Україна - Німеччина: ми можемо! =)


Напевно, серця всіх українців цього вечора билися у ритмі футболу. Тисячі наших земляків зібралися, щоб підтримати рідну команду на щойно відкритому стадіоні «Олімпійський».  Я теж була однією із тих, хто неймовірно чекав цього вечора.  Ми з подругою дуже готувалися, розмальовували один одному щічки в жовто-блакитний колір, одягалися тепленько, бо хоч фанатська любов і гріє, однак морозець все ж не балував. Прихопивши своїх друзів, ми поїхали на матч. Приємно було бачити, що у всіх людей виникала посмішка в той момент, коли вони дивилися на нас. Відчувалося якесь взаємне розуміння, єднання всіх українців без слів, бо всі розуміли, що має відбутися цього вечора. В метро було неабияке пожвавлення. Люди весело перемовлялися та прогнозували результат матчу. Ми активно вклинювалися у ці розмови. Один афроамериканець, після того як постійно дивився й сміявся, сказав, що рахунок буде "1:1". Він був правий, нічия, хоча ми його вперто переконували, що Україна виграє. Ми в це свято вірили. І не лише ми, а й тисячі людей, які йшли, щоб підтримати свою улюблену національну збірну.

Біля стадіону товпилася величезна черга із тих, хто так бажав потрапити на матч. Ніколи не любила натовпу, адже як соціолог, я знаю, що натовп негативно впливає на індивідуальність, яку людина розчиняє у масі людей. Черговий раз я переконуюся, що з організацією футбольних матчів у нас в Україні справи дуже погані. Після Сум мені не було вже нічого страшно, однак потрапити в давку мені довелося. Скажу вам, це не найкращі відчуття. Лікті на голові, чиясь нога на твоїй нозі, вивернуті руки – це ще не повний список того, що довелося пережити.  Як сказав мій друг, він дуже хоче, щоб у фіналі Євро грали Україна та Росія, щоб ніхто із європейців не бачив цього українського позору.

Наступним неприємним сюрпризом для мене стало проходження охорони. Можливо, я чогось не знаю, однак з яких це пір міліціонерам дозволено обшукувати дівчат?! Причому не просто обшукувати, а облапувати, вибачте на слові, та ще й задоволено щось примовляти?! Я була просто в шоці. Не змогла змовчати і виловила їм все, що прийшло в голову. Проте нічого поганого, все в рамках дозволеного.

І ось нарешті стадіон. Для мене символічно, що цей вечір був саме на Олімпійському, оскільки я його відкривала. Звичайно, дуже хотілося, щоб матч виявився напрочуд цікавим і переможним. Так і сталося, як гадалося.

Приємно було вражена атмосферою, яка панувала на стадіоні! Боже, яка там була атмосфера, це просто не передати!!! Ми теж її підтримували, як могли!! Коли Україна забивала, обіймалися всі, не важливо було чи ти знайомий чи ні. Емоції переповнювали! Як результат: я сьогодні говорити не можу=)

Єдине, що хотілося б ще зазначити, що дуже хотілося, щоб в Україні була більш розвинена вболівальницька культура. Тобто організованість у вигуках, діях. Щоб стадіон був великою єдиною силою, так як це є в Англії чи в інших країнах. Якщо співали – то всі разом, пускали хвилі – теж усі.

Щодо самої гри, то хочу сказати, що матч був шикарний і я приємно здивована грою національної збірної. Наші хлопці неабиякі молодці! А можуть же, коли захочуть!!! Можуть!! Цього вечора було все: швидкості, загострення, комбінації. Гра йшла як по маслу. Німці напевно не розуміли, що відбувається=) Гарне враження отримала від гри наших ветеранів: чудова гра Шеви та Тимощука. Порадувала і молодь. Ярмоленко і Коноплянка – світле майбутнє команди Блохіна. Безус проявив себе непогано, але нестача досвіду все ж трохи давалася взнаки.Наша команда  грала злагоджено, грамотно, тактично, але, на жаль, німці все ж знайшли недоліки й зуміли відігратися.
В цілому матч вийшов видовищним і масштабним. Море емоцій, позитиву й гордості за свою збірну!!!=) 

Наостанок хочу зазначити, що дуже приємно, що в нас є сила, яка здатна так об’єднувати народ. Видатні діячі нашої держави намагаються виявити загальнонаціональну ідею, навіть не підозрюючи, що ця ідея знаходиться на футбольному полі. Саме під час футбольних матчів відбувається об’єднання народу, а національна символіка набуває свого всеохоплюючого значення. А якщо цей матч проходить десь за кордоном, то наша символіка є певним знаком для людей - представників нашої Батьківщини. Так що цілком впевнено можна стверджувати, що футбол - національна ідея. Але це вже інша тема – тема мого диплому=)

Любіть футбол, любіть один одного! Ми молодці! Україна чемпіон!

З любов’ю, ваша Лебідка


Открыть | Комментариев 50

День Варення


"Сегодня ДР у блогерши, которая всегда пишите эпическо-футбольные посты. Лебидка, с ДР тебя." - ВАУ=)

Так приємно, як би ви знали. Дякую за привітання. Я дуже рада, що в один прекрасний день з'явилася на цей світ!!! Неймовірно щаслива, що мене оточують такі люди! Спасибі вам за те, що ви є в моєму житті!!

Єдине, що пєчально - це ось це: "Метки:  offtopic"....=( Ну нічого, прарвьомся=)


Открыть | Комментариев 32

Відкриття НСК "Олімпійський". Погляд волонтера.


Доброго дня, жителі ФХБ=)

Сьогодні я завіла сюди, щоб поділитися роздумами про відкриття Олімпійського. Ейфорія й емоції вже пройшли, тож можна тверезо поглянути на цю подію. Отож хочу трохи написати про свої спостереження як людина, яка місяць ходила на репетиції та бачила із-середини підготовку до грандіозного відкриття. 

Взагалі було чудово=) Я отримала море позитивних емоцій, які просто переповнювали мене=) Дуже чудова атмосфера, неймовірне феєричне і видовищне шоу! Прекрасна театральна постановка, вдячна за неї хореографам. 
Горджуся, що я була частинкою цієї поістино історичної події в нашій країні! З радістю б взяла участь у нових проектах, бо вже скучаю за тими годинами, які провела на Олімпійському!

Мінус був із звуком. Я фактично не чула, що співала Шакіра, хоча була у фан-зоні. Та й друзі, які відвідали шоу говорили, що нічого не було чути=( 

Не порадувала й погода. На жаль, небесна канцелярія непідвладна людям) Якщо чесно, я трохи змерзла. Хоча під час самого виступу було дуже жарко=)
Також були проблеми з організацією, куди ж без них, особливо коли відбувається шоу, в якому задіяна величезна кількістю людей. 


Проте незважаючи ні на що, відкриття вдалося! Дякую за це всім-всім, хто приклав сили, щоб це свято пройшло на славу! 

...и казалось бы всё: отзвучали фанфары,
гаснет медленно рампы слепивший отсвет,
только ты, только музыка с сердцем на пару
ты забыл обо всём в самый главный момент - 

каждый шаг отточив ты подаришь им чудо,
не смотря изнутри, так полётно-легко,
когда принял решение "верю и буду"
ты забыл, что казалось всё так далеко,

а сейчас как и не было месяца вовсе,
закрываешь на молнию память в чехле,
все достанешь мгновения, если попросят - 
ты забыл это слово короткое "не",

что когда-нибудь скажешь себе ненароком
под остывших эмоций спокойный поток - 
"а не всё получилось?" - "возможно, но строгость
ты забыл где-то рядом, пока между строк"...

браво тем, кто решился дойти до финала,
благодарность от тех, кто хотел, но не смог!
всё. свершилось. и точка. и больше не надо.
ты забыл? этот день ты запомнишь надолго!!!


Открыть | Комментариев 20

Осінь на повну..=)


Привіт, моя рідна спільното ФХБ!=)

Ох і давно моя рука тут не писала=) Напевне, з того часу, як я отримала титул найкращої футбольної вболівальниці України=) Хіх, думаєте загордилася? Аж ніяк ні..Просто зараз ритм життя пришвидшився, а тому в неті сиджу вже не так часто...=)

У моєму навчання настала фінішна пряма. Я стала 4-курсницею. Аж не віриться...адже іще недавно лише розпочиналося незабутнє студентське життя. Проте яскравих моментів в моєму життя аж ніяк не поменшало. 

Як завжди, футбол у мене на першому місці. Дівчата мене не розуміють, а хлопці дивуються й радіють моєму зацікавленню  в цьому виді спорту. Взагалі, чесно кажучи, вловила себе на думці, що єдине, про що я жалію в своєму житті, це про те, що я не стала хлопцем=)))) Просто побачивши, скільки всяких заколочок, намист, ризиночок у моєї подруги, зважаючи на те, що в мене навіть вуха не проколоті, я промовила одне: "здається, я не дівчина", гг=))) А після того, як я одягла шпильки і друг сказав про те, що де ви бачили футболістку на шпильках, я взагалі одягаю їх дуже рідко=) Проте все ж дівчиною бути крутіше, гг=) І байдуже, що я трохи хлопчатоподібна)) Моєму міксу ніжності й жіночності, витривалості й інколи жорсткості позаздрила б кожна дівчина!=) 

Але повернемося до футболу. Динамо щось остаточно здає свої позиції. Як сказав мій друг, Динамо зараз мертве. І в цьому вина як президента, тренера, так і футболістів. Нема команди, хлопці носять форму Великого Клубу і не більше...Але віра в команду і любов до неї перемагає все. Всьо єщьо будєт=) Просто у ЛЄ Динамо із суперниками явно підфортило. Тож хочеться, щоб команда не підводила. 

Недавно електрик з гуртожитку, який приходив до мене в кімнату і побачив багато клубної символіки, запитав за кого я вболіваю. Я й сказала, що за Динамо..Він мене пронизав поглядом і відповів: " Краще вболівай за вареники з вишнями. Не за тих 11 мавп, що грають у Динамо"=) Дядя явно не дуже любить футбол)) Напевно, в нього дружина полюбляє його дивитися, а чоловік сидить голодний, гггг))))))

Щодо Шахтаря, то йому він має вийти з групи, я в це вірю. Вони нікому не уступають! А взагалі-то в ЛЧ Бате рулить,ггг=) 

Ще рахую дні до відкриття НСК "Олімпійський". Кажуть, буде грандіозне шоу. Як приємно бути частинкою цього шоу! Я беру участь у масових танцювальних  постановках, що будуть на відкритті. Юххххууууууууууу=)

Ну і наостанок..Я ніяк не можу визначтитися з темою диплома. Думаю, він буде про футбол (як продовження курсача) або про спорт вцілому. Може, є якісь ідеї? Треба, щоб тема була цікавою, актуальною і малодослідженою в Україні!

З любов'ю, ваша Лебідка=)


Открыть | Комментариев 47

Такоє =)


Привіт всім!

Як же я заскучала за своїми рідними футбольними блогами!

Бачу, тут життя вирує=)

У мене скільки всього сталося)

По-перше, я навідмінно захистила свій курсач по футболу=) Мої однокурсники, та й викладачі на захисті були приємно здивовані ним) А ще більше тим, що дівчина обрала саме таку, й саме футбольну тему.

Знали б вони, як я дискутувала з своїм науковим керівником за футбол та футбольних вболівальників!!! Він виявився не те що не фанатом, а й просто противником футболу як спортивної гри. Навіть ображена на нього ходила, але то швидко пройшло.

По-друге, зараз я пишу вам не просто в статусі Лебідки, а я виграла конкурс і стала НАЙКРАЩОЮ ФУТБОЛЬНОЮ ВБОЛІВАЛЬНИЦЕЮ УКРАЇНИ!!! Дякую всім, хто за мене віддавав свої голоси, дуже приємно!

І повертаючися до сумних реалій футболу. Динамо здуло, збірні України дують..Чогось дуже сумно і прескорбно дивитися на такий футбол. Зрозуміти і пробачити? Але скільки можна пробачати? Кажуть: "Пробачити не можна казнити". От ставте кому там, де ви вважаєте за потрібне. Для себе я вже вирішила, де поставити даний розділовий знак.

Наостанок, хочу побажати всім вам хорошого літечка)

В мене зараз ще навчання, через тиждень сесія, бє. До того ж, я захворіла((( Якась чорна полоса) Але то нічого, бо плюс чорної полоси в тому, що після неї йде біла)

І ще: любіть футбол, живіть ним і смакуйте кожною хвилиною життя=)

Ваша ЛЕБІДКА=)


Открыть | Комментариев 49

I need help =)


Здоровенькі були, жителі ФХБ!!! =)

З весною вас) Нехай сонечко ласкає вас своїми ніжними промінчиками, а ви розцвітайте )

В мене є невелике прохання. Як ви знаєте, в четвер у Києві гратиме Динамо проти МанСіті. Я дуже хотіла б бути на цьому матчі, навіть мені просто ТРЕБА було б на нього піти, однак, на жаль, я не зможу. Їду додому.

А писати курсач то треба. От я і отримала завдання від свого керівника взяти інтерв*ю у того, хто буде присутнім на цьому матчі. Отож вирішила звернутися до вас. Відгукніться, хто буде на ньому і хто був би не проти взяти участь у моєму дослідженні.

Це реальний привід зі мною познайомитися;-Р Так що не зволікайте;-))))

Ваша Лебідка=)


Открыть | Комментариев 132

Роздуми одного вечора...


Cиджу і думаю про те, чого в добі лише 24 години..чому хоча б не 26 чи 28. Навіть тоді було б краще, хоча і життя закінчувалося швидше. Не знаю чому, але я завжди за день щось не стигаю. Таким чином приходиться робити вибір: ось це я зроблю, а це вже можна й завтра, хоча все було сплановано на сьогодні. Навчання в мене забирає всі сили. І хоча ти хочеш кудись піти, забутися, проте розумієш, що навколо такі ж...В результаті залишаєшся вдома і ботаниш. Таке враження, що я за цим всим просто не встигаю жити...Я навіть не пам*ятаю, коли останній раз ходила на футбол..Та навіть просто дивилася його..Добре, що маю курсову саме на футбольну тему. Можу слідкувати за розвитком гри, бо ж треба матеріал збирати для роботи. Сумно якось...найкращі студентські роки проходять переважно в гуртожитку, та й то або в лежачому, або в сидячому положенні) Таке...

До речі, зі святом вас! З усіма пройдешніми святами! Бажаю, щоб ваша зірка удачі супроводжувала вас завжди!

І дякую за почесне 2   місце в номінації "міс ФХБ" =)


Открыть | Комментариев 126

Можливість вибору...


Давненько я тут не з*являлася...Напевно ви вже за мною скучили?! Скажу вам чесно, третій рік навчання в Могилянці на соціології - це суцільне пекло! Часу ні на що не вистачає:( Хіба на різні роздуми...

Знаю, що обіцяла, що писати футбольні пости, але поки що не дотримаюся своєї обіцянки) Тут і так занадто багато футболу) А не треба забувати, що футбол - лише одна частина з великого пирога під назвою Життя.

Сьогодні мова піде про вибір. Напевно, всі ми постійно стикаємося з тим, що приходиться з чогось вибирати, надавати перевагу одному, а не іншому. От недавно в мене був невеличкий депресняк і на очі мені потрапила ось ця нотатка. Пропоную вам її:

"Можливість вибору, яка вважається найвищим виявом людської свободи,насправді є найбільшою неволею кожної людини. Це приреченість. Ти вимушений вибирати, зазвичай не можеш не вибирати. Бо навіть невибираючи, ти вже зробив вибір не вибирати. Вибір — це обов'язковий іспит, який витримують далеко не всі. І вибір — особлива відповідальність перед близькими і цілим людством. Фактично саме ходи твого вибору є властиво тим найвартіснішим, що ти можеш зробити дійсно для цілого людства. Адже кожен твій вибір, а особливо їх сукупність  і послідовність, засвідчує людству таку можливість шляху. Роблячи власний вибір, ти цим самим указуєш можливу дорогу ще комусь. Це речі очевидні і прості. Але у проблемі вибору є один аспект, про який майже ніхто не задумується серйозно. Це — питання не-вибраного. Те, від чого ми відмовляємося, впливає на нас багато більше, ніж те, що вибрано. Бо вибране відразу стає реальністю і, значить, отримує часовий вимір. А те, що має час, обов'язково має закінчення. Тобто наші вибрані речі стають нашими лише на час їх актуальності, потім минають або еволюціонують у щось таке, що дуже мало нагадує ту первинність, яку вивласне вибрали.
Натомість низка невибраного, гігантський перелік відхилених можливостей, людей, стосунків, слів, місць і вчинків,відчуттів і переживань, мелодій, запахів і смаків, дотиків і доторків накопичується у твоїм ірреальо. Все це не зреалізоване, а тому нескінченне- Це цвинтар, який завжди з тобою. Від цього баґажу властивой приходять старість і втома, хоча саме з нього розпаковуються мистецтво, література, звідти грає найкраща музика і там мерехтять найпрекрасніші обличчя у світі. Щоправда, у слабих там починають корчитися і шкряботіти манії, страхи і бридоти. У цьому баґажі завжди є якийсь старий плащ, де у кишені лежить забутий квиток. Це пільговий білет у шизофренію, яка є найчастішим доказом існування вибраного і невибраного. А у сильних невибране розвиває те, що робить ссавців людиною, — якусь невиразну ностальгію, смуток, який не руйнує, а підкидає. Якусь відсутність страху і якусь нестерпну легкість буття.."

Тарас Прохасько

Таке от. Не розцінюйте це як флуд. Просто прочитайте і прорефлексуйте (Оооо...говорю, як справжній соціолог=)

І наостанок: футбол завжди живе в моєму серці;-)

Ваша Лебідка :)


Открыть | Комментариев 60

Життя іде...


         Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде...(с)

Сьогодні в мене день народження. Саме так, 20 років назад о 18 годині на світ з*явилася я. Здоровенький рожевий опецьок виліз із маминого животика:) І хоча я приношу немало прикростей своїм рідним, все одно я дякую їм за те, що з*явилася на білий світ, за те, що зараз можу милуватися світанками, зорями і вечірнім небом, що ходжу по цій землі й ношу горде ім*я людини.

Сьогодні я щаслива. Я отримала дивовивижні поздоровлення, море компліментів й посмішок) Так приємно) Дуже рада, що маю справжніх друзів й хороших знайомих. 

Водночас трохи й сумно. Я стала на рік старшою, і вже мушу дивитися на світ більш мудрішими очима. Проте в душі я ще дитина, з наївними і простими поглядами на речі.

Хто народився в далекому 1990 році покаже час. Чи то видатний соціолог, чи нереалізований математик або художник ..Все буде видно, все попереду. Одне знаю точно, що того вечора на світ з*явилася просто хороша людина, просто Я, така, яка є, природна й незбагненна, просто "найкраща у світі дитина" (слова тата).

Дуже хочу, щоб все що мені сьогодні побажали збулося. вірю, що так воно і буде. Матиму і "принца - футболіста", тобто кохання, і щастя, буду "такою гарною і веселою, якою є".  Дякую всім - всім, а особливо мамі, татові й природі, що створили мене саме такою, якою я є.

Я люблю світ, люблю людей. Це повертається до мене щастям і посмішкою на моїх устах. А це найголовніше.

Я рада тому, що я живу і я жива...Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність...

 


Открыть | Комментариев 116

Це футбол...


 Розпочалася весна...Для мене це не лише пробудження природи, а й початок сесії...І хоча часу критично не вистачає, та все ж вчора я виділила півтори годинки, щоб подивитися матч МЮ - Баварія. І не пожалкувала...

Ми з другом посперечалися про те, який клуб стане королем цього вечора і пройде далі. Він шалений вболівальник Червоних дияволів, а тому зразу сказав про те, що МЮ фаворит, на що я йому відповіла, що його Червоні "пролетять, як фанєра над Паріжом" :) І о як я була права)))

В принципі, я за красивий футбол...у мене нема фаворитів( ну не враховуючи Інтер))) А тому вчора я просто насолоджувалася грою.

1:0.....2:0...3:0... - я починаю відчувати, що сказала дурню своєму другові, а він сидів і радів, мов маленька дитина. Після гола-красунчика Нані  і такої чудової гри МЮ важко було повірити, що Червоні дияволи дійсно так пролетять. Але, як казав Лобановський, гра забувається, а рахунок залишається...І він ніяк не на користь Манчестера.

Пречудовий гол Роббена поставив крапку у цьому поєдинку...а також хрест на подальшому просуванні МЮ у Лізі Чемпіонів.

І хоча поле рівне, а м*яч круглий, маємо те, що маємо..Залишається привітати Баварію і поспівчувати Манчестеру.

А ще якось треба виводити з депресії мого друга, ато після цього матчу він щось взагалі засумував=)


Открыть | Комментариев 29

Вчитель кохання


Продзвенів дзвінок на урок. Але Вона його не чула. Сиділа, мов зачарована. В її голові крутились думки лиш про одне. Зараз Вона знову Його побачить, почує Його ніжний голос, споглядатиме таку красиву усмішку. Так, вже зараз…

-         Ти що, зібралася тут вічно сидіти? Ану ходімо в клас! – штурхонула її по плечу подруга, - давай, ходімо. Он вчитель вже йде, швидше!

   Вона ніби проснулася, швидко схопила свого ранця і помчалася до класу. Вона вміщувалася за партою, як увійшов Він. Клас притих у очікуванні, адже розпочався урок історії. Вона дивилася у Його карі очі і тонула в них, не відводила від Нього погляду, милувалася Його рухами, Його голосом. Їй було байдуже, що творилося в класі. Хтось смикав її за руку, подруга щось шепотіла на вухо, а Вона дивилася і дивилася на Нього. Поряд з цим не забувала і про історію. До цього Вона зовсім не любила її вивчати, але тепер історія стала Її улюбленим предметом. Він же вів себе спокійно й стримано, як і подобає вчителю. Проте також помітив струнку чорняву красуню з невимовно глибокими очима.

   Пройшло два роки. Вона подорослішала, стала восьмикласницею, проте різниця в девять років все одно їх розділяла. Він привязався до Неї, та і Вона не уявляла свого життя без щоденної зустрічі з Ним. Вона проводжала Його додому легким помахом руки і надією в очах на нове побачення, а зустрічала веселою посмішкою. На уроках Вона була найкращою, бо історія Їй давалася легко. Та все ж таки хвилювання і радість поруч з Ним інколи приховувати не вдавалося, і подруги помічали Її захоплення. Вона розуміла, що Він учитель, а Вона учениця, та надія жевріла у Її серці. Надія на те, що  почуття взаємні і що настане день, коли Вона буде найщасливішою в світі.

   Одного дня Вона як завжди прийшла до школи. Був гарний зимовий день. Відчуття свята, що наближалося, гріло душу. «Життя прекрасне» - промайнуло у Її голові. Сьогодні мав бути урок історії і від думок про це Їй ставало добре. І ось настав довгоочікуваний момент. Вона на крилах летіла до класу. Але що це? На урок Він не прийшов. Замість Нього історію вела заступник директора. Цей урок видався Їй мукою, Вона думала лише про Нього.

   Продзвенів дзвінок на перерву. Вона вийшла засмучена. Подруги перешіптувалися між собою і Вона почула те, що краще б і не чула. Він пішов з їхньої школи, але чому ніхто не знав. «Як? Невже?» - безліч думок роїлося у Її голові. Вона не знала, що думати, що робити. Після уроків мала сходити до подруги по книжку. Виходячи з будинку, перемовляючись про щось з однокласницею, Вона кинула свій погляд на дорогу. І о диво: вона побачила Його. На Його лиці були спокій і впевненість,  і лише очі, як завжди, виражали щирість. Мить – і Його вже нема. Вона навіть не встигла нічого крикнути, лиш стояла, мов заворожена. Згадавши, що Вона не одна, швидко  попрощалась з подругою і пішла. Надворі падав лапатий сніг. Він тихо застилав землю, а Вона йшла. Спогади не давали їй спокою. Дивлячись у далину, поміж білої пелени снігу, Вона пригадувала до найменших моментів все, що Вони пережили разом: Їхнє знайомство, безліч уроків, посмішок, переживань.

   Пройшов рік. Настала зима. Кожного дня, повертаючись з школи додому,бредучи по засніженим стежкам, вона згадувала Його і на очі наверталися сльози. Вона не могла Його забути. Одного разу шукала номер у  телефонній книзі і наткнулася Його адресу. Це був подарунок долі.  Йшов Новий рік, тож Вона вирішила надіслати Йому листівку і не помилилася. Через місяць прийшла відповідь. Її щастю не було меж. Вона трепетно розірвала конверт і побачила знайомий почерк. Як виявилося, Він пішов у армію, відслужив там і повернувся додому. Зараз Він знайшов роботу і в Нього все було добре. Старі почуття відродилися з попелу, постали теплом із засніженої землі. Між Ними розпочалася переписка, згодом Вони обмінялися телефонами. Але тут доля Їх і розвела. Її недоброзичливці зруйнували надії на те, що все налагодилося. Все закінчилося, так і не розпочавшись. Їхня переписка закінчилася Її слізьми…

   Минали дні. Одного вечора, Вона почула, що Її телефон розривався від настирливого дзвінка. Взяла трубку…і Її серце на секунду завмерло.

-         Привіт, як справи? – почувся чоловічий голос з трубки.

Це був Він. Вона це зрозуміла зразу…

   Тепер все налагодилося. Вони телефонували, дізнавалися новини, підтримували, вітали один одного. Вона була щасливою і радісною, бо тепер можна було нічого не приховувати. Хоча про Його почуття Вона так і не наважилася запитати.

   Минали роки…Вона закінчила школу, вступила у престижний столичний університет. В Неї все було добре, Вона знайшла себе, була дуже щаслива. Він змінював роботи, розчаровувався, знаходив мрії, падав і підіймався. Єдине, що було сумно – це те, що телефонувати один одному Вони стали рідко, а згодом і взагалі перестали. А Вона все дорослішала. Та єдине, чого не вистачало в Її житті – це кохання. Багато чоловіків клялися Їй у вічній любові, а Вона лише розбивала всім серця. Вона підпускала до себе дуже близько, а потім просто кидала. Вона провела багато «одноразових» побачень. І наче в серці і було вільне місце для кохання, але все були не ті. Ніхто з них не зміг знайти ключика до Її серця.

   Закінчилися студентські роки. Вона знайшла високооплачувану роботу, стала менеджером і працювала у одній з найпрестижніших компаній столиці. Вона вже і не думала про те, якою Вона була колись давно, як Вона кохала Його. І лише інколи зимою, коли надворі водила хоровод сніжинок біла хурделиця, Вона, дивлячись у вікно зі свого кабінету, згадувала все пережите і в серці зароджувалася якась тривога і теплота.

   Вона їхала в своєму авто. Машина мчала по засніженим дорогам. А в Її голові думки були лише про роботу. Рік підходив до кінця, а тому всі справи потрібно довести до завершення. А тому сьогодні з самого ранку вирушила до однієї компанії – партнера, щоб  залагодити деякі питання щодо спільної роботи. Вона зовсім забула про те, що саме в тому місті, де розміщений потрібний офіс, живе Її забуте кохання. Партнерство видалося корисним для обох компаній, а тому Вона задоволена ішла до машини. Але раптом…ні, цей момент Вона не забуде ніколи в житті. По алеї між зимовим царством дерев йшов Він. Такі ж гарні карі очі і лише у волоссі де-не-де виднілася сивина. «Альоша!» - майнуло в неї в голові. Вона кинулася бігти. Він повернувся на чийсь такий рідний і знайомий голос. Вона кинулася Йому на шию. Так, тепер Він тільки Її, назавжди, навіки. Вони притиснулися один одного і здавалося, весь світ впав до Їхніх ніг.

   Надворі вечоріло, запалювалися світлячки ліхтарів, малювали картину лапаті сніжинки. Тихо – тихо, ніде нікого…І лише в парку стояли дві закохані душі…   

 


Открыть | Комментариев 57

Сміх та й годі:)


Футбол – це не лише мистецтво, яким слід зачаровуватися. Як показує досвід, футбол – це велике поле для діяльності. І як не дивно цей вид спорту продовжує життя. «Яким чином?» - запитаєте ви. «А футбол – це суцільна комедія» - відповім вам я. Хоча думаю, ви знаєте це і самі.

Недавно натрапила на збірничок висловів про футбол. Давно я так не сміялася. Пропоную подовжити своє життя і вам:

·         Мало попасть в ворота, надо еще промахнуться мимо вратаря. (Константин Мелихан)

·         Никогда не устаешь смотреть на горящий огонь, текущую воду и на 22 мужика, бегающих за одним мячом.

·         О футболе я самого лучшего мнения. Отличная игра для грубых девчонок, но не для деликатных мальчиков. (Оскар Уайльд)

·         Пелерина - футбольная форма Пеле. (Валерий Афонченко)

·         После матча вратарь не только поцеловал штангу, но и сделал ей предложение. (Михаил Мамчич)

·         Профессиональный американский футбол - это как ядерная война. Здесь нет победителей, а есть только выжившие. (Боб Хоуп)

·         Футбольный матч: поединок свистка судьи со свистом трибун. (Славомир Врублевский)

·         Якщо ти перший - ти перший. Якщо ти другий, ти - ніхто. (Билл Шенкли)

·         Росія стане чемпіоном світу з футболу, коли Бразилія виграє чемпіонат світу з хоккею. (Пеле)

·         Отечественный футбол - игра не на жизнь, а на смех!

 Ну як, сподобалося? Але це ще не все. От футбол ляпи - це щось. Коментатори таке віджигають:

 

1.      Зачем в России существует футбол? Чтобы остальные футболисты мира видели, как НЕ надо играть.(Оце правда!!!)

2.      Из уст комментатора  матча Франция-Португалия: "Хотел Фигу уговорить арбитра дать желтую карточку французам... Но тот, видимо, указал ему на фамилию на майке и сказал, что карточку не даст.."( а-ха-ха)))

3.       Когда смотришь, как на стадионах ведут себя фанаты, то понимаешь, что слово "стадион" происходит от слова "стадо".

4.      Итак, футбол! Сядьте в своих креслах поудобнее, сделайте звук жены потише, звук телевизора - погромче.

5.      И вот - то, ради чего мы с Вами смотрели в голубые экраны - реклама....

6.      К сожалению, наш российский футбол не соответствует классу российских болельщиков.

7.      Чего можно ожидать от спортсмена, который слушает гимн своей страны небритый и со жвачкой во рту?

8.      Посмотрим, что покажут серенькие футболисты Дании в матче с черненькими футболистами Нигерии.

9.      К сожалению, игра была омрачена безобразной дракой, которая стала подлинным украшением матча.

10.  -Хули Лопес бьет по воротам...Хули-это имя такое.

11.  У Варламова на майке 3-й номер, а на трусах 9-й... С чем это связано, не могу объяснить, но вряд ли с размером.

12.  Посмотрите, как хорошо спортсмен согнул туловище в коленях!

13.  Робсон поднимается с ног.

14.  После того как Онопко оказался вблизи штрафной соперника: Да-а, в неожиданном для себя месте оказался Онопко...

15.  Защита хромала на обе ноги, практически не вставая с колен.

16.  На всякий случай вратарь испугался.

17.  Откpойте глаза! Все в поpядке! Гола нет!

18.  - Оставим решение судьи на нашей совести...

19.  Этот судья был нашим талисманом: неслучайно у него такая особенная, милая русскому сердцу фамилия - Дуркин.

20.  Футбольный матч. Клик болельщика: "СУДЬЮ БЕЗ МЫЛА!"

21.  Пока аpбитp не достает из шиpоких штанин. Я имею видy желтyю каpточкy.

22.  Футболистам легко бегать по полю, а ты попробуй разумно прокоментировать их действия.

23.  У него отличные ноги. Он может двигать ими и направо, и налево.

24.  Плохая команда, как капризная женщина: если она не в форме, тренеру ничто не поможет.

25.  Отличная погода, светит солнце, не жарко, мягкий газон, луж нет, в общем, всё опять против нашей сборной по футболу!

 

Фуф…сміх та й годі..Тож всім, хто хоче жити довго і з посмішкою на вустах,  я раджу подивитися футбол. Навіть якщо гра вас не порадує, вечір з гумором проведете точно!!!

 


Открыть | Комментариев 42

Інтер - Мілан


 Урррррррррррррррррррррррраааааааааааааааааа!!!!!! Інтер вперед!!!!!Вірю в перемогу!!!

Ну що, ще одне протистояння двох італійських команд закінчилося. Я думаю, кожен зробив висновки з цього матчу для себе. Єдине, що хотілося сказати, що мої надії і сподівання цього вечора виправдалися. Перед цим матчем я сама, проналізувавши ситуацію, яка була у двох попередніх матчах з Сієною і Барі, трошки хвилювалася за Інтер. Адже були проблеми і в складі команди, та й у їхній грі. Але вчора команда показала гру, яку давно від неї очікували її вболівальники. Легко, тактично, правильно і красиво грали футболісти. Тому й перемога в наших руках. І хоча у Мілана були шанси забити гол, проте команда-суперник цим не скористалася.

І хоча для турнірної боротьби ні перемога Інтера, ні поразка Мілана дуже великого значення не має, адже попереду ще багато матчів, проте ми підняли свій дух і психологічно подавили суперників. Інтер разом з коханим Моуріньо довів, що може показати прекрасну гру і заставити фанів Мілана казати лиш одну фразу: "Обидно, досадно, ну и ладно..":)

Наостанок хочу привітати всіх фанів улюбленого Інтернаціонале з перемогою!!! Ми найкращі!!


Открыть | Комментариев 128

Таке життя...


Не знаю   чому, але у житті наступає такий момент, коли ти дивишся на речі іншими очима. Можливо, це переоцінка цінностей, а можливо наша свідомість стає мудрішою. Ти помічаєш речі, яких не помічав раніше, начебто полуда спала із твоїх очей. Життя змінюється – змінюємося і ми. Можливо, ми звикаємо до ролі, на яку назначило нас суспільство і виходячи за її рамки, ми починаємо мислити інакше. Ми розуміємо, що гратимемо у цій вічній виставі на ім ’ я життя до свого кінця, своєї смерті. Але чомусь не хочеться жити за правилами, які диктує нам суспільство. Одного ранку ми просипаємося з відчуттям того, що щось не так. Ні, природа залишилася та сама, те саме сонечко, дерева, пташки. Земля крутиться навколо своєї осі, ніч змінює день, тиждень має сім днів. Все природно, все так, як є. Але щось не так. Але що ж? Перша людина, яка потрапляє на очі, змушує нас розуміти, що ж не так. У нашому світ кожен сам по собі, хоча і нам доводять, що жити люди один без одного, без суспільства, не можуть. Мабуть, так. Але і кожен з нас не може жити без масок. Наш світ наповнений нещирістю до такої міри, що аж огидно. Кожного дня ми стикаємося з нею. Нас оточують люди, які вже й забули за щоденним цирком масок своє справжнє лице – істинне, щире. Жаль, але в нашому житті настала інфляція. Але не грошей, а людини. Знецінення справжніх якостей, реальних поглядів, справжніх Людей.  
  Ти дивишся навколо, але розумієш, що на тебе всім байдуже. Всі занадто загралися. До такої міри, що не помічають нічого і нікого. Вони женуться за так званим щастям – маревом майбутнього – а в результаті втрачають головне – роки, прожиті просто так, ні для кого, ні для себе. А життя то одне. І чи варто його витрачати на ніщо, на роль, яка тобі не приносить ні задоволення, ні винагороди?   
  Навіть люди, яких ти вважав друзями, в один момент стають лиш ще одним доказом того, що наш світ до крику неправильний і нещирий. Люди просто приходять і йдуть, але жодна з них не залишає слід у душі, не забирає шматочок серця з собою, а лише залишає пустоту і відчуженість. І лише одиниці знімають маски, намагаються викинути їх, забути. Саме такі прагнуть змінити світ, творять красу і вселяють надію. Але суспільство   - міцна тварюка, протистояти якій нелегко. Воно просто ламає людей, підминає під себе, робить з них бездушних монстрів.   
  Ми котимося в прірву. І вона вирита не так закінченням ресурсів, як аморальністю, байдужістю нашого світу. І прагнення змінити його перетворюється в ніщо, в порох. Наші амбіції розбиваються об жорстокість і нещирість цього світу. І навіть ідеалісти і романтики тут безсилі. Кажуть, нема поганого життя, є невміння жити. І ми прагнемо щось змінити, але … тільки до першої тріщини на серці.


Открыть | Комментариев 62

Happy New Year


Хочу привітати всіх з Новим роком! Нехай 2010 розтопить сніги негараздів і зламає кригу похмурого настрою, а натомість подарує тепло любові та уваги з боку оточення. Бажаю вам завжди квітнути душею, бути бадьорим, веселим, натхненним, адже саме таких вітає життя і саме таким усміхається пані Удача!!! Будьте коханим і кохайте, впевненою ходою ідіть стежкою життя. І нехай цей Новий рік стане вам у цьому помічником!!!

А я як завжди буду ложкою дьогтю у вашій бочці меду...Буду розбавляти футбольну тему якимись іншими:)


Открыть | Комментариев 108

Як завжди)


Образливо...Крапка


Открыть | Комментариев 28

Динамо, вперед!!!


Ну що, довгоочікуваний момент настав..Момент істини для Динамо і для всіх футбольних фанів...Що тут можна сказати??? Лише те, що ми віримо у перемогу...Тримаємо кулачки за Динамо...І нехай на нашій стороні буде сьогодні фортуна!!!


Открыть | Комментариев 58

А щастя було так близько...


Просто нема слів. Лише якесь дивне відчуття на душі.Чи то сум, чи жалість, чи образа...не знаю. Мабуть, то прикрість, що Україна демонструє такий футбол..Де ж та чудова українська гра? Чому ми пропускаємо тупі голи на останніх хвилинах? Хто в цьому винен і який вихід?

Не знаю... Нема команди, є кучка футболістів...Нема тренера, є просто глядач...Ось так..Сумно..А хочеться дивитися на футбол, саме український, із захопленням, бо футбол - то мистецтво і чарівників цього виду спорту ми маємо багато...

Говорити можна багато...можна засуджувати..Та все ж як там не було, то просто чорна полоса українського футболу...А знаєте, чому це круто? Бо після чорної полоси завжди йде біла!!! Тож все ще буде!! Буде і на нашій вулиці свято, я в це вірю!!! Слава Україні, слава українському футболу!!!

І ще: футболісти теж плачуть...


Открыть | Комментариев 92

Англія, Україна дякує!


Ну що, рахунок є рахунок...але сама гра..

Капелло, напевно, із самого початку дав установку своїм гравцям: грати спокійно і не на всю силу. Протягом всього матчу англійці сумлінно виконували наказ свого тренера. 16 - та хвилина..нереалізований пенальті Шевченка...воротар навіть був за те, щоб забили...а ми так його підставили..18-та хвилина...найкращого форварда МЮ у підкаті зупиняє Тимощук...але Руні не здається..він ще покаже себе..мабуть, він неуважно слухав тренера або просто забув про те, що Україна має виграти...Дякую, Англія!!

29-та хвилина..щаслива хвилина..Шевченко віддає на Мілевського..зірка "Динамо" чомусь не зуміла передати м*яча..добре, що трапився Ротань, який додумався перехватити м*яча в своїх же і вибив..а тут Назаренко зразу пробив"Ех була, не була!!"..і о чудо..Ешлі Коул зрозумів, що треба допомагати і пробив, до того ж не просто, а в дев*ятку, притому в свої ворота!!!Гооооооолллллллл!!!Ми попереду! Дякую, Англія!!

43-тя хвилина..українці катають м*яча по полю...здається,єдине, що вони вміють - це катати м*яча, а ще симулювати...45 -та хвилина - Мілевський ще раз підтвержує свій "рівень супер гравця", не може нормально пробити..59-та хвилина..Лампард проривається до наших воріт і чомусь мнеться і П*ятов забирає м*яча.."Ех, вдарити б...", - мабуть, подумав він, через те і замнувся, задумався...Дякую, Англія!!

Руні рве наші ворота...ех, порве його Капелло...90+3..Тимощук творить дива..він ЗНІМАЄ М*ЯЧ З НОГИ САМОГО РУНІ...Дякую. Англія!!!

Матч завершено!!!" Ми вперше перемогли таку топ - команду!!!" - кричать коментатори!! А може ми перемогли себе???Бо з таким футболом ми далеко не заїдемо...

Але що ж...все - таки ми виграли, бо матч забувається, а результат залишається...Слава Україні!!!Слава українському футболу!!

І...ДЯКУЮ, АНГЛІЯ!!!!


Открыть | Комментариев 72

We are the best


Ну що, вітаю всіх, чиї серця билися в ритмі футболу цього вечора!!!

Сьогодні ми всі думками були у Дніпропетровську...кожен з нас вірив і надіявся..і ми це зробили!!! І не важливо, яка була гра...важливий результат, адже гра забуваєть, а результат залишається..1:0..і ми зробили ще один крок на шляху до перемоги!!!

Слава Україні!!!!Ми - найкращі!!!!


Открыть | Комментариев 41

Україна - Англія: наші очікування


На жаль, наша команда впустила всі шанси, які можна було  використати. Тепер вся надія на Англію.

Основні мотиви англійської команди лежать на поверхні.

По - перше, як будь-яка команда професіоналів, англійці вмотивовані на перемогу. Поразка негативно відзначається на іміджі такої команди. Проте для команди з багатолітньою історією результати гри не принципові.

По - друге, молоді гравці, яким безумовно нададуть шанс в грі з такою посередньою командою як Україна, захочуть викластись на повну, щоб підняти свій рейтинг та заслужити місце в основі і довіру тренера.

І нарешті, є ще один прихований мотив. Всі добре пам*ятають як познущалась збірна Хорватії над  "австрійсько-швейцарськими" сподіваннями англійців. Спортивна пам*ять і честь вимагають помсти. Вболівальники прагнуть реваншу. І саме наша збірна дає Англії шанс підкласти хорватам жирну українську свиню

На мою думку, українська збірна не заслуговує бути серед кращих команд Європи після безамбітної гри проти білорусів. Проте, як щира фанатка, буду надзвичайно рада подарунку від британців. Англія - вперед!!! Українська збірна, ми в тебе віримо!!!


Открыть | Комментариев 28

Самотність(присвячується Олександру Блоку "Женщина")


Ніщо у світі так не гнітить людину, як самотність. Поговорити? З ким? Розповісти про свої печалі і радощі? Кому? Посміхнутися врешті-решт..Ти одна...Твоє серце розривається на куски, воно хоче тепла, доброти, розуміння. А у відповідь - тиша. Люди працюють, навчаються, спілкуються, а ти знаходишся десь далеко від них, між вами глибока прірва. Ти боїшся переступити через неї, бо падіння болюче, бо на тому кінці тебе ніхто не чекає...

Знаходяться сили лиш на те, щоб поговорити з собі подібними - людськими могилами, уста яких навічно зціплені у мовчанні. Байдуже, чиї вони...Тут ніхто тебе не осудить, тут усі твої зізнання залишаться під сімома замками. Все життя, мов на долоні, постає перед тобою. Говорила б вічно, плакала і сміялася не перестаючи, та чи оцінить це хтось, чи потрібно це комусь? Могила заміняє людину, невже це нормально?

Проте ось здається спасіння. Невідомий з того, далекого і чужого світу приходить на могилу своєї дитини. Нарешті прірва стає невеликою ямкою, яку, здаєшся,  ос-ось подолаєш. Квіти, принесені на могилу, стають тим місточком, який навіки з*єднає самотню душу із грішним світом.

Проте чому? Чому квіти стають об*єктом ненависті? "Вони потрібніші Вам!!!" Невже? Ні, не діждалася розуміння від далекого світу. Навпаки, на серці з*явилася ще одна рана від непотрібності нікому. Вона загоїться, хоч буде довго кровоточити, вона буде нагадувати про себе в хвилини самотності, хвилини відчуження від усього світу. Насмішлива посмішка не зітреться з пам*яті, колючі слова застрянуть ядучою стрілою в душі. І як з цим далі жити?Може, краще померти? Адже тільки смерть здатна припинити ці муки.

Все - таки немає у світі нічого страшнішого, ніж самотність...


Открыть | Комментариев 113

Моя мала Батьківщина


Недарма кажуть, що дитинство - найпрекрасніша пора у житті кожної людини. Чудова тому, що ми пізнаємо світ, незвичайна, бо бачимо все веселково - барвистим, особлива, адже робимо перші кроки в своєму житті. Проте теплі спогади залишаються не лише про дитячі роки, а й про навколишній світ, в якому зростало наше "Я". Тим маленьким осередком є наша мала Батьківщина. Я надзвичайно люблю клаптик землі, де я виросла.Це село Лебедівка. Чому Лебедівка? Ходить легенда, що на місці мого села колись було озеро, на якому проживало багато лебедів. Не знаю, куди вони поділися, бо легенда обплутана павутинням історії, але на місці озера постало село, яке почали називати Лебедівкою.

Багата історія мого села. Кажуть, що саме тут Чайковський створював знамените "Лебедине озеро". Мало хто знає, що Лебедівка - мала Батьківщина дружини декабриста - Олександри Давидової. А під час Другої світової село було осередком партизанського руху.

Найніжніші й найтепліші слова наповнюють душу, коли зринають спогади про Лебедівку. Бо моя мала Батьківщина - це чисті води і тихі зорі, мамина колискова і татове суворе слово...

Хороші люди живуть у Лебедівці і це, мабуть, найголовніше. Постійно відчуваєш підтримку, повагу, взаєморозуміння. Відчуває це і природа...Кожної пори року радує неповторною красою, дає щедрі врожаї. А навесні моє село розцвітає тисячами яблунь, вишень і груш...

А які незвичайні ночі у моєму селі! Срібний ріжок місяця кидає своє тьмяне проміння на таку знайому стежину, а далекі зірочки ніби посміхаються з неба. Мабуть, ніч у Лебедівці можна порівняти з ніччю Михайла Старицького: "Ніч яка, Господи, зоряна, ясная, видно, хоч голки збирай.."

Хто не побував у селі, той багато втратив. Я співчуваю жителям міст. Жаль, але вони не знають як це, коли ти виходиш у широкий степ. Хвилюються золотисті лани пшениці, вітерець грається листям, а високо вгорі розливається пісня жайворонка. В цей момент на душі стає легко і спокійно, ти наповнюєшся енергією, а бажання жити і творити перемагає все. Це - момент щастя, довгожданий і такий необхідний.

Не боюся повторити ще раз, що я надзвичайно люблю своє село. Це почуття пояснити не можна, бо воно знаходиться глибоко в мені. Проте де б я не була, воно нагадує про себе. Бо саме пам*ять і цінності, пронесені крізь усе життя, роблять нас людьми!!!


Открыть | Комментариев 199

Я йду...


Навіщо слова, коли вони зайві....Я просто йду з блогів...Назавжди...Тут нема культури, а про щирість що й казати...

Ви праві, ці записи потрібно писати у щоденник...навіщо вони вам???Я розумію....а тому йду...

До побачення, прихильники футболу!!!Щасливо вам тут залишатися...

Любіть футбол, будьте такими, якими ви є....Удачки!)

Враховуючи ваші прохання і те, що я не можу кинути команду, я залишаюсь...але не на довго!


Открыть | Комментариев 103

Сторінки пам*яті


Поверталася додому з пар...Очі самі закривалися і я поринала в забуття, у мрії, у сни..Згадувалося пережите за день, пари, друзі, викладачі...Маршрутка різко тормознула і я прокинулася....По пішоходному переходу чимчикували дітки - першокласники...Мені чомусь згадалася моя школа і я зрозуміла, як я за нею скучила...Скучила до глибини велико пальця на правій нозі...Скучила безмежно і безповоротно...Згадалися всі мої вчителі: з посивілими скронями, з глибокими зморшками, з натрудженими руками...Мої рідні сіячі розумного, доброго, вічного...

Я у школі була дуже тихою дівчиною..Іще б...мої батьки -  вчителі..тому якщо що, мені завжди вказували на те, що я вчительська дитина...Предмети мені давалися легко, тож була відмінницею, отримала золоту медаль...Була "комсомолкою, спортсменкою, красавицою"...батьки мною гордилися..бо я була чудовою дочкою, примірною ученицею, просто гарною дівчиною...Обожнювала танцювати, завжди була ведучою вечорів....У школі була при владі: займала посаду Містра з навчальної роботи!Товаришувала з усіма, бо бачили в мені надійного друга і хорошого порадника...

Зараз я навчаюся в найкращому вузі нашої країни, у Могилянці...Тут своє цікаве, нове, неочікуване, різнокольорове життя...Але гортаючи пам*ять, я згадую свої перші кроки на рідній землі, у рідній школі...

Школа є і буде для мене храмом науки, осередком тепла, добра і затишку...Якби була можливість я б повернулась у школу, у дитинство..Даремно ми поспішаємо вирости, адже дитинство - найпрекрасніша, найщасливіша пора нашого життя. Мені так хочеться повернутися назад! Назад - у дитинство! Та нема у часу дороги назад..


Открыть | Комментариев 210
Назад | Вперед



Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Опрос

Що вас найбільше надихає?



Содержание страницы

Календарь
Ноябрь
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Интересы
ОБОЗ.ua