«Adios a Juande!»

Слово 20.11.2011 в 02:08

Така загальна думка. Ось тільки самому Хуанде Рамосу до цієї думки немає діла.

Не дуже люблю ходити на матчі вітчизняного чемпіонату. Можливо тому, що якість футболу не найвища, а може і через те, що в край розчарувався у національній першості. Але часом відвідування матчів локального масштабу, тобто поєдинків українського чемпіонату, наштовхує на різного роду роздуми. Причому роздуми не дуже райдужні. Найчастіше навпаки, повертаєшся після таких зустрічей додому з почуттям деякої безвихідності. Особливо часто такий стан у мене спостерігається після матчів за участю «Дніпра».

Навряд чи варто нагадувати вам, які результати демонструє зараз дніпропетровський клуб зі славними традиціями. Ці поразки, нічиї і вистраждані перемоги в один м'яч з відверто слабкими суперниками вже порядком дістали навіть людей нейтрально налаштованих по відношенню до «Дніпра», що вже казати про вболівальників цієї команди. У світлі останніх подій ніяк не виходить обійти стороною тезу про те, що виграє команда, а програє то тренер. До речі, сам іспанець аж надто любить подібні футбольні банальності чи то від нудоти ситуації, що склалася, чи то від власного малого словникового запасу. Так от, зараз ця заїжджена фраза не просто актуальна - вона першорядна, оскільки за суто особисту думку автора з таким тренером, як Рамос команди у «Дніпра» не може бути в принципі. На даний момент. Звичайно, тренерський досвід Хуанде Рамоса мабуть найбільший серед усіх наставників Прем’єр Ліги, проте зараз він себе на місці рульового такого клубу як «Дніпро» вичерпав повністю, втім, як і ще доброго пів десятка європейських команд.

Повірите чи ні, але не знай я нашого футболу, то подумав би, що «Кривбас» у суботу грав в синій формі, а «Дніпро» - у червоній. Ну, принаймні, у перші 30 хвилин матчу вже точно не можна було сказати, що команда, яка контролює м'яч на своїй половині поля і рівним рахунком нічого не створила з гри біля воріт суперника – один із грандів своєї країни. По організації гри на «Дніпро» більше тягнули хлопці у червоних футболках, які хоч і грали від оборони, робили це якісно і зрозумінням своєї мети перебування на полі.

Заклики про те, щоб команду покинув Рамос лунають вже давно. Час, як відомо, здорово лікує рани. Точніше не лікує, а зализує їх. Так і в нашому випадку, про іспанця продовжують говорити і зараз, але роблять це все тихіше, продовжуючи ділити провину на всіх порівну, як і належить за радянської психології. Звичайно, до поразок, як і до перемог причетна вся без винятку команда, враховуючи і тренерський штаб, і керівний. Але коли негатив у грі «Дніпра» став вже свого роду патологією - треба було б і визначитися хто ж винен у цьому беззаконні, а по-іншому і назвати виступи дніпропетровської команди не можна.

Про що можна говорити, якщо наставник більш ніж за рік праці в «Дніпрі», маючи у пасиві досить майстерних гравців до сих пір не зміг створити команду. Моя думка не претендує на звання останній інстанції, але таке поділяю не я один.

Загалом, проблем в нинішньому «Дніпрі» вистачає. Звалювати їх на одну людину було б неправильно, але все-таки більша частина їх - лежить на нинішньому наставнику команди. При всій повазі до Рамоса як до професіонала, тренерський статус іспанця падає з кожним сезоном. Рано чи пізно варто сказати «стоп», і піти самому. Красиво піти вже точно не вийде. Хіба що ми з вами ще декілька років будемо спостерігати за цим нудотним видовищем.

Така думка громадськості, ну і особисто моя. Звичайно, зі звільненням Рамоса враз проблеми не вирішаться. Можливо, стане навіть ще гірше. На якийсь час, але це досить нормальний процес. У деякому роді можна зрозуміти і самого тренера. Куди можна піти з «Дніпра», якщо будь-який твій перехід в іншу команду буде правомірно сприйнятий як крок назад? Але все-таки здоровий глузд повинен рано чи пізно взяти гору. Хоча в наших реаліях вже потроху перестаєш у це вірити.

Коли люди вже не можуть дати нічого один одному – вони розходяться. На щастя чи на жаль, таке життя, і втекти від цього неможливо навіть за межі нашої сонячної системи. Так і Рамос вже досить давно не може абсолютно нічого дати «Дніпру». Так чому ж він залишається? Складно сказати напевно, а гадати немає сенсу - людська душа, то темний ліс. Втім, розставання неминуче. Можливо тимчасове, але уникнути його не вийде жодним чином. У свій час Хуанде Рамос просто мужньо прикривав собою дірку, тепер вже одного його не вистачає - корабель всеодно продовжує повільно, але вірно йти на дно. Швидше за все, піднімати його звідти буде вже не Рамос. Можливо й справді вже варто задуматися над вигуками з трибун типу «Adiós aJuande!», і дозволити кораблю скоріше піти на дно, щоб можна було якомога швидше приступити до підняття затонулого судна знову наверх?

Музыка: ZAZ - Je Veux Настроение: Чудне

{ 15 Комментариев }

"Tylko Polska"

Слово 20.08.2011 в 19:26

x_f915a54f.jpgНа минулій неділі я перебував в Польщі по справам, тож, аби поєднати приємне з корисним, вирішив відвідати матч третього туру місцевого чемпіонату між краківською «Віслою» і «Заглебьє» з Любина.

Підготовка до походу на свято футболу розпочалась уже в середині тижня. Як відомо, представникам мас-медіа для того, щоб потрапити на стадіон необхідно мати акредитацію. Відповідно, з цим проханням необхідно звернутися до прес-служби команди-господині, якою в цьому випадку виступила місцева «Вісла». Неймовірно, але знайти товариша, що гордо іменується як прес-аташе, виявилось справою досить проблематичною. Забігаючи вперед, не можна не відзначити, що побачити цю, безумовно загадкову, і, як виявилося, відрізану від зовнішнього світу людину, хоча б одним оком на превеликий жальне вдалося.

Але про все по порядку. Спочатку матч планували провести о 16:30 за місцевим часом, однак останню мить все кардинально змінилося – зустріч перенесли на дві години пізніше. Розговорившись з досить миловидною і чуйною представницею клубу, з’ясувалося, Україна та Польща чимось схожі. І це стосується не тільки слов’янського менталітету, а й футбольного керівництва обох країн. Причина полягає в наступному. Головний тренер «Вісли» Роберт Маскант проявив справжню великодушність, висунувши на розгляд питання про перенесення поєдинку на пізній час через жахливу спеку. Суперник був не проти.

Здавалося б, ніяких проблем, проте є одне значуще «але» - сталося це в день матчу! А тому вже до четвертої години на тимчасовий стадіон «Вісли» - «Факел», що знаходиться у Сосновці (поблизу Кракова) почали стікатися вболівальники. Деякі були здивовані фактом перенесення поєдинку на дві години пізніше, проте особливих претензій ніхто не висловлював. Тихо-мирно фанати окопували, розміщений навпроти стадіону ресторан швидкого харчування, а також клубний магазин атрибутики.

Фан-шоп – окрема історія. Охочих прикупити собі ту чи іншу річ було настільки багато, що при вході в немаленьке приміщення (не врівень тій коморі, іменованої клубним магазином київського Динамо, розміщений біля стадіону ім. В Лобановського) уторилася пристойна черга. Ціни виявились кусючими навіть за європейськими мірками – за розу збірної Польщі, що поповнила редакцію газети «20 хвилин», довелося заплатити 37 польських злоти -  трохи більше 100 гривень. Тим не менше, протягом 20 хвилин ніхто не вийшов з магазину без покупки – особисто за цим спостерігав. Про асортимент і говорити нічого – тут є абсолютно все: від канцелярського приладдя до нижньої білизни. З символікою «Вісли», ясна річ.

y_af06a816.jpg

Відвідування магазину – справа приємна, але не основна. Метою був похід на футбол. А тому махнувши перед здоровенним бородатим охоронцем, який виявився … представником слабкої половини людства (так-так, чоловікоподібною жінкою!) «корочкою», ми подолали першу перешкоду. Далі треба було вирішити питання з акредитацію. На допомогу прийшла вже згадувана миловидна дівчина, яка, відклавши свої справи, допомогла отримати жаданий картонний прямокутничок з написом «Prasa». Що цікаво, і їй не вдалося додзвонитися до прес-аташе краківської «Вісли». Якби у світі існувала премія найзагадковішій людині в світі, то її неодмінно б отримав «Ньєчвитний авенгерс», як кажуть в Польщі, місцевого клубу.

Ну і а власне сам матч. Гра розчарувала, відверто кажучи. Іскрометного футболу, на жаль не вийшло. Посередньо. В найкращих традиціях чемпіонату України, швидкості були мінімальними, гравці частенько помилялися, грубили і фолили. Особливо старався відомий Клебер Де Ліма, який має шанувальників свого таланту не тільки у себе на Батьківщині та Польщі, а й в багатьох інших країнах, в тому числі і в України. Пильна увага була прикута мною до двох футболістів «Вісли» - Сержі Бранко та Сергію Парейко, але про них мова піде в окремому матеріалі. До речі, саме Парейко (основний голкіпер збірної Естонії та колишній капітан «Томі»).

Єдиний гол в матчі господарі забили, реалізувавши пенальті. Дуду Бітон розвів голкіпера гостей там м’яч по різним кутам. Одразу ж після пропущеного м’яча гравці«Заглебьє» ринули в атаку, в результаті арбітр матчу вдруге призначає 11-метровий. На радість фанатам господарів, досвідчений Парейко без проблем тягне м’яч з лівого нижнього кута.

x_b49ebdc3.jpgПо ходу матчу думка про фанатів краківської «Вісли» кардинально змінилась. «DarkDogs»зовсім не відповідали тому, що про них говорять та пишуть у місцевих газетах. Парочка банерів, з яких найбільш цікавими були полотна в підтримку чехословаків Томаша Їрсака та Еріка Чікоша з наступним змістом: «Їрсака, Чікоша, тримайтеся. Слов’яни – нероздільні. Смерть Євросоюзу». Красномовно. На протязі поєдинку диктор на стадіоні просив ультрас трохи збавити свій запал, оскільки над стадіоном часом лунали зовсім вже не літературні вирази, як з боку фанатів господарів, так і зі стану гостей, чи то пак ультрас «Заглебьє».

Дісталось і рефері, і гравцям Любина (від вболівальників «Вісли», звісно ж), і ворожим таборам. А ось кожну вдала дія свого футболіста супроводжувалася скандуванням його імені та бурхливими оплесками, що, безумовно, дуже сподобалося. Вищезазначені банери залишились без уваги диктора, або ж просто були проігноровані. 

Підводячи підсумки, зазначу, що похід на футбол сподобався. Сподобалось і моєму колезі з Чехії, який люб’язно погодився скласти компанію, надівши при цьому футболку лондонського «Арсенал» з прізвищем «Радлєц» на спині. Легендарний Парейко безперечно став героєм поєдинку, саме він удостоївся найтеплішого прийому на стадіоні «Факел». Є ще порох в порохівницях.

Враження від самого футболу сприймаються трохи по-іншому. Все пізнається в порівнянні. Атмосфера свята, гарного настрою і доброзичливості по відношенню один до одного. Люди приходять на футбол, щоб відпочити. Ситуацію в нашій країні описувати немає сенсу, тут кожен зробить для себе висновок сам. Після матчу не було видно ні одного в дрова п’яного вболівальника, під час гри ніхто не лузав насіння, не дудів і не кидався пластиковими пляшками на поле, які тут дозволено проносити на стадіон.

На прес-конференцію спільним голосуванням із чеським колегою було вирішено не йти. Влившись в натовп уболівальників в червоних кольорах, ми покинули гостинний «Факел» і побрели до метро.

{ 42 Комментариев }

Що, Де, Коли...

Слово 20.08.2011 в 03:50

...подивитись на вихідних?

Англія. Премєр –Ліга

arsenal-vs-liverpool-3d.jpg«Арсенал» - «Ліверпуль». Субота, 20 серпня, 14:45

Історія протистояння: 209, 79 – 81, 55

Чудово відомо, що саме ці дві команди щорічно записують в головні конкуренти «Юнайтеду» з Манчестера та лондонському «Челсі». «Арсеналу» завжди чогось не вистачає, і складається враження, що ситуація неминуча. Критикувати «мерсисайдців» бажання немає, і чомусь цим не особливо то і займаються. Таке відчуття, що команді все одно – відібрали у неї очки, не відібрали, ну навіщо щось робити? Краще перечекати сезончик, а там все повернеться на свої місця. У минулому сезоні, навіть коли «Ліверпуль» знаходився у другій половині турнірної таблиці, всі були впевненні у його потраплянні в четвірку. Так як всі знають, що це команда класна, досвідчена, але трохи збилася з курсу з певних причин. Думаю, матч без всяких підстав буде цікавий глядачеві.

ТБ: ТК  Футбол, Росія 2, Спорт 1 (Росія), ESPN2, SkySports1, C + Sport(Польща)

«Сандерленд» - «Ньюкасл».  Субота, 20 серпня, 14:40

Історія протистояння: 145, 46-52, 47

Сьогодні на «Стадіоні Світлу» зійдуться кривдники «Ліверпуля» та «Арсеналу», відповідно. Немає у цього протистояння великої історії. Ну, і нехай. Зате є боротьба за потрібні місця. А точніше, за Лігу Європу, і це незважаючи на те, що гості тільки-но повернули собі прописку в Прем’єр Лізі. «Сандерленд» - дуже симпатична команда, яка знайшла собі багато вболівальників в минулому сезоні. «Ньюкасл» - команда-невизначеність, яка то може підірвати своєю грою усю Англію, то програти одному з аутсайдерів. Не хочеться робити прогнозів, висувати теорій, просто хочеться сісти і насолодитися.

ТБ: ТК Футбол +, ESPN3, Sky Sport, Fox Soccer Plus, C + Sport (Іспанія), Abu Dhabi Sports

«Манчестер Юнайтед» - «Тоттенхем». Понеділок, 22 серпня, 22:00

Історія протистояння: 173, 82-46, 45

Футбольний уїк-енд продовжується в понеділок, що ж, звична традиція для АПЛ. Ось тут очікується справжня битва! Уже в другому турі любителів англійського футболу очікує смачна страва – протистояння Гарі Реднаппа та Сера Алекса Фергюсона. Тим паче, в такий момент, коли «Манчестер» знаходиться не в найкращих ігрових кондиціях. Щоб ще більше підігріти інтерес глядачів до матчу, варто нагадати, що «Тоттенхем» по гросмейстерські розправився із «Хартсом» в першому поєдинку останнього кваліфікаційного раунду Ліги Європу, а це означає, що гості на ходу, відповідно, солодко «манкуніанцям» точно не буде.

ТБ: ТК Футбол, Росія 2, Спорт 1 (Росія), ESPN2, ESPN3, SkySports

Німеччина. Бундесліга

«Баварія » - «Гамбург». Субота, 20 серпня, 16:30

Історія протистояння в Бундеслізі:  40, 21-8, 11

На цьому тижні шанувальників німецького футболу очікує одразу ж декілька знакових зустрічей, одне із яких вболівальники мюнхенської «Баварії» побачать на власні очі. В середу команда Юппа Хайнкеса реабілітувалася перед вболівальниками за млявий початок сезону, впевнено перегравши Цюріх. Обидві команди не зовсім вдало розпочали сезон, однак, якщо «Баварія» тихим сапом набирає очки, то «Гамбург» їх втрачає при кожній ліпшій нагоді. Статистика також свідчить не на користь гостей, останній поєдинок між двома командами завершився розгромною перемогою мюнхенців (6:0).  Фаворит очевидний, втім, хтозна, як насправді складеться гра.

ТБ: НТВ + Спорт, SkySports

«Майнц» - «Шальке». Неділя, 21 серпня, 16:30

Історія протистояння в Бундеслізі: 10, 3-6, 1

В четвер «Шальке» несподівано поступилося ХІКу (0:2), і зараз команда стоїть на межі із прірвою, невже ще один невдалий сезон у пасиві гельзенкірхенців?! Майнц, в свою чергу уже вилетів з Ліги Європи, однак справи у гостей куди ліпші, команда Томаса Тухеля знову на першій сходинці в турнірній таблиці, що придає їй додаткової мотивації. У якості фаворита в недільному поєдинку, як недивно, будуть саме господарі.

ТБ: НТВ + Спорт, ESPN3, AbuDhabiSports

Росія. Прем’єр-Ліга

«Анжи» - «Динамо». Неділя, 21 серпня, 20:00

Історія протистояння:

Центральний матч туру безумовно пройде у Махачкалі. Динамівці в минулому турі порадували своїх вболівальників феєричною кількістю м’ячів у ворота «Терека». Команда Андрія Вороніна відстає від лідируючого ЦСКА на 4 очки. Анжи після декількох невдач скотилась с 4-го на 6-е місце, пустивши в відрив московський «Спартак» і «Рубін». Варто відмітити, що перша зустріч між цими командами завершились нічиєю (2:2), втім з тих пір багато oj змінилось, динамівці всерйоз почали pflevedfnbcm про чемпіонський титул, а махачкалинцям будь-що портбнобуде реабілітуватись за перед власною публікую, відповідно, на стадіоні «Динамо» в неділю буде гаряче.

ТБ: НТВ + Наш Футбол

{ 6 Комментариев }

Смугаста доля "зіркових" янкі, (МП-3)

Слово 07.08.2011 в 23:14

Футбол за явною перевагою став найпопулярнішою грою ХХ століття, і лише декілька територій залишились не залученими у футбольну лихоманку. Найобширніша з них – Сполучені Штати Америки, самодостатнє населення яких завжди явно і недвозначно воліло європейському соккеру американський футбол – гру, схожу скоріше з регбі. Втім, до кінця сторіччя, американці, усвідомивши свою ущербність бодай у якійсь сфері, ринулись наздоганяти планету – і в багатьом досягли успіху.

USA.jpg

Збірна невидимка

Цікаво, що саме збірна США була учасником першого міжнародного футбольного матчу, зіграного за межами Великобританії. Зустріч США – Канада, хоч і незареєстрована ФІФА, тим не менше, мала місце 28 листопада 1885 року в Ньюарці, штат Нью-Джерсі. І завершилась перемогою канадців 1:0. Майже рік по цьому американці взяли реванш – 3:2, після чого життєдіяльність збірної припинилась без малого на два десятиріччя. І взагалі, на відміну від багатьох країн, де соккер отримав бурний розвиток в кінці ХІХ – початку ХХ століть, Америка цією грою сильно не зацікавилась.

x_5306d0cc.jpgВ той же час на третіх Олімпійських іграх в Сент-Луїсі ухитрились завоювати аж два комплекти нагород. Футболісти зі Старого Світу за океан не поїхали, і в футбольному турнірі брало участь лише три команди (назвати їх збірними язик не повертається), серед яких дві представляли США, а точніше - місто-організатор: Коледж християнських братів і «Сент-Роуз Періш». Обидві вони поступились канадському аматорському клубу «Голт», а між собою зіграли у нічию 0:0. Той же результат принесло і перегравання, і лише у третьому матчі християнські брати перемогли 2:0. Призів, до речі, на тому турнірі не вручали, однак пізніше Міжнародний олімпійський комітет признав його легітимність і записав в актив Сполучених Штатів одразу дві медалі – срібло і бронзу.

В наступний раз команда під американським прапором зібралась тільки у 1916 році і відправилась у турне по Скандинавії. 20 серпня в Стокгольмі вона обіграла шведів 3:2 (цей матч прийнято вважати першою офіційного грою США – в Сент-Луїсі все таки змагались клуби), а потім в Осло зіграла в нічию і Норвегією 1:1. Після чого наступило затишшя ще на вісім років. Довгий час національна команда збиралась в основному лише з нагоди великих турнірів, і то далеко не кожен раз. Були, що правда, традиційні товариські матчі з Канадою. У 1925 році у двох матчах із «кленовими листами» (0:1, 6:1) один із найзнаменитіших форвардів свого часу Арчі Старк, включений пізніше до Національної зали футбольної слави, забив п’ять м’ячів. Однак це були його єдині виступи за збірну, він навіть відхилив запрошення поїхати в її складі н перший чемпіонат світу. Його приклад як не можна краще характеризує відношення до збірної гравців американської ліги соккеру (ASL), що знаходилась в опозиції ФІФА і не  дотримувалася її законів.

x_d73f41a7.jpg

Зліва направо: Боб Міллер (тренер), Джиммі Галахер, Олександр Вуд, Джиммі Дуглас, Джордж Мархауз, Ральф Трейсі,  Енді Олд, Джек Колл (помічник тренера).

Зліва направо: Джим Браун, Білі Гонсалвес, Берт Пейтноуд, Том Флорі, Барт Макгі.

На Олімпіаді-1924 в Парижі американці почали із перемоги над Естонією (1:0), а у другому колі поступились майбутньому чемпіону Уругваю 0:3. На наступних Іграх одне із найбільш крупних поразок в своїй історії – 2:11 від Аргентини. А в 1930 році на першому чемпіонаті світу добились найкращого результату в історії збірної США. В команді було декілька натуралізованих британських професіоналів, які допомогли впевнено розібратись у груповому турнірі із Бельгією та Парагваєм. Обидва матчі закінчились з рахунком 3:0, після чого «зірково-смугасті» поступились у півфіналі все тим же аргентинцям 1:6. Матч за третє місце тоді не проводився, і, таким чином, збірна США розділила його з Югославією. Наставником команди був Роберт Міллер, капітаном – Том Флорі, а найкращим американським бомбардиром став з чотирма м’ячами Берд Петноут, автор першого хет-трика на чемпіонатах світу. Він провів за збірну лише чотири матчі (6 голів), однак 80 років ні один американець не забивав більше нього на світових форумах. Тільки у 2010 році в ПАР національний рекорд пав: Лендон Донован довів свій особистий рахунок на мундіалі до п’яти голів.

Для того щоб потрапити на чемпіонат світу-1934 року, збірній США довелося зіграти відбірний матч із мексиканцями. Це була перша в історії зустріч принципових в майбутньому суперників-сусідів. Вона відбулася в Римі за три дні до старту фінального турніру, і американці вийшли у ній переможцями – 4:2. Унікальне досягнення належить Альду «Баффу» Донеллі: він відмітився чотири рази у дебютному матчі за збірну. Забив він через три доби і в ворота італійців, але для партнерів його гол став слабкою розрадою. Американці, у складі яких із бронзового складу Монтевідео залишилось лише три чоловіки, були розгромлені майбутніми чемпіонами світу (1:7) і поїхали додому.

На межі зникнення

Через два роки, на Олімпіаді у Берліні, збірна США знову в першому раунді натрапила на «скуадру адзурру » і знову програла, уже більш достойно – 0:1. А на чемпіонат світу-38 янкі не поїхали. В той час пульс футбольного життя країни ледве бився. С 1934 по 1937 рік збірна програла вісім матчів поспіль, а потім 10 років не збиралась зовсім. В Європі тривала Друга світова війна, а в Америці цей вид спорту був досі нікому нецікавим.

Післявоєнна статистика була також гнітючою. Програшна серія пролилась до 13 матчів. Серйозні команди американців просто громили: Мексика і Північна Ірландія – по 5:0, Італія – 9:0 (на Олімпіаді в Лондоні), Норвегія – 11:0 (найбільша поразка). І навіть кубинці у матчі Північно-Американського кубку впевнено розправились з сусідньою супердержавою – 5:2.

Диво на траві

Тим дивніше був результат матчу США – Англія, зіграного на чемпіонаті світу-1950 року. Це зараз увесь світ знає, що збірна Англії здатна успішно виступити на великому турнірі в тому і тільки в тому випадку, якщо він проводиться у неї вдома. А тоді британці вперше приїхали на світовий форум з метою навчити «справжньому» футболу суперників, котрим вони вселяли надзвичайний пієтет. Незважаючи на те, що відношення англійців до усіх континентів разом узятих було досить зарозумілим, вони усвідомлювали, що опір буде серйозним. Як писала одна англійська газета «тільки ескімоси не вміють грати в футбол». Ескімоси окремою командою на чемпіонат світу не приїхали, а ось збірна США 29 червня в Белу-Орізонті, не дивлячись на своє «невміння», перемогла родоначальників гри 1:0. Єдиний гол наприкінці першого тайму забив уродженець Гаїті Джо Гетьєнс, скориставшись помилкою захисника Альфа Рамсея, тоді ще не сера.

x_812741cd.jpg

Джо Гаєтнеса носять на руках після історичної перемоги над англійцями.

За американською традицією, цю перемогу моментально охрестили «Дивом на траві» (Miracleongrass), так само як 30 років потому назвали «Дивом на льоду» перемогу американської хокейної олімпійської команди над збірною СРСР. Два інших матчі в групі збірна США, щоправда: 1:3 – Іспанії, і 2:5 – Чилі. Мало того, наступної участі у чемпіонатах світу американцям довелося чекати не багато, не мало 40 років.

Собі на умі

x_6c2bd47e.jpgЗа ці роки футбол (європейський) прийшов у країні в занепад. Національна команда обігравала лише таких аутсайдерів, якою вважалась сама. Єдиним успіхом було третє місце на Панамериканських іграх-1959. В кваліфікаційних турнірах чемпіонатів світу американці регулярно програвали Мексиці та Канаді, а в олімпійських відборах поступалися Сурінаму, Бермудським островам і Гаїті. Поїхавши-таки на літні Ігри-1972, команда США завершила свої три матчі – з Марокко, Малайзією, ФРН – з загальним рахунком 0:10. Участі у московській Олімпіаді-80 завадив бойкот, а вдома у 1984-у янкі не вийшли з групи – хоча збірна ціле направлено готувалась до цього виступу. У 1983 році вона у порядку експерименту була заявлена у чемпіонат Північноамериканської ліги соккеру (NASL), де закінчували кар’єру деякі зірки світового футболу, - і благополучно зайняла там останнє місце. Той же результат – невихід із групи – чекав американських олімпійців у 1988-у в Сеулі. Однак у 90-і роки американці наочно продемонстрували, що якщо вони беруться за яке-небудь діло всерйоз, то швидко добиваються бурного прогресу. Підйом почався із заявки на проведення чемпіонату світу-1994. В відомій степені це був збіг обставин: виявилось, що головний конкурент – Бразилія – в відношенні розвитку футбольної інфраструктури на півсторіччя відстали від життя. Від американців також потрібні були мільярдні вкладення – зокрема на те, щоб пристосувати арени американського футболу для гри в соккер. Тоді в країні навіть не було професіональної ліги. Але в можливостях Сполучених Штатів ФІФА як раз не сумнівалась, бажаючи, крім усього іншого, освоїти величезний не охвачений футбольний ринок. І з цим завданням вони цілком впорались.

Раз захтіли, то змогли

x_dd3a17f7.jpgВ результаті, вперше виступаючи у ролі господині чемпіонату світу, збірна США аж ніяк не зганьбилася. В групі вони зіграли у нічию зі Швейцарами (1:1 – перший в історії чемпіонатів світу матч під дахом), здобула перемогу над Колумбією (2:1), і потерпіла поразку від Румунії (0:1). Після чого з цим же рахунком поступилась у 1/8 фіналу бразильцям, котрі на цьому чемпіонаті світу не програли взагалі нікому. Але, головне, одразу ж про цілу групу футболістів заговорили як про футболістів світового класу, чого раніше ніколи не траплялось. У себе на батьківщин харизматичними фігурами стали Алексі Лалас, Тоні Меола, Таб Рамос, Ерік Ванальда, рекордсмен по кількості зіграних матчів за збірну (164).

ФІФА не прогадала, віддавши чемпіонат світу Америці, але й в самих штатах популярність футболу різко пішла вгору. У 1996 році була утворена нова професіональна ліга (MLS). Жіноча збірна стала двократним чемпіоном світу і трикратним олімпійським чемпіоном. В країні була розроблена стратегія розвитку футболу під кодовою назвою «План двадцять-десять». По задуму автора програми, до 2010 року чоловіча національна збірна мала – ні, не виграти чемпіонат світу, але стати конкурентоспроможною в боротьбі за найвищі місця на головному світовому турнірі.

По плану

Після чемпіонату світу-98, де американці знову програли усі три матчі, в тому числі Ірану, збірну прийняв Брюс Арена, найуспішніший тренер в історії американського студентського футболу, переможець двох перших чемпіонатів МЛС із «Ді-Сі Юнайтед». Свою частину програму виконав – при ньому американці ще двічі вигравали Золотий Кубок КОНКАКАФ, зайняли третє місце на Кубку конфедерацій-99, нарешті, на чемпіонаті світу-2002 – вперше за 80 років – потрапили у вісімку найсильніших (перемоги над Португалією і Мексикою, нічия з Південною Кореєю, поразки від Польщі та Німеччини). Він здобув зі збірною найбільшу кількість перемог, з ним вона провела найтривалішу суху серію і до квітня 2006 року опинилась на четвертому місці в рейтингу ФІФА.

x_d9f23d01.jpg

Представники клубів першого розіграшу MLS.

Однак піднятися ще вище у світовій ієрархії футболу збірній США не вдалось. У червні того ж року на чемпіонаті світу в Німеччині вона героїчно відстояла нічию у матчі з італійцями (1:1), граючи більше тайму у меншості, але програла Чехії та Гані. Арена поступився своїм постом Бобу Бредлі, який через чотири роки в ПАР також програв Гані, однак уже на стадії 1/8 фіналу. Втім, якщо взяти до уваги те, що за підсумками чемпіонату світу збірна США опинилась вище за Францію з Італією і вибула на одній стадії із Англією та Португалією, можна казати, що «зірково-смугасті» цілком досягли команди світової еліти. А, скоріше всього, американська команда була здатна і на більше – але ж Гані вона поступилась в овертайму через безглузді помилки захисників, а зі рік до мундіалі на Кубку конфедерацій обіграла чемпіонів Європи і майбутніх чемпіонів світу іспанців (2:0) і ледь не зробила теж саме із бразильцями у фіналі. Однак перевагу у два м’ячі не втримала, і трофей відправився до Південної Америки.

x_9e6c3e20.jpg

Події переможного матчу Сполучених Штатів над майбутніми чеміонами світу.

Нещодавно стало відомо, що керівництво збірної Сполучених Штатів звільнили з поста головного тренера Боба Бредлі. Подібному рішенню послугував невдалий виступ «зірково-смугастих» на домашньому Золотому Кубку КОНКАКАФ. На заміну американцю прийшов славнозвісний екс-гравець і тренер національної збірної Німеччини Юрген Клінсманн. В середу німець дебютує у якості головного тренера американців в товариському матчі проти принципових суперників, сусідів з Мексики.

За два десятки років збірна США зі світового аутсайдера перетворилась у значну футбольну силу, що і було ціллю зазначеною у «Плані-2010». І якщо є ще сенс американським футболістам на когось рівнятися, то хіба що на свою ж жіночу збірну.

{ 101 Комментариев }