рука заходу


 


Открыть | Комментариев 10

блять


картинка з 2004


Открыть | Комментариев 6

як жити-то страшно


путін, росія, казахстан, я хочу свою імперію. головне порядок, нашо та демократія? 400 грн на майдані. я тоже по суті нацист. вони кажуть, що поставлять донбас на коліна, я сам чув. і шо шо сидів? ашибся хлопець. божественний янукович, жена його людка. 


Открыть | Комментариев 26

каструля з борщем


  


Открыть | Комментариев 41

ну это блин полное говно


мы все с киевской руси возникли


Открыть | Комментариев 5

новий хакс



Открыть

самосвал



Открыть

Азійська філософія



Открыть | Комментариев 5

Схожі?


 

от, поки думав про свіжу GoT.


Открыть | Комментариев 30

сходив на гетсбі з пацанами


«Великого Гетсбі» екранізовували вже чотири рази і виходило це коли гірше, коли краще, а все не те: фільм 1926 року просто-напросто загубили, друга спроба 49-ого дуже далека від роману Фіцджеральда, втретє в 74-ому майже вийшло - Роберт Редфорд в головній ролі, старший Коппола писав сценарій, тільки не вгадали з режисером- Джек Клейтон зняв непоказне кіно, а про відносно недавню версію для телебачення і згадувати не хочеться. З п’ятою екранізацією теж все з самого початку булоне слава богу: Баз Лурман, яскраво-кислотні трейлери, саундтрек який викликав питання про свою доречність. Одним це все подобалось, другим не дуже, треті дещо наперед знайшли фільм безнадійним і поховали. Фільм ще не почавшись, а вже в ледь не першій сцені з панорамним видом на Нью-Йорк під музику Jay-Z, представляється помпезною, а разом з тим незграбною конструкцією, і головне невідомо для кого поставлену в якій ближче до кінця приживаєшся, але відчуття, що це все не насправді і загалом-то несерйозно не покидає.

Власне фільм відбувається в двох частинах: в першій навколо лютує треш-карнавал, люди з 20-их гуляють і напиваються під сучасний хіп-хоп, рівень гротеску летить в небо салютом, Лурман як майстер яскравої і кольорої картинки реалізовує себе і влаштовує в рамках Гетсбі «Мулен Руж», а в другій раптово звертає всі вечірки, виключає музику і переходить в жанр любовної мелодрами, даючи Ді Капріо всіх зачарувати. Ді Капріо який і без того молодець, тут і зовсім «людина в собі», граючи Гетсбі так, ніби невдалий спектакль поруч його не стосується, Нік(Магуайр) виявляється не тим, ким всі очікують і старається не відставати, Джордан Бейкер(Дебікі) виглядає ледь не краще всіх, а Малліган в образі милої вівці Дейзі теж не підводить.

Після перегляду так і залишається незрозумілим, а для чого це все було? Тобто вся ця яскрава мішура проноситься і нічого після себе не залишає, еклетичний саундтрек рідко потрапляє в ціль, і часто відволікає, спроба показати розгул 20-их в серії luxury-вечірок, як теперешні реалії, під ледь не дабстеп,залишається просто серію вечірок, а не демонстрацією взагалі чого-небудь. Сценарій від першоджерела, тобто роману відступає до його чернеток, позбавившись заодно інтонацій і настрою книги – і знову незрозуміло для чого. А потім все зводиться до середини: він повністю, і не розчаровує, і не захоплює, та і не може фільм з такою палітрою кольорів бути або чорним, або білим. Врешті залишається кілька хороших яскравих кадрів, не менш хороша гра акторів, красиві декорації і костюми - теж в якомусь сенсі непогано


Открыть | Комментариев 51

ад


да


Открыть | Комментариев 12

і я тут такий


подивився за вихидні кілька хороших цьогорічних фільмів і заодно сходив на ніби найважливіший

Кохання(2012,  Франція, Німеччина, Австрія)

Режисер: Міхаель Ханеке

Коли, така людина, як Міхаель Ханеке з такими чудовими поглядами на світ(атеїст, мізантроп)  ставить фільм під назвою «Amour», то думаєш, що це не насправді і підсвідомо чекаєш підвоху.  На виході все, звичайно, вийшло не так: перед нами зворушлива камерна історія, де в одній квартирі літнє подружжя, один учасник якого  важкохворий, а другий за ним доглядає намагаються призвичаїтись до таких умов життя, а в кінці дещо шокують глядача. Під час перегляду може виникнути відчуття, що фільм доволі затягнутий і без деяких, ні на що по суті не впливаючих, сцен можна і обійтись, але вже потім розумієш, що без цих дрібниць і нюансів враження було б неповним. А що таке кохання, за версією Ханеке – сам Ханеке показав доволі переконливо.

810

The Perks of Being a Wallflower(2012, США)

Режисер: Стівен Чбоскі

Переглянути фільм варто лише, щоб почути, як Емма Уотсон признається в любові TheSmiths і, правда заочно, Девіду Боуі. Самі ж герої стрічки вирішують важливі проблеми молодих людей, налагоджують своє життя, інколи поводяться смішно, а інколи озвучують досить цікаві думки. Не найкращий фільм на подібну тематику, але получилось все терпимо і навіть привабливо.

710

Цезар повинен померти(2012, Італія)

Режисер: Паоло Тавіані, Вітторіо Тавіані

Зроблений у напівдокументальній манері фільм, про те як у італійській тюрмі готуються до театрольної постановки шекспірівського «Юлія Цезаря», примітний, перш за все тим, що у ролях тут справжні ув’язнені. Багато деталей цієї історії опущені(хронометрах всього 76 хвилин), і багато чого незрозуміло, але спостерігати, як люди з довічним ув’язненням і участю в мафії з шалом репетирують ролі і щиро відзначають роль мистецтва в своєму житті напрочуд цікаво.

710

Петля часу(2012, США, Китай)

Режисер: Райан Джонсон

2044 рік: до не можна загримований Гордон-Левітт(Джо), персонаж якого – вбивця, наркоман і просто людина без будь-яких моральних норм заробляє тим, що вбиває посланих з майбутнього(зв’язаних беззахисних) суб’єктів, які в 2074 чимось не вгодили мафії. От тільки щось там у них в майбутньому пішло не так як треба і у разі чого вбити доведеться самого себе. Це не так погано, як звучить – такий акт самопожертви винагороджується значною оплатою і тридцятьма роками безтурботного життя – livefast, dieyoung і все таке.  І все здавалось б добре, але старший, проживший свої 30 років і ніби розумніший - Джо з таким порядком речей не погоджується, а відправляється в минуле і з якоїсь там по рахунку спроби старається не допустити вбивства себе молодого і власне себе самого, а у вільний час розважається тим, що вбиває дітей, правда, з благородних мотивів. Фільм отак зразу не назвеш поганим, тут є Брюс Уілліс, який в кращих традиціях себе молодого з легкістю розбирається з десятком колег-вбиць, і Гордон-Левітт, який намагається грати щось більш складніше, порушується кілька цікавих питань: те, що в одної і тієї ж людини через 30 років мало спільного і без удару в щелепу розмову не закінчити, чи що життя там просто набір випадковостей,  та і дивитись, м’яко кажучи – не нудно, а на питання, чому 2044 рік відрізняється від 2012 тільки наявністю літаючого мотоциклу і наркотиками, які закапують в очі, яким чином здійснюються переходи в часі і чому якась абстрактна мафія монополізувала їх,  звідки у всіх телекінез, і чому кінцівка така пафосна, можна і не зважати. Але не виходить.

6.510

Королівський роман(2012, Данія, Швеція, Чехія)

Режисер: Ніколай Арсел

Доволі масштабна історична драма про психічноне врівноваженого данського короля кінця 18-го століття, а точніше про його королеву і їх лікаря, які начитавшись Вольтера з Руссо вирішили принести в  відсталу і середньовічну Данію епоху Просвітлення, але перестарілі дворяни – проти. Фільм надзвичайно красивий, причому краса тут у всьому: костюми, розкішні парки, історичний Копенгаген і кілька німецьких замків заслугами оператора виглядають виключно чарівно.

7.510

Хоббіт: неочікувана подорож(2012, Нова Зеландія, США)

Режисер: Пітер Джексон

http://afisha.ternopil.ua/_bd/41/93335796.jpgТак вийшло, що остання частина Володаря кілець був першим фільмом, що я побачив в кінотеатрі.  Тільки осиливши трилогію в книжкому вигляді, я вмовив батька піти зі мною в кіно і більшість деталей цього походу я досі пам’ятаю, те як я радів, тому що екран такий великий, а звук такий гучний, те що батькові  стало жаль грошей на попкорн і він назвав його «хімічним і отруйним»,  як я кожен раз, ніби вперше дивувався, хоча знав чим все закінчиться наперед, коли головні герої всіх перемагали і завжди виходили неушкодженими, ну тобто не піти на «Хоббіта» я права не мав. На сам фільм я йшов з сумнівами – мовляв, минуло 9 років, масштаб не той, і як з тоненької дитячої книжечки можна було зробити 3 фільма на 3 години і нічого там не зіпсувати, що б на це сказав Толкіен ?  

Фільм починається з реверансу в бік великої трилогії і це насправді прекрасний спосіб його почати – вже з перших хвилин виникає відчуття, що ти вдома і ці 9 років очікування були якимось непорозумінням,  а тепер на дві з зайвим години все знову добре. Пітер Джексон в «Хоббіт» вгадав зі всім – Фрімен смішний і зворушливий в ролі Більбо, спроба ввести нові сюжетні лінії з новими персонажами і заодно показати персонажів «старих», яких тут бути неповинно виглядає повністю виправданою, новозеландські пейзажі не можуть не подобатись, батальні сцени зняті як завжди круто, а затягнутість деяких моментів зовсім не помічаєш.  І те що фільмів буде не один, а три – це напевно добре, а те що в дитячу історію додали важливості, епосу і що фільм, в цілому,  такий патетичний  ще краще. І байдуже, що б там подумав Толкіен – хоббіт-фільм обіцяє бути чимось більшим від хоббіта-книги. А якщо коротше, то в середзем’ї все ще краще, ніж в реальному житті.

8.510


Открыть | Комментариев 18

для босоты луганчан


любіть донбас!


Открыть | Комментариев 3

каждому пацану положено точно


уважать законы божьи и иметь свою заточку


Открыть | Комментариев 1

щелк по роже


каждому свое, а свое не каждому все же


Открыть | Комментариев 1

при такой житухе хули делать нам еще?


каждый свое хапает и наблюдает через щелку


Открыть | Комментариев 1

нагло щурясь я по жизни ушатал сетчатку


и ушатал вчера соседа по площадке


Открыть | Комментариев 1

где не пропадало наше в поисках жизни покраше?


была ведь матушка россия -  стала раша.


Открыть | Комментариев 1

бывало и такое - мусорам не дашь людское


блатата в почете у тех  кто ничего не стоит.


Открыть | Комментариев 1

черный рынок и наличка черная


балахончик адидас и цепочка золоченная


Открыть | Комментариев 1

каждая моя затея криминальна


стопудово


Открыть | Комментариев 1

ромео


вот это тип! не то что мои ребята. алкоголь, планчик - и убивают просто взглядом


Открыть | Комментариев 3

трохи про моє бачення світу


и так-то че мне?


Открыть | Комментариев 13

неймовірно важливо


хто яким дезодорантом і одеколоном користується?


Открыть | Комментариев 8

13


коли десь на початку березня я почув про концерт ноела в києві – все якось вирішилось само собою, тобто я точно знав, що поїду і особливо не вагався між тим, чи в першу, чи другу фанку купляти квитки. потім були три місяці очікування, нетерпінння і відрахування днів – і звершилось – 13 червня настало.

спершу, коли я добрався до місця проведення концентру, то трохи розчарувався: комплекс з пафосною назвою міжнародний виставковий центр являв собою величезний ангар, а якість звуку у треків, які включали на розігріві і стартовоъ it’s good (to be free) були досить поганими і ледве чутними, а стоявша правіше від мене тп, яка не могла вимовити назву групи і заявила, що от на ак-47 вона б з радістю прийшла, а тут крім wonderwall вона нічого і не чула, взагалі, змусила люто пофейспалмити.

але як тільки ноел з групою розігрались – це все випарувалось - і дійсно кожна виконана пісня володіла якимось своїм колоритом і шармом: чи то mucky fingers зі своїм розмашистим бойовим звучанням і розумним текстом, чи if Ihad a gun, яку першою - співали, здається, всі, або what a life з шикарним фортепіано і геніально простим приспівом з одного рефрену, або whatever, який і вийшов якимось кращим, ніж трохи переоцінена wonderwall і little by little на якій я остаточно зірвав голос і можна не згадувати про абсолютно неймовірну і божевільну dlbia, де не зважаючи на втому в руках від оплесків і якийсь нелюдський хрип замість голосу – здається, кожна частина тіла консолідувалась, щоб злитись і прокричати її разом з ноелом.

і тут вже в котрий раз можна відзначити, вибачте за епітет, душевність атмосфери, де сам ноел багато жартував, а гітарист вживав пиво зразу на сцені, і нехай зал був неповний, але краще  тисяча-друга фанів, які знають тексти і живо реагуть на події на сцені, ніж десять тисяч сторонніх пасажирів в позах античних героїв. Та й сам ноел зі своїм почуття гумором,  розмовами зі сцени, обіцянкою повернутись і заявою, що тут взагалі-то рибою несе - видався таким в дошку своїм чуваком, без зайвого вимахування, здатним і послати якихось надоїдливих п‘яних фанатів. І неважливо скільки доведеться чекати – рік, п’ять, десять, чи всі двадцять, але віриться, що Галлахер все-таки повернеться, бо такі в дошку свої чуваки ніколи не обманюють.

Заодно передам тут дабл-респект братку моєму йосі, а також майгему за таку грандіозну екскурсію, діді за ром і всім-всім-всім за участь

   


Открыть | Комментариев 34
Назад | Вперед




Содержание страницы

Метки

Календарь
Апрель
ПнВтСрЧтПтСбВск
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
ОБОЗ.ua