Слово 20.08.2011 в 19:26


"Tylko Polska"


x_f915a54f.jpgНа минулій неділі я перебував в Польщі по справам, тож, аби поєднати приємне з корисним, вирішив відвідати матч третього туру місцевого чемпіонату між краківською «Віслою» і «Заглебьє» з Любина.

Підготовка до походу на свято футболу розпочалась уже в середині тижня. Як відомо, представникам мас-медіа для того, щоб потрапити на стадіон необхідно мати акредитацію. Відповідно, з цим проханням необхідно звернутися до прес-служби команди-господині, якою в цьому випадку виступила місцева «Вісла». Неймовірно, але знайти товариша, що гордо іменується як прес-аташе, виявилось справою досить проблематичною. Забігаючи вперед, не можна не відзначити, що побачити цю, безумовно загадкову, і, як виявилося, відрізану від зовнішнього світу людину, хоча б одним оком на превеликий жальне вдалося.

Але про все по порядку. Спочатку матч планували провести о 16:30 за місцевим часом, однак останню мить все кардинально змінилося – зустріч перенесли на дві години пізніше. Розговорившись з досить миловидною і чуйною представницею клубу, з’ясувалося, Україна та Польща чимось схожі. І це стосується не тільки слов’янського менталітету, а й футбольного керівництва обох країн. Причина полягає в наступному. Головний тренер «Вісли» Роберт Маскант проявив справжню великодушність, висунувши на розгляд питання про перенесення поєдинку на пізній час через жахливу спеку. Суперник був не проти.

Здавалося б, ніяких проблем, проте є одне значуще «але» - сталося це в день матчу! А тому вже до четвертої години на тимчасовий стадіон «Вісли» - «Факел», що знаходиться у Сосновці (поблизу Кракова) почали стікатися вболівальники. Деякі були здивовані фактом перенесення поєдинку на дві години пізніше, проте особливих претензій ніхто не висловлював. Тихо-мирно фанати окопували, розміщений навпроти стадіону ресторан швидкого харчування, а також клубний магазин атрибутики.

Фан-шоп – окрема історія. Охочих прикупити собі ту чи іншу річ було настільки багато, що при вході в немаленьке приміщення (не врівень тій коморі, іменованої клубним магазином київського Динамо, розміщений біля стадіону ім. В Лобановського) уторилася пристойна черга. Ціни виявились кусючими навіть за європейськими мірками – за розу збірної Польщі, що поповнила редакцію газети «20 хвилин», довелося заплатити 37 польських злоти -  трохи більше 100 гривень. Тим не менше, протягом 20 хвилин ніхто не вийшов з магазину без покупки – особисто за цим спостерігав. Про асортимент і говорити нічого – тут є абсолютно все: від канцелярського приладдя до нижньої білизни. З символікою «Вісли», ясна річ.

y_af06a816.jpg

Відвідування магазину – справа приємна, але не основна. Метою був похід на футбол. А тому махнувши перед здоровенним бородатим охоронцем, який виявився … представником слабкої половини людства (так-так, чоловікоподібною жінкою!) «корочкою», ми подолали першу перешкоду. Далі треба було вирішити питання з акредитацію. На допомогу прийшла вже згадувана миловидна дівчина, яка, відклавши свої справи, допомогла отримати жаданий картонний прямокутничок з написом «Prasa». Що цікаво, і їй не вдалося додзвонитися до прес-аташе краківської «Вісли». Якби у світі існувала премія найзагадковішій людині в світі, то її неодмінно б отримав «Ньєчвитний авенгерс», як кажуть в Польщі, місцевого клубу.

Ну і а власне сам матч. Гра розчарувала, відверто кажучи. Іскрометного футболу, на жаль не вийшло. Посередньо. В найкращих традиціях чемпіонату України, швидкості були мінімальними, гравці частенько помилялися, грубили і фолили. Особливо старався відомий Клебер Де Ліма, який має шанувальників свого таланту не тільки у себе на Батьківщині та Польщі, а й в багатьох інших країнах, в тому числі і в України. Пильна увага була прикута мною до двох футболістів «Вісли» - Сержі Бранко та Сергію Парейко, але про них мова піде в окремому матеріалі. До речі, саме Парейко (основний голкіпер збірної Естонії та колишній капітан «Томі»).

Єдиний гол в матчі господарі забили, реалізувавши пенальті. Дуду Бітон розвів голкіпера гостей там м’яч по різним кутам. Одразу ж після пропущеного м’яча гравці«Заглебьє» ринули в атаку, в результаті арбітр матчу вдруге призначає 11-метровий. На радість фанатам господарів, досвідчений Парейко без проблем тягне м’яч з лівого нижнього кута.

x_b49ebdc3.jpgПо ходу матчу думка про фанатів краківської «Вісли» кардинально змінилась. «DarkDogs»зовсім не відповідали тому, що про них говорять та пишуть у місцевих газетах. Парочка банерів, з яких найбільш цікавими були полотна в підтримку чехословаків Томаша Їрсака та Еріка Чікоша з наступним змістом: «Їрсака, Чікоша, тримайтеся. Слов’яни – нероздільні. Смерть Євросоюзу». Красномовно. На протязі поєдинку диктор на стадіоні просив ультрас трохи збавити свій запал, оскільки над стадіоном часом лунали зовсім вже не літературні вирази, як з боку фанатів господарів, так і зі стану гостей, чи то пак ультрас «Заглебьє».

Дісталось і рефері, і гравцям Любина (від вболівальників «Вісли», звісно ж), і ворожим таборам. А ось кожну вдала дія свого футболіста супроводжувалася скандуванням його імені та бурхливими оплесками, що, безумовно, дуже сподобалося. Вищезазначені банери залишились без уваги диктора, або ж просто були проігноровані. 

Підводячи підсумки, зазначу, що похід на футбол сподобався. Сподобалось і моєму колезі з Чехії, який люб’язно погодився скласти компанію, надівши при цьому футболку лондонського «Арсенал» з прізвищем «Радлєц» на спині. Легендарний Парейко безперечно став героєм поєдинку, саме він удостоївся найтеплішого прийому на стадіоні «Факел». Є ще порох в порохівницях.

Враження від самого футболу сприймаються трохи по-іншому. Все пізнається в порівнянні. Атмосфера свята, гарного настрою і доброзичливості по відношенню один до одного. Люди приходять на футбол, щоб відпочити. Ситуацію в нашій країні описувати немає сенсу, тут кожен зробить для себе висновок сам. Після матчу не було видно ні одного в дрова п’яного вболівальника, під час гри ніхто не лузав насіння, не дудів і не кидався пластиковими пляшками на поле, які тут дозволено проносити на стадіон.

На прес-конференцію спільним голосуванням із чеським колегою було вирішено не йти. Влившись в натовп уболівальників в червоних кольорах, ми покинули гостинний «Факел» і побрели до метро.



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 42
прости,ленивый я по профилям лазить.да и не все и не всегда указывают место обитания...а мне казалось,что я тебя где-то видел,устойчивое такое чувство
Ничего, все понимаю, сам такой:) Странно, странно)
ничего странного=)это жизнь,а у меня на лица памячть ппц,даты не запоминаю,а вот людей
Не поверишь, у меня аналогичная ситуация:)