«Adios a Juande!»

Слово 20.11.2011 в 02:08

Така загальна думка. Ось тільки самому Хуанде Рамосу до цієї думки немає діла.

Не дуже люблю ходити на матчі вітчизняного чемпіонату. Можливо тому, що якість футболу не найвища, а може і через те, що в край розчарувався у національній першості. Але часом відвідування матчів локального масштабу, тобто поєдинків українського чемпіонату, наштовхує на різного роду роздуми. Причому роздуми не дуже райдужні. Найчастіше навпаки, повертаєшся після таких зустрічей додому з почуттям деякої безвихідності. Особливо часто такий стан у мене спостерігається після матчів за участю «Дніпра».

Навряд чи варто нагадувати вам, які результати демонструє зараз дніпропетровський клуб зі славними традиціями. Ці поразки, нічиї і вистраждані перемоги в один м'яч з відверто слабкими суперниками вже порядком дістали навіть людей нейтрально налаштованих по відношенню до «Дніпра», що вже казати про вболівальників цієї команди. У світлі останніх подій ніяк не виходить обійти стороною тезу про те, що виграє команда, а програє то тренер. До речі, сам іспанець аж надто любить подібні футбольні банальності чи то від нудоти ситуації, що склалася, чи то від власного малого словникового запасу. Так от, зараз ця заїжджена фраза не просто актуальна - вона першорядна, оскільки за суто особисту думку автора з таким тренером, як Рамос команди у «Дніпра» не може бути в принципі. На даний момент. Звичайно, тренерський досвід Хуанде Рамоса мабуть найбільший серед усіх наставників Прем’єр Ліги, проте зараз він себе на місці рульового такого клубу як «Дніпро» вичерпав повністю, втім, як і ще доброго пів десятка європейських команд.

Повірите чи ні, але не знай я нашого футболу, то подумав би, що «Кривбас» у суботу грав в синій формі, а «Дніпро» - у червоній. Ну, принаймні, у перші 30 хвилин матчу вже точно не можна було сказати, що команда, яка контролює м'яч на своїй половині поля і рівним рахунком нічого не створила з гри біля воріт суперника – один із грандів своєї країни. По організації гри на «Дніпро» більше тягнули хлопці у червоних футболках, які хоч і грали від оборони, робили це якісно і зрозумінням своєї мети перебування на полі.

Заклики про те, щоб команду покинув Рамос лунають вже давно. Час, як відомо, здорово лікує рани. Точніше не лікує, а зализує їх. Так і в нашому випадку, про іспанця продовжують говорити і зараз, але роблять це все тихіше, продовжуючи ділити провину на всіх порівну, як і належить за радянської психології. Звичайно, до поразок, як і до перемог причетна вся без винятку команда, враховуючи і тренерський штаб, і керівний. Але коли негатив у грі «Дніпра» став вже свого роду патологією - треба було б і визначитися хто ж винен у цьому беззаконні, а по-іншому і назвати виступи дніпропетровської команди не можна.

Про що можна говорити, якщо наставник більш ніж за рік праці в «Дніпрі», маючи у пасиві досить майстерних гравців до сих пір не зміг створити команду. Моя думка не претендує на звання останній інстанції, але таке поділяю не я один.

Загалом, проблем в нинішньому «Дніпрі» вистачає. Звалювати їх на одну людину було б неправильно, але все-таки більша частина їх - лежить на нинішньому наставнику команди. При всій повазі до Рамоса як до професіонала, тренерський статус іспанця падає з кожним сезоном. Рано чи пізно варто сказати «стоп», і піти самому. Красиво піти вже точно не вийде. Хіба що ми з вами ще декілька років будемо спостерігати за цим нудотним видовищем.

Така думка громадськості, ну і особисто моя. Звичайно, зі звільненням Рамоса враз проблеми не вирішаться. Можливо, стане навіть ще гірше. На якийсь час, але це досить нормальний процес. У деякому роді можна зрозуміти і самого тренера. Куди можна піти з «Дніпра», якщо будь-який твій перехід в іншу команду буде правомірно сприйнятий як крок назад? Але все-таки здоровий глузд повинен рано чи пізно взяти гору. Хоча в наших реаліях вже потроху перестаєш у це вірити.

Коли люди вже не можуть дати нічого один одному – вони розходяться. На щастя чи на жаль, таке життя, і втекти від цього неможливо навіть за межі нашої сонячної системи. Так і Рамос вже досить давно не може абсолютно нічого дати «Дніпру». Так чому ж він залишається? Складно сказати напевно, а гадати немає сенсу - людська душа, то темний ліс. Втім, розставання неминуче. Можливо тимчасове, але уникнути його не вийде жодним чином. У свій час Хуанде Рамос просто мужньо прикривав собою дірку, тепер вже одного його не вистачає - корабель всеодно продовжує повільно, але вірно йти на дно. Швидше за все, піднімати його звідти буде вже не Рамос. Можливо й справді вже варто задуматися над вигуками з трибун типу «Adiós aJuande!», і дозволити кораблю скоріше піти на дно, щоб можна було якомога швидше приступити до підняття затонулого судна знову наверх?

Музыка: ZAZ - Je Veux Настроение: Чудне

{ 15 Комментариев }