Жіночий погляд

«Якою помилкою було вдягти ці гетри під ці шорти…»


До побачення, «Інтер»!


Ну що ж... Ось я і пережила цей день. Дуже хвилювалася. Попри те, що добре знала про усі проблеми „Інтернаціонале”. А сталося все так, як і повинно було статися.

 

Скажу чесно. Починаючи дивитися трансляцію по 1+1 о 00.20, звичайно, вже знала про переможний рахунок. Знала автора єдиного голу. Знала хвилину, на якій його провели... Так що я мала змогу просто роздивитися, а у деяких епізодах і насолодитися, самою грою. Без емоцій, без хвилювання. В цьому теж є свій кайф.

 

Що ми побачили? Як завжди цікаве протистояння італійського і англійського футболу. Із усіма характерними їх рисами: англійські фірмові заброси і італійські багатоходівки із передачами „в дотик”.

 

Залік „червоному” захисту! Більшість задумів „інтеристів” були прочитані і вчасно знешкоджені. А задуми іноді були навіть дуже цікавими...

Шкртел – просто молодчина. Дуже перспективний захисник. Ібрагімовіч програвав йому практично усі міні-дуелі. А як він вдало обирав позицію, іноді стававши передостаннєю перепоною м’яча на шляху до воріт (остання, звичайно, Рейна). Ось так із „Зеніта” потрапляють на футбольний Олімп. Щиро бажаю успіхів.

 

Торрес – Бог! Що виробляє! Просто фантастика. ...Ну що ж, „Ліверпуль” теж підсів на „торресозалежність”. Таки так.... Добре, що Фернандо зараз у просто неймовірній формі.

Як не виказати захоплення фантастичним пасом Ауреліо практично через усе поле на Бабеля, коли останній вибіг на тет-а-тет?! Оце Англія.

Ну а отой діагональний пас Джерарда на Кюйта? Гостро, швидко, точно. Фантастика.

 

Чи зламало гру вилучення Бурдісо? Звичайно. Психологічну. Але, ІМХО, „Інтеру”, за такої гри, і без цієї червоної нічого б не світило. Не так вже багато вони і створили, щоб ось так тринькати моменти...

Суддя, звичайно, перемудрував із кількістю карток, але що тут поробиш. Доведеться „Ліверпулю” тягнути увесь зібраний жовтокартковий „врожай” далі.

 

Златен змарнував дві непогані можливості відзначитися. До самої гри гадала, що він повинен був забити у цій зустрічі. Мотивувала це тим, що якщо ж вже він претендує на звання лідера синьо-чорних атак, то потрібно врешті решт навчитися тягнути на собі таку відповідальність саме у таких зустрічах. До того ж, за кордоном багато статей про нього прочитала... Ну, думаю: хлопець подорослішав, один гол сьогодні точно назве своїм ім’ям. Але не судилося. Та і мені, чесно кажучи, якось байдуже.

 

Остаточно поховала нерраадзурі та обрізка у центрі, після якої пас Джерарда знайшов Торреса. А йому вже не треба розказувати що і як робити із м’ячем. Розворот – ГОЛ. Схема проста ;-)

Потім іспанець намагався віддячити своєму капітанові, відпасувавши йому під удар. Але вийшло вище. Нажаль. Тому що гадала, що і Стіві Джі теж розпишеться у ворота „Інтера”.

Ну і нічого. Для щастя нам цілком достатньо і цих 0:1.

 

Із перемогою усіх небайдужих!

YNWA


Відкрити | Коментарів: 33

«Не думай о секундах свысока»


перегляду матчів ЛЧ присвячується

 

Мені ось дуже цікаво...

Що відчуваєш, коли знаходишся у центрі цієї божевільної чаші стадіону?

Що відчуваєш, коли НЕ забиваєш гол у ЛЧ?

На що це схоже?

 

Хоча... можна собі уявити... ну хоча б на секунду...

 

Іде ... хвилина.

Ти - у грі. Ти – її частина. Ти – у її центрі.

Вона захопила усього тебе. Все обертається навколо тебе.

Від такої каруселі у пересічної людини давно вже пішла б обертом голова. Але тільки не в тебе. Ти звик до всього цього.

Тобі, навіть, важко згадати часи, коли поруч із тобою не було футбольного м’яча. Здається, він був із тобою завжди...

Ні. Ти не хворий на футбол. Ти до нього звик. Адже це – твоя професія. А робота набридає усім. Бували часи, коли ти її ненавидів. Тренування, збори, перельоти, ігри, знову тренування... Ти звик.

Ти вже ось як ... років граєш в одному з найкращих футбольних клубів. І що з цього? Ти ж потрапив сюди не випадково. Ти багато і наполегливо працював, щоб зараз стояти ось тут, в оточенні найкращих футболістів планети. Та чого кривити душею? Ти і сам входиш до цього списку.

Які „зірки”? Для тебе вони – партнери. Ти пам’ятаєш, як ви разом дуркували на ранковому тренуванні...

 

Але iде ... хвилина. Ти – у грі.

І це не яка-небудь пересічна гра. Це - 1/8 фіналу ЛЧ.

Не кожен футболіст має нагоду пограти на такому рівні. Але це – не про тебе. Ти вже тут. Ти – у центрі подій, їх безпосередній учасник.

Звичайно, емоції вже не такі, як тоді, коли ти вперше вийшов на заміну у матчі цього престижного турніру... Ой, і начудив ти тоді з переляку...

Але навіщо згадувати минуле? То було давно. Так, емоції вже не ті...

 

Проте, iде ... хвилина. Гра захопила усього тебе. Так завжди буває...

Ти живеш у ритмі стадіону. А він живе у твоєму.

Диригувати натовпом за допомогою ніг – це теж частина твоєї професії.

У цій чаші ти – король і Бог. І це – твоє паливо. Твій наркотик.

 

Але зараз твої відчуття не мають жодного сенсу.

Уся твоя увага прикута до м’яча. Лише до нього.

Ти вже не чуєш галас багатотисячного натовпу – він став лише звуковим фоном; ти не думаєш про те, що мільйони людей по усьому світу зараз дивляться на тебе; ти забув навіть про дружину, яка сидить десь там, серед інших сторонніх спостерігачів.

А ти – не сторонній спостерігач. Ти – у грі.

Лише м’яч... Це все, що зараз має сенс. Тільки він.

 

І ось ... хвилина. Ти – в атаці.

І ти чудово відчуваєш, що зараз буде. Точніше, ти знаєш це.

Ви розумієте один одного без усіляких слів. Бо ви – команда. Єдиний колектив.

Напіврух, напівжест... Бездоганний механізм.

Твій партнер зміщується трішки вліво. Він завжди так робить...

Відлагоджена машина. Ви із ним чудова зв’язка. Ви відчуваєте один одного.

І ось партнер вирізає на тебе.

Ні. Ти не замислюєшся над тим, як прийняти та краще обробити м’яч. Система-автомат ;-) Не даремно ж ти поклав кращі роки свого життя на приборкування шкіряної кулі!

Все, що тобі зараз треба, так це за долі секунди проаналізувати ситуацію навколо, прибрати отого приставучого захисника і пробити повз воротаря.

М’яч у тебе.

Тепер ти в епіцентрі цього маленького всесвіту. Усі камери, усі очі присутніх спрямовані лише на тебе. Але ти цього не усвідомлюєш. Ти звик до цього. З часом до цього теж звикаєш...

Ти бачиш лише ворота. Ось вона – твоя ціль. Тепер і зараз.  

Ти тренувався заради цього. Так-так. Ти усе своє життя готувався саме до цього удару. Але, ти не встигаєш усвідомити це.  

 

Шкода, що у житті немає уповільнених кадрів.

Може тоді в тебе була б нагода подумати в цю мить щось на кшталт: „Господи! Який все-таки величезний цей воротар!”. Ти почув би напружену тишу, коли усі присутні затамували подих. Від одного руху твоєї ноги. Ти б обов’язково посмакував цю мить тотальної уваги до себе, оцінив естетику цієї миттєвості. 

В уповільненому кадрі це, напевно, виглядало б дуже ефектно. Та що там „ефектно”! „Матриця” б відпочивала!

 

Але таке у житті не можливо.

І у твоєму розпорядженні якісь долі секунди. Часу завжди бракує...

 

Ти все зробив ідеально. Прибрав захисника. Та що там! Ти пошив його у дурні!

Шлях вільний. Ось вона – твоя ціль. У 26 метрах від тебе.

Замах... Удар вийшов точно таким, як ти й волів. Ще б! Ти стільки тренувався, стільки його відпрацьовував...

...ідеальна траєкторія...

Але тут відбувається щось не за твоїм сценарієм...

 

...поперечина!...

 

А ось тепер тобі вже точно начхати на десятки націлених на тебе камер та об’єктивів фотоапаратів. Тобі начхати на те, що ти стоїш у кадрі із тупим шокованим обличчям, обхопивши голову руками.

„Поперечина?! Як? Як це можливо?”

Ти ж зробив все правильно... Стільки відпрацьовував той клятий удар...

 

Але часу завжди не вистачає. Потрібно виходити із шокового стану. Гра поновлюється.

 

 

А назавтра усі емоції цих декількох секунд спресуються у фразу: „чудовому удару ... на заваді стала поперечина”

Але ти знаєш: твій найважливіший гол ще попереду. І ти підеш на тренування. Відпрацьовувати свій удар.

Ти ідеш на тренування... Я це ти робиш завжди. Бо футбол – це твоя робота.


Відкрити | Коментарів: 30
Настрій : =)))    

"Олімпік" - "Ліверпуль". Практично on-line


21.30 Закинувши усі архіважливі справи і відкупоривши бляшанку «Carlserg», влаштувалася перед екраном.

«Ліверпуль» сам своїми власними руками, вибачте, ногами, створив інтригу у групі А і останні три матчі розхльобував створену ним самим же ж ситуацію.

І дякувати Богу, я вам скажу, що інтрига була саме у нашій групі. У противному випадку фіг би нам показали цей матч…

 

21.32 …знаєте… не хочеться загадувати, але побачивши зараз очі Стіві, я заспокоїлась. Тепер на 80% впевнена, що ми переможемо… Впізнаю цей погляд…

 

21.35 Реклама. Можна закінчити останні приготування до перегляду ЛЧ: розігнати від пульту усіх «домашніх», знайти комфортне положення тіла на дивані і зробити декілька ковтків клубного пива.

 

21.45 Обожнюю цей момент: футболісти виходять на поле. Напруга, передчуття, деяка нервозність. І ось звучить гімн ЛЧ. Музика, яка зігріває душу будь-якого вболівальника у світі.

Марсельцам за перфоменс «залік».

 

21.51 Рафа не став вигадувати велосипед. Граємо 4-4-2

Ну, понеслися…

 

2’ Який початок!… Бажання червоних видно неозброєним оком. Мабуть, вони відразу вирішили задекларувати свої наміри, а саме: «Тільки перемога».

Ні ну чого французи відкриваються? Я розумію, що свій стадіо, вболівальники женуть вперед і таке інше, але… Ну що вони творять?!

 

3’Збивають Джерарда. Пеналь? Так? Ні?

Так!!!

Будемо відвертими: Стіві, звичайно, підставився, але пеналь 100%.

І… Манданта відбиває постріл… добивання… ГОООООЛ!!!

4’Ну що ж… 0:1, товариші. )))

На четвертій хвилині.

Ще раз пересвідчусь, що Джерард – справжній капітан і Лідер з великої літери.

Згадалось його інтерв’ю напередодні матчу. Впевненість і сконцентрованість.

І він повів команду за собою. Роль лідера у команді ще ніхто не відміняв.

Але матч триває. Ейфорія від швидкого голу закінчується.

…і пиво у бляшанці тане…

 

9’ Ви подивіться, що творить Торес!...

 

11’ГОЛ? Трішечки відволіклася і… гол.

Дивлюся повтор.

Фантастичний дриблінг.

Виникає закономірне питання: що із захистом? Таке відчуття, що захисникам було цікаво, як Торес заб’є.

Пошив у дурні трьох.

Народ! А тим не менш 0:2!

 

Знаєте, за такого рахунку можна і розслабитися. Усе може бути, звичайно, але щось не віриться, що «Ліверпуль» тепер дозволить хоча б зрівняти рахунок. Можете вважати мене занадто впевненою, але я зараз просто насолоджуюся грою. Хвилювання і мандражу не залишилося, як не залишилося його у «червоних».

 

34’Вийшов молодий Насрі. Коментатор говорить, що він ще не повністю відновився після якоїсь травми. Вірю на слово, так як не у курсі. Але цей гравець мені імпонує.

 

44’Вже дві заміни провів коуч «Олімпіка». І видно, що «протиотрути» проти «Ліверпуля», який поставив перед собою чітку задачу і крок за кроком її виконує, у французької команди немає.

 

Час минає, а відчутних змін в грі марсельців я не спостерігаю. Але цей факт повністю списую на чітку, грамотну та прагматичну гру англійців.

 

45+3’ Все. В мене є приблизно 15 хвилин на те, щоб помити посуд.

 

Другий тайм.

Остання заміна французів: Джібріль Сісе.

Гарний «півник» на голові. (Ну це ж жіночий погляд ;-))

 

47’За відсотком володіння м’ячем перевага на боці «Олімпійка». Ну що ж. Чого б не віддати ініціативу господарям? Тим більш, коли на табло 0:2...

 

48’А тим часом рахунок стає 0:3! Кьюел підхопив м’яч після дуже «вдалого» введення його в гру Мандандою і видав шикарний пас Куйту, якому нічого не залишалося, як переправити шкіряну кулю у ворота. 48 хвилина, і я думаю, що ні в кого не залишилося сумнівів, що «червоні» у плей-офф.

 

61’Браво, «Ліверпуль»! Повністю виключили із гри Сісе. Чувак бігає без м’яча.

 

77’ Бабел замінює Тореса. Цілком виправдана заміна.

 

Марсельці потягнулися зі стадіону. Оце підтримка!

А що ви вважали? Ну не може команда с таким захистом диктувати свої правила віце-чемпіону ЛЧ. Провалили гру? Так. Але навіщо ж так…

 

86’Третя заміна у мерсисайців. Себто Крауч на полі сьогодні не з’явиться. Та і навіщо?

 

90+1’ Бабел!!! Розгром. 0:4

90+3’ Фінальний свисток. Баста.

 

Віва, «Ліверпуль»! Із перемогою нас!


Відкрити | Коментарів: 5


ОБОЗ.ua