"Что наша жизнь?Игра!"

 


Юридичний копіпаст на тему дня


Вирішив доцільним викласти саме юридичний аналіз того, що сьогодні відбувалося у ВР, написаний моїм однокурсником, зроблено це досить зрозумілою мовою.

"Перечитал проект, принятый ВРУ, и, можно сказать, ужаснулся. 

Создатели даже не скрывают его карательный характер. Не смотря на название акта, основные изменения вносятся не в ЗУ "О судоустройстве и статусе судей", а в Уголовный кодекс и КУоАП. 
Запрет носить с собой газовые баллончики на митинги порадовал. То есть всегда можно, а на митинг - ни-ни! И если боишься провокаций, беспорядков, то по логике создателя лучше сидеть дома, чем запастись средствами самообороны. Ах да, забыл, эта норма применяется только если баллончик припасен с целью его противоправного применения. Это, конечно же, в корне меняет дело. Ведь на баллончике сразу же написано, для каких целей ты его взял с собой. А если откинуть сарказм в сторону, то это поле для небывалых злоупотреблений "правоохранительными" органами.

Отдельный вопрос об ответственности. На фоне всемирной гуманизации ответственности за митинги, наша страна пошла по пути Египта и России. Любая ответственность ужесточается. Вот вам и европейские стремления партии власти.

Любопытной является норма о введении ответственности для интернет- и мобильных операторов за отказ блокировать сеть по требованию Национальной комиссии. Интересно, с какого момента в полномочия Комиссии начало входить обеспечение национальной безопасности и правопорядка. Я ещё пониманию, по требованию МВД или СБУ. Но Комиссия-то при чем?

Особенно обращаю внимание на введение ответственности за клевету. С каких пор клевета стала общественно ОПАСНЫМ деянием. Я вообще никакой публичности в этих правоотношениях не замечаю - типичное частное право. Но с учётом последних исков Медведчука к журналистам, понятно, как именно данная норма будет использоваться.

К сожалению, формат социальных сетей не позволяет детально анализировать НПА, но этим сообщением я хочу просто показать, что данный акт не несёт целью регулирование правовых отношений. Скорее, - это просто затычка для и так неспособной ни на что оппозиции.

А сейчас, собственно, обращусь к своим коллегам и наставникам. Уважаемые преподаватели, юристы, общественные деятели и прочее. Обратите внимание на следующее наплевательское отношение к праву в нашей стране:

1) Конституция Украины. Сегодня данный закон был принят с нарушением всех возможных процессуальных норм. Проглотим?!

2) Уголовный кодекс. Аксиомы уголовного права о том, что намерения не караются сегодня были стёрты. Проглотим?!

3) Уголовный процесс. Появление заочных судебных заседаний - а не возвращение ли это троек в их худшем виде? Проглотим?!

Дорогие и уважаемые преподаватели моей альма матер, неужели и вы никак не отреагируете на подобное наплевательское отношение на право как искусство добра и справедливости?! Я искренне надеюсь на ваше осуждение данных действий публично!

Возможно повторюсь, но всё же: как можно быть юристом в стране, где нет права?"(с)


Відкрити | Тих,хто висловились 5

Музичні підсумки 2013-го року. Топ-20 кращих альбомів


Настає кінець року, а що це як не час підбити певні підсумки? І хочеться трохи відволіктися від похмурої погоди за вікном та не менш похмурих політичних буднів і поговорити про прекрасне, а саме про музику. Тож, після прослуховування за останній рік приблизно 60 альбомів (а може і більше, важко буде підрахувати), хотілося б зробити певне узгальнення і сформувати власний топ-20 альбомів року, що минає, року надзвичайно насиченого і цікавого в цьому плані, року коли вийшли чергові роботи важковаговиків, деякі з яких не виправдали очікувань, деякі ж, у свою чергу, знаходяться серед лідерів рейтингу. Року, в якому було багато амбіційних дебютів, які, все-таки, частково загубилися у цьому потоці прекрасної музики. Року, який запам'ятається. Отже, allons-y!

20. MGMT - MGMT


А ще влітку я очікував, що цей альбом беззаперечно тріумфує в даному рейтингу, одначе сталося те, що, в принципі очікувалося, але ніхто не вірив у можливість такого розвитку подій на всі 100 % - хлопці з головою вдарилися в психоделіку, і до того ж, судячи з текстів більшості пісень і музичних відео, не тільки в плані музики. Достатньо важкий для сприйняття альбом, експериментальний, але водночас дуже цілісний, з цікавим звуком. Такі пісні як "Plenty Girls In the Sea" доводять, що хлопці ще вміють створювати хіти, зрозумілі кожному, на зразок "Electric Feel". Втім, інші пісні з альбому свідчать, що хлопцям, для творчої реалізації це не дуже вже і потрібно... Ну що ж, лишається побажати їм успіхів та сподіватися, що вони не розчарують зі своїм наступним альбомом, адже, незважаючи на гідну якість музики на їхньому цьогорічному ЛП таке відчуття присутнє.


19. Autre Ne Veut - Anxiety

Хочете емоцій? Хочете справжніх почуттів? Хочете музику, яка створена під впливом 80-х та 90-х, але, водночас, звучить дуже сучасно? Тоді вам необхідно прослухати цей альбом. З першого ж треку, "Play By Play" ти поступово поглинаєшся в цей альбом, його інтимність пов'язується з твоєю. І нехай на цьому альбомі є кілька відверто слабких речей, все одно якість, оригінальність мистецьких рішень приємно вражає і трохи навіть сумно, що з провідних музичних сайтів його гідно оцінив лише Pitchfork. Сподіваюся, що завдяки моєму огляду у цього безумовно талановитого артиста з'явиться ще хоча б один слухач.

18. Jessy Lanza - Pull My Hair Back


Цей альбом нагадує дороге шампанське, яке подавали у нічних клубах у 80-их, коли перші діджей деформували диско музику і формували нові жанри, які ще не мали імен. Так само важко визначити жанр цієї роботи, хоча її можна порівняти з іншим надзвичайним дебютом, але вже 2012-го року - "Devotion" від Jessie Ware. Це музика життя, в його найбільш активних проявах - це музика вечірок, музика, яка органічно виглядала б на модних показах, але втім без жодних ознак елітарності - це музика про почуття, адже що як не це є найголовнішою складовою життя.

17. Rhye - Woman


Взагалі, альбоми, що опинилися на місцях з 19 по 17 можна об'єднати в один плейлист і слухати, знаходячись поряд з коханою людиною, а можливо навіть просто думаючи про неї. Семпли з фанку 70-их ( як у тій-таки чудовій "Last Dance"), магічні інструментали ( "Woman") та і загалом достатньо точно визначити цей жанр як "нова інтимна музика". І нехай для когось фальцет соліста здастся жіночним і тому чимось крамольним, але хіба має значення тон голосу, якщо він звучить красиво. До того ж, хіба не лагідно і ніжно необхідно співати про почуття до жінки справжньому чоловікові?

16. Chance The Rapper - Acid Rap


Це - "кислотний" реп не тільки за назвою, але і по суті, оскільки сам Ченс нерідко зізнавався, що всі пісні для цього мікстейпу він написав, перебуваючи під впливом ЛСД. Однак, це не означає, що цей альбом в жодному випадку не треба сулхати - навпаки це - одна з найбільш позитивних робіт року, найбільш молодіжних. Голос покоління 20-річних, котрі усвідомлюють свої проблеми, але не дуже замислюються про них, котрі з любов'ю згадують своє дитинство та своїх батьків, однак які таким чином заявляють про свою незалежність. Цю роботу дехто порівнює з дебютником іншого чудового чикагського репера, Каньє "College Dropout"... Не знаю, все-таки Каньє писав ту роботу в значно більш солідному віці, а це - мікстейп молодої людини, однак, якщо казати про рівень майстерності, то безсумнівно Ченс заслуговує на таке порівняння.

15. Arctic Monkeys - AM


Ця робота - недосконала, звук може здатися певним чином пластиковим, особливо у порівнянні з дебютником Мавп, і можна ще перелічувати недоліки, але це - робота головних важковаговиків британської музики, найголовнішої групи Сполученого Королівства саме зараз і саме цей альбом багато в чому дозволив їм заслужити це звання, закріпити його. Дуже багато писалося про цей альбом, про впливи р'н'б музики (про які казав сам Тьорнер), однак, на мій погляд, найважливішою зустріччю в житті Алекса була зустріч з Джошом Оммом, якого по праву можна назвати батьком стоунер-року, адже ця робота відповідає усім законам жанру - тягуча і драйвова, похмура і життєствердна водночас. Це - величний альбом, велич якого можна буде повністю зрозуміти лише через декілька років, але перші ознаки якої можна прослідкувати вже зараз - а хіба успіх "Do You Wanna Know?" та "R U Mine?" не перше свідчення? Мавп не треба рекламувати, в жодному разі, але їхня поопулярність наразі не має відштовхувати, аж ніяк, вона навпакт свідчить, що на мейнстримне радіо поступово повертається цікава музика, тож дякуємо хлопцям і за це.

14. Gesaffelstein - Aleph


Я люблю французьку електронну музику. Люблю її за використання елементів диско і шугейзингу одночасно, люблю за використання натхнень із музики бароко та романтизму, люблю за жорсткі хіп-хоп біти. Все це можна почути, насолодитися ним повною мірою на останньому ЛП Майка Леві. Це - дика робота, яка розкриває тваринну сутність людини, змушує відчути той першобутній страх. Ви спитаєте, для чого ж її слухати? Задля драйву, задля експериментів, задля новаторства, адже саме французький продюсер був одним із авторів контраверсійного "Yeezus"а. Зарядіться дикою енергією, запаліть вогонь у собі, але слідкуйте, аби цей вогонь надзвичайної сили не спалив вас.

13. King Krule - 6 Feet Beneath The Moon


Цього рудого юнака з голосом 50-річного негра (так-так, я не зміг звільнитися у своїх рецензіях від кліше, нав'язаних музичними журналами) я помітив ще минулого року, коли він випустив надзвичайну за рівнем емоційності "Rock Bottom", яка, на жаль, не увійшла до цього альбому, що, можливо, і стало однією з причин, чому цей альбом не посідає місце в першій десятці рейтингу. Втім, це - ще один альбом, котрий звучить як голос покоління - мого покоління. Саме так, я ще не чув жодного альбому, який настільки б був "моїм" за відчуттями, як ця робота Арчі Маршала. Романтичні, в дечому декадентські тексти, еклектика в музиці (що ще очікувати від людини, яка однаково захоплюється Клодом Дебюссі і сучасним хіп-хопом) - і атмосфера осені, дощу, від якої окрім безвиході та депресії віє ще й свіжістю, легкістю. Звичайно, робота має свої недоліки, але люди, come on, у день виходу альбому, 24 серпня йому виповнилося всього лише 19 років і з такими дебютними кроками (а варто згадати і EP випущені ще раніше під псевдонімом Zoo Kid) цей малий здатний зайти дуже далеко.

12. Воплі Відоплясова - Чудовий Світ


Дуже несподіваний альбом в топі, погоджуюся, але ця робота заслуховує на це. Несподіваний і через те, що, зокрема очікував тут бачити на перших позиціях інших важковаговиків української музики, але їхній альбом відверто розчарував. Втім Скрипка і ко гідно замінили їх у цьому рейтингу. Це - типовий альбом ВВ і в цьому його великий плюс. Тут тобі і індійські мотиви, і україніські патріотичні пісні. Взагалі цей альбом має свою міфологію, яка має основи у віруваннях нашого народу. Це - надзвичайно гідна робота від колективу, якому кілька років тому виповнилося 25 років, з чудовою мелодикою та приємними текстами, яка доводить, що вони ще не сказали свого останнього слова в українській музиці.

11. Justin Timberlake - The 20/20 Experience 

2013-й був роком камбеків, коли альбоми випускали люди, які перебували в стані "мовчання" протягом достатньо довгого терміну - для когось це був термін у кілька років, для когось - у десятиріччя. Саме альбом "нового короля поп-музики" (це враження з'явилося у багатьох після його другого ЛП та після виступу рівня легенди у Медісон Сквер Гардені, зокрема і у автора цього рейтингу) відкрив цей рік камбеків. Саме цей альбом ще раз продемонстрував, що талановита людина - талановита в усьому і таланти Джастіна зараз рівною мірою розподілені між акторською грою і його головною пристрастю - музикою. Це - дорослий альбом, котрий ще раз демонструє, що і серед сучасної поп-музики є роботи, які не просто не соромно слухати - необхідно це робити. Біти від старого знайомого Тімбаленда, своєрідний оммаж старому р'н'б та новому на одній платівці - з цим як мінімум варто ознайомитися. Це музика надзвичайного рівня енергетики, енергетики позитивної, успішної людини. І нехай друга частина цього альбому є не настільки цікавою і більше нагадує збірку Бі-сайдів, це аж ніяк не привід ігнорувати першу частину цього опусу сучасного ритм-енд-блюзу.

 

10. David Bowie - The Next Day

Він повернувся. Він повернувся з чудовим альбомом, який втім багато людей недооцінили, хоча даремно. Продовжуючи тему камбеків 2013-го, все-таки головним серед них варто визнати повернення "хамелеона року". Він не розчарував, принаймні мене. Це - робота повна ностальгії за роками "берлінської трилогії", за Зіггі Стардастом, але це той альбом, який доводить, що і "динозаври" року здатні здивувати (цей факт підтвердила ще одна жива легенда - сер Пол Маккартні). Це - дуже цільна робота, принаймні в музичному плані, проте не варто забувати і про лірику, котра демонструє нам людину похилого віку, яка втім ще цікавиться сучасним життям, яка ще прагне жити і ділиться цією життєвою силою на цьому ЛП. І взагалі, для того, щоб потрапити до цього рейтингу, достатньо було записати соло до "How Does The Grass Grow?", яке пробуджує інтерес до музики Девіда в цілому. Але цей альбом має ще вдосталь цікавих моментів, і саме тому він відкриває першу десятку мого суб'єктивного рейтинга. 

9. My Bloody Valentine - m b v

Наприкінці минулого, 2012-го року я вирішив наново відкрити для себе шугейз, і почав з класиків жанру, тих, завдяки кому, цей жанр набув такого визнання і впливу - з My Bloody Valentine і їхнього культового "Loveless". Цей альбом вразив мене емоціями, мелодичністю, котру досить важко відразу вловити за шумом гітар, за "стіною звуку", але вловлюючи її ти усвідомлюєш усю величність цієї роботи. І як же чудово, що саме в той час, коли я перебував у захваті від цього альбому, Кевін Шилдс і компанія зробили мені, і усім фанатам жанру подарунок - перший альбом за останні 22 роки. І який альбом! Усі епітети, котрі я вживав до "Loveless" можна спокійно використовувати і для "m b v", адже це - той самий My Bloody Valentine і в даному випадку це звучить не як критика, докір за старомодність - навпаки це найвищий знак для роботи. Якщо хтось вам доводить про неможливість існування машини часу, просто поставте йому поспіль два вищезагадні альбоми, а поітм поясніть, що між ними різниця у 22 роки. Воістину камбек року і я радий, що я став його свідком!

8.James Blake - Overgrown

Останнім часом говорять про існування пост-дабстепу - жанру, которий використовує основні прийоми класичного дабстепу (прошу не плутати його з мумбакором і знаменитим "вуб-вуб" ритмом Скріллекса - це трохи різні речі) та інших жанрів і будує на їхній основі нову музику, котру дуже складно типувати. Я не прихильник виділення цього жанру, вважаю його ефемерним і штучно створеним, але якщо припустити саме таку класифікацію, то пост-дабстеп отримав свою класику - інакше як так "Overgrown" від Джеймса Блейка не назвеш. З першого синглу з цього альбому, уже легендарної нині "Retrograde" стало зрозуміло якого гатунку очікує нас робота - і Джеймс не підвів. Цей альбом дуже приємно слухати, думати при цьому про щось вже втрачене і ще не здобуте. Він чіпляє ще більше, коли побачиш наскільки Джеймс викладається на живих виступах і як магічно звучить його голос. Цей голос заводить у нетрі, з яких не хочеться вибиратися. А для чого власне, якщо в них можна весь час слухати цей надзвичайний альбом?

 

7. M.I.A. - Matangi

Чи була колись у вас така пісня, яка б запалювала ваш ентузіазм навіть у найсіріші і найскладніші дні? Яка заряджала б енергією на години вперед? Яка б змушувала вас підтанцьовувати, незважаючи на оточення - чи це вдома, чи навіть в транспорті? Яка б гіпнотизувала вас? Це все - про одну-єдину пісню з цього альбому, "Bad Girls". А ще ж і окрім неї, на цьому альбомі є мінімум 10 рівнозначних речей? Еклектичні музичні мотиви, що поєднуються Захід зі Сходом, через які немов сама Майя і її доля втілюється в музиці. І нехай в цьому альбомі менше кмітливих політичних закликів, як в її попередніх роботах, так само як і відвертих поп-хітів, однак - це альбом, який ледь не найкраще з усіх цього року знаходиться в контексті сучасного мистецтва і треки якого можна було б використовувати як саундтрек для інсталяцій у актуальних галереях в усьому світі. Цей альбом заряджає енергією, а що як не це має робити музика?

 

6. Tyler, the Creator - Wolf

Дуже багато було сказано про хуліганів із OFWGKTA, дуже багато було сказано і про Тайлера Оконму, лідера цього реп-угрупування, котре поставило все у світі реп-музики з ніг на голову. Вони - молоді, злі, креативні і нехай я не завжди погоджуюся з їхніми ультра-гедоністичними поглядами, але представники цього колективу продовжують щороку радувати нас чудовими роботами. 2012-го це був мій улюблений альбом року "channel ORANGE", цього року хоч і менше, але все одно мене вразив Тайлер. Вразив тим, що він в змозі писати не тільки агресивні треки без сенсу, котрі однак іноді теж приємно послухати як ту ж "Domo 23", ні - він чудовий лірик, іронічний і досить проникливий, який так само, як і кожен має свої проблеми і який подає їх своїм приємним голосом. Окремо слід сказати про музичну складову LP - цей альбом показує, що Тайлеру все більше, з кожним роком цікавіше працювати саме як продюсеру, він демонструє його високий рівень музичної ерудиції і показує, що він здатен розвиватися, з кожною новою роботою. Будемо ж чекати з нетерпінням, що він нам приготує наступного разу, чи не так?
 

5. Daft Punk - Random Access Memories

2013-й був роком камбеків - це ми вже зрозуміли, але один із них виділяється своєю помпезністю, розрекламованістю, хайпом, що супроводжував його. Звичайно, усі знають про який альбом я говорю (і це один із результатів цієї реклманої кампанії). Французькі електронщики Гі-Манюель і Тома випустили альбом, котрий багатьом набрид ще до його виходу. Втім, якщо пробратися повз стереотипи, повз мішуру реклами можна опинитися у чарівному світі музики. Саме так, музики поза жанрів, котра позбавлена стереотипів, котра є і ностальгічною, і сучасною водночас. Музики, натхненням якої були, здаєтсья, усі жанри, котрі коли-небудь існували. Монолог Джорджо Мородера, якісні виступи запрошених вокалістів, котрі, насправді, і самі є музикантами вищого гатунку і, головне, музика, головним сенсом якої є кохання. І, напевно, навіть добре, що цей альбом мав таку рекламну компанію, адже завдяки ній ще більше людей змогли оцінити, наскільки необхіжною є у житті кожного справжня музика, яку радість вона дарує, адже, як кажуть, одні з наступних учасників цього рейтингу - "if there's no music up in heaven, then what's it for?'

4. Kanye West - Yeezus

Про цей альбом, а точніше про його створення, реакцію на нього можна написати трактат, який виступив би кращою характеристикою сучасної масової культури. Зухвалість, крайній егоцентризм, жорсткість на межі з жорстокістю - це все про нього, звичайно, втім, головна проблема (а може і надбання Уеста, адже видно, що він немов усе своє творче життя прагнув до цього), що більше говорять не про музичну складову альбому, а саме про антураж, хоча і даремно. Коли Каньє виступив на Saturday Night Live він шокував мене, шокував якістю музики, агресивністю та енергією, яка лилася з нього з кожним криком на "Black Skinhead", з останніми словами тексту про сім'ю Хемптонів на "New Slaves". Це брудний альбом, як у планы текстів, так і музично, але здається, що це і своєрідний обряд екзорцизму для Каньє, в якому він проходиться по своєму недавньому минулому і немов переповідає нам його, але, водночас, не просто ж так на резонансному "I Am A God" наприкінці пекельні крики і цитування псалмів Джастіном Верноном? Не просто ж так закінчує альбом "Bound 2", на якій Йіззі повторює прописну істину - спасіння світу і кожного у коханні. Тож, цитуючи великого "I know you're tired of loving, with nobody to love, just grab somebody, no leaving this party with nobody to love" (c)

 

3. Arcade Fire - Reflektor

Вони здивували світ чудовим дебютом у 2004-му році, коли випустили ледь не кращий альбом десятиріччя, вони примножили успіх з "Neon Bible" і отримали визнання у поп-культурі з "The Suburbs". Вони завжди лишались тими самими Arcade Fire, хоча важко було не помітити зміни у їхньому стилі. Здається, яких сюрпризів і несподіванок можна очікувати від них? Але навіть лишаючись вірними собі вони зуміли здивувати. Вони випустили концептуальний альбом, джерелом натхнення для якого були давньогрецький міф та його бразильско-французька кіноадаптація, а їхні тексти, здається, ще ніколи не були такими влучними, актуальними. Музично, цей альбом, впевнений, надихне не одне покоління молодих груп, що згодом будуть ставити його на перші місця у своєму рейтингу. Вони зуміли музичним альбомом розповісти про почуття і, передусім, про кохання краще, ніж більшість авторів романів-лауреатів премій. Та, найголовніше відчуття, що лишається після прослуховання "Reflektor" (і саме це ріднить Arcade Fire з їхнім головним кумиром, Девідом Боуі і його кращими роботами) - має пройти ще чимало років, щоб воістину оцінити його майстерність і геніальність. А ми почекаємо, чи не так?
 

2.Janelle Monáe - The Electric Lady

Ну хіба ж могло тут не бути єдиного альбома в цьому році, який надихнув мене написати рецензію на нього? Хіба можна знехтувати можливістю ще раз похвалити цей шедевр сучасного р'н'б? І нехай, я зараз повторюватиму слова свої рецензії, але робота Janelle Monáe - The Electric Lady вражає, вражає від першого до останнього треку. Цей альбом - справжня машина часу, яка, при тому, працює в обидва боки, хоча звичайно більше подорожей здійснюється у минуле - трек "Primetime" з видною фігурою нового r'n'b Мігелем звучить як трек кращих представників жанру 90-х, "Ghetto Woman" - як Стіві Уандер, який трохи змінив вокальні дані і навчився читати реп, чимало пісень тут є своєрідним "оммажем", присвятою родоначальникам жанру (що не дивно, враховуючи, що в недавньому інтерв'ю сама Жанель зазначила про те, що надихалася творчістю Бо Діддлі при створенні цієї платівки). Ця робота - ідеальний сплав минулого, сучасності і майбутнього, і це я кажу тільки про музичний план. Мелодії, що чіпають за живе і загальна атмосфера оптимізму - тільки за музику тут можна ставити найвищу оцінку. 
 

Втім, не варто забувати, що Жанель є, водночас, і активною громадською діячкою, що стоїть на захисті гендерної і расової рівності, толерантності до представників меншості. І такі пісні як "Q.U.E.E.N." з незрівнянною Ерікою Баду і та таки "Ghetto Woman" - яскраве тому підтвердження. Іноді дивуєшся, як у бутафорському світі поп-музики ( а цей альбом є, все-таки, яскравим представником популярної музики, хоча й еклектичним за своєю суттю) можуть з'являтися такі перли, які є у неї. Блискучий альбом, що тут говорити, який довго був для мене головним претендентом на місце №1 у рейтингу, але...

 

1. Vampire Weekend - Modern Vampires Of The City

Але був цього року альбом, який перевершив його. Ні, не в музичному плані, і не в плані текстів - аж ніяк. Хлопцям з Брукліна вдалося перемогти у моєму суб'єктивному рейтингу (як і в рейтингах визнаних Pitchfork i Rolling Stone) завдяки чомусь невловимому, зрозумілому тільки для того, хто так само полюбив цей альбом, як і я. Я б порівняв цю роботу з "Pet Sounds" для Beach Boys і справа тут не тільки в музиці, чи концепті - скоріше навпаки зовсім не в них. Просто понад 40 років тому одна молода група так само втомилася від репутації позитивних хлопчиків, що співають про дрібниці і випустила свій головний альбом. Хто знає, можливо Vampire Weekend цей головний альбом ще очікує втім зараз це легко можна сказати і про MVOTC.

Він захоплює, не одразу, але захоплює. І ось, ти переживаєш кожну історію, про яку співають хлопці - історію безробітного на "Obvious Bicycle", історію людини, котра боїться тенденцій до релігійного фанатизму на "Unbelievers", саркастичний вислів на обридлу всім тему YOLO на "Diane Young". Так само як і "God Only Knows" тут є пісня присвята коханій, і так само можна сказати, що це - присвята, передусім, музиці ("Step"). Але центральний трек альбому "Ya Hey", здається має те саме невловиме, чому вони опинилися на першому місці. Це історія про найсакральніше, це - діалог з Богом, обіграний у геніальному тексті з чудовою мелодією. Це - пісня, емоційна сила якої сама змушує з'являтися сльози на очах. 

Modern Vampires Of The City - це музика як емоція, емоція, котру хочеться переживати, відчувати знову і знову


Відкрити | Тих,хто висловились 17

Коротко по збірній


 Коротко, тому що більшість і так бачили цей матч, і так само здивовані як і я цьому результату. Не хочеться розписувати по персоналіях, хоча символом цієї перемоги для мене є гра Ярмоленка - все-таки що Коноплянка, що Андрій в збірній грають краще ніж у своїх клубах, яскравіше, як би це не парадоксально звучало.

 Але от що вразило, Фоменка багато хто вважає "фізруком" і, впевнений, продовжать вважати навіть після матчу і, чесно кажучи посеред першого тайму такі думки були і у мене ( а у кого їх не було?), але був же ще і другий тайм, і вразило як тренер вміло тактично перебудував гру команди, як почали задіювати пресинг і швидко, дуже швидко грати в атаці. Саме мобільність, командна швидкість в атаці сьогодні найбільше сподобалась. Щодо захисту - краще промовчу, хоча здається, що сам Михайло Іванович ще й досі не знайшов оптимальної пари центральних захисників, та і взагалі якоїсь оптимальної комбінації футболістів у захисті.

 Чекаємо на Молдову, хоча, якщо чесно, не розділяю песимізму багатьох щодо прийдешнього матчу, але треба пам'ятати, що всі ліміти на помилки наша команда вже вичерпала в цьому відборі, лишається лише грати, грати, так як ми це робили сьогодні в другому таймі.


Відкрити | Тих,хто висловились 37

Трохи про кіно


 Хочеться відволіктися трохи від сьогоднішнього футболу, від перипетій в інших сферах життя і поговорити про кіно. Насправді це буде більше запис про те, наскільки різним може бути авторське кіно і таким самим різним його сприйняття. Поговорити хочу на прикладі двох фільмів, один з яких додивився годину тому, а інший - додивився до 30-ї хвилини і вимкнув. Так, просто вимкнув, хоча раніше майже всі фільми, незалежно від їхньої якості я додивлявся до кінця, але, віднедавна я вирішив не витрачати час на перегляд, якщо кіно мені, як-то кажуть не пішло.Так ось, ближче до теми.

 Перший фільм, який я додивився і який, варто зазначити, мені сподобався - "Сім психопатів". Звичайно важко назвати цей фільм артхаусом, через доволі солідних акторів і середній бюджет, проте це - авторське кіно, авторське кримінальне кіно, як ранній Тарантіно та Гай Річі, хоча і не можна сказати, що фільм настільки ж гарний, для мене, як і ранні роботи цих двох режисерів. Сюжет цього фільму переказувати не доцільно, але, відверто скажу, з першої ж сцени фільм зміг зацікавити.. Дуже часто лунало питання, щодо того чи зміг режисер, Мартін Макдонах, зробити щось на рівні свого попереднього творіння,"Залягти на дно в Брюгге"? І так, і ні. Все-таки, незважаючи на певну схожість тематики, ці фільми - зовсім різні, навіть в плані гумору, в плані тем, які розкриваються. "Сім психопатів" - це твір про любов, помсту, дружбу, релігію, хоча скоріше навіть віру, про смерть, але цей фільм, я впевнений, легко сприйняти будь-кому і саме через це, можливо, ніхто йому і не поставить найвищої оцінки, не відмітить його по-справжньому - через цю простоту. 

 Але варто поговорити і про другий фільм - оскарівського номінанта цього року "Звірі дикого півдня". І ось тут ми і підходимо до теми, яку я хочу обговорити. Цей фільм - більш складний, можливо більш візуально красивий і... І значно менш цікавий і зрозумілий. Незважаючи на це, за перші півгодини я зрозумів головний посил фільму, навіть не чекаючи розв'язки, але в деяких фільмах цей посил зрозуміло ще з сюжету і, тим не менш, інтерес їх дивитись не зникає. Але з цим фільмом навпаки... Фільм, який, здавалося б розкриває теж досить глобальні проблеми, виявився фільмом ні про що. 

 Тим не менш, саме другий фільм має вищі рейтинги на Rotten Tomatoes, саме його номіновано на "Оскар" і виникає логічне питання, що краще - візуальна складова і прихований сенс чи зрозумілість фільму? І яким чином "Звірі дикого півдня", їхній режисер таки були номіновані на Оскар? Для мене це лишається загадкою, але ситуація, коли такі фільми як цей потрапляють в список номінантів на кращий фільм року, в той час як інші лишаються поза нею через масовість продукту, через невдіповідність теми стандартам номінації, через надмірну, для критиків, простоту і зрозумілість... Така ситуація - шлях в нікуди, куди вже який рік, здається, прямує ця премія.


Відкрити | Тих,хто висловились 28

Я просто залишу це тут


Луческу: Шахтер — жертва заговора европейских грандов

16 декабря 2012, 21:42
 
 

Наставник горняков уверен, что его команде просто не позволят в полной мере проявить себя в главном клубном турнире Старого света.

Луческу: Шахтер — жертва заговора европейских грандов Наставник горняков уверен, что его команде просто не позволят в полной мере проявить себя в главно...
Мирча Луческу, В.Дудуш, football.ua
 
Шахтер великолепно провел групповой этап ЛЧ, выйдя в плей-офф из квартета, в котором были Ювентус и действующий чемпион турнира Челси. Тем не менее, Мирча Луческу отметил, что такие успехи его команды не вызывают восторга у европейских грандов, и те не позволят донецкому клубу достичь максимальных высот в еврокубках.

"Нет, нам ни в коем случае не дадут выиграть Лигу чемпионов!", - дал эмоциональный комментарий в эфире канала Dolce Sport Луческу.

"Между нами большая разница, и не только в финансовом плане. Важное значение также имеют уважение, которого к нам пока не проявляют. В матчах с Челси и Ювентусом, к примеру, все ошибки арбитров были допущены против нас. Это все потому, что у команд такого уровня есть традиции, которые им помогают. Никакие финансовые вливания не заменят традиций".

"Да, мы можем выйти в полуфинал Лиги чемпионов, может случиться все, что угодно, но чтобы бороться со всеми на равных, мы должны еще три-четыре раза сыграть с Реалом, Барселоной или Ювентусом".
 

Відкрити | Тих,хто висловились 17

А от зараз може бути гаряче


 Знову про вибори, знову про політику, але іноді просто не хочеться мовчати. Ось такі заяви були сьогодні зроблені лідерами Об'єднаної опозиції і УДАРу сьогодні.

http://www.pravda.com.ua/news/2012/11/4/6976642/

http://www.pravda.com.ua/news/2012/11/4/6976648/

 При тому я впевнений, що ВО "Свобода" їх підтримає. Власне ніщо не передбачало такого розвитку подій ще на початку минулого тижня, ба навіть у середу, але потім стався Первомайськ, сталося нехтування голосами простих українців, тотальне нехтування їхнім волевиявленням. Але для мене останньою краплею стало ось це http://www.pravda.com.ua/news/2012/11/4/6976638/

 Задля перемоги прдеставниці Партії регіонів просто підтерлися голосами 30 000 людей. теж саме зараз відбувається на багатьох інших округах - на Віниччині проти представника "Об'єднаних", на Херсонщині проти "УДАРівця", багато хто чув і про легендарний округ "Перепишем" № 223.

 Якщо зараз нічого не буде, якщо зараз народ не буде боротися за свої голоси - то ми легітимізуємо цю владу, легітимізуємо її назавдли і так само, у 2015-му році знехтують голосами мільйонів задля перемоги провладного кандидата.


Відкрити | Тих,хто висловились 63

Кінець серії


 До сьогодні Ювентус не програвав у чемпіонаті більш ніж півтора року. Складалося враження, що навіть календар писався під них, аби вони змогли перевершити досягнення Мілана майже 20-річної давнини , оскільки всі матчі з грандами в першому колі - на своєму полі. Ніхто не очікував такого результату, але сьогодні, на "Ювентус Стедіум" команда Андреа Страмачьоні створила історію.

 Перша хвилина матчу і гол Ювентуса. Несподівано? Звичайно ж, але звеніть увагу на явний офсайд у Асамоа. Ну все, багато хто подумав, але Інтер не здався.

 І нехай в першому таймі у "нера-адзуррі" виходило далеко не все, але другий тайм - ледь не ідеал гри "Інтера" - швидко, чітко і дуже ефективно. Велике спасибі Міліто, Паласіо, Хандановічу, Гуаріну, Нагатомо, звичайно ж Кепу... А втім, дякую абсолютно всім, хто був причетний до цієї перемоги.

 Ви не думайте, що забагато пафосу - перш за все дуже багато людей вже віддали Скудетто "Юве", без боротьби і списали "Інтер" з рахунків, втім, на відміну від минулого сезону, у міланців є тренер, дуже розумний тренер Андреа Страмаччьоні, і тому вся боротьба ще тільки починається. Ну і подвійно приємно перервати юезпрограшну серію Юве, адже забагато було суддівських помилок на їхню кристь, за цей час.

 P.S. Ну, а за кричалку на адресу Антоніо - "Кассано, хворе серце", вболівальників Юве треба було б дискваліфікувати. А втім, Бог всіх розсудить і не дивно, що такі вболівальники саме у такого клубу


Відкрити | Тих,хто висловились 20

Просто згадайте


 18 грудня 2011 року, Йокогама. "Сантос" з його потенційно одним з найсильніших складів у світі - Гансо, Неймар, Елано і ще чимало якісних футболістів, цей "Сантос" зустрічається з "Барселоною", яка хоч і не перебувала в кризі, але й не демонструвала свій кращий футбол. Весь світ очікує від бразильців фурору, а натомість маємо тотальний провал команди Рамалью. 4-0...

 Сьогодні цей результат повторився, натомість варто віддати належне італійцям, які грали в атакувальний, цікавий футбол, але... На рівні збірних так і не знайшлось тренерів рівня Моуріньо, які б зупинили "фурію роху", при цьому декласувавши її, як його "Реал" зробив у останньому "Ель Класіко" сезону 2011/2012. Немає і команд рівня "Челсі", які б і без тренера були здатні на диво. І, маємо те, що маємо - заслужений результат, хоча багато кому, в тому числі і мені, хотілося б зовсім інакшого.

 Це такі, короткі роздуми після матчу, а трохи пізніше, я напишу певний підсумковий пост за Євро, адже був на 4-ох матчах турніру, був у фан-зоні на матчі України і мені буде про що згадати. Хоча, відверто, я навіть трохи вже сумую за клубним футболом, але це так, буде завтра, сьогодні ж останній день Євро-2012


Відкрити | Тих,хто висловились 59

Жовте море або повернення Царя на трон


 Все почалося ще задовго до стартового свистка на НСК „Олімпійський”… Все почалося навіть задовго до гри Франція-Англія... Особисто для мене все почалося приблизно о 14-ій годині дня, коли я поїхав забирати свій квиток до брата на роботу, поблизу метро „Печерська” і як я побачив кілька сот шведів, які саме звідти готувалися розпочинати свій славнозвісний марш. Приєднатися до них я не міг, але тим не менш я відчув наближення чогось грандіозного.

         Попередньо варто зазначити, що матч Франція-Англія, після довгих сумнівів я вирішив подивитися на самому НСК і, як виявилося нічого не втратив, оскільки гра була відверто нудна, англійці відверто розчарували, тому я думаю і у фан-зоні було б не набагато веселіше.

         Про що ще треба згадати, це про чудову, дійсно європейську організацію матчу – за допомогою підказок стюардів та волонтерів я уже через хвилини 2 після входу на стадіон сидів на своїх місцях і переглядав битву французів з англійцями. Найцікавіше, що нам випало сидіти поблизу шведського сектору підтримки, а тому навіть національний гімн Швеції біля нас співали гучніше, ніж гімн України.

         Ближче до початку матчу, над нами сіли троє датчан, чудові хлопці, з якими трохи побазікав про шанси їхньої збірної, про те, що незважаючи на те, що вони підтримуватимуть шведів, перш за все вони очікують гарного футболу. Ось власне і вони.

         А чи є сенс описувати події, що відбувалися у матчі? Напевно ні, цікавіше передати емоції, які супроводжували їх. Такі як відверта ненависть до шведів за їхній, за незнання фейрплею і радість, коли з облич як гравців так і вболівальників, Цар (критики якого після цього матчу немов випарувались) збив пиху і самовдоволення. Чесно, після голу шведів я сказав собі, що на наступних матчах на цьому стадіоні, на яких буду присутнім, буду вболівати проти них, проте, з часом приходіть розуміння того, що було б добре, як би вони відібрали очки у когось із „грандів” нашої групи.

         А ще був валідольний кінець, ще був гімн України, який весь стадіон затягував, як подяку нашим. І ось, фінальний свисток, скандування „Молодці!”, і до роздягальні йдуть герої матчу – Ярмоленко, Хачеріді і звичайно ж, Шевченко, по полю з криками радості бігає Блохін, який, здається весь матч не думав про тактичну сторону гри команди, ні, він був з ними на полі, мотивував їх.

         А ще був неймовірно цікавий після матч, коли натовп, під скандування та гудки машин, що проїжджали поблизу дійшов до метро „Кловська”. Чому я про це розповідаю? Бо уже у метро я допоміг двом групам шведів, пояснивши як саме їм треба добиратися до станцій „Поштова Площа” та „Тараса Шевченка” відповідно, допоміг абсолютно сам, підійшовши до них, коли побачив розгубленість в їх очах – їм на сьогодні достатньо негативних емоцій, нехай вони хоч не заблукають. Ще було цікаво, коли мама ( вони з батьком дивились кінець матчу в фан-зоні) на тій таки „Кловській” буквально тримала мене, аби я ще комусь допоміг, оскільки, насправді нічого крім добра і позитиву фани шведів не несли, то чому б до них ставитися не відповідно?

         А ще був вагон метро, який увесь співав наш національний гімн, скандував „Україна!” – дивно було розуміти, що ти ще досі не на стадіоні, а вже їдеш у метро. Взагалі, це все нагадувало якийсь сон, надзвичайно приємний, який триватиме ще мінімум 3 дні.

         А потім був дім, зірваний голос та гарячий чай, багато гарячого чаю. Ну і усвідомлення того, що це був мабуть найкращий, найнасиченіший день у моєму житті.


Відкрити | Тих,хто висловились 39

Музичний 2012-й. Випуск 5. Травень (версія Майгейма)


                За відсутності музичного огляду від метрів цієї справи, Бютреза та Арчі, хтось має взятии ініціативу у свої руки. Власне, банально назбиралося чимало гарної музики, на яку навіть рецензії писати приємно, хоча це більше не рецензії, а пресс-релізи.
                Загалом огляд буде схожий на звичайні, хоча я буду застосовувати власну систему оцінювання, за 12-бальною шкалою, яка використовується у школах і яку я вважаю найбільш ефективною. В той же час, не дивуйтесь, що більшість альбомів отримують гарні оцінки, не ижчі за 6 балів, адже я просто не бачу сенси тут щось писати про відверто погані альбоми, хіба це був повний провал виконавця, від якого очікували шедевр. То ж власне почнемо.
 

   Beach HouseBloom               Оцінка - 11 із 12
                 Напевно найбільш очікувана робота місяця, а для декого і року загалом, музика літа, така ж тягуча, як і полуднева спека і в той же час неймовірно об’ємна і красива, несхожа на будь-яку іншу, дрім поп у еталонному вигляді, хоча і зовсім не схожий на музику інших виконавців цього стилю.  Власне, не буду лукавити, такі враження від цього альбому у мене з’явилися лише після четвертого прослуховування, коли нарешті настрій альбому, настрій відпочинку, певної романтики, але в той же час неймовірної щирості співпав з моїм, тому навіть якщо ви вже слухали цю роботу і вона вас не вразила спершу, не бійтеся переслухати її ще декілька разів.
                Можливо єдиним недоліком для когось, а для когось і перевагою альбому є його рівність, щоправда це явно не рівність у слабкості, навпаки усі пісні приблизно однакового високого рівня. Як кажуть, must listen.
Найкращі треки: 
Lazuli, The Hours, New Year

Regina Spektor - What We Saw from the Cheap Seats     Оцінка - 11 із 12
                А ось і найочікуваніша робота місяця, а то і всього першого півріччя для мене і знаєте, яке приємне відчуття, коли альбом, на який ти чекав повністю виправдовує твої очікування, з першої ноти, з першого приспіву він врізається у пам’ять? Для оцінки музики необхідно три складові – власне сама мелодика, а іноді навіть її відсутність, вокал виконавця, якщо він наявний і лірика, і ось у цій роботі всі ці три складові ідеально поєднуються. Неймовірно щира робота, неймовірно мелодійна, з текстами, що врізаються у пам’ять. Цей лонгплей хоч і нагадує попередні роботи Регіни, але в той же час є зовсім відмінним, ще більш масштабним.
                Ну і хотілося б порекомендувати вам завантажити делюкс версію цього альбому, адже три бонусні треки, що містяться на ній є обов’язковими для прослуховування – це і чудова спільна робота з Only Son в дусі Еліота Сміта і Брайт Айс, і два кавери на Булата Окуджаву, виконані з неймовірною експресією та без жодногонатяку на акцент.
Найкращі треки: Patron Saint, All the Rowboats, How

 Killer Mike – R.A.P. Music     Оцінка - 10 із 12
                Від музики з жіночим вокалом, переходимо до найкращого реп-релізу 2012 року, альбому, який мене вразив, а окремі треки якого уже 2 тижні слухаю на репіті. Неймовірно жорстка робота, з чудовими бітами – наслідок продюсерської роботи досить відомого в андерграундних колах El-P, деякі пісні сприймаються як «крик душі», інші ж – як маніфести. Це – не типовий реп, про шльондр і подібне, ні, тут йдеться про корумпованість поліції, про згубні наслідки «Рейганоміки», а тексти наповнені відсилками до Мартіна Лютер Кінга та Малкольма Ікс.
                В той же час, до негативів даної роботи якраз можна віднести те, що є треки, від яких твоє тіло так і рветься до бою, а є відверто «прохідні речі». Тим не менш – це реп, який треба слухати.
Найкращі трекиDon't Die, Reagan, Southern Fries

    El-P – Cancer For Cure        Оцінка - 8 із 12
                А ось власне і сольна робота вищезгаданого El-P, той таки жорсткий реп, з футуристичними бітами, з окремими непоганими треками, але, в той же час, на мій погляд, ця робота відверто програє ЛП Майка, як в плані подачі, так і в плані текстів і тим не менш… Це - андерграунд реп в чистому вигляді, досить похмурий, але в той же час цікавий і для поціновувачів жанру ця робота буде, звичайно ж, однією з найкращих у 2012-му.
Найкращі треки: Tougher Colder Killer, Stay Down

 The Cribs - In The Belly Of The Brazen Bull   Оцінка - 10 із 12
                 Повертаємось до гітарної музики і перед нами постає,  напевно поки що найкращий альбом у стилі «інді рок» 2012 року. Гітарна музика, яка нагадує альтернативний рок початку 90-х, з елементами гранжу, але в той же час така «британська». Альбом приємно здивував своїм об’ємом (18 пісень, а таку кількість пісень побачити зараз велика рідкість), і нехай не всі пісні однаково високого рівня, в той же час є відверті хіти, які сподобаються навіть людям далеким від жанру
Найкращі треки: Come On, Be a No-One, Jaded Youth, Uptight

 Ляпис Трубецкой – Рабкор                             Оцінка - 9 із 12
                Ну, до цієї групи у мене особливе ставлення, адже 1 квітня я був на їхньому концерті в Stereoplaz’і, тому для мене раптова новина про випуск альбому вже у травні місяці була радісною, адже саме завдяки пісні з цього альбому, маніфесту«Не быць скотам» я ближче познайомився з творчістю білорусів.
                Цей альбом – маніфест, маніфест боротьби проти зла, при чому передусім зла у нас самих. Пісні як російською так і білоруською мовою вражають – деякі іронічністю, деякі відвертістю, але для мене уже не є таким дивним факт, що на їх концерт до нас спеціально приїжджали близько 200 білорусів, які були позбавлені можливості відвідувати їх концерти вдома, через рішення уряду. Гарний альбом, можливо не відмінний, але гарний.
Найкращі треки:  Не быць скотам, Лилипут, Путинарода

 Keane – Strangeland                                           Оцінка - 7 із 12
                А ця група колись була однією з моїх улюблених, але це було вже досить давно, а зараз вони врешті перетворилися на поп-групу, нехай і непогану, як за мірками попси, але ж загалом вони втратили ту родзинку, що була на ранніх альбомах. І не скажеш навіть, що вони випустили поганий альбом, ні, він банально одноманітний, на кшталт «MyloXyloto» Coldplay, хоча і сподобався мені більше ніж робота Мартіна і ко.
                Музика хорошого настрою, відпочинку, але в той же час альбом одноманітний і забувається навіть після декількох прослуховувань, тому і оцінка заслужена, на мою думку.
Найкращі треки: You Are Young, Disconnected

 Stepan i Meduza – Bludnitsa                            Оцінка - 8 із 12
 
               Ця київська арт-рок група не була мені знайома до випуску цього альбому, але після його прослуховування мені стало приємно, що в мене є такі земляки, які творять нехай трохи дивну, але класну музику.  Радує, що альбом не вдається переварити відразу, а доводиться смакувати і помічати різноманітні нюанси з кожним ріплеєм. Окрім того хлопці роблять дуже різноманітну музику – в одній пісні подобається одне, в іншій - зовсім інше і навіть само повтори відсутні.
Найкращі треки: Tantsuy, Tanya

 The School - Reading Too Much Into Things Like Everything   Оцінка - 9 із 12
                Красива музика… У кожного різне розуміння цього поняття, але для мене цей альбом є в чомусь дефініцією цього поняття. Дуже красивий чамбер поп, з елементами оркестрової музики, дуже мила, іноді навіть приторна музика, яка нагадує, особисто мені Belle and Sebastian i  She & Him, яких дуже люблю, тому альбом, незважаючи на свою простоту дуже сподобався, хоча, знову ж таки, комусь ця музика здасться занадто солодкою. Ну що ж, я подібні «солодощі» люблю.
Найкращі треки: Stop That Boy! І, особливо, It’s Not The Same, один з улюблених треків місяця

 Garbage – Not Your Kind of People                  Оцінка - 6 із 12
                Дуже влучну характеристику цьому релізу дав у своїй рецензії Pitchfork – «The times have changed but Garbage haven't». Особисто я боюсь, щоб Garbage, неймовірно крута група у 90-тих, з вибуховими піснями, на кшталт «Queer», не пішла шляхом Th eCranberries i Guano Apes і не застрягла у минулому. Альбом мабуть цікавий для тих, хто жив тоді, наприкінці 90-тих, у розквіт цього жанру, а зараз, незважаючи на агресивність лірики, на жорстку музику він звучить блякло. Послухати його-то і можна, але не впевнений, що ця робота вам сподобається, хіба якщо ви застрягли у минулому.

Найкращі треки: Not Your Kind of People, The One


Відкрити | Тих,хто висловились 30

Страмаччони остается в Интере


Массимо Моратти подтвердил, что Андреа будет руководить командой и в следующем сезоне.

36-летний специалист принял сине-черных в Марте после увольнения Клаудио Раньери и результаты команды существенно улучшились с ним.

 
"Я подтверждаю, что Страмаччони останется главным тренером команды и в следующем сезоне. Вчера он одержал победу в прекрасном стиле в миланском дерби, мне это очень понравилось", - говорит Моратти.
 
Под руководством Андреа Интер выиграл пять матчей, в двух сыграл вничью и проиграл в Парме. 
 
 
Думаю немає сенсу пояснювати, наскільки я радий, оскільки вперше за довгий час Моратті показав себе як у рівноважена людина, яка не вдавалась до поспішних рішень.
Де буде Інтер в наступному сезоні? Напевно, в ЛЄ, але відверто, можливо це і на краще, для перебудови команди. Дуже цікаво буде прослідкувати трансферну діяльність команди і дії Страма по її перебудові, коротше, поживемо-побачимо. А зараз я радий, я дуже радий.

Відкрити | Тих,хто висловились 16

Хардкор на ніч


 Підсів я конкретно останнім часом на хардкор-панк і пост-хардкор, переслухую класику і реально качає. Звичайно гроул і крики спочатку важко сприймати, зате гітари, барабани - щось неймовірне. І да, слухаю звичайно не новомодні речі, типу screamo i emocore, а більш стару, але в той же час акутальну музику. Поділюсь, може комусь і сподобається, тим більше At The Drive-In має бути відома багатьом через те, що саме у ній починали Бікслер-Завала і Родрігес-Лопес з The Mars Volta.


Відкрити | Тих,хто висловились 8

Думка не про матч конкретно, а про чемп в цілому


Якщо чесно, зловив себе на думці, що це - найугешніший ЧУ за останні роки 4, а то і більше, якщо Шахтар, який відверто завалив першу половину сезону стає чемпіоном, ДК - УГ, єдині, хто радують грою - Металл, і то, до виходу в 1/4 ЛЄ і Арсенал, з величезною натяжкою Чорноморець, а все інше - таке болото, яке і Євро-2012 не виправить, болото наповнене договірними матчами, суддівськими помилками і жахливою грою.

 От посудіть самі, навіть минулі роки, були Карпати Кононова, була бойовита команда із Полтави, була самобутня Оболонь Ковальця і це лише верхівка, а зараз... Не знаю, але я, якщо чесно, втрачаю інтерес до нашого чемпіонату уже повністю.

P.S. І да, таки по матчу, я зрозумів, наскільки важливий для цього Динамо Мілевський, з його пасами, як це не парадоксально звучить


Відкрити | Тих,хто висловились 42

Економісти хелп


Коротка передісторія -  я на свою голову вибрав серед курсів на вільний вибір, не соціологію, де все було б легко і халявно, а Гроші і Кредит, і от приходить пора заліків, і я ні хріна не знаю, хоча потенційно маю автомат, але для нього треба зробити ще одну херню.

Треба знайти цитую "середньозважену процентну ставку за активними операціями" за останні 6 років, порівняти показники і зробити висновок. Ну з останніми двома у мене проблем не буде, але от самі показники не знаю навіть де шукати - гугл не пропонувати, бо уже кілька разів намагавс там шукати і заплутувався. Може, хто стикався або шарить прошу допомогти.


Відкрити | Тих,хто висловились 10

Про кіно як мистецтво (ч.1)


 Цей рік 2012-й стане епохальним для незалежної України, відомо через яку подію, цей рік вважають епохальним ледь не для всього людства, адже сам він, наче, може стати останнім. Цей рік уже став епохальним для мене. Чому? Тому що стільки кінематографічної класики як у новому році я не бачив ніколи до цього. За останні 2 місяці я глянув близько 40 фільмів - можливо для когось це мало, але для мене це уже суттєва планка, враховуючи, які я фільми для себе відкрив і про які хочу зараз написати. Тут не буде фільмів 2010-2011-го - ще занадто мло пройшло, щоб почати їх вважати класикою, тут будуть ті фільми, які надовго лишаються в пам'яті як твір мистецтва. Отож, я поділю фільми на декілька груп, за різними підставами - тема, режисер, ба навіть актор, або й без приводу зовсім.

Фільми з Кевіном Спейсі

Саме з "Краси по-американськи" я почав знайомство з кіно у поточному році, саме її я дивився в ту ніч, коли більшість або перебували у похмільному стані, або ж навпаки святкували прихід року Дракону. Загалом у даній роботі на перший погляд немає нічого особливого, типова американська історія про кризу середнього віку, але фільм затягує, ти починаєш співпереживати головному герою, підтримувати його у найскладніших ситуаціях. Герої, кожен з яких є носієм певної драми, є настільки реалістичними, принаймні для американського суспільства, що ніхто б не здивувався якби побачив подібну ситуацію в сусідньому будинку. Чим фільм ще вражає, так це легкістю і шармом, іронією, завдяки якій цей фільм сприймається надзвичайно просто. Проте найбільш вражаючим є фінал даного твору ( так, саме твору мистецтва), фінал, який піднімає і без того чудовий фільм на якісно новий рівень. Все-таки, певно краща робота Кевіна Спейсі як актора...

 Подумав я тоді, поки не побачив "Підозрілих осіб", саме цей кримінальний трилер, драма найвищого рівня відкрила по-справжньому для світу кіно цього талановитого актора, саме цей банальний сюжет зробив його знаменитим. Що ж в цьому фільмі особливого? Весь фільм тебе не залишає відчуття, що щось не так, але ближче до фіналу це відчуття притуплюється і тобі здається, що ти глянув простий голівудський бойовик 90-х. Але фінал... Тут подивіться самі, розв'язка цього фільму вражає.

 Третій фільм з цим чудовим актором, який глянув - "Секрети Лос-Анджелеса". Що сказати, я читав оригінальний роман Еллроя, тож фільм вмикав з певним внутрішнім застереженням, проте фільм виявився непоганою екранізацію гарної книги. Головним козирем фільму є акторський склад - Пірс, Кроу, Бесінджер і, звісно ж, Спейсі. Автори змогли передати атмосферу Лос-Анджелеса 40-50-х, лоску Голівуду, епохи "нуар" і за це їм дякую.

Доларова трилогія

 Перед переглядом даної епічної серії фільмів я вже мав певне уявлення, що на мене очікує, адже одним із моїх фільмів був найпізніший спагетті-вестерн Леоне "Одного разу на Дикому Заході", тому коли я почув музику великого Енніо, коли промайнули перші кадри я зрозумів, що я влучив у 10-ку. 

 Кожен із трьох фільмів по-своєму гарний, перший - найбільш реалістичний багато в чому, більше схожий на певний бойовик, в ньому не приділяється дуже багато уваги емоційним мотивам вчинків героїв, проте фльм перегляється на одному диханні, втім як і 2 інших.

 Другий фільм трилогії "На декілька доларів більше" особисто для мене є найбільш драматичним із трійці, найбільш емоційним, адже у Полковника, героя Лі Ван Кліфа є чітка мета - помститися за свою сестру і саме це, а не переспективи розбагатіти змушують його об'єднати сили з героєм Іствуда. Сцена фінальної дуелі тут вражає знову-таки драматизмом, якого додає блискуча музика.

 Третій фільм - найбільш знаменитий і найбльш комплексний - тут вам і вестерн, і драма, і комедія, і антивоєнний посил, який чітко прослідковується, що й не дивно, адже фільм вийшов у розпал В'єтнамської війни. Класика, про яку годі розповідати, а варто самому дивитись, незважаючи на хронометраж.

"Тарантінівська класика"

 Два найвідоміші фільми Квентіна Тарантіно, дві класичні роботи для світу кіно, два шедеври жанру кримінальна драма, які між собою хоч в чомусь і схожі, але ж настільки різні. Сподіваюсь, що всі зрозуміли, що йдеться про "Шалених псів" та "Кримінальне чтиво".

 Перші вражають своїм реалізмом, який межує з натуралізмом, захоплюючою інтригою, яку підтримує блискуча акторська гра. Особливо вразили, з тих акторів, що знялись в обох фільмах, Тім Рот і Харві Кейтель, фінальний діалог між якими чіпляє і змушує задуматись, що все могло бути по-іншому.

 "Чтиво" по-своєму унікальний фільм, який, здається можна із задоволенням передивлятися по декілька разів, який можна розбивати на епізоди і цитати, смакувати їх. Герой Джексона, пастир з пістолетом у руках,  Бутч, якого блискуче зіграв Брюс Уілліс і історія якого найбільше зачепила, танці Веги з нареченою Марселаса Уолеса - це все, знову-таки треба бачити і, бажано, не один раз. Ну і фінал, фінал сам собою гідний Оскара, який підкреслює музика, пісня, що потім ще тиждень у мене не виходила з голови.

Сподіваюсь, вам сподобається мій експеримент, далі буде...


Відкрити | Тих,хто висловились 17

Нові епсні під гітарку


 Ну що ж, ось і настав час познайомити вас із черговою порцією авторських пісень, тих, які відточував останні 4 місяці, ті , виконання яких що разу змінювалось і ось, перший більш-менш остаточний варіант. Цей плейліст, все-таки, більш експериментальний ніж перший - тут і авторська пісня рідною мовою, яка спочатку задумувалася як просто вірш, і кавер на Джо Дассена, якого, напевно тільки я з блоггерів і захотів би переспівувати. Ну і пісні тут... А втім, самі послухайте.

The 3-chord Songs by Julien Sorel


Відкрити | Тих,хто висловились 30

2 роки потому


 Саме 2 роки тому Інтер востаннє виграв у Мілана в дербі. Тоді "нера-адзуррі" якраз йшли до тріумфу в Європі, а "Мілан" тренував Леонардо, майбутній тренер "Інтера". Хто ж знав, що все так круто зміниться за 2 роки?

 Але сьогодні я побачив не гарний футбол, ні, гарний футбол був у матчі Суонсі-Арсенал, тут я побачив шахи, справжню дуель тренерів, яку виграв Раньєрі. Чому виграв? Будемо відверті, навіть за іменами склад "Інтера" зараз слабший, ніж склад "Мілана", що вже казати про гру окремих виконавців. Тим не менш, залізний захист ( як це дико звучить після вдалих матчів "нера-адзуррі" під керівництвом Гасперіні), вдала гра на контратаках, залізне здоров'я Дзанетті та чудова, напевно найкраща з часів мадридського фіналу Ліги Чемпіонів форма Дієго Міліто показали, що "Інтер" таки залишається претендентом на найвищі місця у Серії А, про більше поки що помовчу, на фарт. Хоча, в такому сезоні, який уже було майже програно на початку, я б навіть зробив ставку на Лігу Чемпіонів, але на що зробить ставку Клаудіо Раньєрі, а може і Моратті - покаже час.

 Підсилення "Інтеру" потрібне, але не таке масштабне, як здавалося на початку сезону, а лише на окремі позиції, зокрема в опорну зону, де, по суті, діє лише Камбьяссо і, з натяжкою, Мотта, вік яких вселяє певну тривогу.

 Ну що ж, всіх вболівальників "Інтера" з перемогою, а Серія А, її розв'язка в цьому сезоні обіцяє бути захоплюючою.


Відкрити | Тих,хто висловились 27

Топ-20 кращих пісень 2011-року ( версія mygame)


 Шановні блоггери, та і всі, хто зацікавиться, радий представити вам першу частину мого екскурсу у музичний світ року, що минає. Хотілося б почати зі, здавалося б, найскладнішої номінації, але, як виявилось, однієї з найцікавіших, а саме з топ-20 кращих треків 2011-го. Сподіваюся, що уже досвідчених музикознавців зацікавлю, а для інших, можливо відкрию певних нових виконавців. Відразу скажу, що рейтинг дуже суб'єктивний і у ному не знайшлося місця таким артистам як Bon Iver, Fleet Foxes, Wu Lyf, які дуже подобаються значній кількості блогерів, але мене якось не зачепили, чи що. Отож почнемо.

20. St. Vincent - Cruel

Пісня, яка дуже нагадує музику, що була колись давно, так одразу і не скажеш епоху, приємний чамбер поп, з чудовими додатковими музичними ефектами та специфічним гітарним солом - все-таки ця пісня - одна з кращих робіт осені 2011-го.

19.Foster The People - Pumped Up Kicks

Пляжі, пікніки, спілкування і хороший настрій кожен день - таке воно, ідеальне літо. І хоча його насправді не існує, але ця пісня дарує достатньо тепла, для того, щоб відчути атмосферу того, літнього тепла. 

18.My Morning Jacket - Slow Slow Tune

Психоделія, 60-ті, повільна, медитативна музика, яка наче просякнута магією і яка ідеально підходить для того, щоб розслабитись спекотного літнього дня. Найцікавіше, що вперше цю роботу, геніальне гітарне соло з неї, я почув у серіалі "Американський татусь" - іноді навіть примітивні американські серіали можуть покращити ваш культурний рівень.

17.Portugal. The Man - So American

Пісня, яка відркиває один з кращих альбомів 2011-го і продовжує тему психоделічного року в нашому хіт-параді. Пісня, чудова поєднанням інструментів, атмосферою... Та майже усім, загалом. До речі, відкрию невелику таємницю, для тих, хто читає список по порядку - це не єдина пісня цієї групи в даному списку.

16.Danger Mouse & Daniele Luppi – Theme of "Rome"

Вам подобаються "спагетті-вестерни" Серджіо Леоне? А музика до них від ще одного генія, Еніо Морріконе? Ну що ж, тоді ця пісня, та і весь альбом - саме для вас. Ця музика звучить, наче була написана спеціально для одного з тих фільмів, з Клінтом Іствудом, а вокальні партії від Нори Джонс та Джека Уайта додають ще кілька вістів даній роботі талановитих американського продюсера та італійського симфонічного композитора.

15. Miles Kane - Come Closer

Цей британець своїм альбомом довів, що він не лише друг і колега Алекса Тьорнера по The Last Shadow Puppets, ні, він в змозі виступати сольно, виступати чудово і грати справжній гітарний рок, той який зараз, на жаль, досить рідко можна почути.

14.Bright Eyes - Triple Spiral

Конор Оберст у своєму, за чутками, останньому альбомі під грифом Bright Eyes, зробив, здавалося б, неможливе - зібрав усе краще зі своїх минулих праць і випустив дуже щирий альбом. Ця пісня не є виключенням. Чудовий текст, дуже прониклива музика - все тут, шановні.

13.Red Hot Chili Peppers - Monarchy Of Roses

Ця пісня відкриває один із найбільш неоднозначних альбомів року. Що це? Успіх, провал, щось середнє? Як Перці звучать без Джона? На мою суб'єктисну думку, звучать досить добре, оскільки якби я вважав по-іншому, я б не включил їхній сингл до списку кращих пісень 2011-го.

12.Foo Fighters - Rope

От ці хлопці мене порадували, випустили альбом майже без слабких пісень, який у мене був на репіті досить довго, протягом весни 2011-го. Що це? Гранж, альт. рок, "поп-музика", як про них висловлюється представник французької діаспори? Не знаю, але звучить класно.

11.M83 - Mindight City

Здається Бютрез для характеристики стилю в якому вони грають використовував слова "чиллвейв" і "шугейз". Не знаю, звучить дуже об'ємно і атмосферно і характеризує саме те відчуття, яка буває, коли ти перебуваєш в центрі міста, опівночі, те досить магічне відчуття.

10.The Weeknd - Coming Down

От ми і підійшли до першого трека (так-так, тільки першого) в нашому хіт-параді від відкриття року, блискучого Абеля з Торонто, якого слухають зараз ледь не всі. Чому? Тому що настільки цікавого р'н'б, настільки атмосферного ще ніхто не робив. І коли вже його третій мікстейп буде, а?

9.Noel Gallagher's High Flying Birds - Death of You And Me

Ноель переміг Ліема, переміг, випустивши вже найперший сингл зі своєї сольної роботи, з блискучої роботи, яка повертає нас до часів, коли Oasis був ще єдиним цілим, до часів Don't Believe The Truth. Чудова робота, що ще сказати.

8.Justice - Brianvision

Ці французи - ще одне моє музичне відкриття цього року. В цьому році я почав слухати їхній шедевральний Cross, так само в цьому році вийшов їхній Audio, Video, Disco і, знаєте, він мене не розчарував. Більше стадіонного року, приємного пафосу - можливо для когось це негатив, але для мене - ні. Ця ж пісня трохи нагадує Квінівську Bijou, та це й не дивно, адже французський дует задумали її як триб'ют Браяну Мею.

7.Arctic Monkeys - She's Thunderstorms

Ця пісня відкриває новий період в творчості Мавп, так званий "американський", адже їхній новий лонгплей записувався там, у Лос-Анджелесі, не дивно, що ця пісня виконана в більш американській стилістиці, з протяжними соло наприкінці, яка чудово гармонує з північно-англійським акцентом Алекса Тьорнера.

6.The Strokes - Under Cover of Darkness

Багато хто боявся, що в новій роботі цих нью-йоркців не буде вже того драйву, що був раніше, але ж ні, Касабланкас і ко довели, що є ще порох в порохівницях і записали справді хітовий альбом, де серед хітів вирізнається цей гітарний маніфест.

5.Lana Del Rey - Video Games

Ця красуня - ще одне відкриття цього року, яка вразила, як мейнстрімову аудиторію, так і хіпстерів з пітчфорка. Багато кого цікавить, чи вона є справжньою, чи є лише маркетинговим продуктом - якщо чесно, мені все одно, я насолоджуюся цією чудовою піснею і іншими її роботами і мене не цікавлять деталі.

4.Kasabian - Days Are Forgotten

Ці хлопці - краща нині британська група, ці хлопці - нова ікона британців, ці хлопці роблять реально класно, драйвову музику, яка подобається багатьом, цей трек - не виключення. Ці хлопці колись приїдуть до нас? Не знаю, але дуже на це сподіваюсь.

3.Smith Westerns - Weekend

Кого нагадують вам ці представники Чикаго? Для мене ці хлопці - нові Suede, приємний гітарний саунд, хоча у американців існує ще і певна доля лоу-фаю, а це додає їхній музиці певної епічності, чи що.

2.The Weeknd - House Of Balloons / Glass Table Girls

І знову цей канадієць, і знову ця атмосфера, і знову ця проникливість. Крім того, ще й чудові семпли з пісні Siouxsises and the Banshees - Happy House. Я думаю досить коментарів, чи не так?

1.Portugal. The Man - Sleep Forever

А ось і номер один нашого рейтингу, ще одна робота хлопців з Аляски. Що про неї сказати? Знаєте, коли я її слухаю, для мене час немов зупиняється, я перебуваю там, де знімався кліп на цю пісню, десь на самій півночі американського континенту, на Алясці. Слова, музика - все це тут зведено ледь не до абсолюту, тому для мене кращої за цю пісню не було. Може ще буде? Навряд.


Відкрити | Тих,хто висловились 59

Кілька питань


 Питання перш за все для власників досить популярних девайсів - iPad. До вчорашнього дня цей девайся лишався для мене мрією, але вчора брат на святкуванні дня народження подарував версію 2.0 цього гаджета і це чудово, але з'явилось чимало питань, в яких без досвіду не розібратись.

 Перш за все як створити цей Епл АйДі, якщо : 1) в списку країн немає України, 2) в тебе немає кредитки, а є лише платіжна, стипенідальна картка?

 Де купити чохол для нього? Розумію, що можна і у нас, в нет магазинах, але платити 500 грн за чохол - вибачте, не буду.

 Поки що це - два найважливіші питання, вирішивши які я значну спрощу собі життя. А й справді, може у когось є iPad, чи хтось стикався з цим - думаю є і такі, тому і прошу допомоги.


Відкрити | Тих,хто висловились 27

Просто суки, більше сказати нічого


У Донецьку під час розгону наметового містечка загинув інвалід

"При штурмі міліцією наметового містечка чорнобильців у Донецьку загинула людина.

Як повідомив "Українській правді" народний депутат від "БЮТ-Батьківщини" Михайло Волинець, шахтар-інвалід Геннадій Конопльов загинув о 19:10.

За словами депутата, працівники міліції "за участю бандитських формувань у цивільному" почали штурмувати містечко й завалили армійський намет, який був наданий мітингувальникам МНС області.

"Коли повалили намет, у ньому задимівся генератор. Люди опинилися під заваленим наметом, і Конопльова затоптали", - розповів Волинець.

Загиблий не був чорнобильцем, він був головою ветеранської організації учасників війни і дітей війни міста Родинського на Донеччині, членом партії "Батьківщина". Близько тижня знаходився в стані голодування.

За словами депутата, "Швидка" забрала Конопльова вже без ознак життя.

Водночас, як повідомляє "Інтерфакс-Україна", о 19.00 близько 30 правоохоронців, не пред'явивши жодних документів, увірвалися в наметове містечко і звалили великий намет.

Пізніше біля Управління пенсійного фонду сталася бійка між інвалідами-чорнобильцями та працівниками міліції.

Як повідомляє кореспондент агентства, чорнобильці пішли на штурм Управління пенсійного фонду, коли дізналися, що від серцевого нападу помер мітингувальник, постраждалий після зносу намету.

"Одному інваліду стало погано ... він помер у швидкій допомозі", - повідомив один з активістів Володимир Деркач.

Як повідомляється, правоохоронці забрали з собою намет, 2 печі-буржуйки, а також генератор.

Решта інвентаря залишилася лежати на землі. Решту наметів не чіпали, передає кореспондент агентства.

Разом з тим, як повідомляє УНІАН, наразі близько 50 чорнобильців, які залишилися на території наметового містечка, заявили про те, що не залишать це місце доти, доки до них негайно не прибуде губернатор Донецької області Андрій Шишацький.

"Ми нікуди звідси не підемо, поки не приїде Шишацький. Відбулося відкрите, неприховане, бандитське беззаконня. Влада показала своє справжнє обличчя", - сказав учасник акції, голова Донецької обласної організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів Чорнобильської катастрофи "Чорнобиль-Єдність" Микола Гончаров."

+ відео

Що сказати? Гадаю тих слів, що в заголовку достатньо аби характеризувати моє ставлення до цієї ситуації. Якими нелюдями треба бути, щоб чинити таке і куди ми йдемо, якщо народ спокійно сприймає це? Явно не до побудови "правової держави".


Відкрити | Тих,хто висловились 54

Коротко про улюблений клуб


 Репощу те, що зазначав в твітері. Це - найгірший, саме за змістом, матч Інтера, який я колись бачив. Беззуба атака, безалаберна оборона. Треба продати півкоманди стариганів. Хотілося б, щоб пішли ті ж Ківу, Лусіо, пора награвати когось в опорну зону, замість Камбьяссо і якогось непоганого нападаючого прикупити. І це мінімум. Лівий фланг у нас ніякий, центр поля - лайно, лавки запасних - немає. Інтер напевно і в ЛЄ в цьому році не потрапить.

 А Юве сподобалось, Пепе той же, Маркізіо, їм удачі, незважаючи на те, що вони нас мердою називають все одно краще вони ніж Мілан.


Відкрити | Тих,хто висловились 27

Магічна легкість, втілена в кіно


 До сьогодні я не бачив жодного фільму Вуді Аллена. До сьогодні мене не цікавили 20-ті роки минулого сторіччя. До сьогодні Париж був лише одним із багатьох міст, в якому я хочу побувати. До сьогодні...

 Кіномани, та і просто культурні люди давно вже зрозуміли про що я кажу, до чого веду і про який фільм йдеться. Безумовно "Північ у Парижі" не є серйозною, інтелектуальною роботою, якщо хтось вам назве цей фільм артхаусом -  бийте його, не жалійте. Але своє глибиною, деталізованістю, але в той же час і легкістю фільм вражає.

 Сюжет переповідати сенсу немає, оскільки кожен може зайти на вікіпедію і прочитати, що там пишуть, хоча, так само кожен може зайти на Кінопоіск чи imdb і прочитати більш професійні рецензії, ніж моя, але, тим не менш сюжет вельми простий. Американець Гілл разом зі своєю нареченою приїжджає у місто своєм мрії, місто, в якому творили його кумири - Хемінгуей, Фіцжеральд, Пікассо. Гілл - письменник, якому набридло бути автором сценаріїв голівудських фільмів, він готовий до написання серйознішого матеріалу і тому Париж для нього слугує певною мірою і місцем, де він знаходить невичерпне джерело натхнення, адже, хіба хтось відмовиться жити у 1920-ті роки, в Парижі, гуляти його вулицями, під дощем. Гілл - незбагненний для інших, в тому числі для своєї нареченої та її батьків, романтик та ідеаліст і доля дає йому шанс, реалізувати всі свої найкращі якості на повну.

 Вуді Аллен досліджує досить серйозні проблеми у даній роботі, так звану вічну проблему "уже не торт", що минуле завжди краще ніж теперішнє, хоча і для тих, хто жив у минулому їхнє тодішнє "теперішнє" було нестерпним, вони втікали від нього, хто в минуле, а хто і в майбутнє, як от сюрреалісти. Цей нью-йоркский єврей дуже чітко відобразив душевний стан багатьох людей, що живуть зараз, зокрема і мене, адже, хто з нас не мріяв опинитись у Ліверпулі 1960-х чи Майамі 1980-х? Тим не менш Аллен дає чітку відповідь, що треба жити зараз, адже, хто-зна, може для когось у майбутньому і наш час буде золотою епохою.

 Стосунки між людьми з різних прошарків населення, з різних епох - все це передано дуже вміло і дуже просто, що робить цей фільм дуже сприйнятливим для усіх, адже часто нам здається, що ми любимо когось, але в результаті виявляється, що у вас менше спільного, ніж у балерини і танкіста. Часто ми зустрічаємось з такими людьми. які, мовби, знають все, але дуже поверхово і за детальнішого спілкування з ними виявляється, що їхні знанні нічого не варті. 

 Окремим героєм цього фільму є Париж, серце світу. Як і у багатьох своїм минулих роботах, судячи з описів (оскільки, як уже зазначалося, це перший фільм Алена, який я подивився), Вуді показує всю красоту міста, чи то Нью-Йорка, чи то Барселони. Париж, у цьому списку, займає особливе місце, оскільки чимало режисерів знімали своєрідні оди йому, але не усім це вдавалося. Ну що ж, з легкістю можна сказати, що Алену це вдалося, оскільки непереборне бажання відвідати Париж, після того як почав відвідувати курси французької у Французькому культурному центрі, в мене виключно посилилося. Можливо, хтось скаже, що це місто занадто ідеалізовано, але в усього є свої позитивні і негативні боки, тож вишукувати виключно погане в усьому, наполягати на його необхідності - марна трата часу.

 Щодо акторської гри, то варто зазначити, що дуже вміло вміло був проведений кастинг, адже, наприклад, виконавець головної ролі, Оуен Уілсон, грає немов був створений для цієї ролі, Маріон Котійяр як завжди зачаровує, а Едріен Броуді у ролі Сальвадора Далі виглядає дуже комічно, але ідеально вписується в атмосферу фільму. Окрема перевага фільму - музика. Джаз, свінг і шансон - інструменти за допомогою яких ми самі немов перебуваємо у бістро, що знаходяться неподалік Монмартра.

 Фільм чудовий, проте критики як завжди знайдуть, хоч і незначні, але недоліки, як то історичні ляпи чи ще щось, але я не критик і я сприймаю цю роботу як художній твір, де не обійтись без фантазії, проте, як і в нашому житті. Рекомендую і вам, шановні панове, ринути у цей захоплюючий світ фантазій.

                                                                                                                                                    


Відкрити | Тих,хто висловились 43

Графоманія 17-річного юнака про соціальні мережі


 Соціальні мережі… Про них було написано мільйон різноманітний статей, наукових, публіцистичних, їхній феномен досліджували ЗМІ та представники транснаціональних компаній. Здавалося, ну кому цікаво знову про це читати? Але, парадокс в тому, що більшість недоліків даних засобів зв’язку витікають з їхніх переваг.

 Здавалося б, перша і найголовніша перевага – не виходячи за межі свого житла, ти можеш спілкуватися з людьми, знайомитися з ними( це взагалі парадоксальнее явище, оскільки одним із найголовніших значень для слова знайомитися є «зустріти кого-небудь вперше», а в інтернеті, будучи «знайомим», ти можеш жодного разу не те, що не зустріти людину, ба більше, можеш навіть не поговорити з нею, використовуючи тражиційні засоби зв’язку), благодать, але проблема  полягає в тому, що росте покоління абсолютно не здатне вижити в умовах реальності, росте покоління, представники якого завалять  будь-яку співбесіду, оскільки не здатні в реальних умовах чітко побудувати свої аргументи, використовуючи формальну логіку.

 Росте ідеальне покоління для батьків – не треба турбуватися, де твоя дитина ввечері, оскільки вона краще посидить вдома і так само поспілкується зі своїми друзями, без алкогольних напоїв, і вдома, за допомогою інтернету, навіть не по телефону, оскільки там можна відчути емоції людини, а нікому це не потрібно, ні, через соціальні мережі. Згодом ці ж батьки, матері будуть питати своїх дітей, чому ті до сих пір не одружені, шукаючи причину цього явища в особистостях своїх дітей, забуваючи фактори, які максимально впливають на їхнію психіку, такі як інтернет.

 Щорічно світові гуманітарні організації повідомляють про зменшення інтересу до книжок наших співвітчизників зокрема, але для чого читати книжку, навіть гумористичну, коли можна глянути комікс, який безкоштовний, над яким не завжди треба думати і який майже гарантовано змусить вас засміятись. Але чи заради сміху тільки хтось читає Вудхауса або О'Генрі? Не думаю.

 Але, найцікавіше, що я сам – представник цього покоління, я так само сиджу вдома вечорами, замість того, щоб піти до кінотеатру, театру  чи просто поспілкуватися з найближчими людьми, я так само став мало читати, і не тому що мені це не подобається, раптово стало зрозуміло, що і на читання лишається не так вже й багато часу. І, найстрашніше, що немає однієї кнопки, щоб подолати цю залежність, хоча стривайте! Є! Але чому ж я тоді не видаляюсь? Чому ще думаю? Треба порадитись з кимось із друзів. Так де тут список, хто «онлайн»?


Відкрити | Тих,хто висловились 82

Стикові матчі (питання)


 Хтось знає як будуть сіятись між собою команди, які будуть грати в цих стикових матчах? Взагалі нагадаю список - Португалія, Туреччина, Хорватія, Чехія, Боснія, Чорногорія, Естонія і Ірландія. Заодно, у кого, хто фаворити?

Я б хотів, щоб пройшли португези, хорвати, ірландці і, або турки, або боснійці.


Відкрити | Тих,хто висловились 35

Все просто хокей


 Сьогодні ходили з татом на матч ПХЛ "Беркут"- "Сокіл". Ну щ овам сказати? Знаєте після таких подій, після таких матчів і атмосфери починаєш міняти свої пріоритети у спорті. Більш ніж наполовину заповнений Палац Спорту, якісний лід, швидка, динамічна гра команд і заслужена перемога найтитулованішої української команди, "соколят" - все-таки не так важливо, чиїми руками будується зараз у нас хокей, важливо, що він таки будується, що він розвивається і що інтерес до цього виду спорту, принаймні у Києві, Донецьку і інших містах, що приймають чемпіонат України зростає у геометричній прогресії.

 Вирішив тепер ще детальінше слідкувати за цим спортом справжніх чоловіків, хоча уже і дивився багато матчів плей-офф КХЛ, де вболіваю за "Динамо" Рига, і всі матчі починаючи з другого групового раунду ЧС з хокею, де фіни, яких підтримував отримали золото, але тепер буду слідкувати за НХЛ, і вирішив, що вболіватиму таки за "Монреаль", перш за все, бо це - Канада, це - франкофонна провінція і це клуб з величезною історією, а для мене ці три фактори - головні.

 А ще пообіцяв собі нарешті "стати на ковзани" до кінця року, ось так ось.

 І да, час повертати популярність баскетболу, 9 жовтня, в неділю "Будівельник" гратиме у Єдиній Лізі ВТБ проти БК "Калев". 14-00, Палац Спорту. Я особисто йду, оскільки маса позитивних емоцій мені гарантована, тому агітую і вас.


Відкрити | Тих,хто висловились 31
Назад | Вперед



Last FM


Last FM


Опрос

Який, на Вашу думку, найкращий альбом гурту "Океан Ельзи"?



Опрос

Найкращий рок-гітарист евер



Опрос

Кращий альбом 2000-х



 

Я прошел "Тест на определение словарного запаса"

kot.jpgВАШ СЛОВАРНЫЙ ЗАПАС - Результаты тестаp4half.gifВаш словарный запас на высоком уровне! Великолепный результат. Вы ответили правильно на 30 вопросов из 35! Поздравляем!Пройти "Тест на определение словарного запаса" здесь

Me frego

 

392166408900323554.png

Те, що чіпляє мої слухові рецептори

Звідки

vipersig.jpg
Sign by Danasoft - Get Your Free Sign

Зміст сторінки

Интересы

Календар
Январь
ПнВтСрЧтПтСбВск
  
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Хто є звідки

free counters


"Я міг би написати статтю"

Я міг би написати статтю,

щоб "срач" був на 500 коментів,

щоб писали, сперечались там,

приводили мільйони аргументів.

Я міг би написати статтю,

наприклад, про Динамо- Шахтар

Та тема заїжджена і, навіть для мене

коментів низький гонорар,

Я міг би написати статтю,

щоб флуд з неї пер, як з фонтану

та я не флудер,і цим самим,

введу я шановних блогерів в оману.

Я міг би писати спам,

про "вконтакте", магазини та порносайти

Та тоді не сподобаюсь я собі сам

Спустошаться тоді мого мозку гігабайти.

Я міг викласти баян,

Що бачили усі разів по сто,стоп'ятдесят

Та хіба це є власна думка,

Хіба заради цього тут блогери сидять.

Я міг би написати статтю

Про клуб свій улюблений, найбільш

Та здається "Вікіпедію" знають усі

То краще там про нього інформацію знайди ж

Я міг писати на блогах

Кожень день статті по реченню, два

Та здається не для цього

Блогами цікавиться моя голова.
 

ОБОЗ.ua