Як я люблю тебе, мій краю вугляний,
твій кожний камінець, твою билину кожну,
де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну,
що снилося мені в заграві заводській...
Коли доводиться в краях твоїх бувати,
од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь...
Щоб сили для пісень джерельної набрати,
я серцем до землі донецької тулюсь.
Ті верби над Дінцем, що я повз них проходив,
і рейок димний дзвін, і шахти на горі,
куди біжать, біжать вагончики з заводу,
смуглява дітвора, щасливі матері...
Це там, це там, це там зростали ми й любили,
і я горджусь, що я землі моєї син,
де силу мускулів машини замінили,
щоб назавжди забув шахтар про кайла дзвін,
Щоб він злетів орлом в простори наукові,
щоб шлях пізнав до зір не тільки у піснях.
Я шлю тобі слова безмірної любові,
донецький краю мій, на твій громохкий шлях.
Цвіти, сіяй, грими! Чаруй життя красою
і прокладай нову, іще не знану путь!
В майбутнє ідучи веселою ходою,
у щасті про свого поета не забудь.
неплохие результаты, однако в донецком клубе его не видели и он остался в Турции, его карьера покатилась по наклонной. «Галатасарай» по истечении аренды контракт с Сейханом решил не подписывать и вместо того чтобы мыть посуду Толга отправился в «Трабзонспор». Но и там футболист зарекомендовать себя не смог, был отдан в скромненький «Каджалиеспор». И даже такой скромный клуб не нашел место этому футболисту. Карьера посудомойки его мало устраивала, поэтому он решил продолжать свой футбольный вояж по Турции. Имя следующей его команды, явно придумывали логопеды, поэтому я его, пожалуй, скопирую. 
