Представляємо суперника: ЦСКА Москва. Частина І - Історія

З чого все починалось

У 1911 році на базі Спілки любителів лижного спорту була створена секція по футболу. Саме це подія і стало початком історії футбольного клубу ЦСЬКА. У цьому ж році з успіхом пройшов його перший офіційний матч. На той момент єдиним символом команди були темно-сині футболки і білі труси. З 1916 по 1922 роки команда ЦСЬКА вже виступає на чемпіонаті Москви в класі «А». Сезон 1922 року приніс команді перемогу на весняному чемпіонаті Москви, на Кубку КФС — Коломяги, а також Кубку Столиць.

У 1923 році ОЛЛС, разом зі всім радянським спортом, переживає реформи і стає частиною співтовариства Дослідно-показовий майданчик Всевобуча (ДПМВ), яке займається фізичним вихованням і здоров'ям майбутніх призовників.

У 1926 році ДПМВ виграє першість Москви. Пізніше ДПМВ було передане під крило відкритого в 1928 році Центрального будинку Червоної армії. З 1936 по 1941 роки команда демонструвала не саму кращу гру, але і в роки війни ЦДКА виходив на полі. Саме тоді офіційний колір команди змінився на червоно-синій, яким і залишається до цього дня.

У перші післявоєнні роки команда показала відмінний результат, тричі завоювавши чемпіонський титул в першості 1946, 1947 і 1948 років.
У 1952 році футболістам вперше було довірено представляти СРСР на Олімпійських іграх. Тут клуб виступав вже під новою назвою ЦДСА (Центральний ДІм Радянської Армії). Провал команди на Олімпіаді привів до її розформування.

У 1954 році ЦДСА повертається на футбольну арену. У 1957 році клуб міняє назва на ЦСК МО (Центральний Спортивний клуб Міністерства оборони), а в 1960 – на футбольний клуб ЦСКА. Лише у 1970 році, через 19 років, клубу знов вдається стати першими, вигравши чемпіонат країни. Проте після оглушливої перемоги команду знов переслідують невдачі. Навіть часта зміна тренерського складу не приводить команду до перемоги. У 1984 році клуб вилітає в Прем'єр-лігУ, де виступає до 1988 року. Проте вже в сезоні 1990 року ЦСКА вдається завоювати друге місце турнірної таблиці, а 1991 рік принесло клубу довгождану перемогу у фіналі Кубка СРСР.

У 1992 році почалася не тільки нова історія країни, але і нова історія російського футболу. Склад ФК ЦСКА значно «помолодшав», оскільки багато досвідчених гравців уклали контракти із зарубіжними клубами. Не дивлячись на програш в першому матчі чемпіонату Росії в 1992 році, футбольний клуб ЦСКА упевнено бере 3 перемоги підряд, але за наслідками другого етапу виходить лише на п'яте місце. Небагато краще команда виступила в Кубку, програвши у фіналі клубу спартак Москва з рахунком 2:0. Приголомшливу гру ПФК ЦСКА показав в рамках Ліги Чемпіонів у вересні 1992 року, обігравши спочатку ісландського клубу «Вікингур», а потім вирвавши перемогу у іспанської «Барселони» (2:3).

Сезон 1993 року почався із зміни складу команди, а закінчився дев'ятим місцем в чемпіонаті і програшем у фіналі кубка московському Торпедо по пенальті 5:3.

1994 рік приніс команді нового тренера, молодого гравця Сергія Семака і, не дивлячись на це, лише десяте місце в чемпіонаті. У кубку історія повторилася – ЦСЬКА виходить у фінал, але програє по пенальті, тільки тепер уже московському Спартакові (2:4).

У 1995-му молоде покоління футболістів ЦСКА остаточно витісняє ветеранський склад команди і виводить клуб на шосту позицію турнірної таблиці.

У 1996 році команда поповнюється першими зарубіжними гравцями (Леандро Самароні і Хавбек Леонідас з Бразилії, а також Едгарас Янкаускас з Литви). В результаті після 25-го туру послідували сім перемог підряд, хоча на фініші гравці ФК ЦКА все ж таки поступилися Балтіке і Чорноморцеві. Непогано клуб зіграв у Кубку УЄФА.
Бушманов, Радімов і Хохлов представляли Росію на Чемпіонаті Європи.

Через рік в команді відбувся розкол. У результаті з'явилося багато нових гравців, тоді як досвідченіші поступово покидали клуб, тому склад формувався на продовженні всього сезону. Нестабільна ситуація в клубі дозволила в результаті зайняти тільки 12-е місце.

У 1998 році команда зазнала чергові зміни і закінчила сезон на другій сходинці у таблиці, встановивши новий рекорд по кількості безперервних перемог – 12!

2000 року футбольний клуб ЦСКА успішно зіграв за Кубок Росії, лише у фіналі поступившись московському Локомотиву 2:3.

У 2001 році клуб змінив власника. Не дивлячись на відхід деяких основних футболістів минулого сезону, клуб поповнився новими сильними гравцями - Денис Попов, Сергій Перхун, Юріс Лайзанс, а декілька пізніше і ще 11-ма футболістами. Рік був затьмарений смертю Павла Садиріна. Більш того, серйозна травма понесла життя Сергія
Перхуна. Підсумком сезону для команди стало сьоме місце.

У 2002 році ПФК ЦСКА завойовує Кубок Росії і виходить на друге місце.

2005 рік. Третє місце у відбірковій групі Лізі Чемпіонів відкрило для ЦСКА дорогу на Кубок УЄФА 2005. У результаті футбольний клуб ЦСЬКА виграє перший в історії Росії Кубок УЄФА, обійшовши у фіналі португальський клуб «Спортінг» 3:1. У цьому ж році ЦСКА перемагає в Чемпіонаті Росії.

У 2006-му футболісти ЦСКА знов стають володарями кубка Росії, проте не дуже вдало виступають в Лізі Чемпіонів.

2007 рік приніс в скарбничку клубу перемогу в Кубку Першого каналу і ряд успішних ігор в рамках Кубка УЄФА. Чемпіонат 2007 року команда закінчила на третьому місці.

ЦСКА входить в Асоціацію європейських клубів. Відзначимо, що на чемпіонаті Європи 2008 року, на якому збірна Росії завоювала бронзові медалі, Росію представляли 5 гравців ФК ЦСКА - Ігнашевіч,
Жирков, Акінфєєв, Василь Березуцкій.

Склад

33 -  Воротар Євгеній Помазав
35 -  Воротар Ігор Акінфєєв
2 -   Захисник Дейвідас Шемберас
4 -   Захисник Сергій Ігнашевіч
6 -   Захисник Олексій Березуцкий
15 - Захисник Чиді Одіа
24 - Захисник Василь Березуцкий
42 - Захисник Георгій Щенников
50 - Захисник Антон Грігорьев
5 -   Півзахисник Рамон
11 - Півзахисник Павло Мамаєв
17 - Півзахисник Мілош Красіч
18 - Півзахисник Юрій Жірков
20 - Півзахисник Любош Калоуда
22 - Півзахисник Євгеній Алдонін
25 - Полузащитникелвер Рахиміч
46 - Півзахисник Алан Дзагоєв
88 - Півзахисник Джанер Еркін
9 -   Нападаючий Вагнер Лав
19 - Нападаючий Давид Янчик
14 - Нападаючий Рікардо Жезус
37 - Нападаючий Дмитро Рижов
61 - Нападаючий Ганью Осені

Далі буде: ЦСКА Москва. Частина ІІ - Гравці(детально)

УРА!

МИ ВИГРАЛИ! ВСІХ ВІТАЮ!

Перша Ліга - Фабрика зірок?!

У радянському футболі багато десятиліть небезпідставно вважалося, що перша і друга ліги є своєрідною кузнею талантів для всього вітчизняного футболу, пірамідою якого, зрозуміло, була національна збірна. З року в рік вищий дивізіон поповнювали десятки нікому не відомих гравців.

І через час вони ставали (відразу обмовлюся – не все, звичайно) новими Метревелі, Колотовимі, Лісенчукамі, Андрєєвимі, Юранамі. Еліта харчувалася за рахунок глибинок, регіонів, спортінтернатов і, звичайно ж, популярного в ті роки турніру КФК, через який пройшли багато футболістів, що стали згодом відомими майстрами.

З розпадом Союзу ситуація в українському футболі помітно погіршала. Якщо перші декілька років багато клубів спиралися на старий багаж і особливо не утрудняли себе тією думкою, що з розвалом великої країни порушився зв'язок поколінь, стали закриватися спортивні школи, зникати з футбольної карти самобутні команди, то з часом ця проблема почала виявлятися у всій своїй красі. А згубна практика із запрошенням легіонерів, узята на озброєння багатьма тренерами клубів прем'єра-ліга і схвалювана їх власниками, помітно понизила шанси гравців з нижчих дивізіонів пробитися в «вище суспільство», куди запрошують у разі гострої необхідності або від безвихідності.

Клубам еліти набагато легше купити футболіста за кордоном (при цьому неважливо, якого він рівня і кваліфікації), чим відшукати талант, що вимагає ограновування, в надрах українського футболу. А то, що перспективні і тямущі хлоп'ята в нашій країні не перевелися, – факт незаперечний. Можу хоч зараз назвати з дюжину гравців, здатних заграти в нашому прем'єрові-ліга: Андрій Федоренко і Сергій Кучеренко (обидва – «Десна»), Олександр Акименко («Сталь» А), Олександр Лебедінец і Олександр Качоренко (обидва – «Геліос»), Ігор Чередніченко і Олександр Казанюк (обидва – ПФК «Александрія»), Микола Лазорік («Енергетик»), Віталій Прокопченко («Феникс-ільічевец»), Євгенії Одінцов («Нафтовик»), Максим Лісової («Зволікай»), Вячеслав Акимов («Княжа»). Продовжити?

Та що там говорити, ось вам останній приклад: Костянтин Дудченко з виступаючого в другій лізі «Олкома». Чи багато з вас ще полгода назад знали ім'я цього хлопця, що потрапив на олівець скаутизму київського «Динамо» після гри цих команд в Кубку України? А не зведи доля ці клуби в Кубку, хтозна, мабуть, 22-річний форвард так і продовжив би виступи в скромній команді з Мелітополя, а Україна втратила ще одного перспективного футболіста.

При цьому мене більше хвилює інше питання: куди дивилися тренери запорізького «Металурга» і «Дніпра», у яких Дудченко грав перед самим носом? Невже порахували, що в такій команді як «Олком» не може бути нікого цікавого? Або просто полінувалися сісти за кермо авто і виконати декілька сотень кілометрів туди і назад?

Тепер в Запоріжжі і Дніпропетровську напевно намагаються укусити себе за лікті, та тільки ніяк дістати не виходить. А дійшлі селекціонери «Динамо» тим часом продовжують шерстити український футбольний ринок у пошуках нових імен.

Як мовиться, було б бажання, а зірка завжди знайдеться. Геть, Дмитро Гордієнко з «Львова» ще якихось пару років назад у складі второлігової «Роси» з Білої Церкви борознив простори Західної України, зірок з неба не хапав, потім перейшов в скромний «Енергетик» і за сезон набив 18 м'ячів у ворота суперників, ставши одним з кращих бомбардирів першої ліги. І заслужено перейшов в другий по статусу львівський клуб. Що вже тоді говорити про Матвія Бобале, який забивши в першому дивізіоні близько 50 голів за «Ігросервіс», повернувся в свій колишній клуб – «Таврію».

Я це все до того, що нашим тренерам, селекціонерам і президентам клубів деколи не вистачає уміння і навики розгледіти в маловідомому гравцеві майбутнього майстра. А часто вони просто не хочуть чекати, коли ж нарешті цей гравець візьме і «вистрілить».

Футболіст, як і хороше вино, вимагає витримки. Пам'ятаєте про це.

ТОП-5 ГРАВЦІВ

Матвій БОБАЛЬ («Ігросервіс» – «Таврія»)

Як складеться доля у 24-річного голеадора в «Таврії», сказати важко. Одна справа – перший дивізіон і зовсім інше – прем'єр-ліга. У «Ігросервісе» на Бобаля грала вся команда, йому довіряли бити пенальті і «стандарти». Коли Мотя (так ласкаво називають Бобаля партнери) з тієї або іншої причини не грав, тренерський штаб симферопольцев готовий був посипати голову попелом, вимовляючи сакраментальне: «Хто замінить Бобаля?». У «Таврії» напевно такої довіри і душевного відношення до форварда вже не буде, в головній команді Криму він буде одним з небагатьох. Багато що в подальшій «таврійськой долі» Матвія залежатиме від того, чи зможе він з такою ж завидною регулярністю вражати ворота суперників, як це він робив в «Ігросервісі».

Віталій ПРОКОПЧЕНКО («Феникс-ільічевец»)

Форвард «Фенікса», безумовно, одне з відкриттів осінньої частини сезону. 11 голів в першості, ще два в Кубку країни (у ворота «Севастополя» і «Кривбасса»), – скажіть, хіба не вражає? Багато хто з них ставав для команди з Калініно переможними, деякі приносили рятівне очко. Ще один важливий факт: таранному форвардові вдалося зробити п'ять дублів в нинішньому чемпіонаті – по цьому показнику йому немає рівних в лізі. Недивно, що після того, як футболістам «Фенікса-ільічевця» було оголошено про розпуск команди, на 26-річної нападаючої пропозиції посипалися як з рогу достатку. Тільки на якому з них Прокопченко зупиниться – велике питання.

Максим ЛІСОВИЙ(«Волинь»)

Коли агенти привезли цього гренадера (його зростання 194 см, а вага 87 кг) в «Зорю», тодішній наставник луганців Юрій Коваль практично без роздумів узяв футболіста в команду. Потім, правда, Лісового «пішли» з Луганська, але було це вже при іншому тренерському штабі. Мабуть, не змогли розгледіти в худорлявому хлопчині, уродженцеві Черкас, перспективного футболіста. Або не захотіли. А наставник «Волині» Віталій Кварцяний, що володіє тонким «нюхом» на таланти, зумів розглянути в Лісовом хорошого гравця. Не дарма, мабуть, багато клубів, у тому числі і зарубіжні, влаштували полювання за 23-річним гравцем. Але Кварцяний із цього приводу слухати нічого не хоче: «Лісовиї не продається. І крапка».

Денис СИДОРЕНКО («Дністер» – «Металіст»)

Ще з союзних часів Харків славився хорошою воротарською школою. Сивуха, Кутепов, Помазун, Горяїнов. Список голкіперів, що вихованих в цьому славному місті і отримали потім союзне і українське визнання, може поповнити ще одне прізвище. Мова про 19-річного Дениса Сидоренко, який осінь на правах оренди провів в «Дністрі», а після її закінчення повернувся назад в «Металіст». Про цього вартового воріт говорять як про майбутнього змінника Горяїнова, готують йому велике майбутнє. Словом, зв'язують певні надії. Тепер, засукавши рукави, залишається тільки відпрацювати видані аванси. Адже Сидоренко напевно не збирається обмежуватися викликом тільки в молодіжну збірну.

Олександр ЛЕБЕДИНЕЦЬ («Геліос»)

Старожил харківської команди вже давно звернув на себе увагу надійною і помітною грою в захисті, умілими підключеннями в атаку і хорошою грою на «другому поверсі». Нерідко голи 24-річного універсала ставали переможними для «сонячних», деколи рятували від неминучих невдач. У будь-якому випадку, в командних діях харків'ян Лебідь (як його називають партнери і друзі) грає одну з перших скрипок і його відхід непоміченим не залишиться. Це не перебільшення, а просте спостереження. Журналістів і фахівців. Не буде перебільшенням і те, що рівень першої ліги Олександр Лебедінец давно вже переріс.

Йой хлопи, шо ж ви натворили...

16 очок на початок грудня 2007-го і 17 очок на початок грудня 2008-го. 17 і 16 місця у турнірній таблиці відповідно. Може здатися, що івано-франківський футбол стоїть на місті. (Зрештою, так воно і є. Добре хоч назад ще не котимося.) Але ж якими несхожими для «Прикарпаття» були літо-осінь 2007 і 2008 рр. Торік франківці тільки й мріяли про те, аби вибратися з «зони вильоту». Нині ж вони деякий час навіть ходили «під лідерами». Грозою авторитетів були. Завершилося ж усе так, як завжди…

«Стабильности нету…»

Про те, у який спосіб «Прикарпаття», завершивши попередній сезон «за межею», все ж таки залишилося у першому дивізіоні, нагадувати не буду. Як тільки стало відомо про чарівне спасіння, в Івано-Франківську з’явився новий наставник – Степан Матвіїв. Він замінив Сергія Пташника, котрий працював з командою не тільки з момента її появи на професійній арені (мова в даному разі про «Факел»), але й у часи виступів кістяка сьогоднішнього колективу у юнацьких змаганнях.

Представляти Матвіїва франківським уболівальникам особливої потреби не було. Він тут грав у часи виступів команди в елітному дивізіоні, й не тільки. Як, до речі, і найтитулованіший з гравців-новачків клубу – Руслан Мостовий. Останній, правда, (російською мовою) «заматерел» як раз під час виступів у Росії. Куди пішов не з «Прикарпаття», а зі скромного рогатинського «Техно-Центра».

Відразу зауважу, у тривалу співпрацю Матвіїва з «Прикарпаттям» не вірилося з самого початку. Чому? Тому що у нас, перефразовуючи героя одного відомого кінофільма, «стабильности нету». Франківський клуб й далі відчував нестачу коштів. А що то за робота без грошей? Одні муки.

На що ж розраховували креманичі клубу, залишаючи команду у першій лізі? Як згодом з’ясувалося, на… стадіон.

Стадіон «Рух»

Ще представляючи Матвіїва, президент ФСК «Прикарпаття» Анатолій Ревуцький приголомшив присутніх заявою про наміри клубу щодо оренди стадіону «Рух». Навіщо «голому та босому» клубові додатковий клопіт у вигляді 20-річного довгобуду? Відповідь ми отримали трохи згодом. З’ясувалося, клуб має на прикметі інвестора, а радше – інвесторів, які виявляли певну зацікавленість у розбудові території довкола стадіону, проект якої міська влада представила ще два роки тому.

Оскільки стадіон належить до комунальної власності міста, то на такий «транш» потрібна була згода міськради. Але було літо, і, чи то депутатів десь розморило під сонцем, чи з якої іншої причини декотрі з народних обранців до зали засідань так і не дійшли. А голосів решти не вистачило.

На наступній сесії питання про оренду стадіону «Рух» знову було у порядку денному. Та сталося незбагненне. Ще на початку засідання «стадіонний» пункт з робочого плану депутатів вилучили. Як заявив міський голова і водночас голова надзірної ради ФСК «Прикарпаття» Віктор Анушкевичус, плани міста щодо центрального стадіону дещо змінилися. Тепер вже йдеться про створення на базі «Руху» відкритого акціонерного товариства.

Узгоджений раніше проект рішення щодо «Руху» передбачав передачу арени ФК «Прикарпаттю» в оренду на десять років за символічну плату – 1 грн. 20 коп. на рік. Натомість «футболісти» зобов’язувалися залучити інвестора для: а) завершення будівництва стадіону, б) розбудови інфраструктури арени (готель, спортзали і т. ін.), в) утримання власне футбольного клубу. А це мільйони, мільйони і ще раз мільйони…

Хто їх мав дати «Прикарпаттю», так і залишилося загадкою. Місцева преса, між тим, запитувала: якщо насправді є люди, готові викласти такі кошти, то чому б місту самому не заключити з ними угоду, без посередника? Зрештою, тепер це вже немає жодного значення. Та й невідомо, чи не заморозила б тепер усі проекти фінансова криза…

Словом, «Прикарпаття» знову залишилося біля розбитого корита. Та перш, ніж всі усвідомили, що на «стадіонні» гроші розраховувати не слід, до команди прийшов роезультат.

Гроза лідерів

Через участь у європейській першості серед студентів початок сезону для «Прикарпаття» знову вийшов зібганим. І могло здатися, що саме з цієї причини на стартову гру проти «Десни» новий наставник виставив лише чотирьох старожилів колективу. Але й у наступних поєдинках в «основі» частіше виходили новачки.

Не знаю, чи подобалося кадрові новації Матвіїва керманичам клубу (Ревуцький згодом казав, що ні), однак до команди прийшов результат. Після восьми турів «Прикарпаття» йшло на шостій позиції, маючи у своєму активі 14 очок. Франківці зробили ставку на оборону, яку зцементували Мостовий, Корнутяк і Канюк. З попереднього складу залишився тільки Гребинський. Не піддававася також сумнівам «перший номер» Локатиря. Розпечатати ворота франківців суперники зуміли тільки в п’ятому турі.

На відміну від захисної ланки, середня лінія «Прикарпаття» стабільністю складу не відзначалася. Центральною фігурою у ній несподівано став Боришкевич, якому у попередньому сезоні місце у складі не знаходилося. Він, схоже, мав утворити міцний центр з досвідченим Микуляком, та останнього переслідували травми. Відтак майже щоматчу четвірка франківських хавбеків змінювалася. Викликало, правда, нерозумінняпозиція тренерів щодо Іванишина. Один з кращих прикарпатців у попередньому сезоні на полі з’являвся вряди-годи. Оновлений «штаб» більше довіряв Данищуку.

Окрім того, Степан Олексійович з якоїсь причини розбив солодку парочку Худоб’як – Щеглюк (16 голів на двох у попередньому сезоні), яка так подобалася уболівальникам і не подобалася суперникам. Поруч із Худоб’яком Матвіїв здебільшого використовував Копчу.

Від зміни тренерського курсу гра «Прикарпаття» втратила у видовищності. Франківці забивали мало. Правда, пропускали ще рідше. До злощасного домашнього поєдинку з «Севастополем» (2:6) за кількістю пропущених м’ячів команда поступалася винятково лідерам.

Найбільш ударним для «Прикарпаття» став відрізок з 29 серпня по 7 вересня. За десять днів команда здобула левову частку очок у першості: у гостях здолала «Волинь» (2:1) і розділила очки з «Оболонню» (1:1 – між іншим, єдина домашня втрата «пивоварів» у першості), а потім вдома скинула з першої позиції «Кримтеплицю» (2:1).

«Кримтеплиця»

«Кримтеплиця» вдруге поспіль багатообіцяюче розпочала сезон, а потім покотилася долу. Причому, переломним (не в кращий бік) для кримчан знову став матч, зіграний на Івано-Франківщині. Але й для господарів, як виявляється згодом, ці перемоги були піровими. Згадаймо…

16 вересня 2007 року. Бурштинський «Енергетик» посуває «Кримтеплицю» з вершини турнірної таблиці завдяки двом «сухим» м’ячам Лакомського і Гордієнка. Господарі, як то кажуть, на ходу і ніхто й гадки не має, що їх наступної перемоги доведеться чекати… півроку! Лише 23 березня 2008-го бурштинці здолали у рідних стінах іншого посланця сонячного Криму – «ІгроСервіс» (1:0).

7 вересня 2008 року. На цей раз у ролі лідера «Кримтеплиця» приїздить до Івано-Фран¬ківська. Господарі перемагають – 2:1 і закріплюються на шостій сходинці турнірки. У стані вболівальників ейфорія. Хто ж знав, що в десяти наступних матчах «Прикарпаття» додасть до свого активу тільки три очки. І цього разу на наступну перемогу доведеться чекати до наступного року.

Демарш

За твердженням керівників «Прикарпаття» саме після цього успіху почалися негаразди всередині колектива. Буцімто гравці і тренери відмовлялися їхати на наступну гру в Овідіополь, вимагаючи віддати борги по зарплатні. І коли ж вони встигли набігти, якщо першість розпочалася менш, як за два місяці до того?

Трусило команду до початку листопада. Завершилося все неявкою на матч в Охтирку і повідомленням про зняття з першості. До найгіршого, як ми вже знаємо, справа не дійшла. Позбувшись старого тренерського тандему у складі Матвіїва і Ватаманюка та кількох запрошених влітку футболістів, команда завершила сезон під орудою Миколи Пристая. Франківці спершу без бою поступилися «Закарпаттю», а потім вдруге за сезон відібрали очки в «Оболоні» і зупинили п’ятиматчеву переможну ходу «Десни».

Оллі, чому одразу кулаками, навіщо тобі голова? Ну і ще дещо

А ось це "дещо":

"Рука Бога" у виконанні Пола Скоулза:

ТОП 5 забитих руками голів:

"Скеля"(The Rock)

Справедлива людина — не та, яка не здійснює несправедливості, а та, яка, маючи можливість бути несправедливим, не бажає бути такою. (Менандр)

Рік: 1996

Країна: США

Режисер Майкл Бей

Сценарій Девід Уайсберг, Дуглас Кук, Марк Роснер

Продюсер Кенні Бейтс, Джері Брукхаймер, Шон Коннері ...

Оператор Джон Шварцман

Композитор Нік Гленні-сміт, Ханс Циммер

Жанр бойовик, тріллер, пригоди

Бюджет $75 000 000

Збори в США $134 069 511

Збори в світі + $200 993 110 = $335 062 621

Прем'єра: 7 червня 1996

Тривалість: 136 хв

Один з самих кращих бойовиків, які я коли-небудь дивився. На перший взгляд - стандартний сюжет: один або декілька героїв проти натовпу, озброєних до зубів, терористів. Бійки, перестрілки, сповіді героїв і антігероєв, і інше. У результаті хеппі-енд. Нічого нового. Але.

1. Приголомшливо підібраний акторський склад.
2. Надзвичайний саундтрек.
3. Вражаюча операторська робота

Здавалося б, говорять, що хороші актори з будь-якого поганого фільму одним своєю присутністю зроблять шедевр. Але ми -то з вами знаємо, що це не так. Поганий сценарій і огидну зйомку ніхто не виправить. У Скелі зійшлося все.

Сучасні бойовики, зараз вже важко представити без комп'ютерної графіки. Але навіть графіка дуже часто не рятує. У Скелі ж ми отримали приголомшливого по напрузі бойовика. Кожного разу дивишся як вперше! Переживаєш за героїв, чекаєш розв'язки, вчепившись руками в подушку, відпускаєш коментарі, і кожного разу як звучить саундтрек починаєш барабанити ритм пальцями по ногах.

«Скеля» Майкла Бея — фільм мого дитинства і, за сумісництвом, одна з кращих стрічок в жанрі «пригодницький бойовик» зі всіх, коли-небудь створених. Найчастіше бойовики з подібними сюжетними завязкамі взагалі не хочеться дивитися, але з цим фільмом не так.

У далекому 1996-му ще не загальновизнаний, але вже відмічений по «Поганих хлопцях» і такий, що має підтримку товстенького гаманця Джері Брукхаймера, Бей зняв фільм який став еталоном і вищим стандартом жанру. Для цього він змішав божевільний коктейль із стрункого сюжету, колоритних персонажів і божевільної дії. Все це доповнено прекрасним саундтреком Ганса Зіммера, який через десятиліття писатиме музику для «піратських» сиквелов, і живою, дихаючою адреналіном картинкою, яку відобразив оператор майбутніх картин Бея «Армагеддон» і «Перл Харбор».

Сюжет, як я вже сказав вище, строєний і по-американськи красивий. Він не блищить божевільною оригінальністю і сюжетними поворотами, що вражають розум. У нім присутні ляпи, їх небагато, і хай вони деколи і впадають в очі, чи варто на них звертати увагу? Бойовик — жанр, який не залишає шансів повністю уникнути якихось неточностей. У будь-якому, навіть самому вилизаному до блиску сценарії, пригодницького фільму можна знайти огріхи, і нікуди від цього не подітися; можливо, без цих дрібних помилок багато стрічок з класики втратили б в своїй привабливості і чарівливості. так хай вони будуть, біс з ними. Тим більше, вони абсолютно не псують розвиток сюжету, який чітко і грамотно розкриває образи героїв.

Хоча, образи, здається, і не потребують додаткового розкриття після початкового уявлення. Ученний, що займається біологічним і хімічними видами зброї, у виконанні Ніколаса Кейджа милий і неохайний; отакий «лабораторний щур», на якого звалюється честь рятувати Сан-Франциско. Шон Коннері грає звичну роль Джеймса Бонда з липовим ім'ям Джон Патрік Мейсон. Він — агент із стажем, був спійманий за шпигунство і вже сидів у в'язниці Алькатрас, аkа «Скеля». Використовувати його — єдина можливість для звільнення заручників, яких захоплює генерал Френсис Хаммел, чия роль була блискуче виконана Едом Харрісом.

Цей багатий акторський склад доповнює ще і безліч прекрасних другорядних персонажів, які зіграли «знайомі всі особи». Уїльям Форсайт, що запам'ятався по «Одного разу в Америці», виступає в ролі спеціального урядового агента. Майкл Бьен, у минулому — батько Джона Коннора і рятівник Ріплі у фільмах Камерона «Термінатор» і «Чужі» відповідно, є командиром підрозділу, відправленого на порятунок заручників. Девід Морз, через чотири роки зіграє одного з тюремників «Зеленої милі», а поки він — майор під керівництвом Хаммела.

Чарівна Клер Форлані, в ролі дочки Патріка Мейсона, через два роки зіграє у Мартіна Бреста в «Знайомтеся, Джо Блек». І так можна продовжувати ще довго. Тут зібраний воістину зоряний склад. І цьому складу поставлено надзвичайно складне завдання: не втратити в круговороті бейвського екшина суть фільму. І вони з цим завданням справляються на вищу оцінку.

Що я ціную в «Скелі»? Безупинний круговорот дії? Смачні перестрілки з дзвоном гільз? Розкішні спецефекти? Так, так, і ще раз так. Але є ще один момент, який ставить стрічку в ряд моїх самих-самих коханих. Глибока людська драма. Настільки глибока, що деколи є можливість засумніватися, чи дивишся ти бойовика Майкла Бея. Ще раз дивишся на коробку, читаєш назву і ім'я режисера, і розумієш: так, тоді він знімав і для душі, і для грошей. Тепер залишилося тільки друге. Можна в «Трансформерах» або «Острові» знайти стільки переплетень людських принципів і загальнолюдської моралі? Немає. Відгомони їх затихнули в «Армагеддоне». А як це було могутньо в «Скелі».

Навіть властива подібним американським блокбастерам пафосність не ріже око. Серце стискається від жахливої несправедливості, від розбитого бажання довести щось державі і обивателям, від кричущою марністю спроби допомогти. І все це — ніщо, коли вгорі вирішують питання вартістю в багато мільйонів доларів. Що таке честь? Скільки вона важить, і яке у неї зростання? Де вона зараз і чому вона така потрібна? Як бути чесним, хоч би з самим собою? Як вижити, не задушившись петлею совісті?

Всі ці питання — ось вона суть фільму, загорнута в сліпучість вибухів і свист куль. Діалоги, погляди, особи акторів — спасибі вам. Спасибі за збереження душі. Коли-небудь, коли добротна гра, а не каскади спецефектів і комп'ютерних технологій, буде дорожча всіх скарбів людства, я візьму з полиці фільм, міцний і могутній як скеля, і подивлюся його ще раз.

Саундтрек:

http://www.zaycev.net/pages/2622/262218.shtml

Онлайн перегляд:

http://filmxa.net/news/2008-08-19-8825



"Зототий автогол"

Затятим футбольним спеціалістам, мабуть одразу стало зрозуміло, про що буде вестись розмова у цьому пості. Для інших ж пояснюю, що цей пост про найрезультативніший, найдраматичніший та найфатальніший для «Алавеса» і навпаки для «Ліверпуля» фінал КУЕФА. Отже:

 
Фінал КУЕФА. 16 травня 2001 року.
Дортмунд. «Вестфаллен». 48 000
Суддя: Весс'є (Франція)
«Ліверпуль»: Вестервельд – Бабель, Хеншос (Шміцер, 56), Хююпяя, Каррагер – Джерард, Хамман, Маккалістер, Мерфі – Хескі (Фаулер, 65), Оуен (Бергер 79)
Тренер: Жерар Ульє
Алавес: Еркера – Контра, Егген,(Іван Алонсо, 23), Кармона, Тел'єс, Хелі – Томіч, Десно, Астудільо, Кройф – Хаві Морено (Пабло, 650
Тренер: Хосе Мануель Еснал
Голи: Баббель 4, Джеррард 16, Івано Алонсо27, Маккалістер 41, Хаві Морено 48, 51, Фаулер 73, Кройф 89, Хелі 116 (автогол)
 
ПРОЛОГ
 
Я б назвав цей фінал найкращим у історії КУЕФА. Я звичайно не бачив більшу частину фіналів, але мені здається що такого ніколи не траплялося.
 
Цікава річ, що 2Алавес» до цього сезону навіть ніколи й не виступав у євро кубках. Та й в Іспанії значних результатів не добивався. Ось як буває: дебют і одразу фінал!
 
Більшість спеціалістів прогнозували що з скромним «Алавесом2 у «Лівера» проблем не буде, що гра буде йти в одні ворота і тд і тп… А справді, що хто міг би спрогнозувати, що фінал вийде таким результативним? Адже у фіналі грав «Ліверпуль» який у попередніх 12 матчах пропустив 5 голів. А тут в одному лиш матчів отримав одразу чотири!
 
А хто міг спрогнозувати, що більшість футболістів, від яких очікували прекрасної гри, фінал провалять? Наприклад, кращий голкіпер Примери Еркера, або захисники Егген і Хелі – гравці, які мають хоч якийсь досвід гри в євро кубках у складі «Алавеса». Наприклад, Хеншос, що прекрасно відіграв увесь сезон
 
А подивіться на заміни! Замість захисників виходили форварди, а я кщо подивитись на схему, то вона вся була розмальована стрілками, адже схема змінювалась майже після кожної заміни.
 
«ЧЕРВОНИЙ» ПОЧАТОК
 
Рахунок було відкрито вже на 4-й хвилині. Хелі на лівому фланзі оборони завалив Хескі, і Маккалістер відправив м’яч прямо на голову височезного Бабеля. Символічно перший гол у фіналі, що проходив на німецькій землі, забив німецьJ
 
«Ліверпуль» гол Баббеля відсвяткував досить скромно. Поздоровивши свого одноклубника, «Червоні» пішли забивати другий м’яч. Перевага в ті хвилини була повністю у британців, тому швидкий другий гол, мабуть, нікого не здивував. Правда, один раз іспанці огризнулись. Оскар Тел'єс вистрілив з штрафного в обвід стінки – Вестервельд переправив м’яч на кутовий. Але це був всього лиш епізод, крапля в океані атак «Червоних».
 
Так ось це був єдиний гол в якому не взяв участі Маккалістер. А забили його так: Хаманн пройшов по центру, віддав уперед на Олена, який, витянувши на себе Тел'єса, викотив м’яч у свобідну зону Джерарду. Хелі на під страховку Тел'єсу не встиг і дозвилив Стіві нанести його коронний удар. Удар, який мав брати воротар, бо м’яч летів у ближній від воротаря кут. Однак від кулака Еррери м’яч і потрапив у сітку.
 
2:0, і «Ліверпуль» починає економити сили. Темп швидко падає, а Хосе Мане раптово робить дивний, на перший погляд, хід. Замість захисника Дана Еггена він випускає другого форварда Івана Алонсо. Логіка звичайно зрозуміла. При рахунку 0:2 потрібно щось змінювати! Видно тренер іспанців не боявся програти крупно. Хоча грати ще треба було півтора тайма, і за цей час «Лівер» міг закліпати стільки, що аж уявити важко.
 
«АЛАВЕС» НАНОСИТЬ УДАР У ВІДПОВІДЬ
 
Оборона іспанців, і без того дірява стала ще більш безпомічною. Мане ризикував.
 
І мав рацію! 22-річний уругваєць увійшов у гру пречудово. Йому знадобилось всього 3 хвилини щоб відквитати один м’яч. Хоча основна заслуга належала румуну Контре. Румун накрутивши на фланзі Каррагера вирізав м’яч у штрафну. Іван Алонсо стрибну набагато вище за високого Бабеля і розпечатав ворота Вестервльда.
 
І «Алавес» підскочив духом! Контра знову переграв Каррагера, знову направляє м’яч у штрафний майданчик в останній момент Бабель у прекрасному підкаті вибиває м’яч з ніг Хаві Морено. Тут же Тел'єс хоче пробити Вестервельда з-за меж штрафного майданчика, але кіпер на висоті.
 
Гра становиться надзвичайно цікавою. Здається «Алавес» перехватив ініціативу, нажимає, однак «Ліверпуль» при кожному можливому епізоді намагається кидатись у швидкі контратаки. «Алавес» знову створює один за одним багато моментів у воріт голландця. Вестервельд за одну хвилину взяв два удари Хаві Морено і Томіла!
 
Два супер сейва за одну хвилину! Однак на цьому кіпер британців не обмежився. Взявши удар Томіла. Він вибив м’яч на 70 метрів вперед. Там Маккалістер, випавший з гри в останні 15 хвилин. Спочатку Гарі зіграв не вдало. Вестервельд вивів його один на один з Еррерою. Однак Макка погано обробив м’яч. Запізнився з ударом і вдарив прямо в ногу Тел'єсу. Це мабуть був єдиний стовідсотковий нереалізований момент у воріт «Алавес» за весь основний час.
 
Але проходить всього дві хвилини і Еррера вилітає за межі штрафного! І чя помилка приводить до голу. Маккалістер прекрасною передачею вивів Олена на побачення з воротарем. Вискочивши Еррера не встиг за м’ячем і Оуен його без проблем обіграв. Але продовження було не таким простим як здавалось. Майкл, що на всіх парах нісся до воріт був збитий Еррерою. Стовідсотковий пенальті, причому арбітр голкіпера пожалів. Цей фол можна розцінювати як фол останньої надії., а отже пенальті і червона картка. Однак Еррері дісталась тільки жовта.
 
Пенальті. Біля м’яча знову Маккалістер. Еррера напрямок польоту м’яча вгадав, навіть м’яча торкнувся, але не більше.
 
До свистка на перерив всього три хвилини, а разунок 3:1. тепер точно все? «Алавес» до перерви вже точно нічого не змінить. Вестервельд, взявши приклад з Еррери, виходить за межі штрафного майданчика, грає невдало, але зараз тільки штрафний. Удари Тел'єса і Хелі йдуть в молоко.
 
COMEBACK
 
У перервы Хосе Мане, знову програючи у два мяча, випускає третього форварда – бразильця Магно Моселіна. Тепер замість півзахисника Астудільо. Логіка та ж сама. Знову ва-банк, знову ризик.. І знову успішний. «Алавес» у перші 6 хвилин тайму рахунок зрівняв!
 
 Контра вкотре переграв Каррагера. Подає у штрафний і Хаві Морено прекрасним ударом зменшує відставання в рахунку. І тут же Хеншос збиває Івана Алонсо перед самим входм до штрафного майданчика. Штрафний. Перед м’ячем Оскар Тел'єс і Хаві Морено. Другий пробивши низом, залишив стінку в дураках, а воротар реагує з запізненням. 3:3! Тут же Ульє проводить заміну. Він змінює центрального захисника Хеншоса на атакуючого хава Шміцера. В центр оборони стає Бабель, а Джерард стає грати на фланзі оборони.
 
В гри тим часом наступає невелика пауза у якій тренери роблять ще по одній заміні. У «Лівера» виходить Фаулер, а у «Алавес» замість Хаві Морено виходить Пабло. Останнє зрозуміло дарма. Грати при рахунку 3:3 з трьома форвардами – ризиковано, але дуже небезпечним був у цьому матчі Хаві Морено! Але Хаві, що прекрасно відіграв з початку матчу стомився, а отже його й замінили..
 
Пабло увійшов у гру активно, але дуже хаотично. І гостроти від нього не додалось. Фаулер – навпаки. Йому знадобилось трохи часу на розкачку, а потім увішовши у гру повною мірою, він вивів «Ліверпуль» уперед. І знову чудесна передача Маккалістер! Той віддав на Роббі так, як той і не очікував мабіть! Отримавши м’яч Роббі легко позбувся двох захисників і з 15 метрів пробив по воротах - 4:3»
 
Мабуть тоді, тренер «Алавес» пожалів, що зняв Хаві Морено. Моментів у воріт «Ліверпуля», як не старались Пабло, Контра, Кройф, не виникало.»Лівер» відійшов назад, висунувши на вістря атаки одного лиш Фаулера( Оуена змінив Патрік Бергер).
 
А у «Алавеса» раптом завівся Магно моселін. Завівся тому що арбітр справедливо показав йому червону картку за симуляцію. І ось Магно виривається з поміж захисників один на один з Вестервельдом. Однак переграти його не зумів. Через хвилину той же Моселін знову опиняється біля кіпера, але другий вибиває м’яч на кутовий. Скільки було тих кутових! Однак останній виявився вдалим. Пабло подав з правого флангу на голову Кройфа. Останній у свою чергу скористався грубою помилкою Вестервельда на виході і зробив рахунок зовсім курйозним – 4:4. Додатковий час!
 
«ЗОЛОТИЙ АВТОГОЛ»
 
Враховуючи, що в цьому поєдинку все йшло наперекір логіці, здавалось що «Алавес» зможе справитись з «Ліверпулем». Але овертайм пройшов під дудку англійців. І справа не у видаленнях, тим більше що піренейці вдев’ятеро майже не пограли. Здавалось, що іспанці хочуть перевести гру в серію пенальті.
 
Іспанці не встигаючи за атаками «Ліверпуля», крім грубості, нічого не могли протиставити. Тим більше, що арбітр всю цю грубість терпить! Але було зрозуміло, що червона картка не за горами. І ось Магно в центрі поля в підкаті жорстоко збиває Баббеля і «Алавес» знову стає грати з одним форвардом, тільки в меншості.
 
Чим менше залишалось часу до фінального свистка, тим більш відчутною була перевага «Ліверпуля». Тільки чи вспіють вони щось змінити за останні 10 хвилин? Встигли! Кармона знову не справився з Шміцером, руками завалив чеха і терпіння арбітра до капітана піренейців лопнуло. Червона картка!
 
Маккалістер подав штрафний. Еррера побіг у перехват, але його випередив власний захисник Хелі і головою направив м’яч під перекладину! Перший в історії євро кубків 2золотий гол» перетворився у «золотий авто гол»! Ще один, останній парадокс цього надзвичайного фіналу.

З НОВИМ 2009 РОКОМ!!! ОФІЦІЙНО)))

НУ ОСЬ, ЩЕ ОДИН РІК ПРОЖИЛИ НЕ ДАРЕМНО)))

No comments. Vol 2

http://members.home.nl/saen/special/zoeken.html

ПОПЕРЕДЖЕННЯ!!!

1) НЕ ВМИКАЙТЕ ГОЛОСНО КОЛОНКИ

2) НЕ ПРИСУВАЙТЕСЬ ЗАНАДТО БЛИЗЬКО ДО МОНІТОРА

3) ЛЮДЯМ З СЛАБКИМ СЕРЦЕМ, МАЛЕНЬКИМ ДІТЯМ. ВАГІТНИМ ЖІНКАМ, І ПРОСТО ЛЮДЯМ ЯКІ НЕ ХОЧУТЬ НАПУГАТИСЬ НЕ ЗАХОДИТИ!!!

ІНСТРУКЦІЯ:

СУТЬ ПРОСТА: ВАРТО НАЙТИ 3 ВІДМІННОСТІ....

P.S З НОВИМ РОКОМ!!!!

..до ВАС наярює ....Cok@Cola....)))))))))
......Свято наближається,
......Свято наближається,
......Столик накривається,
......Сало нарізається,
......Пляшка відкривається,
......Чарка наливається...
......Хтось десь ужирається,
......Зранку прокидається –
......Довбня розривається,
......Розсольчик випивається
......Й знову починається:
......Свято наближається
.......)))))))))))))))))))))))......!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Це колись мало статись: УПЛ на PES2009!!!!!!!! Не фігня, первірено мною!

Патч включает в себя:

- Трансфери на 28/12/08
- Офіційний патч v.1.2 (обов'язкова установка)
- УПЛ замінює Французкую Лігу 1
- Бундесліга замінює Голландське Ерідівізіє
- 7 російських команд
- Команди ЛЧ і УЄФА в лігах Other A і Other B
- Форми, шрифти і номери для всіх команд АПЛ
- Форми, шрифти і номери для всіх команд Бундесліги
- Форми, шрифти і номери для всіх команд Ла Ліги
- Форми, шрифти і номери для всіх міжнародних збірних
- Більш ніж 50 нових осіб українських і
російських гравців
- Більш ніж 100 нових осіб європейських гравців
- Оновлені деякы форми
- Додані тренувальні форми ЛЧ
- Нова графіка в режимі BAL
- Прапори для всіх команд
- Відкриті всі бонуси
- Нові м'ячі, рукавички, меню, ТВ-ПОПАПСИ, сітки,
щити і бутси

Автори:

Str@teG – графіка, форми, лиця, інсталятор
Acad – база, керування проектом
A_l_s – форми
Asiat – форми
mg1304 – база
susloparoff – формы, база
vadik – форми
SergioLP – лиця
Dead Viper – лиця
olezka – база
Galeodor – база
aleXP93 – графіка
Nazar Demko – база
Кержаков9 – лиця
Swatik – база

F.A.Q. по установці:
Видаліть папку kitserver в папці з грою.
Встановлювати цей патч тільки у папку з грою.

Download: PesWe Filefront Sendspace

З.І Якщо повтор, то нема питань, тобто цього поста.

З.З.І Важить 137 метрів, не то що ФІФА 08. правда ж?

АААААААААА світ зійшов з розуму! (Дякую за допомогу, все тепер працює)

Да-уж прикиньте на радіостанції "Vladivostok" y GTA IV Ранетки грають і Руслана з піснею з Євробачення на українській мові. Це правда.

Ну а тепер в мене питання по грі. Дивіться:

1) Я создав аккаунт на Games for windows LIVE, а щоб увійти треба мати ключ, якого я не маю, що робити?

2) Дайте хтось посилання на русифікатор до гри.

Хотя не треба, вже помогли=)

       +

          =

     ???

Маг проти мага. Хто кого?

Куй-Fiction: Criss Angel

VS

David Blaine

Ну що ж - ГОЛОСУЄМ!

КУЕФА. Мрія чи реальність? Vol 2

Я знаю у нас на блогах вже проводили таке опитування, але це було до жеребкування. Можливо псля жеребкування думки змінились, тому Як думаєте є у наших команд шанс виграти КУЕФА у цьому сезоні, чи ні?

Найрезультативніший "папужка". Частина 2

Прочитати першу частину про тамудо можна ТУТ

Наступні декілька років також проходили в очікуванні покидання «Муррі» складу «перікітос». Рауль достойно виконував свою роботу – регулярно забивав голи, але нічого з клубом добитися так і не зміг. Та і шансів, по суті, не було. «Еспаньол» як був середняком ліги, так ним і залишився. А в сезоні 20032004 і зовсім боровся за виживання. Таке положення справ ніяк не влаштовувало Тамудо, що не приховував своє бажання перейти в більш амбіційний клуб.
Рауль забив після Нового року 17 голів, 15 з яких забито після 20-го туру. Ніби прорвало. Другу половину сезону 20032004 можна назвати найкращою в кар’єрі гравця. Він забив 19 голів і зайняв по закінченню сезону третю сходинку бомбардирського списку.  Більше нього забивали лиш Роналдо і Баптішта.  «Еспаньол» провалив першу половину сезону. Але в другій половині виправився. Левова доля цієї заслуги належить Тамудо. В останньому турі, щоб не покинути Примеру  «перікітос» повинні були  обігравати вилетівши з Примери «Мурсію».  В цьому матчі ніхто довго не міг відкрити рахунок, поки на 71 хвилині Тамудо не забив м’яч у ворота суперника. Під кінець матчу Альберто Лопо добавив ще один гол.
   Тамудо знаходився в прекрасній формі і ніхто не сумнівався, що Саес візьме його в збірну на Чемпіонат Європи. Однак тренер довірився Раулю  Гонсалесу, Фернандо Торресу і Морьєнтесу. Іспанія на ЧЄ провалилася. Чи могла вона виступити краще з «папужкою»? А хто вам зараз скаже…
   Літом 2004-го попит на трансферному ринку на Тамудо був величезний. Серед претендентів навіть була «Барселона», що проводила конкретну реконструкцію складу після штурму вершини Примери. Але як на зло Рауль літом травмувався, і всі трансферні переговори пішли в молоко. В нього і напевно пішла можливість зіграти в клубі вищого рівня. Від сезону 045 фани «Еспаньола» нічого хорошого не чекали. Але «перікітос» під керівництвом нового наставника, скочили вище голови, посівши п’яте місце і виборовши путівку у Кубок УЕФА.  Успіх клубу без Тамудо був би неможливим. Але кращим гравцем все ж був Максі Родрігес, що забив 15 голів у сезоні.
   Взагалі  то,той чемпіонат Іспанії подарував декілька сюрпризів у верхній частині турнірної таблиці. Якщо «Барса» впевнена виграла золото. А «Реал» був другим, То «Валенсія» і «Депортіво» залишились без єврокубків.  «Перікітос» не змогли прорватись у ЛЧ, але думаю Кубком УЕФА також були задоволені.
   А в підсумку виявилось, що участь клубу у євро кубках ледь не вилізло «перікітос» боком. Команда не була готова на боротьбу на двох фронтах Похід за Кубком УЕФА команда завершила вже після 116 фіналу. Але це все не важливо на фоні того, що клуб ледь не розпрощався з Примерою. І це після 5 місця в минулому сезоні! Звичайно сказався перехід Максі Родрігеса в «Атлетіко», але прийшовший в команду Луіс Гарсія склав відмінний атакуючий тандем з Тамудо. Тим не менше «Еспаньол» ледь не вилетів. «перікітос» врятував гол Коромінаса на останній хвилині 38-го матчу проти «Реала Сосьєдада». Вилети «Еспаньол» з Примери – і завойований в березні кубок Іспанії не скрасив би вражень від провального сезону. І точно б не вийшли каталонці на наступний рік в фінал Кубку УЕФА.
   У фіналі Кубку Іспанії фаворитом рахувалась «Сарагоса», що вибила з турнірної дистанції «Реал» і «Барселону». Однак тамудо, як і 6 років тому відкрив рахунок уже на 2-гій хвилині матчу. «Сарагоса» на 28-ій хвилині змогла відігратись, але уже через 5 хвилин Гарсія після прострілу тамудо знову вивів команду вперед. У другому таймі «перікітос» змогли добити арагонців, забивши ще 2 гола – 4:1!
   У наступному сезоні «Еспаньол» з новим тренером, Ернесто Валверде бовтався в районі вильоту з вищого дивізіону і вилетів з кубку країни на першому ж етапі проти «Райо Валькано» з Сегунди-В. Но скоро справи клубу наладились і команда піднялася в середину турнірної таблиці.  І могла сфокусуватися на кубку УЕФА, де справи йшли пречудово.
   Тамудо зіграв у першому раунді в обох матчах проти «Артмедії», а в наступний раз з’явився вже в 18 проти «Маккабі» із Хайфи. «Еспаньол» переміг 4:0(після 0:0 на виїзді), а Рауль забив другий м’яч. Забив Тамудо і у ворота «Бенфіки» - 3:2. На жаль в тому матчі він отримав травму. Але його партнери змогли втримати переможний рахунок у другому чвертьфіналі і без участі Тамудо. У домашній півфінальній грі з «Вердером» (3:0), при рахунку 2:0 він заробив видалення для воротаря німців Тіма Візе.
   На жаль, фінал з «Севільєю» для «перікітос» і Тамудо склався невдало. Видалення Мойеса, не залишало тренерові нічого, крім як пожертвувати Раулем. Відведені йому 72 хвилини матчі він провів активно, мав декілька моментів, але пробити Палопа не зміг. А в серії пенальті, без Тамудо і Де ла Пеньї, «Еспаньол» виграти у «Севільї» не зміг…
   А потім були 2 голи Рауля у ворота «Барселони», що дозволили йому стати найрезультативнішим гравцем у історії «Еспаньола».  Хоч якась компенсація за програний Кубок УЕФА.
  
Ось такий він «Найрезультативніший папужка» - Рауль Тамудо.

Найрезультативніший "папужка". Частина 1

   Рауль Тамудо народився 19 жовтня 1977 року у місті Санта Колома де Граменет , фактично в пригороді Барселони. Його батьки походять з міста Вільяр дель Рей, але в пошуках кращої долі вирішили переїхати і осіли біля Середземного моря. Батько Рауля Хосе Тамудо на початку 90-тих працював тренером «Мілану». Річ звичайно йде не про «россо-нері», а про місцевий футбольний клуб, який потім перетворився на клуб «Граменеса». Саме голова родини і привив дітям любов до футболу. Він кожний день забирав Рауля і Франциско зі школи і їхав за місто, де можна було спокійно покопати м’яча. Справа в тім, що в місті просто не було місця для футболу! 6,57 квадратних кілометрів на 120 тисяч чоловік. Скоро Рауль з Пако почали грати в «Мілані» під пильним оком свого батька. В 1992 році Рауль не зміг пройти в футбольну школу «Барселони». Та довго розстроюватись підлітку не прийшлось. Наставник «Еспаньола» Хосе Луїс Касанова побачив гру Тамудо і запросив його до себе в команду. Рауль довго не думав і з того часу він раз і назавжди «Перікіто».

   В «Еспаньолі» Тамудо прогресував день за днем. Він колотив голи в юнацькій команді, а в сезоні 9697 дебютував на професійному рівні. Спочатку в «Еспаньолі» - В, а потім і в основній команді «Перікітос». Тодішній тренер команди не зміг не помітити результативну гру Тамудо за «дубль» і включив його до заяви на матч проти «Еркулеса». Уже в першому таймі «Еркулес» забив, а в другому таймі, Пако Флорес повинен був ризикувати. Він зняв центрального захисника Нандо і випустив 19-річного нападника. На 89 хвилині, вже при нічийному рахунку «Муррі» отримав передачу і точним ударом приніс «Еспаньолу» перемогу в Аліканте! До кінця сезону Тамудо встиг зіграти в 9 матчах і забити ще один гол.
   Однак після багатообіцяючого дебюту Раулю прийшлось почекати з підйомом на вершину. В сезоні 9798 він майже не отримував ігрової практики. Новий тренер «Еспаньола» Хосе Антоніо Камачо більше довіряв досвідченим гравцям. Та і козирем «Еспаньола» в той час була оборона. Саме вони пропустили найменше в сезоні 31 гол в 38 матчах. В кінці кінців юного таланта прийшлось сплавити в оренду в «Алавес». Там Тамудо не заграв і мало чим допоміг команді стати першою в Сегунді.
   Наступний сезон Тамудо почав також в Сегунді, але вже в клубі «Льєд». Там він почував себе непогано, грав, забивав. Але в листопаді серйозно травмувався основний гравець «Еспаньолу», і клубу не залишалося нічого, крім як повернути з оренди нашого героя. З тих пір Рауль  Тамудо міцно закріпився в основі «Еспаньолу». І став одним з тих гравців. Без яких команду не можна уявити команду. «Муррі» почав багато забивати за клуб і молодіжну і дуже радів статусу молодої зірки іспанського футболу.
   Особливо пам’ятним став для Тамудо 2000 рік. Нашому герою він приніс позитивні і негативні враження. Але з одним твердженням точно не поспориш: кінцівка мілленіума у Тамудо була переповнена знаковими подіями.
   27 травня 2000 року «Еспаньол» у фіналі Копа дель Рей зустрівся із «Атлетіко». В той час матрацники позорно вилетіли з Примери і буквально розвалились прямо на очах. Однак, про успіх «Еспаньола» наперед було важко говорити.
   Тамудо, що на шляху до фінала не забивав, вийшов у стартовому складі. І вже на 2-гій хвилині забив гол. Гол був з категорії тих, що запам’ятовуються надовго. Для початку варто сказати, що ворота «Атлетіко» захищав Тоні Хіменес. Так ось Тоні піймав м’яч після подачі, і як всі воротарі перед тим як вибити вирішив вдарити м’ячем об землю. Тамудо, що сам починав грати футбол у воротах, прочитав цей задум, вибіг з-за спини воротаря, головою вибив м’яч з рук і послав м’яч у пусті ворота.  На 85 хвилині Серхіо Гонсалес рахунок подвоїв, так що гол матрацників у доданий час вже нічого не вирішував. Цей трофей став першим для «Еспаньола» з 1940 року.
   16 серпня «Муррі» дебютував за національну команду Іспанії. Іспанія в цьому матчі програла німцям 1:4, але вини Тамудо в цьому позорі не було. Рахунок був встановлений, ще до виходу Рауля, що на 75-тій хвилині вийшов на заміну, замінивши Дані.
   В вересні в складі збірної Іспанії тамудо взяв участь у олімпійських іграх. Футбольні турніри олімпіади до того часу перетворилися в баталії молодіжних складів, посилених декількома досвідченими гравцями. В олімпійські команді під керівництвом Іньякі Саеса  Тамудо був основним форвардом.
   Він відіграв від дзвінка до дзвінка весь груповий турнір. Але відзначитися так і не зміг. У чвертьфіналі Іспанія грала з Італією. Тамудо знову вийшов у старті, знову не забив і на 70-тій хвилині поступився місцем дуже перспективному на той час каталонцю Габрі. А той за 4 хвилини створив гол і вивів Іспанію у півфінал!
   Тим не менше проти США Тамудо знову вийшов у старті. Саес, продовживши довіряти «папужці» не прогадав.  На На 16-тій хвилині Рауль відкрив рахунок, а Іспанія виграла 3:1 – ласкаво просимо до фіналу! 

   Вирішальний матч проти Камеруну складався для європейців здорово. Перший тайм завдяки голам Хаві і Габрі вони виграли 2:0. Но після перерви з іспанцями трапилась неприємна метаморфоза. І це не травма Тамудо, із-зі якої йому прийшлось покинути на 49-тій хвилині поле. Просто іспанці вирішили, що діло зроблено, за що поплатилися дуже скоро. До 58-ї хвилини Камерун рахунок зрівняв і святкував перемогу в серії пенальті. Іспанія закінчила матч вдевятером через видалення Габрі і Хосе Марі.

   В жовтні тамудо був дуже близький до переходу з 2Еспаньолу». У «перікітос» виникли серйозні фінансові проблеми, а на гроші виручені від продажі «папужки» в «Рейнджерс» можна було сплатити велику частину боргу. Шотландці запропонували 10 мільйонів євро. 20-го числа Тамудо зі своїм агентом відправилися в Глазго. Провівши медобстеження, лікарі наклали вето на трансфер Рауля. Лікарі виявили у іспанця травму меніска, з якої, по їх діагнозу, взагалі варто припиняти грати у футбол. Абсурдність рішення лікарів Тамудо довів вже через 6 днів. Забивши уперше в євро кубках  - австрійському «Грацеру».
   Тамудо повертався додому з сльозами на очах. Хоча не раз після цієї історії повторяв, що тільки радий зірваному переходу. Не хотілось йому грати в Шотландії! А може це були сльози щастя?
...Далі буде...
 
 

"Ноттінгем Форест" - історія зірки 1979-1980рр.

Форест був заснований в 1865 році (групою гравців в хокей на траві) незабаром після створення клубу-сусіда «Ноттс Каунті», одного із старих футбольних клубів планети. У 1888 році команда вступила до Футбольного Альянсу і виграла змагання в 1892 році, що дозволило їй увійти до англійської футбольної ліги.

Добродійна діяльність «Ноттінгем Форест» допомогла встати на ноги командам «Арсенал» і «Брайтон і Хоув альбіон». У 1886 році «Форест» пожертвував футбольну екіпіровку команді «Арсенал», і з тих пір Арсенал носить червону форму (білі рукави набагато пізніше додав Герберт Чепмен).

Перший успіх прийшов до команди в 1898 році, коли вони виграли кубок Англії (перемігши команду «Дербі Каунті»). Проте велику частину першої половини ХХ століття команда провела в другому дивізіоні (а в 1914 році навіть фінішувала останньою). У 1949 клуб вилетів в Третій дивізіон, проте через два роки повернувся, зайнявши в нім перше місце завдяки 35 голам Уоллі Ардрона, що до цього дня є рекордсменом команди по забитих голах. В кінці 1950-х років наступив короткий період слави, після того, як команда потрапила в Перший дивізіон чемпіонату Англії по футболу в 1957 році і виграла кубок країни в 1959 не дивлячись на втрату із-за травми лідера команди Риючи Дуайта. До цього часу «Форест» став головною командою в Ноттінгеме, перевершивши «Ноттс Каунті». Проте після того, як команда стала півфіналістом кубка в 1967 році, наступила смуга невдач і в 1972 «Форест» вилетів в першу Лігу.

«Ноттінгем Форест» розцінювався як середняк чемпіонату до середини 1970-х років, поки на чолі клубу не встав Брайан Клаф. Клаф був найбільш успішним менеджером команди за весь час її існування. Він виграв чемпіонат в 1972 році з непримиренними суперниками «Фореста» командою «Дербі Каунті» і прийшов до «Ноттінгем Форест» у вересні 1975 року, коли вони були в другому дивізіоні. У наступному сезоні команда потрапила у вищий дивізіон, але ніхто не міг передбачити, наскільки успішним буде виступ команди Клафа в наступні три сезони.

«Ноттінгем Форест» став однією з небагатьох команд (і останньою на даний момент)яка змогла виграти чемпіонат Англії наступного року після попадання у вищий дивізіон. У сезоні 1978/79 років «Форест» виграв Кубок Чемпіонів, перемігши шведський клуб Мальме з рахунком 1:0 на олімпійському стадіоні міста Мюнхена, а наступного року повторив успіх, перемігши футбольний клуб Гамбург з тим же рахунком 1:0 в Мадриді . Команда також виграла Суперкубок УЄФА і три Кубки Ліги. Ключові гравці того часу — воротар Пітер Шилтон, півзахисник Мартін О’ніл, вінгер Джон Нельсон Робертсон і нападаючий Тревор Френсис — перший футболіст в історії англійського футболу, проданий за 1 мільйон фунтів стерлінгів.

Наступний трофей команда завоювала в 1989 році, перемігши «Лутон Таун» у фіналі Кубка Ліги. Велику частину сезону «Ноттінгем Форест» боровся за золоті медалі чемпіонату Англії, проте програв цю боротьбу переможцеві — футбольному клубу «Арсенал» і срібному призерові — клубу «Ліверпуль». Крім того, команда поступилася «Ліверпулю» в півфіналі кубка країни на стадіоні Хиллсборо. Той матч сумно знаменитий трагедією на трибунах, в результаті якої загинуло 96 уболівальників «Ліверпуля». У 1990 році команда завоювала Кубок Ліги, перемігши «Олдхем Атлетік». У наступному сезоні «Ноттінгем Форест» був близький до успіху, вперше під керівництвом Клафа досягнувши фіналу кубка Англії, і забивши перший гол у фіналі проти «Тоттенхем Хотспур» на стадіоні Уемблі, але програв з рахунком 2:1. Через чотири роки, в сезоні 1992 року команда знов дійшла до фіналу, але програла клубу «Манчестер Юнайтед».

Вісімнадцятирічна епоха Брайана Клафа закінчилася в травні 1993 року, коли клуб вилетів з вищого дивізіону чемпіонату Англії після шістнадцяти років виступів на вищому рівні. Після відходу Клафа до «Ноттінгем Форест» змінилося вісім менеджерів і з дванадцяти сезонів тільки чотири клуб провів в еліті чемпіонату країни (дані 2005 року). Брайан Клаф був визнаний одним з найуспішніших менеджерів в історії світового футболу.

Френк Кларк, колишній лівий захисник команди, повернувся в неї в травні 1993 року як генеральний менеджер. Роки під його управлінням пройшли без гучних перемог. Зберігши кістяк команди, і зайнявши друге місце в першому дивізіоні чемпіонату Англії, команда була близька до того, щоб закріпитися у вищому дивізіоні. Здавалося, що Кларк здатний повернути «Ноттінгем Форест» втрачені позиції.

Повернення в еліту було вражаючим: у сезоні 1994/95 команда завоювала бронзові медалі і пробилася в Кубок УЄФА — це була перша єврокубкова кампанія команди в пост-ейзельськую епоху. За команду грали відомі гравці, такі як Стен Коллімор, Стюарт Пірс і голландський легіонер Брайан Рий. Проте в червні 1995 року Коллімор був проданий до «Ліверпуля» за рекордні на ті часи 8,4 мільйона фунтів стерлінгів, а куплений йому на заміну за 2 мільйони фунтів стерлінгів італієць Андреа Силенци став одним з головних розчарувань сезону. З відходом Коллімора у клубу наступила голева засуха і команда закінчила чемпіонат на дев'ятому місці, хоча в Кубку УЄФА дісталися до чвертьфіналу (кращий результат в єврокубках для англійських клубів в той сезон).

До сезону 1996/97 Кларк придбав валлійський нападаючий Діна Сондерса і хорватського захисника Николу Жеркана, проте початок сезону був провальним і очікувана боротьба за зону попадання в єврокубки перетворилася на боротьбу за місце у вищому дивізіоні.

У вересні Кларк подав у відставку і біля керма команди тимчасово встав 34-річний капітан команди Стюарт Пірс.

Пірс вселив уболівальникам надію на воскресіння минулих успіхів клубу, і після того, як витягнув команду з дна турнірної таблиці в січні 1997 року, був визнаний менеджером місяця. Проте директори клубу хотіли отримати на посаду людину, що управляла, досвідченішого і в березні 1997 року на пост вступив колишній менеджер клубу «Крістал Пелас» Дейв Басет. Не дивлячись на те, що до команди приєднався голландський нападаючий Пьер ван Хойдонк, «Форест» не уникнув вильоту з вищого дивізіону, закінчивши сезон на останньому місці. У сезоні 1997/98 клуб повернувся в Прем'єра-ліга з першої спроби. Проте зв'язка Кевіна Кемпбелла і Пьера ван Хойдонка незабаром розпалася: Пьер ван Хойдонк був проданий в турецький клуб «Трабзонспор». Незабаром голландський нападаючий повернувся в клуб, проте було вже надто пізно і в січні 1999 року Бассетт пішов у відставку після провального старту сезону і вильоту з кубка Англії

Рон Аткінсон востаннє з'явився у футбольному світі, ставши менеджером «Ноттінгем Фореста» в січні 1999 року. Привернутий в клуб на умовах отримання мільйона фунтів стерлінгів у разі збереження прописки у вищому дивізіоні, 'Великий Рон', проте не зміг уберегти команду від вильоту, і утретє за останні сім років вона вилетіла в перший дивізіон.

Коли директори клубу вирішили не продовжувати контракт з Аткінсоном, у зв'язку з призначенням нового менеджера прозвучало декілька прізвищ, серед яких були Гленн Ходдл (колишній керівник клубів «Суїндон Таун», «Челси» і збірній Англії), Рий Еванс (колишній керівник «Ліверпуля») і Брайан Літтл (колишній керівник клубів «Лестер Ситі» і «Астон Вілла»). Вибір директорів несподівано ліг на колишнього капітана збірної Англії 33-річного Девіда Платта, чий невеликий досвід як головний тренер футбольного клубу італійської Серії А «Сампдорії» недавно закінчився вильотом в нижчу лігу.

Колишній капітан збірної Девід Платт був названий граючим менеджером клубу в липні 1999 року. Він зробив декілька гучних придбань, проте вони виявилися невдалими, а «Форес»т не показував гру, гідну виходу в Прем'єра-ліга, закінчуючи сезон під управлінням Платта в середині турнірної таблиці. Крім того, у клубу почалися фінансові проблеми, і Платт був вимушений продавати ключових гравців для того, щоб розрахуватися з боргами, що залишилися від його гучних придбань спочатку на посту менеджера клубу, які включали покупку двох італійських гравців за майже 5 мільйонів фунтів стерлінгів (Джанлука Петрачи і Сальваторе Матрекано з «Перуджі» разом коштували 4.8 мільйона фунтів плюс вільний трансферт Морено Манніні з «Сампдорії»). У липні 2001 року Платт став тренером молодіжної команди Англії, передавши кермо влади командою починаючому менеджерові Полу Харту.

Девід Платт був однією з самих нелюбимих уболівальниками персон клубу. На нім лежить відповідальність за ряд невдалих покупок вартістю в мільйони фунтів. Унаслідок їх клуб ще більше загрузнув в боргах, а якість гри залишала бажати кращого.

Період адміністрування клубу Полом Хартом був дуже важким. Його призначення було зустрінуте із здивуванням (його знали по успішній роботі у футбольних академіях спочатку «Лідса», а потім і «Фореста»). Фінансові проблеми клубу брали початок в сезоні 2001/02 роки, коли спонсор клубу збанкрутів. Перший сезон Пола Харта був не дуже вдалим з огляду на те, що команда була складена переважно з молодих футболістів, і зайняла 16 місце в першому дивізіоні. Літом 2002 року клуб був на межі ліквідації, проте продаж декількох ключових гравців, таких як Жермейн Дженас дещо виправила фінансовий стан клубу, і вже в сезоні 2002/03 роки справи «Фореста» пішли на поправку. Вони зайняли шосте місце в першому дивізіоні, були допущені до ігор плейофф за право попадання в Прем'єра-ліга. Проте в півфіналі команда програла клубу «Шеффілд Юнайтед».Після нічиї 1:1 дома, в гостях була поразка в додатковий час з рахунком 3:4 і 4:5 по сумі двох матчів, хоча команда і вела з рахунком 2:0. Якби у футбольній лізі було правило переваги голів на виїзді, «Форест» потрапив би у фінал (рахунок в у відповідь грі був 2-2 після 90 хвилини матчу).

У той час юні гравці Майкл Доусон і Марлон Хейрвуд були одними з найталановитіших в англійському футболі. Вони почали притягуватися до ігор за основний склад. Проте невдала спроба пробитися у вищий дивізіон змусила керівництво клубу продати ці юні дарування. У наступному сезоні команда грала невиразно і опустилася в другу половину турнірної таблиці першого дивізіону. Харту довелося піти у відставку.

Наступним генеральним менеджером «Ноттінгем Форест» став Джо Кіннейр. Здавалося, що директори клубу зробили хороший вибір після того, як Киннейр пожвавив «Форест», витягнувши його на безпечне 14 місце в турнірній таблиці. Кіннейр сподівався наступного року вийти в Прем'єра-ліга. Проте старт сезону вийшов поганим. Не дивлячись на нічию 1:1 в першому турі проти «Уїган Атлетік», команда стала грати невдало і спустилася вниз в турнірній таблиці. Після демонстрацій уболівальників, що вимагали зміни керівництва клубу, Кіннейру довелося покинути пост в грудні після поразки з рахунком 0:3 від непримиренних суперників «Дербі Каунті» на Прайд Парк, яке опустило «Ноттінгем Форест» на дно чемпіонату. Заступник Киннейра, Мік Харфорд був призначений на свій пост всього за декілька тижнів до відставки Киннейра, проте саме йому довелося узяти на себе управління клубом на правах виконуючого обов'язки.

У січні 2005 року Гарі Мегсон був призначений на пост генерального менеджера «Ноттінгем Форест». До цього часу у нього був досвід двократного висновку в Прем'єра-ліга клубу «Вест Бромвіч альбіон» після того, як ті знаходилися в кроці від вильоту в другий дивізіон. На нього покладалися надії, пов'язані з повторенням подібного успіху. Проте в сезоні 2004/05 років виконати це завдання Мегсону не вдалося і команда зайняла друге з кінця місце в Чемпіоншипе, як тоді став називатися турнір першого дивізіону і вилетіла в Першу Лігу. Ця невдача зробила клуб першим в Європі переможцем єврокубків, що вилетів в третій по значущості дивізіон національної першості.

Після вильоту Мегсон виставив на продаж ряд гравців, які, на його думку, не задовольняли вимогам, що пред'являлися до них. Серед них були Девід Джонсон, Марлон Кинг, Кевін Джеймс, Алан Роджерс і Адам Науленд. Кинг потрапив в клуб «Уотфорд» по довгостроковому контракту. Науленд як вільний агент потрапив до «Престон Норт Енд». Джеймс на правах оренди потрапив в «Уолсолл». Проте, Джонсон зумів повернутися в основну команду. Окрім них, багато гравців з ближнього резерву також пішли з команди.

Літом 2005 року Гері Мегсон був одним з найактивніших менеджерів на трансферному ринку. Метью Луї-Жан пішов в «Норвіч Ситі», Еойн Джес і Кріс Дуїг пішли в «Нортгемптон Таун» як вільні агенти. Новачками клубу сталі Гері Хольт з «Норвіча» (був обміняний на Луї-Жана), Никі Іден і Ян Брекин з «Уїган Атлетік» і Джіно Падула з «Куїнз Парк Рейнджерс». Джон Кертіс був підписаний на правах вільного агента, а восьмим новачком став Денні Кулліп з «Шеффілд Юнайтед», куплений за нерозголошену суму. Трансферна активність Мегсона завершилася підписанням Натана Тайсона, нападаючого з клубу Другої Ліги «Вайкомб Уондерерс» на правах оренди до січня 2006 року. Потім Тайсон підписав з клубом постійний контракт. Під час другої хвилі покупок в клубі опинилися нападаючий Грент Хольт з «Рочдейла», півзахисник Семмі Клінган з «Вулверхемптон Уондерерс» і захисника Джуліана Беннет з клубу Першої Ліги «Уолсолл», який незабаром своїм першим голом за новий клуб порівняв рахунок на 90-ій хвилині в матчі проти клубу "Блекпул".

Спочатку в Першій Лізі при Гарі Мегсоне прогрес був стабільним, проте уболівальники команди чекали більшого. На початку 2006 року команда краще за всіх в Лізі грала на домашній арені, проте виїзні матчі давалися команді насилу. Якість гри залишала бажати кращого, а численні придбання керівництва не виправдовували покладених на них надій.

Мегсон пішов у відставку 'з обопільної згоди' 16 лютого 2006 року, залишивши «Форест» на 13-м місці, всього в чотирьох очках від зони вильоту, і всього з однією перемогою в останніх десяти матчах. Наступник Мегсона не був названий до початку наступного сезону.

Френк Барлоу (асистент Гері Мегсона) і Ян Макфарланд (тренер команди) стали виконувати функції управління після відходу Мегсона. Гідна кандидатура на пост генерального менеджера ще не знайдена. Будь-який, хто управлятиме клубом, повинен бути готовим до того, що команда вилетить з Першої Ліги зважаючи на незадовільну спортивну форму. Проте довготривала мета клубу — завоювати путівку в Прем'єра-ліга. Барлоу і Макфарланд виграли свою першу гру з рахунком 2:0 в гостях у «Порт Вейл». Це була перша перемога Фореста на виїзді з 27 серпня (перемога 3:1 над «Гиллінгемом»), перша перемога з перевагою в два м'ячі з початку сезону і першу суху перемогу на виїзді з початку сезону. Друга гра закінчилася домашньою перемогою з рахунком 7:1 над «Суїндон Тауном», це був перший раз за останні 10 років, коли команда забила більше 6 голів в одній грі.

Безпрограшна серія при Барлоу і Макфарланде розтягнулася до шести ігор, коли «Форест» обіграв клуб «МК Донс» з рахунком 3:0. Захисник Ян Брекин продовжив свій прекрасний сезон черговим голом, восьмим в поточному чемпіонаті, а Грант Хольт забив свій третій гол за клуб. «Форест» завоював 14 очок з 18 можливих при Барлоу і Макфарланде і перед клубом знов забрезжіла надія досягти стадії плей-офф, до якої залишилося скоротити відставання в сім очок за вісім матчів. Сучасним ж тренером "Фореста" є Колін Калдервуд.

Фото Україна. Івано-Франківськ


Одне з найкращих "Ель Классіко" в історії

10.03.07
БАРСЕЛОНА – РЕАЛ 3:3
Камп Ноу. 97 823
Арбітр: Ундіано Мальєнко
Барса: Валдес  - Олегер, Тюрам, Пуйоль – Маркес(Гудйонсен) – Іньєста, Хаві, Деко(Белетті) – Мессі,
Рональдіньо – Етоо(Сільвіньйо)
Реал: Касільяс – Сальгадо, Ельгера, Рамос, М. Торрес – Діарра, Гаго – Рауль(Робіньо), Гуті(Де ла ред.) Ігуаїн – ван Ністельрой
Голи: ван Ністельрой – Мессі – ван Ністельрой – Мессі – Серхіо Рамос - Мессі
Це було «Ель Классіко» під номером 154. На той момент невелика перевага була на боці «Реала», але на легендарній «Камп Ноу» він поводив себе доволі скромно – на 44 домашні перемоги відповів всього 17-ма та 15-ма нічиїми, при різниці м’ячів 151:89.
У «Барселони» як було відомо не змогли вийти через дискваліфікації Жюлі і Дзамбротта. Мотта на тижні не явився на тренування і був відправлений Райкаардом далеко і прямо. Але це все не є дуже болісно. Адже ніхто із вище перечислених не був незмінним гравцем.
В «Реалі» все було гірше. Травмовані Бекхем, Каннаваро і Рейес. Роберто Карлос здається був у порядку, але все те що відбувалось в команді вже сиділо в нього в печінках і напередодні матчу він заявив що йде з «Реала». Тим не менше удар дуже болючий адже Роберто Карлос – останній кого в «Реал» привів саме Капелло. Під час свого першого прибуття в «Реал» . Рауль звичайно дебютував раніше, але не при Фабіо.
Всі ці кадрові проблеми і передумовили і стартові склади команд. Райкаард втретє поспіль на зовсім не привичній Іспанії сземі з трьома центральними захисниками. Якщо бути педантично точним, то схема барсюків була 3-1-5-1, де одиницями були Маркес І Семмі Етоо. Цілих п’ять чоловік включаючи Мессі І Рональдіньо просто окупували центральну зону наситивши її хаотичним переходами і незчисленними передачами.
Як на мене дуже авантюрно. Райкаард порушив самий гармонічний баланс між групами захисту і нападу, тому успіх йому міг принести безкінечний штурм воріт і маса забитих м’ячів, без уваги на пропущені.
Капелло ж виставив дуже привичний йому 4-2-3-1. Не варто забувати, що це не просто Ель Классіко, а дербі
двох невдах, які напередодні вилетіли з розіграшу ЛЧ. Вони скинули з себе половину сезонного вантажу і могли зосередитись виключно на чемпіонаті. Тому реабілітація перед фанатами і чемпіонство в країні стукало в серця, як барсюків, так і реалістів.
Практично в перший ж небезпечний момент матчу «Реал» відкрив рахунок! Почався він пасом Гуті наліво, звідки Ігуаїн подав до штрафного майданчика. Потім невдало послизнувшись Тюрам ідеально виклав м’яч під удар Рууду. 0:1.
«Барсу" це з пантелику не збило і скоро католонці закрутили свою улюблену карусель у воріт «Реала».  Хаві вивів Етоо один на один, але Ікер врятував. Майже одразу після цього після помилки Торреса пішла діагональна передача Етоо на Мессі. Аргетинець на межі офсайду прийняв м’яч, увірвався в штрафну і вдаривши у дальній кут рахунок зрівняв.
Пройшло півтора хвилини, Олегер зрізав у своїй штрафній Гуті. Пенальті дали бити ван Ністельрою. Рууд побачивши зашвидкий стрибок Валдеса вліво, холоднокровно пробив у правий кут. 1:2.
На 17-тій хвилині Етоо знову вивели на «побачення» з Касільясом, але іспанець знову зіграв бездоганно.Після цієї атаки «Барса» стала грати спокійніше і менш швидко, поступово перебираючи ініціативу у свої руки. Гості почали забувати про атаки поступово прижимаючись до воріт. Так тривало до 27-ї хвилини, поки капеловський редут не встояв. Спочатку пройшла багатоходівка Мессі – Деко – Рональдіньо – Етоо. Камерунець м’яч отримав у районі 11-ти метрової позначки, але удар не вийшов зовсім. А буквально у наступній атаці Рональдіньо взяв все в свої руки(тобто ноги). Спочатку прорвавшись у штрафний і пройшовши через оборону мадридців зігравши у стінку з Етоо пробив по воротам. Касільяс невдало відбив і м’яч в пусті ворота душевно ввігнав Мессі!!! 2:2
А «Барселона» зрівнявши рахунок вдруге і не думала зупинятись1 Майже через декілька хвилин виник момент аналогічний першому голу, тільки тепер подавав Хаві, а Мессі пробивав ший у правий кут у ворота не попав. Однак, мадридці, маже весь час обороняючись, скромно нагадували, що одним очком довольствуватись не хочуть. Ще одна помилка Олегера привела до небезпечного удару Ігуаїна. Відповідь «Берселони» була по серйозніше: Мессі скритим пасом подав на Рональдіньо, а той точно накинув на дальню штангу, Самюеля в останній момент отримавши травму випередив Сальгадо. Ще в одному епізоді, після хитрого удару Іньєсти виручив кіпер.
На 45 хвилині Олегер грубо збив Гаго, отримав другу жовту картку і пішов з поля трішки раніше колег.
Після перерви «Реал» потрохи став хоробрішати. Активізувався Мігель Торрес, Серхіо Рамос. Після грубої помилки Маркеса, Гуті віддав на Игуаїна, той пробив з 12 метрів вище перекладини.
До середини тайму перевага була у «Реала» більш ніж відчутна. Гол, як кажуть назрівав. І назрів. Та забив його не Рууд. Після фолу на Робіньо, гуті з правої бровки подав лінію воротарської, а Серхіо Рамос у важкій боротьбі випередив Пуйоля і пробив головою під перекладину, від якої м’яч потрапив у сітку.
Після третього пропущеного, про тактику мова навіть не йшла. Каталонці категорично не хотіли програвати. Райкаард замінив єдиного свого опорника на Гудйонсена. В такій ситуації можна було чекати 3:3, або 4:2, тільки не збереження даного рахунку.
Додано 4 хвилини… Останній шанс! Секундна розслабленість оборони «Реала», Рональдіньо віддає на Мессі, той проривається в штрафний майданчик і з 14 метрів точно б’є в дальній кут!!! 3:3!!!
Три-три, а що далі? Дірка… Дитяча загадка…Якщо прибрати емоції туди, куди потрібно, то 154-тий Ель Классіко чистим, справжнім футболом не назвеш. Занадто багато грубих, непояснимих помилок зроблених оборонами обох команд. Але можливо тому й подобається багатьом іспанський футбол у виконанні двох його справжніх лідерів.

"Donbass Arena" - скоро на вихід!(листопад)

 Фото з будівництва "Donbass - Аrena" за Листопад

Фото з сайту www.shakhtar.com

Битва Титанів

Пропоную голосування М.Л VS Ю.С

Ось короткі відомості:

Юрій Сьомін

Юрій Павлович Сьомін — радянський футболіст і російський футбольний тренер. Майстер спорту. Заслужений тренер Росії (1989). Заслужений тренер Таджикістану (1985). В даний час — головний тренер українського клубу «Динамо» Київ. Народився 11 травня 1947 року у місті Оренбург.

Гравець

Виступав за московські команди «Спартак», «Динамо», «Локомотив», алма-атинський «Кайрат» і краснодарську «Кубань». Провів у вищій лізі 280 матчів, забив 39 голів.

Володар Кубка СРСР 1970 року.

Тренер

З осені 1982 року головний тренер «Кубані». З 1983 року тренер ФК «Памір» Душанбе. З 5 січня 1986 року по 18 квітня 2005 року (з невеликою перервою на роботі в Новій Зеландії в 1991 році) керував московським «Локомотивом». Сьомін керував «Локомотивом» і на початку 2005 року, але після декількох матчів був відряджений в збірну Росії на посаду головного тренера. Завершивши відбірковий цикл під керівництвом Семіна, збірна не виконала свого головного завдання — попадання на чемпіонат світу 2006 до Німеччини. Продовжувати контракт з РФС Семін не став, не дивлячись на те, що збірна провела під його керівництвом декілька матчів, що запам'ятовувалися, не потерпівши при цьому жодної поразки. Не повернувся Сьомін і в «Локомотив», пояснивши це тим, що його погляди і погляди керівництва клубу стали сильно розрізнятися. З 2006 року Сьомін підписав контракт з московським «Динамо». Не зумівши згуртувати гравців команди і не налагодивши належної дисципліни, після чергової поразки Юрій Павлович подає у відставку в серпні 2006 року. Вже в кінці року президент ВАТ РЖД Якунін оголошує про повернення Сьоміна в московський «Локомотив», але на новій для себе посаді. Заслужений тренер Росії стає президентом клубу, головним тренером команди призначається Анатолій Бишовець.

Після провального виступу в чемпіонаті Росії-2007 (7-е місце — найгірший результат «Локомотива» в російській історії) і Бишовець, і Сьомін були звільнені з своїх постів.

8 грудня 2007 року в Києві Юрій Сьомін був офіційно представлений як новий головний тренер клубу «Динамо» Київ. На прес-конференції, присвяченій цій події, президент київського клубу Ігор Суркіс повідомив, що до своїх обов'язків новий тренер приступить з 1 січня 2008 року. Контракт підписаний на два з половиною роки з можливістю продовження ще на рік.

Головні Досягнення

Заслужений тренер Таджицької РСР (1985)

Заслужений тренер РРФСР (1989)

Двічі нагороджений знаком «Почесний залізничник»

24 жовтня 2007 Нагороджений орденом Шани за заслуги в розвитку фізичної культури і спорту

Під його керівництвом «Локомотив» став:чемпіоном Росії (2002, 2004)срібним призером чемпіонату Росії (1995, 1999, 2000, 2001)бронзовим призером (1994, 1998)володарем Кубка Росії (1996, 1997, 2000, 2001)фіналістом Кубка СРСР (1990)півфіналістом Кубка володарів кубків (1998, 1999).

Під його керівництвом «Динамо» (Київ) стало:володарем Кубка Першого каналу 2008срібним призером Чемпіонату України: (2007-2008)

Тренер збірної Росії (1992—1994, 1996—1999, в 2005 — головний)

Тренер олімпійської збірної Нової Зеландії (1991)

Рекордсмен Чемпіонатів Росії по кількості матчів як тренер одного клубу.

Мірча Луческу

Мірча Лучееску народився 29 липня 1945, бухарест, Румунія. Мірча румунський футбольний тренер, головний тренер ФК «Шахтар» Донецьк з травня 2004 року.

Гравець

Мірча Луческу починав свою карєру футболіста у 1963 році в клубі "Динамо" Бухарест. Зігравши за 2 роки 3 матчі. він переходить до другого румунського клубу "Штіінга", а потім у 1966 до клубу "Політехніка" Бухарест. Будучи в цих клубах він не зіграв ні одного матчу. У 1967 році він повертається до "Динамо" де грав подальші 10 років, забивши 247 матчах 57 голів. Закінчував свою карєру граючи 5 років за "Корвінул". За національну збірну Румунії він провів 74 матчі і забив 9 голів.

Тренер

У 1982 році "Корвінул" отримав бронзу, і Луческу запропонували стати тренером національної збірної. У збірній Румунії зіграв 74 матчі (9 голів). У відбірному турнірі команда обіграє збірні Швеції, Чехії і Італії, і потрапляє на чемпіонат Європи. У Франції збірна з мінімальним рахунком поступилася Португалії і срібному призерові чемпіонату світу дворічної давності — збірній ФРН.

Не пройшовши кваліфікації на Чемпіонат світу 1986 року, Луческу повернувся до роботи з клубами, ставши тренером «Динамо» бухарест (1985—1990). Був тренером в Італії «Пізи» (1990—1991) і «Брешиї» (1991—1996), «Реджіни» (1996—1997). У 1997 році повернувся до Румунії і прийняв «Рапід» бухарест (1997—1999, 1999—2000). Цю команду тренер підняв з восьмого місця на друге, а через рік зробивши чемпіоном. У тому ж сезоні нетривалий час працював з міланським «Інтером» (1998—1999). Як тренер вигравав двічі чемпіонат Румунії («Динамо» і «Рапід»).

Чотири роки працював в Туреччині з клубами «Галатасарай» (2000—2002) і «Бешикташ» (2002—2004). У 2001 році був визнаний кращим тренером чемпіонату Туреччини. Двічі вигравав чемпіонат Туреччини («Галатасарай» і «Бешикташ»), а також в 2000 році з «Галатасараєм» Суперкубок УЄФА.

Головні досягнення

Учасник Чемпіонату Європи 1984 року,

двократний чемпіон Румунії (1990 і 1999

двократний чемпіон Туреччини (2002, 2003),

володар Суперкубка Європи 2000

чвертьфінал Ліги чемпіонів УЄФА 2001.

Чемпіон України 2005, 2006, 2008,

володар Кубка України 2004, 2008

володар Суперкубка України 2005, 2008.

Голосуєм в комментах!

Як все починалось

Еволюція Pro Evolution Soccer

 

Еволюція FIFA

Fifa09 - 35 гривень на вітер(напів-флуд)

Купив сьогодні диск FIFA09. 35 гривень, як написано в заголовку викинуто на вітер. Гарна коробочка, скріни і страшна пика Руні з ронні на облкадинці. На другій стороні, як завжди, написані так звані "достоинства" гри: новий двіжок, супер графіка і тд.

Записав, включив. логотип EA Sports, трейлер, гарна титулка  а далі меню на чверть екрана. Не мбуло б у мене близорукості не розібрав би нічого. Меню точно таке саме як у попередній версії, лиш інший фон. Запустив товариський матч, загрузка почалась з підказки виконання штрафного яка була зроблена ще в 2007 році. Згадуючи відео з ютуба уявляв собі майже повність і ншу картину матчу. Насправді ж, все точно як у FIFA08. майже нічого не змінено: повтори, відео з початку матча, завершення матча, радість після голів - все залишилось без змін. Одне тішить - хоч лиця трохи змінили. Не спорю зявилися нові функції: "3d трава" і "якість шейдерів", але крім зависань вони нічого не дали...

З вище написаного можна зробити висновок -   08 і 09 відрізняються лише фоном меню і лицями гравців. Тв цілому, так як завжди,..

 

Для тих, хто не знає, або мюнхен 16-того лютого 1958 року...

6 лютого 1958

Всі, хто був на борту, знаходилися в хорошому і розслабленому стані, коли літак прибув на німецьку землю. Хтось грав в карти, хтось базікав про останні новини, хтось читав книги і журнали, яких було повне навколо. Атмосфера була звичайною перед польотом: небагато нервовою, але гра в карти і базікання розслабляли. Деякі навіть спали.

Близько 14-00 G-ALZU AS 57 з своїм капітаном Кенетом Рейментом (Kenneth Rayment) був готовий до чергового зльоту. Його партнер капітан Джеймс Тейн (James Thain), керував літаком до цього, так що тепер вони помінялися ролями.

У 14-31 вежі аеропорту сказали, що 609 ZULU рушив і капітан Джеймс Тейн, вже пізніше після катастрофи, описав, що відбулося далі: «Кен відкрив дроселі, які були між нами, в позицію «повністю відкриті» і ми синхронно натиснули на необхідні важелі, відкривши дроселі до кінця. Я скомандував: «Повний вперед!» Двигуни зазвучали, але ми відразу відчули, що щось не так. Двигуни працювали дуже нерівно. Літак вже почав розгонитися, але Кен натиснув на гальмо. Через 40 секунд літак вже стояв на місці».

Дункан Едвардс послав телеграму своїй домогосподарці до манчестера. У ній він говорив про затримку. Телеграма була доставлена вже після катастрофи в 17-00. «Всі вильоти заборонені, повертаємося додому завтра».

«Коли ми почали другий розгін, то вирішили, що відкриємо дроселі трохи раніше, щоб раніше запустити двигуни. Отже, ми отримали дозвіл на другу спробу, але і удруге трапилася та ж проблема – двигуни глухнули. Поки літак дозаправляли, пасажири пішли випити небагато каву».

Згадує захисник Білл Фоулкс: «Ми грали в карти майже всю дорогу від Бєлграда ка Мюнхена, і я пам'ятаю, що коли ми вийшли з літака, було дуже холодно. Після першої невдалої спроби зльоту я відмітив, що деякі з пасажирів почали небагато хвилюватися, коли ж не вдалася друга спроба, то всі замовкли. Через чверть години нас знову попросили зайти в літак. Ми зайшли в літак, але вже ніхто не грав в карти . Я поклав колоду в кишеню і відкинувся назад в очікуванні третьої спроби. Я сидів приблизно в середині літака поряд з вікном. Метт Басбі і Берт Волей (Bert Whalley) сиділи разом позаду нас, і я пам'ятаю, що Марк Джонс, Томмі Тейлор, Дункан Едвардс і Еді Колман сиділи позаду». Девід Пегг встав і сказав: «Мені не подобається тут, тут не безпечно» і пішов назад до решти гравців. Я бачив, як Френк Свіфт теж пішов назад. Інші сиділи недалеко від мене».

Капітани обговорювали проблему з технічним службовцем аеропорту, і в 15-03 609 ZULU почав третю спробу. Капітан Тейн так описує її: «Я сказав Кену, що нам виправили двигуни, і що я контролюю дроселі. Кен відкрив їх на 28 позицій. Двигуни працювали стійко, і ми рушили вперед. Він продовжував відкривати дроселі, я допомагав йому, поки вони не сталі повністю відкриті. Він сказав: «Повний вперед!», я перевірив показники і підтвердив команду».

«Потім я знову відмітив проблему з двигунами і сказав про це йому. Він закрив дроселі. Я поглянув на спідометр і побачив цифру 105 і вона була нестабільна. Коли вона дісталася до відмітки 117, я сказав в рацію: «Велосіті 1! Наш політ в небезпеці!». Раптово швидкість впала до 112, а потім до 105. Кен закричав: «Боже! Ми не справляємося!». Я поглянув вперед і побачив сніг, будинок і дерево поряд з аеродромом».

 

 

7 лютого 1958

Після катастрофи Елізабетан (Elizabethan – назва літака) був практично невпізнанним. Літак зачепив будинок, який відразу зажеврів. У його центрі лежало те, що зовсім недавно було його серединою. Фюзеляжем зачепило дерево. Вибухнули, бочки, що знаходилися поряд з будинком, з пальним.

Білл Фоулкс пам'ятає все це: «Задня частина літака просто пропала. Я вибіг так швидко, як зміг. Я просто біг і біг. Потім я розвернувся і усвідомив, що літак не вибухатиме і повернувся. На тій дистанції я міг бачити залишки літака, що горіли. Я побіг назад. Роджер Берн був пристебнутий до свого крісла, Бобі Чарльтон лежав нерухомо в іншому сидінні. Потім з'явився Гарі Грегг і ми почали шукати тих, кому ще можна було допомогти».

Два одноклубники допомогли Мету Басбі, який був важко поранений, Бобі Чарльтон піднявся і пішов допомагати нам. Всіх поранених відвезли в лікарню Rechts de Isar в Мюнхені. Це було за день до того, як ми усвідомили величину трагедії.

Ми зайшли в палату і побачили Мета Басбі з кисневою маскою, і Дункана Едвардса, який був дуже важко поранений, і Бобі Чарльтона з перев'язаною головою, Джеки Бланчфлауера з перев'язаною рукою і порізаною особою. Альберт Ськанлон лежав із закритими очима. У Рея Вууда була контузія, Кен Морганс і Джоні Беррі просто лежали в своїх ліжках. Я поговорив з медсестрою і вона сказала, що у Дункана більше шансів вижити, чому у Джоні.

Ми підійшли до ліжка Френка Тейлора – він був єдиним журналістом в палаті. Він запитав, чи не хочемо ми випити з ним пиво. Як і ми, він не до кінця розумів, що трапилося вчорашньою ніччю. Коли ми вже хотіли йти, я запитав медсестру про те, де можна побачити решту хлоп'ят. Вона виглядала збентеженою, тому я знову запитав: «Де решта уціліли?». Вона відповіла: «Інші? Немає ніяких інших, вони всі тут. Тільки тоді ми усвідомили жахливість події. Дітей Басбі більше не існувало».

Роджер Берн, Геофф Бент, Марк Джонс, Девід Плегг, Ліам Вілан, Еді Колман і Томмі Тейлор загинули відразу. Секретар Клубу Волтер Крікмер теж загинув разом з тренером Томом Каррі і ще одним тренером Бертом Воллей.
Дункан Едвардс і Джоні Беррі були смертельно поранені і боролися за свої життя. Мет Басбі отримав численні поранення і був єдиним службовцем Клубу, хто вижив.
Вісім з дев'ятеро спортивних журналістів загинули: Альф Кларк, Дон Девіс, Джордж Фолоуз, Том Джексон, Арчі Лідбрук, Хенрі Роуз, Ерік Томпсон і Френк Свіфт. Загинув один з капітанів літака. Ще два пасажири загинули: туристичний агент і уболівальник. Дев'ять гравців вижили, але двоє з них: Джоні Беррі і Джеки Бланчфлауер ніколи більше не грали у футбол.

Два фотографи, дружина турагента і два югославські пасажири (один з немовлям) вижили. 21 людина загинуло, 20 вижили.

З чотирьох, що боролися за свої життя, вижили тільки двоє. Три тижні опісля, Дункан Едвардс і Кенетт Реймент померли в лікарні.

Наслідки

У той вікенд Юнайтед повинен був грати з лідером Ліги – Вулверхемптоном на Олд Траффорд. Не дивлячись на довгу подорож, всі чекали перемоги і скорочення чотири очкового відставання від них. Всі чекали цієї перемоги . але суботні заголовки доносили неймовірне повідомлення: «Манчестер Юнайтед потрапив в авіакатастрофу . Мало хто залишився живий .». ВВС вийшло з терміновим випуском. Всі слухали, але мало хто розумів значення того, що відбувається, шок.

Джіммі Мерфі, друг Мета Басбі ще з військових часів, тепер був його асистентом, а до цього був тренером збірної Уельсу. Він розповідає: «Я завжди сидів поряд з Метом в його європейських подорожах, але в той раз я зробив те, про що він мене попросив – не поїхав з ним до Югославії. Чесно кажучи, я думав в той момент значно більше про наші матчі, чим про матч в Югославії. Ми проходили в півфінал, і це займало всі мої думки, але мені не подобалося бути не з Метом».

Джіммі тільки що повернувся на Олд Траффорд з Уельсу, коли новини про авіакатастрофу застигли його: «Ельма Джордж, секретар Мета Басбі сказала мені про те, що літак розбився. Я не зміг відреагувати. Він знову сказала мені. Я не міг зрозуміти і повірити. Потім вона почала плакати. Вона сказала, що багато хто загинув, але не знала як багато. Вона лише знала, що хтось з гравців загинув. Я не міг повірити. Її слова шуміли у мене в голові. Вона пішла, а я пішов в свій офіс. Я був в прострації і почав плакати».

Наступного дня Джіммі Мерфі вилетів до Мюнхена і застиг тому, що побачив там: «Мет був в кисневій масці і він сказав мені: «keep the flag flying». Дункан впізнав мене. Це було жахливо, жахливо!» Мерфі було доручено вибудовувати Команду наново. Життя продовжувалося, не дивлячись на трагедію і Манчестер Юнайтед знову повинен був грати: «У мене не було гравців, але була робота, яку я повинен був робити».

Перші подробиці з'явилися в Stop Press. Близько 18-00 був випущений спеціальний випуск Manchester Evening Chronicle: «Близько 28 чоловік, включаючи представників манчестер Юнайтед, гравців і журналістів загинули незабаром після зльоту в результаті авіакатастрофи під Мюнхеном. Близько 16 залишилися живі. Деякі з них – члени екіпажа».

Газета, в якій працював Альф Кларк, вийшла з матеріалом про те, що літак не зміг піднятися і виліт затримався. Але опісля вже три години вийшов спеціальний випуск, в якому були всі подробиці катастрофи, що відбулася.

Через 24 години вся Європа вже зреагувала на трагедію. Газета Evening Chronicle вийшла з матеріалом про те, що налічується 21 загиблий, а Мет Басбі бореться за своє життя: шанси 50/50. У різних виданнях з'являлася суперечлива інформація про кількість загиблих, таких, що постраждали і вижили.

Наступного дня Манчестер оплакував тіла своїх загиблих героїв, які доставили вночі. Тіла розмістили в гімназії, щоб родичі, друзі і інші люди могли попрощатися з ними. Тисячі уболівальників прийшли, щоб попрощатися і виразити свою пошану. На прохання сімей загиблих, похорони були закриті для сторонніх, але уболівальники Юнайтед стояли неподалеку і супроводжували всю церемонію в повній тиші. Всі таксисти міста працювали безкоштовно для тих, хто їхав на похорони.

По телебаченню постійно показували хроніку катастрофи, на всіх іграх пройшли хвилини мовчання і уболівальники кожного клубу стояли, опустивши голови. Конкуруючі клуби протягнули руку допомоги Юнайтед. Ліверпуль і Ноттінгем Форест були першими, хто відповів на прохання про допомогу. Футбол переживав жахливу трагедію.

Щоб дати Юнайтед шанс вижити у вищій Лізі, Футбольна Асоціація відмінила правило, яке забороняло гравцям, що зіграли в Кубку Англії в поточному сезоні, виступати за інший клуб в цьому ж змаганні. Юнайтед потребував гравців, і, відмінене ФА правило, дозволило Джіммі Мерфі почати процес споруди нової команди. Першим придбанням був Ерні Тейлор (Ernie Taylor) з Блекпула. Футбол повертався на Олд Траффорд.

Пройшло 13 днів з моменту катастрофи. Манчестер Юнайтед грав з Шеффілд Уендсей в Кубку Англії. У цей холодний лютневий день прийшло 60 000 уболівальників. Уболівальники відкрито плакали на трибунах. Багато хто прийшов в червоний-біло-чорних квітах, які з тієї миті стали квітами Юнайтед. Предматчевая програмка містила в собі статтю про трагедію. У тому місці, де повинен був бути надрукований склад МЮ на гру – була порожнеча. Уболівальникам запропонували заповнити це самим. Хтось вписав, просто слухаючи склад, який оголошувався через гучномовець.
Гар Крегг на комірах і Білл Фоулкс справа в захисті – вони єдині, хто були на полі з основного складу. Решти імен не була такими відомими: лівий захисник Ян Грівс (Ian Greaves), який грав до цього за юніорів МЮ, замінив Роджера Берна: «Я пам'ятаю, що в роздягальні було дуже тихо. Я не міг прибрати Роджера з голови. Я сидів на його місці, носив його форму .». Правим півзахисником був Фреді Гудвін (Freddie Goodwin), що прийшов в основу з резервного складу. Це була його перша гра за основу. Ще один гравець резерву – центральний півзахисник Ронні Коуп (Ronnie Cope).

Лівий півзахисник – Стен Кроутер (Stan Crowther), чий трансфер ніколи не буде забутий. Стен грав за Астон Віллу і абсолютно не збирався переходити в наш клуб. Згадує Джіммі Мерфі: «Ерік Хьютон (Eric Houghton) був у той час тренером Вілли і саме він сказав Стену, що ми цікавимося ним. Стен не хотів йти з свого клубу, але Ерік узяв його з собою на Олд Траффорд на гру з Шеффілд. По дорозі на стадіон Ерік знову сказав йому, що він повинен допомогти нам. Стен послався на відсутність форми. Ерік сказав: «Не хвилюйся. У мене все з собою». Ми зустрілися з представниками МЮ в 16-30 за годину до гри і підписали контракт!»

Колін Вебстер (Colin Webster) приєднався до МЮ в 1952 році, дебютував в сезоні 1953/54. Він вигравав Лігу Чемпіонів в 1956 році опісля лише 15 появ в основі. Через той час, він не виступав в основі. Ерні Тейлор (Ernie Taylor), АлексДоусон (Alex Dawson), Марк Пірсон – “Панчо” (Mark Pearson – “Pancho”) і Ший Бреннан (Shay Brennan), також виступали за основу того дня.

У Шеффілд Уенсдей не було жодних шансів, адже манчестер Юнайтед під керівництвом Мерфі грав на згадку про своїх загиблих товаришів. Пристрасть трибун тільки підштовхувала їх. 3-0, такий остаточний рахунок. Гравець Шеффілд Альберт Куїксолл (Albert Quixall), який пізніше приєднається до МЮ, згадує: «Я не думаю, що той, хто грав того вечора на полі або спостерігав з трибун, коли-небудь забуде ту гру. Юнайтед грали зі всім серцем і не важливо наскільки добре вони були зіграні, вони все одно перемогли б нас. Вони грали натхненно. Ми грали не проти 11 чоловік на полі, ми грали проти 60 000 чоловік».

Через два дні після цієї гри помер Дункан Едвардс і біль трагедії спливла з новою силою.

















Газети



















 

 

Boomp3.com

Для тих хто любить футбольнi симулятори

PES 2009

Мінімальні системні вимоги:

Windows XP SP2, Vista

Intel Pentium IV 1.4GHz or equivalent processor

1GB RAM

6GB free hard disk space

DirectX 9.0c compatible video card. 128MB Pixel Shader 2.0 (NVIDIA GeForce FX or ATI Radeon 9700 video card)

DirectX 9.0c compatible sound card

Windows compatible keyboard

800 x 600 monitor resolution

Рекомендовані системні вимоги:

Windows XP SP2, Vista

Intel Pentium IV 3.0GHz or AMD Athlon 64 or equivalent or higher

2GB RAM

8GB free hard disk space

DirectX 9.0c compatible video card. 256MB Pixel Shader 3.0 (ATI x1600 or NVidia 6800 GT/GS or better)

DirectX 9.0c compatible sound card

Windows compatible USB Gamepad

1280 x 720 monitor resolution

Вiдеокарти:

NVIDIA - GeForce 9600, 8800, 8600, 8500, 7900, 7800, 7600, 7300, 7100, 6800, 6600, GeForce FX (5950, 5900, 5800, 5600, 5200)

ATI - Radeon HD3870, HD3800, HD2900, HD2400, X1950, X1900, X1800, X1900, X1600, X1050, X1550, X850, X800, X700, X300, 9800, 9700

FIFA09

Мінімальні системні вимоги:


Операційна система: Windows XP

Процесор: Pentium 4 2.4 Ghz або
еквівалент

Оперативна пам'ять: 1 Gb

Відеокарта: GeForce 6600 або еквівалент
Версія DIRECTX: DIRECTX 9.0c

вукова карта: DirectX-сумісна

Місце на диску: 4 GB

Рекомендовані системні вимоги:

Операційна система: Windows XP/ Vista

Процесор: AMD Athlone or Intel Core 2 Duo

Оперативна пам'ять: 2 Gb

Відеокарта: GeForce 7800 або еквівалент
Версія DIRECTX: DIRECTX 9.0c

Звукова карта: DirectX-сумісна

Місце на диску: 4 GB

З написаного вище видно, що для PES2009 компютер треба мати бiльш потужний ПК, нiж для його ровесника FIFA2009. Якщо зрiвнювати з PES2008, то потрiбна трохи бiльша вiдеокарта i оперативна память, хоча в цiлому змiнилося лиш мывсце на жорсткому диску=).

А для FIFA вимоги вже серйознiшы, нiж минулого року, але для тих в кого 08 гра йшла без зависань то 09 пiде також, а для таких як я, тобто у яких максимальна деталiзацiя провисала треба думати про апгрейд.

До, речi сьогоднi офiцiйна прем'єра FIFA09 на дисках. Ось обложки:

FIFA09

 

PES 2009

 

 

 


 

 

 

Я повернувся!

Всім привіт! Ось і я вирішив знову завести блог, що тут скажем подивимось чи зможу я тут прижитися=) Знову=)