ Бабел замінює Тореса. Цілком виправдана заміна.

 

Марсельці потягнулися зі стадіону. Оце підтримка!

А що ви вважали? Ну не може команда с таким захистом диктувати свої правила віце-чемпіону ЛЧ. Провалили гру? Так. Але навіщо ж так…

 

86’Третя заміна у мерсисайців. Себто Крауч на полі сьогодні не з’явиться. Та і навіщо?

 

90+1’ Бабел!!! Розгром. 0:4

90+3’ Фінальний свисток. Баста.

 

Віва, «Ліверпуль»! Із перемогою нас!


Відкрити | Коментарів: 5


copy_of_dnipro.jpg dniprjanka

Навигация по блогу




Зміст сторінки


Мітки

ОБОЗ.ua