Продавец кошмаров

Фосфорные краски - Я спектакль вам устрою!


Проблеми Динамо на прикладі інтерв'ю Базилевича


Я люблю жанр інтерв’ю. Особливо я люблю інтерв’ю в прямому ефірі, коли у журналістів та редакторів немає часу коригувати і прикрашати отриманий текст, а пітний футболіст чи знервований тренер може і матом прикрити, і правду рубанути, і зайвого ляпнути. Але і звичайне в’ью – норм.

Інколи, читаючи чиїсь спогади, я переміщаюсь у минуле, згадуючи подію, що обговорюють, співставляю свої відчуття з відчуттями героя; інколи я дізнаюсь цікаві деталі, які заставляють переосмислити історію чи епізод в футбольному житті, а інколи мене тіпає від обурення. Інтерв’ю в недавньому номері «Футболу» з Олегом Петровичем Базилевичем я прочитав з обуренням. Високопарні запитання міняються не менш високопарними відповідями. Очевидно, що люди говорять про різні речі, і ті, що задають запитання (Кроніх і Шахов) задоволенні одним лиш фактом розмови.

Ну наприклад.

Питання: могли ли бы вы рекомендовать кого-то из иностранных тренеров в Динамо? И насколько серьезными представляются перспективы тренера-иностранца?

 

Відповідь: мы снова возвращаемся к вопросу тренерской квалификации. Она важнее, чем фамилия и гражданство. Но в вопросе о возможности назначения тренера-иностранца в «Динамо» позиция должна быть принципиальной. Приглашать иностранных тренеров в киевское «Динамо» - значит расписываться в своей полной несостоятельности. Признавать, что мы все забыли, ничему не научились и разрушили все, что было создано. Ведь именно наша система организации игры и подготовки команды, то есть тренерская и научно-методическая составляющая, всегда обеспечивала нам преимущество над нашими зарубежными коллегами! Считаю, что приглашение тренеров-иностранцев – губительная затея, особенно если они представляют морально устаревшие направления работы.

Та невже? Динамо вигравало чемпіонство чотири роки тому назад, коли біля руля був, нагадаю, Сьомін! Згадайте чергу принципових тренерів-українців, під керівництвом яких клуб падав все нижче і нижче. Де ж те, що було створено? Де наша система організації гри і підготовки? Чому динамівські тренери безуспішно працюють на задвірках футбольного світу? Де перевага над зарубіжними колегами? В чому вона виражається?

Добре, йдемо далі.

Питання: есть ли числовые данные для анализа молодежной команды? Если да, то кто из игроков наиболее перспективен?

Відповідь: сложно выделить кого-то и сказать, что он более перспективен, чем другие. Как мы говорили, перспективы молодого игрока во многом определяются не только его «данными», но и работой, которая должна быть ему предложена для оптимального «вхождения» во взрослый футбол.

Бля, ну це ж вода-водою. Ну що тут складного? От, наприклад, текст про медцентр лондонського «Арсенала» (http://arsamania.com/publ/3-1-0-183). Там, серед іншого, розповідається якраз про використання числових даних в роботі з гравцями, і що цифри ці кажуть, що Чемберлен – дуже крутий чувак. Не здивуюсь, якщо Чамбо через пару років стане одним з найкращих гравців в Англії. Може й не стати – це ясно – але ж ніхто не каже, що «сложно выделить кого-то и сказать». Що складного? Глянув на цифри, які згенерувала програма і сказав: ти, чувак, якщо не будеш працювати, підеш в прибиральники, а ти на ладан дихаєш, а от в тебе норм все, тільки не розслабляйся.

Далі.

Питання: болезненной темой для нынешнего «Динамо» является работа с молодежью, непоследовательная и бессистемная. Что, на ваш взгляд, мешает молодым игрокам преодолеть барьер юношеского футбола при переходе во взрослый? Точнее, какими возможными действиями этот барьер можно сделать менее болезненным? Скажем, что необходимо 17-18 летнему (талантливому) юноше, чтобы соответствовать предъявляемым требованиям к игроку основного состава (тренажерный зал, набор упражнений для повышения координации, скорости мышления и т.д.)?

Відповідь: выхватывать из клубной жизни один какой-то аспект, например, работу с молодежью, и говорить, что она непоследовательная и бессистемная – пожалуй, неконструктивно. Речь должна идти о том, чтобы вся работа, начиная с детско-юношеских команд и заканчивая первой командой, была системно и последовательно подчинена одному общему направлению. Пример «Барселоны» показывает, что это – путь к достижению стабильно высоких результатов на протяжении многих лет.

Та що ж ти будеш робити? А як же по-іншому вирішувати проблему, якщо не брати її за горло, і душити? Відомо ж, якщо хочеш загубити справу – надай їй статус системної, зроби з неї велике, непідйомне діло.

А що в нас з молоддю? Та яка різниця, системи немає, немає загального напрямку.

Що ж нам робити з продажем білетів, як налагодити справу? Та забийте, у нас система гнила, треба напрямок визначити, повернути стару славу.

Як же нам центрбека купити? Забудьте, стабільно високих результатів латанням дірок не здобудеш.

Якщо я бути говорити в таком стилі, скажіть, я піду продавати газети чи в бібліотеку влаштуюсь - серйозних справ не вирішиш, мислячи таким чином. Наскільки можна вірити інтернету, Базилевич в «Динамо» вже не працює. І це добре, тому що такі, безумовно заслужені, але живучі минулим люди, приторможують розвиток нашого клубу. Та, підозрюю, в клубі ще багато таких працівників, які хочуть повернути старі добрі часи, повернути «систему», боячись глянути в очі теперішньому, боячись взяти сокиру і рубати насущні проблеми. Одну за одною, одну за одною.


Открыть | Комментариев: 2




Мій блог про творчість і самоосвіту


МОЇ СТАТТІ

Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


Содержание страницы

Опрос

Хто з жінок-лікарів в "Докторі Хаусі" симпатичніша і сексуальніша?



ОБОЗ.ua