docs-giftbox-red-v05ng.gif
Настроение : хорошее

НОЧЬ...

Как же я люблю ночь, как ее обожаю,

Как же весело слушать дыханье ее!

Она жаркое танго плясать завлекает

И в душе бесподобно поет соловьем!

 

Она светит поярче словесных огней,

Она верит в свою безграничную власть!

Как влюбленных близки наслаждения ей –

Как же любит она откровенную страсть!

 

Она манит незримо, как сладкая ложь,

Ее зов будешь слышать, пока молодой,

А слова вызывают минутную дрожь –

Ведь она так желает сливаться с тобой!

 

Ведь она, как злодейка шикарной красы –

Так и тянет все время гоняться за ней.

Но, покуда лишь день, я хочу попросить –

Ты сама, как очаг, жарким паром согрей!

 

P.S. думаю, пояснять, чему посвящаются строки не стоит?:)


Метки: поэзия, offtopic
Открыть Комментариев 8

Билеты на евро

Всем привет, ребята! Так получилось, что мне не повезло - из заявки на 5 игр по три билета я не сумел выиграть ни одной. По сему задаю всем, желающим слушать, логический вопрос - а вы собираетесь выкупать свои билеты?

Если нет, тогда есть предложение - то, что я заявку про*рал, не значит, что отказался от идеи пойти на ЕВРО. Если кто-то не планирует выкупать билеты, или же выиграл слишком много тикетов, а хотел меньше и просто некуда их девать, не стоит отказыватся от победы - Я ХОЧУ ВЫКУПИТЬ ВАШИ БИЛЕТЫ.

Насколько я знаю, УЕФА запустит процедуру перепродажи билетов. Так вот, если Вы не против, я бы хотел перекупить их - мне нужно в суме тикетов 10-15, как получится) или же, если есть возможность, покупайте тикеты через УЕФА, а потом, по факту их покупки и получения, перепродайте мне, с наценкой, скажем, 10%.

Мне просто очень бы хотелось все-таки сходить на ЕВРО, а то, что на блогах есть победители лотереи, которые не планируют выкупать билеты, я вроде бы видел.

Надеюсь на положительный ответ!

С уважением, Павел


Метки: билеты
Открыть Комментариев 7
Музыка : Daughty all these lives

по поводу евробилетов

ВСЕМ ПРИВЕТ, УВАЖАЕМЫЕ БЛОГГЕРЫ!

Назрел у меня один вопросик. Апрель уже плавненько подходит к концу, а ответа от УЕФА (хоть какого-то) по-поводу билетов на наше ЕВРО все нет и нет.

Скажите, хоть кому-то кто успел тикеты заказать, пришел ответ или не я один нахожусь в томительном ожидании?


Метки: offtopic
Открыть Комментариев 6

Любовь...

По-моему, я, наконец-то, начинаю понимать, как именно проявляется это чувство. Во-всяком случае, для меня.

Любить девушку - значить не желать банального секса и представлять себе лишь пикантные подробности ее тела, а хотеть просто побыть рядом...


Метки: offtopic
Открыть Комментариев 80

Чигринский

http://football.ua/ukraine/news/127961.html - новость о Чигринском. Не знаю почему, но вспомнился фильм "Барханов и его телохранитель", а точнее момент, когда главный герой, переживая утрату кровного друга пьет напропалую, сидя за столом, заставленым пустимы литровками. голос из-за кадра: "Барханов будет пить еще неделю. Но однажды очухается, отопьется поутру огуречным рассолом и начнет придумывать план, по отомщению шефу".

Не знаю к чему это, но факт)))

З.Ы. Христос Воскрес!


Метки: offtopic
Открыть Комментариев 2
Музыка : нет Настроение : нет

Я винен сам...

Я не писав давно нічого,
ніколи, певно, не творив.
Ще й душу свою непутьову
від сонця вічного закрив...

Проміння грудей не дістане,
не буде тліти колосок.
І час спокійний не настане -
як не зав'яжеться вінок.

Я сам свій світ постійно рушив.
Я сам не помічав зірок...
Створив пейзаж пустелі й суші,
і не натиснув на курок.

З множини слів ласкавих й ніжних
я більш палючі обирав.
Відкинув руки білосніжні,
відкинув сонце, що шукав!

Наш світ не є несправедливим -
я буду довго пам'ятати...
Але на всі словесні зливи
ти не захочеш більш зважати.

 

Я очень давно вообще не писал стихов. А на украинском так и подавно... Но что делать - что имеем не храним(


Метки: поэзия
Открыть Комментариев 65
Настроение : хорошее

растет уровень УПЛ. Ой как растет!

Сегодня сумел посмотреть три поединка 21 тура футбольной Премьер-лиги Украины. Ильичевец-Заря; Карпаты-Шахтер; Металист-Днепр. Что хочется сказать? По-моему, у нас наконец-то появился чемпионат, в котором кроме пресловутого БЕЙ-БЕГИ наличиствует мышлительный процесс. Причем в немалом колличестве.
Хочу сказать, что прогресирует первенство очень сильно...

 

Читать полностью: http://pashakuzmin.livejournal.com/1045.html


Метки: УПЛ
Открыть Комментариев 23

РУИНА

В Фокушиме (Япония) взорвался ядерный реактор на атомной станции... Радиация ширится вокруг и растет страшными темпами... что будет потом сложно сказать...

http://pashakuzmin.livejournal.com/838.html
 


Метки: Япония, offtopic
Открыть Комментариев 12
Настроение : так себе

Спасибо тебе, страна моя родная...

Пишу злободневно... вернее, стараюсь. Даный текст - копипаст с моей странички на ЖЖ, где я теперь и планирую основное время обитать. Если будет интерестно, прошу любить и жаловать:

http://pashakuzmin.livejournal.com/

Друзья, в какой стране мы живем? При хорошем урожае зерновых 2010 года у нас сейчас элементарно заканчивается мука (вернее, она заканчивается исключительно на прилавках, но не под ними) и растут цены уже на 25%. сейчас в Луцке средняя цена за 1кг. муки составляет 4.50-5грн. правда, найти ее достаточно сложно. Гречки нет. И не предвидется. А в следующем году эксперты (интерестно, каким образом) прогнозируют цену себестоимости гречки в 23грн. Сколько же тогда будет стоить мясо?
За восемь месяцев цена на дизельное топливо поднялась у нас на 40% с 6.30 грн. за литр в июне 2010 до 8.70 в марте 2011. И это наиболее дешевые заправочные станции. А так в среднем цена составляет 9.05 грн. за литр. К слову, цена техосмотра автомобиля практически не изменилась - теперь имеются новые обязательные для оплаты статьи.
Газ. Отдали мы России флот, думалось, хоть газку дешевенького получим немного. А получилось, что и тут нас в два раза минимум обули.
Дороги делают лишь в дождь, она сыплется, как и подвеска автомобилей - скоро автолюбители, способные больше месяца ничего не ремонтировать в подвеске, будут занесены в Красную Книгу. Есть, правда, один способ избежать сей участи - не ездить на авто. При цене на бензин в 9.50грн. за литр А-95 это не очень сложно.
Банкам теперь без суда и следствия позволено забирать заставное имущество у заимщиков. А еще государство имеет право забирать депозиты, если не платить им налоги или даже коммунальные платежи. Не говоря уже о доступе ко всем банковским счетам.
Налогов с апреля у малых предприятий не будет - так триумфально поговаривали чиновники. Да, на прибыль налога может не быть, однако все остальные платежи остаются обязательными, а они с нового года выросли в геометрической прогрессии. Ну и в виде ягодки на торт - дабы освободится от налога на прибыль нужно всем работникам обеспечить двойную минимальную зарплату. А с нее заплатить госсударству около 50%. Вот такие у нас дела.
А средняя зарплата по Украине выше 1300грн. не поднимается. Спасибо тебе, родная моя страна. 

 


Метки: offtopic
Открыть Комментариев 97
Музыка : без Настроение : хорошее

Навесні(посвящается завтрашнему дню всех влюбленных)

Я хочу бути завжди навесні!

З тобою,

               одною

                        тільки навесні!

                      завжди навесні!

Бо я тебе кохаю, як вві сні!

                     завжди навесні!

 

Я скоро буду гавкать, як собака,

кричать, як моя кішка в хаті

                                                клятій,

однак не перестану я ніколи,

своє кохане сонечко чекати!

Тому, що я шукаю погляд твій!

Бо є, як охоронець диких мрій!

 

Я хочу бути завжди навесні!

З тобою,

               одною

                        тільки навесні!

                      завжди навесні!

Бо я тебе кохаю, як вві сні!

                     завжди навесні!


Метки: любовь
Открыть Комментариев 15
Музыка : нет Настроение : гут

Просто Хорхе Фусиле

Что же вновь происходит со Старой Синьорой? Казалось бы, ошибки прошлого сезона учтены пришел замечательный тренер с не менее квалифицированным менеджером, состав подобран неплохой, а вместо ожидаемых успехов и борьбы за скудетто мы видим лишь скудное существование.

Вы извините меня за такое не совсем логичное вступление, но я просто не мог не выразить собственное сожаление по поводу результатов команды, которой я сам искренне симпатизирую, уважаемый Джузеппе Маротта. И я не в последнюю очередь хотел бы помочь вашей команде подняться как можно выше в чемпионате.

Мне хорошо известно, что вам часто подсказывают информацию о том, что команда страдает отсутствием толкового нападающего. Однако, согласно данным исследования, проведенного моей консалтинговой компанией, это вздор чистой воды! Да не нужно быть голословным, достаточно лишь одним глазком взглянуть на турнирную таблицу, которая покажет, что в Серии А только Милан забил больше: 37 против 35 голов. В то же время за пропущенными мячами команда не идет столь уверенно: среди двенадцати первых команд чемпионата лишь Удинезе пропустил больше: 28 против 25. По мне, так это свидетельствует о необходимости усиления защитных рядов.

Прикупив Андреа Барцальи, Вы продемонстрировали понимание ситуации и со своей стороны, однако он может принести толк в центре защиты. А для стабильной и качественной игры задней линии необходим толковый краек, потому, как имеющиеся в наличии у Вас игроки не совсем отвечают гордому имени Ювентуса. Мотта слишком нестабилен, Гроссо – стар и без претензий на прогресс. Посему смею Вам предложить своего клиента: универсального крайка из португальского Порто – уругвайца Хорхе Фусиле.

Чем же так примечателен этот 26-летний основной крайний защитник сборной Уругвая? Прежде всего ураганной скоростью и выносливостью – парень способен отрабатывать в каждом матче на 200% и гонять по своему флангу любого оппонента: от Дарио Срны и Майкона до Гарета Бейла. При том, что Хорхе любит и умеет ходить в атаку, он не забывает о своих непосредственных обязанностях – защита его португальского клуба в последнее время славится своей непроходимостью, а Фусиле является ее однозначным лидером. Пускай он и не так разрекламирован, как Роландо, однако в нашем случае сие означает лишь хороший пиар последнего – мой клиент вовсе не склонен к частым ошибкам, как его несравненно менее талантливый партнер по команде.

А то, что Фусиле является одним из наиболее талантливых крайков современности свидетельствует тот факт, что парень попал в символическую сборную Чемпионата Мира в ЮАР. Я не думаю, что туда могли бы записать по блату.  По вашему пожеланию демонстрирую все таблицу целиком.

Еще один плюс Фусиле – невысокая цена и небольшие запросы по зарплате – 6.7 млн. евро бы его ценник месяц назад. Правда, сейчас парень обойдется вам несколько дороже, потому, что успел переподписать контракт со своим клубом. Но это не должно вас смущать. В нижеприведенном графике вы увидите постоянный рост трансферной стоимости Хорхе, что со времен должно вылится с совсем иные цифры. По иронии судьбы, все мои подопечные так или иначе связаны с английским Ливерпулем, и именно с этими бравыми американскими стариками мы и контактировали до последнего времени по поводу уругвайца. Но тут уперся сам Хорхе, заявив, что играть в Ливерпуле не желает. После чего и продлил свой контракт с Порто.

Но сейчас предыдущие ошибки учтены, равно как и позиция игрока – а он нынче желает в Италию, в свою вторую родину. Я взял на себя смелость предложить подопечному рассмотреть вариант с переездом в Турин, на что уругваец ответил положительно. Из этого следует, что парнем движет не только жажда наживы, но и элементарные человеческие качества, как-то, помочь своей команде, существовать в хорошем, положительном коллективе, играть в знакомой среде.

Ну и главным преимуществом Хорхе Фусиле является то, что он ко всему еще и обладает итальянским паспортом, что автоматически исключает его из числа легионеров! Так давайте подумаем вместе: 7-8 млн. евро за парня с итальянским паспортом, умеющего закрыть обе бровки и отменно играющего в защите, к тому же не имеющего проблем с характером! Мне кажется, что лучшего варианта Вам просто не найти. С нетерпением жду ответного звонка!

Хорхе Фусиле, 19.11.1984, Уругвай

Техника: 8

Скорость: 11

Разрушение: 10

Видение поля: 9

Потенциал: 10

Нынешняя стоимость: 6 700 000 Евро

Потенциальная стоимость: 18 000 000 Евро


Метки: агент
Открыть Комментариев 27

Королевство гиен, или Где твои футбольные таланты, Украина

 

- Ти кольори якого клубу захищаєш?

 

- Я не граю.

 

- Чому? Адже в тебе добре виходить. Можеш стати класним футболістом.

 

- Це надто довга історія. Можливо, іншим разом розповім.

 

(Із розмови викладача НУФСУ зі студентом)

 

«Я вращаюсь в футбольных кругах. Слышал много лестных слов о твоем сыне. В частности говорили: «Рома – хороший парень. Талант. Но в футбол на высоком профессиональном уровне играть не будет, ибо у его отца (то бишь у тебя) нет денег».

 

(Из разговора директора со своим подчиненным)

 

Кажуть, футбол багатогранний. Цілком погоджуюсь із цим висловом. Проте додам: наш копаний м’яч – найбагатогранніший. Про одну з таких «най-» і хотілося б повідати звичайному вболівальнику, який, між іншим, уже давно про це здогадується. Старі радянські й сучасні дикі капіталістичні умови, звичаї й підходи у вихованні майбутніх вправних майстрів шкіряної кулі просто в материнській утробі душать український футбол. Не вірите? Будь ласка.

 

ЗА ПАРКАНОМ ШКОЛИ «ДИНАМО»

 

Уперше свого сина повів до школи АТ ФК «Динамо» (Київ) у вересні 1995 року. За два місяці йому виповнилося шість літ. Вахтерка старезного манежу, що радше нагадував закинуту конюшню, порадила звернутися до нині, на жаль, покійного, учасника трьох чемпіонатів світу в складі збірної СРСР Леоніда Островського. Мовляв, він там, у тренерській, напевно, відпочиває…

 

І справді, в обшарпаному кабінеті на продавленому кріслі сидів уродженець «буржуазної» Латвії, знаменитий захисник московського «Торпедо» та київського «Динамо» Леонід Островський. Голова тренера ледве трималася на плечах. Проте на моє запитання наставник юні все ж зумів себе опанувати. Чоловік оживився. Альфонсовичу навіть удалося розплющити надто важкі повіки: «Детей мы набираем в семилетнем возрасте, однако ваш мальчик рослый, поэтому пускай тренируется сейчас. Вижу в нем недюжинный потенциал. Главное в будущем, чтобы он его не растратил напрасно». Голова фахівця знову впала на груди…

 

… На Салютну, 30, де базується школа «Динамо», ми повернулися через рік. Семирічних хлопчиків до своєї групи набирав Віктор Гороза. Тренер од Бога. Саме для таких школяриків. Віктор Григорович проводив цікаві й водночас насичені технічними прийомами тренування. У хлопчаків очі світилися від того, що їм показував наставник. Потім кожен з них намагався повторити. Таке дійство припало до вподоби й моєму синові. За кілька місяців високий, спочатку нібито незграбний, Роман почав жонглювати м’яча двома ногами. Повірте, не кожному таке вдається. На міні-майданчику став одним з кращих. Хлопчина без проблем грав обома ногами. Міцно стояв на своїх двох. У боротьбі ніжку ніколи не прибирав. Від нього, як од бетонної стіни, відлітали суперники. Проте в подальшому майже ніхто з наставників на це не звернув уваги.

 

Згодом з невідомих причин Віктора Григоровича прибрали зі школи. Групу хлопчаків 1989 року народження очолив Володимир Новиченко. Розпочалися поїздки на турніри, в літні табори. Усе це оплачували батьки з власних гаманців. Володимир Вікторович ніколи не був задоволений грою юних футболістів. Пригадую повернення дітей з Білокам’яної. Там восьмирічні юні спортсмени у фіналі поступилися московському «Спартаку».

 

Напередодні виїзду мій син демонстрував непогану футбольну підготовку. Одне слово, мені подобалася його гра, а також уміння зі штрафних перекидати «стінку», після чого м’яч опинявся у воротах. Цю вправу з сином, під час якої я виконував роль манекена, неодноразово відпрацьовували на закинутому майданчику поблизу будинку. Схоже, він перебував на правильному шляху. Звісно, і завдяки самодисципліні та особистій працездатності у вільний од занять і тренувань час. Що там казати, любив возитися зі шкіряною кулею. Директор ЗОШ № 222 власною персоною частенько гнав хлопчину зі шкільного подвір’я, аби підліток… «не руйнував м’ячем панельно-бетонну будівлю». Отож запитав у тренера про виступ Романа в Москві. Відверто кажучи, нічого подібного почути від педагога не очікував. Проте навіть і побачив…

 

– Плохо ваш сын сыграл, подвел, – невдоволено прохрипів наставник, абсолютно нічого не пояснивши, повернувся до мене спиною.

 

Хоч як дивно, але мій син продовжував грати в так званому основному складі. На позиції центрального півоборонця. Одного зимового недільного тренування наші діти на Нивках «місили» болото зі снігом. У двосторонній грі. Пану Новиченку знову щось не подобалося в діях своїх юних вихованців. Аби восьмирічні хлопці швидше збагнули, що від них вимагає педагог-наставник, він один за одним «вихоплював» дітей з обох складів й примушував тих намотувати кола довкруж бази. Кожному юному футболісту Новиченко в крикливій формі доводив персональну кару – себто скільки разів та чи та дитина мусить оббігти шкільну діброву. Діти не розуміли завдань «суворого» наставника. Адже навчалися не на стаєрів. Їх батьки привели нібито на інший вид спорту – футбол. Тож за що такі знущання? Чоловік не пояснював. Мовляв, самі здогадайтесь.

 

Нарешті настала «черга» й мого сина. Новиченко його вилаяв і відправив у незрозумілу й далеку «мандрівку». Після подолання «карного» кілометражу тренер указав другокласнику шлях до роздягальні, мовляв, іди й жди мене там, потім будемо розмовляти. Переодягшись, Роман вирішив піти додому. Я його дії цілком підтримав. Дорогою син сказав, що до Новиченка більше не піде, футболу навчатиметься в іншій школі. Цілком слушне й конкретне рішення для дитини.

 

Того ж дня розгніваний Володимир Вікторович зателефонував нам додому. До слухавки підійшов син. Голосом Новиченка вона надто довго лаяла хлопчину. Роман спокійно вислухав грізного дядька, а потім відповів: «До вас я більше не прийду!» Слухавка зажадала почути батьківський голос. Новиченко запитав у мене: «В чем дело?» Напевно, вам як педагогу ліпше знати, либонь, ви так і не зуміли розпізнати дитячі душі, достукатись до їхніх сердець... «Вы хам и недотепа!» – перервав мою відповідь наставник і кинув слухавку.

 

До речі, в запасниках «мудрого й грамотного» фахівця зберігалося ще одне «ноу-хау». Стосується воно розминки. Усі вправи юні футболісти мусили виконувати синхронно й чітко. Такий порядок установив Володимир Вікторович. По суті, як у сталінські часи на параді-демонстрації перед кремлівськими вождями-недоумками. Тому нерідко доходило до маразму: тільки-но якийсь хлопчина збивався з ритму, як усе починалося з самого початку. Розминка могла тривати не одну годину. А тренування, між іншим, розраховано на півтори. Це дуже добре пам’ятає земля на вулиці Щорса. Колись там містився хоча й закинутий, та все ж стадіон «Дніпро». Тепер височіє бетонно-цегляний монстр…

 

До слова, на нещодавньому круглому столі, який проводився в Національному університеті фізичної культури та спорту України, де обговорювали проблеми футболу, пан Новиченко поділився «страшною» таємницею, мовляв, працюючи в дев’яностих роках минулого століття в школі АТ ФК «Динамо» (Київ), не заробив навіть на костюм. Цілком імовірний факт, як, власне, й аксіома: хазяїн, який погано годує свої хортів, м’яко кажучи, не заслуговує принаймні на повагу. Пси ж од такого життя скаженіють, дичавіють і виходять на своє «полювання». Варто нагадати: у лихі дев’яності, коли одні грабували державу, в кишенях більшості батьків, котрі супроводжували хлопчаків 1989 року народження на тренування до Новиченка – себто до Григорія Суркіса, - теж паслися злидні…

 

…Деякий час мій син тренувався в ДЮСШ-15 під керівництвом Ігоря Фіалки, котрий працював з хлопцями на рік-два старшими. Проте каші в тому колективі не псував. Улітку 1999 року наставник опинився в школі «Динамо». Планував плідно попрацювати в дуеті з Олександром Лисенком. Ігор Володимирович розповів Лисенку про доволі перспективного хлопчину. Останній загорівся ідеєю повернути юного футболіста на Нивки. Учотирьох зустрілися поблизу КПІ. Я познайомився з Олександром Олександровичем. Каюся, що тоді відразу не розпізнав нікчемну сутність Лисенка. Хоча занепокоєність певна була. Одначе покладався на присутність пана Фіалки. Та й навіть гадки не мав, що порядний, толерантний, удумливий суперпрофесіонал Ігор Володимирович, в якого мій син грав за команду хлопців 1988 року народження й забив кілька м’ячів, може пліч-о-пліч трудитися з негідником й інтриганом. Либонь, погано знав Лисенка-людину. Відверто кажучи, професіональні якості останнього теж далеко не бездоганні. Добряче покаламутивши воду в школі «Динамо», Лисенко перебазувався під крильце Суркіса-старшого. Не один рік очолював юнацькі збірні 17-річних. І все бездарно.

 

Та це буде пізніше. А восени 1999-го Лисенко «з’їв» Ігоря Фіалку. Останній другою командою хлопчаків 1989 року народження в першості Києва обіграв першу Лисенка. Як наважився! Спрацювали заздрість, неприязнь…Фіалку «пішли». На вакантне місце Олександр Олександрович «порекомендував» свого колишнього вихованця Олега Хвою. Певна річ, двома командами та батьками, як циган сонцем, крутив-вертів виключно Лисенко. Либонь, йому не давали спокою набутки деяких колег по школі: ті доволі вміло «співпрацювали» з …батьками.

 

І от Олег Михайлович став до роботи. Певний час нагадував тургенєвського Герасима. На будь-яке запитання відповідав незрозумілим «м-му-му». Проте згодом відмовився від цього образу, почав, так би мовити, розкривати власний «педагогічний талант»: крики, дошкульні образи, доволі часта згадка «мами» того чи того юного футболіста, ляпаси по обличчю, потилиці, удари ногами по сідницях – ось далеко не повний арсенал «футбольних» прийомів молодого «фахівця» в роботі з дітьми. Очевидно, це й була та «аяксівська» система підготовки, яку намагався прищепити в підпорядкованому закладі директор школи імені Валерія Лобановського Анатолій Шепель.

 

Юні динамівці та їхні батьки, ясна річ, терпіли цього неосвіченого ставленика Олександра Олександровича. А от татусь одного з хлопчаків, який виступав за ДЮСШ-15, почувши на адресу свого сина образу з вуст Олега Михайловича (той назвав юного футболіста команди супротивниці «уродом и дебилом, который не умеет играть»), одразу ж натрудженою мозолистою п’ятірнею ухопив горе-наставника за горло. Бачили б ви перелякане й цілком безпорадне обличчя Хвої! Перед очима відразу ж постав образ гієни. На щастя для останнього, поруч перебувало кілька інших тренерів. Вони допомогли молодому «спеціалісту» загасити конфлікт. Інакше помічник Лисенка отримав би цілком заслужено…

 

У динамівських же пенатах починаючий хам почувався куди впевненіше.

 

– К сожалению, уже отнюдь не тот Сан Саныч, – неодноразово зітхаючи, полюбляв нагадувати хлопчакам колишній «улюблений» вихованець свого «мудрого» наставника. – А было время, когда он мог хорошенько всыпать.

 

Як кажуть, яблуко від яблуньки далеко не падає. Тож помилявся зовні не зібраний і неуважний пан Хвоя. Приміром, голосові зв’язки Сан Санича й тоді залишалися в хорошій формі. Дарма, що палив як паротяг. Та й міміка обличчя – на рівні. Бувало, як гаркне на хлопчину (Новиченко відпочиває), а потім з викривленою фізіономією та виряченими очима несеться до дитини – ну, прямо, готовий монстр для фільму жахів, без гриму, масок і т. п. На заздрість будь-якому голлівудському актору. А хлопчик – ані живий, ані мертвий, з однією лише думкою: дядя зараз як лусне…І таки вряди-годи бив по потилиці, заряджав по сідницях ногою.

 

Якось Олександр Олександрович «зненавидів» одного зі своїх підопічних, мовляв, не такий біг, не туди пасує. Зупинив тренувальну гру, округлив розкосі монголоїдні очиці й з садистським виразом обличчя та лайкою на вустах «полетів» до юного правого півоборонця: «Ты куда, скот паршивый, этот мяч суешь, как ты бегаешь?» - процідив крізь зуби «супернаставник».

 

Іншого разу під час двосторонньої гри в «немилість» до тренера потрапив одинадцятирічний центральний півоборонець. Хлопчина чи то довгу передачу намагався зробити, чи бив по воротах, проте, треба ж такому статися, влучив «монстру»-педагогу в його улюблену дупу – реакція дядю не підвела, устиг відвернутись і зігнутись… Аби помститися за свою потривожену філейну частину, чоловік із жахливою гримасою на фізіономії, давши язику волю, який, здавалося, крім брутальних слів більше нічого й вимовити не може, погнався за пацаном…

 

Після невдалої гри на першість Києва з командою ЦСКА в роздягальні Сан Санич знову горлопанив і лихословив. Од того монологу, здавалося, навіть стіни й двері підтрибунних приміщень стадіону почервоніли. Напевно, цього наставнику юні здалося замало. Аби діти добре засвоїли науку, вже на вулиці надавав по потилицях голкіперу та центральному захиснику.

 

Заслужений тренер України Олександр Лисенко, між іншим, наділений оригінальним почуттям гумору. Після кількох «диких» забігів, що практикував для одинадцятирічних, Сан Санич запитав у стомленого й добре впрілого хлопчини, мовляв, «ты почему такой мокрый?» І тут же додав: «Ты что, бабу трахал?» Що мало дитя відповісти недоумкуватому дяді? Для гідної відповіді хлопчикові явно бракувало років… До речі, за визначенням самого Зигмунда Фрейда, гумор – це затаєне насилля. Ну а лисенківський тягне на насильство з особливою жорстокістю. Чи не так?

 

Інколи Лисенко хизувався перед батьками: «Повезло вашим пацанам, с ними работает настоящий профессионал, а с другой стороны не повезло, ибо рано к ним пришел». Він, мовляв, звик мати справу зі старшими. А що ж то за старші, які дозволяли себе так ганьбити?

 

А іноді, слухаючи Сан Санича, ловив себе на думці: не перевелись у нас Голохвості. Лисенко неодноразово вмикав свою заїжджену платівку з таким текстом: «Я – высокооплачиваемый тренер-профессионал (от тільки чому просив, аби батьки придбали йому то мобільний телефон, то ще дещо?), я воспитал Шевченко (як відомо, Андрія знайшов і вчив грати у футбол до шістнадцятирічного віку Олександр Шпаков), только я могу довести ваших детей до уровня сборной». А вже завтра виголошував інший текст: «Ничему не научу ваших детей, если сами не научатся. К тому же они слабые, им только лишь памперсы носить…».

 

Якось дві дитячі динамівські команди виступали на турнірі в Ужгороді. Грали й між собою. Перша ніяк не могла здолати опір другої. Схоже, назрівала нульова нічия. І тут шульга Роман Маховський метрів з тридцяти правою вистрілює під поперечину. М’яч опинився в сітці воріт. Команда Лисенка здобула перемогу. Наставник перед усіма учасниками матчу в знущальній манері заявив моєму синові, мовляв, той випадково так ударив і влучив… Подібне, схоже, може сказати лише справжній педе-, даруйте, «педагог».

 

До речі, одного разу після нульової нічиєї десятирічних динамівців з ровесниками з ДЮСШ-15 «мудрий наставник», як і годиться, із вживанням ненормативної лексики облаяв дітей. Вийшовши з роздягальні, свій гнів переніс на батьків, котрі у вихідний день приїхали повболівати за синів. Прикро було спостерігати, як поважні дорослі люди поховали погляди в землю й мовчки слухали звичайного хама – людину, яка в минулому перебувала в алкогольній залежності. Сам цим неодноразово хизувався перед дітьми й батьками… А ще чоловік виправдовувався, що він лише на роботі буває таким галасливо-невгамовним, а вдома перед дружиною – тихий і сумирний, немов те ягня…

 

Між іншим, своїх десятирічних підопічних заслужений лаяв і після важкої перемоги з рахунком 3:2 над однолітками з команди ДВРЗ. Звісно, з уживанням особливої чоловічої лексики – така вже в нього норма спілкування.

 

…На залізничному вокзалі чекали повернення дітей з чергового турніру (поїздку батьки, за доброю динамівською традицією, оплачували з власних гаманців). До прибуття потяга залишалося декілька хвилин. Неподалік од мене стояв татусь хлопчини, який порівняно нещодавно з’явився в команді.

 

- А знаешь, - раптом чоловік звернувся до мене. - Сан Саныч, оказывается, уже давно бегает за мной.

 

- Чого це раптом? Ніби дорослий чоловік, а все бігає як пацан – глузуючи, поцікавився в співрозмовника. Проте той перебував на своїй хвилі.

 

- Как-то он подошел и говорит, мол, папа, я за вами год бегаю, а вы все избегаете меня. Сказал, что внимательно наблюдает за моим сыном, он постоянно прибавляет, поэтому должен играть в школе «Динамо». Так мы оказались здесь, – урочистим голосом заявив щасливий татусь.

 

Відверто кажучи, шкода було цього наївного чоловіка. Безперечно, заслужений тренер України Лисенко «докладав» неабияких зусиль, аби син мого співрозмовника виглядав на рівні. На які лише позиції не ставив хлопчину – все марно. І сліпому було зрозуміло: футбол – не для цієї дитини. Одначе «мудрий» наставник не здавався. Усім словесно доводив, «что этот парень молодец – прибавляет». Водночас «знищуючи» тих, хто справді представляв футбольний інтерес. Пояснення такому занадто уважному ставленню – на поверхні: на той час мій співрозмовник мав нафтопереробний бізнес…

 

Олександру Олександровичу, безперечно, треба віддати належне. Він просто блискуче володіє мистецтвом хуцпи. Хоча, напевно, й сам того не відає. Це слово походить з ідиш, уже давненько застосовується в європейських мовах і означає верх цинізму й нахабства, що паралізує опонента. Як наголошував Володимир Ульянов, «действительное впечатление можно произвести только сверхнаглостью».

 

Терпіти далі цей явно ненормальний тренерський дует син не збирався. Роман вирішив залишити спортивний клас, куди його «затягнув» Лисенко й де хлопчина навчався два роки, змінити футбольну школу. Аби перейти до борщагівського ФК «Зірка», довелося писати відповідну заяву на ім’я директора школи імені Валерія Лобановського Анатолія Шепеля. Ішов далеко не найгірший юний гравець. Проте жоден із підлеглих пана Шепеля (як, власне й він сам) навіть не поцікавився, чому дитина залишає їхню школу, яка причина. Інакше кажучи, під тим дахом зібралися абсолютно байдужі до підростаючого покоління люди. Здається, їх цікавлять несумісні з дитячим футболом речі.

 

Бо ж якби не так, з юнаками працювали б справжні професіонали. На кшталт Ігоря Фіалки, котрий в кожному хлопчикові бачив особистість, спокійно й врівноважено виключно на українській мові відкривав перед дітьми секрети футбольної майстерності. З подібними наставниками можна було сміливо розраховувати на успішне завтра принаймні динамівського футболу. Одначе в сучасній Україні чомусь виживають цинізм, хамство, жадність, нахабність, підлабузництво, угодовство, непрофесіоналізм. Отож Лисенко з Хвоєю кого з дітей-киян, які щиро мріяли додати слави динаміському футболу, відрахували, а хто й сам змушений був піти від тих бузувірів.

 

До речі, коли мій син уже залишив вельми «привітних й освічених» динамівських наставників-«безсрібників», Хвоя звернув увагу юні на бомжа, котрий «відпочивав» під парканом: «Вот, Маховский ушел и теперь под забором валяется». Будь-які коментарі тут, переконаний, зайві.

 

Про особливості роботи з дітьми в футбольній школі намагався повідати ще в 2001 році. Проте не судилося. Три опозиційні видання тодішньому режиму Кучми, протримавши в себе по тижню матеріал, відмовились його оприлюднити. Очевидно, сподівалися на щиру вдячність у вигляді шуб. Редактор четвертого запропонував оформити його як лист од батьків, зібрати в них підписи. Таку гнилу пропозицію відкинув одразу…

 

Матеріал відлежався. За час, що минув, удалося глибше зануритися в бруд, в якому борсається наш футбол, набратися нових вражень, назбирати саме тієї інформації, яка чітко вказує на серйозну хворобу вітчизняної гри мільйонів.

 

СЕРЕД «КОРШАКІВ»

 

…У ФК «Зірка» мій син тренувався під орудою керівника клубу Ігоря Жердєва. До слова, туди він перейшов у травні 2001-го. А у вересні на одне з тренувань хлопців 1989 року народження завітав черговий посланець од Лисенка. Так званому селекціонеру відразу ж потрапив на очі мій Ромчик. Хотів хлопця «перетягти» до школи «Динамо». А тут і я зовсім випадково зазирнув на тренувальний майданчик «Зірки». Чоловікові пояснив ситуацію. Здавалося, мої одкровення про методи роботи заслуженого тренера та його помічника Хвої просто шокували посланця. Тож він мовчки пішов собі геть. 

Мій син разом з новими товаришами по команді пройшли шлях од другої до вищої ліги першості Києва. Подейкували, тренер столичної збірної Олександр Пасєка хотів бачити Романа в своїй команді, бо ж добре знав його вміння й можливості. Проте не зрослося. Гадаю, чоловіки-тренери не знайшли між собою спільної мови. А хлопець тим часом продовжував прогресувати, додавати в майстерності. Ще б пак! Адже доволі багато часу працював самостійно. На подвір’ї все тієї ж ЗОШ № 222. Водночас Ігор Іванович на батьківських зборах не втомлювався повторювати: «По закінченні школи кращих обов’язково рекомендуватиму в професійні клуби. У мене маса знайомих у минулому класних футболістів, котрі нині очолюють авторитетні професійні команди. Чого лише вартий Володимир Мунтян?». До слова, Володимир Федорович тоді тренував столичну «Оболонь».

 

Проте не так сталося, як гадалося. У червні 2006 року після останнього побачення вишикував команду, привітав хлопців із закінченням школи й порадив шукати свій шлях у футболі, мовляв, «ідіть грати за колгоспи, радгоспи» тощо. Кільком хлопцям, зокрема й моєму синові, запропонував з вересня виступати за другу дорослу команду очолюваного ним клубу. Колектив переважно було вкомплектовано власними вихованцями 1987-88 років народження. За рівнем майстерності, характером, підходом до тренувань, дисциплінованістю, дотриманням спортивного режиму син їх усіх переважав. Уже в юні роки виділявся справжнім професіоналізмом. Чого не скажеш про тамтешнього наставника, який міг запізнитися на тренування або прийти напідпитку. Бувало, що взагалі ігнорував заняття з хлопцями на тренувальному майданчику. Іноді пропускав й офіційні ігри. У такого поводиря, певна річ, не могло бути здорової атмосфери всередині колективу.

 

Якось під час офіційної гри на першість Києва два дядьки з команди-суперниці по-хамськи повелися з моїм сином у своєму штрафному майданчику. Намагалися залякати юнака. Ромчик виявися не з полохливих – відповів сміливо й майстерно в межах правил. Як то кажуть, серйозно зачепив за живе фактично тридцятирічних чоловіків. За мить на нього шулікою налетіли всі гравці команди-супротивниці. Обступили й почали штовхати. Виконавці ж «Зірки» стояли осторонь і спокійно споглядали. На щастя, рефері заспокоїв пристрасті, що спалахнули на полі. Гра продовжилася.

 

Або ось ще один з неприємних прикладів. У січні 2007 року Роман подався на стадіон ЦСКА, де наставник бориспільського «Борисфена» Степан Матвіїв переглядав молодих футболістів. Грали проти «Зірки». Мій син в центрі поля добряче «возив» учорашніх одноклубників. Своєю технікою й умінням декого з них довів просто до сказу. Особливо тих, що перебували на лаві запасних. Один з них в істериці почав кричати: «Сейчас выйду на поле и его сломаю!» Даруйте на слові, цей ідіот на два роки старший просто й гадки не мав про можливості мого сина. Він – хлопчик гармонійно розвинений, футболіст незвичайний. Жме штангу вагою 155 кілограмів. На правому кулаці віджимається від підлоги 12 разів, на лівому – десять. Знається на рукопашному бої. А тут гра неофіційна. Уявляєте, що могло статися, аби тренер випустив того, який словесно мріяв зламати мого сина? У наставника вистачило здорового глузду. Отож усе закінчилося добре.

 

У роздягальні ж тодішній тренер бориспільців Степан Матвіїв, схоже, за сумною радянсько-українською традицією, почав репетувати, лаяти юнаків і вказувати на тих, кого більше не хоче бачити. Мого сина нібито й не помітив. Принаймні нічого доброго й поганого йому конкретно не «викрикнув». Одначе Роман вирішив другого дня йти на навчання – досить з нього цих дешевих клоунсько-крикливих вистав, які в його ще короткому житті започаткував Новиченко, а Лисенко з Хвоєю їх успішно продовжили й розвинули.

 

«ХОРОШИЙ» ТРЕНЕР

 

Напередодні завершення навчання мого сина в ФК «Зірка» я ніби відчував, що Жердєв і пальцем не поворухне, аби «порекомендувати найліпших». Почав самотужки шукати клуб, де б Роман зміг продовжити кар’єру професіонального гравця. Було в хлопця таке бажання й, власне, готувався до цього випробування, яке, переконаний, міг з честю пройти.

 

Вибір зупинили на «Ворсклі». У славному місті Полтаві мешкає бабуся. Тож могла завжди психологічно підтримати улюбленого внука та й підгодувати юний організм – фактор вельми важливий. До клубу зателефонував на початку травня. Секретарка занадто привітно повідомила, що дублерів тренує дуже хороший наставник із Севастополя Сергій Дієв. У дівчини хотілося запитати, чим же він такий хороший? Проте втримався. Вона продиктувала телефон.

 

– Да, мы организовываем просмотр вчерашних школьников, – підтвердив у слухавку Сергій Валер’янович. – Планируем вызывать человек по десять. На базе ребята проведут по неделе. Будем внимательно наблюдать не только за их футбольными навыками, но и какими человеческими качествами они обладают. Так что пускай парень не волнуется, спокойно сдает выпускные экзамены. А после перезвоните мне. Скажу, когда ему приехать в Полтаву.

 

Тоді мені подумалося: нарешті на шляху мого сина трапився справжній професіонал.

 

У призначений день зателефонував Дієву. Пригадав про власний дзвінок місячної давності.

 

– У вас легковой автомобиль имеется? – запитав полтавець із севастопольським «розливом».

 

Ось воно, почалося. Хоче в дарунок легковика? Перед цим доволі часто доводилося чути, аби юного футболіста взяли в команду, треба платити. І немало. Приміром, зі згадуваної «Зірки» на перегляд до колективу вищого українського дивізіону їздив хлопчина 1987 року народження. Він сам про це розповідав. Тиждень там тренувався. По завершенні підійшов тренер і сказав: «У принципі ти гідний грати в нашому дублюючому складі. Проблем жодних. З тебе лише 10 тисяч доларів США. І одразу ж укладемо угоду». Юний футболіст повернувся до Києва… Проте, здавалося, з даними мого сина, його професіоналізмом подібних вимагань не виникне. Так воно й сталося.

 

– Просто завтра на Центральном стадионе города состоится последний просмотр. Если успеете, приезжайте, – заявив «хороший» тренер Дієв.

 

– Але ж місяць тому ви казали про зовсім інший план перегляду, – заперечив я тренеру. – Невже ввели мене в оману?

 

– Да что вы мне здесь рассказываете? – гаркнув Дієв. – Знаете, сколько людей нам обрывают телефон? І все убеждают, что везут минимум «бразильского Роналдо».

 

В усякому разі я з ним про Роналдо мови не вів. Безперечно, Україна багата на футбольні таланти. Можливо, Сергію Валер’яновичу їх підвозили. Проте «хороший» Дієв уже давно залишив байдуже йому місто Полтаву, а от гравців рівня «Зубастика» там і досі не видно. Син, зрозуміло, відмовився від такого запрошення. І юна душа була цілком права.

 

«ДА ЧТО ВЫ КО МНЕ ПРИСТАЛИ?»

 

За день-другий зателефонував в «Оболонь-2». Донедавна номер телефону цього клубу залишався невідомим. На примітивному сайті його не було вказано. Та все ж Київ не без добрих людей. Підказали. На мій превеликий подив, на іншому кінці проводу в подробиці не вдавалися, а просто тупо повідомили номер мобільного наставника другої команди Петра Матвійченка.

 

На побачення з «Кісою», як його відразу влучно охрестив мій син, ми прийшли задовго до початку першого тренування. Дані Романа записав у свій блокнот, сказав іти перевдягатися й чекати команду. Я подався на вулицю. За деякий час почали сходитися гравці команди «Оболонь-2». Уважно спостерігав за ними. За неквапливою ледачо-показною ходою переважно у «в’єтнамках», здавалося, на тренування «перевалюються» мінімум чемпіони Європи. Дехто з круглими черевцями. В роздягальні базікали про гроші, про дівчат, про повну бездіяльність на морському піску протягом відпустки. Одне слово, «професіонали», які за декілька хвилин просто «вмирали» під час приблизно сорокахвилинного кросу довкруж «рідного» стадіону. Важко дихаючи, зрізали кути, вибігали на зелене поле, зупинялися. А Матвійченко нібито всього цього не помічав. Чоловік просто хизувався самим собою, ведучи колону з «надійною зміною» виконавцям першої команди. У потилицю тренеру дихав мій на той час ще 16-річний синок. Горда молода постава, широкий крок ніби просили змести поперед себе цього дивного самозакоханого наставника, що біг на рівні з молоддю. Одначе юнак пригальмовував, збивав дихання, аби лише не випередити Петра Васильовича.

 

Потім була розминка, віджимання від землі. Тут теж усебічно розвинений Ромчик демонстрував хороший рівень підготовки. Опісля «Оболонь-2» кілька годин ждала на милість господаря. Він нарешті з’явився в образі віце-президента, котрий у поліетиленових пакетах …привіз зарплату.

 

От тільки навіщо стільки часу в замалому й душному приміщенні звичайної середньої школи потрібно було тримати Романа, котрий абсолютно не перебував на контракті?

 

Другого дня на стадіоні АТЕК проводилося вранішнє тренування. Я уважно спостерігав з трибуни. Попри те, що на той день хлопчикові було все ще шістнадцять, він показував пристойний рівень своєї футбольної підготовки. А в дивних вправах Матвійченка, де гравцю спочатку накидали м’яча на голову й той з 5-6 метрів мусив уразити майже восьмиметрові ворота, а потім те ж саме зробити ногою з 8-10 метрів, Романові фактично не було рівних.

 

Свій доволі високий рівень син підтримав й у вечірньому матчі з випускниками школи «Зміна». «Професіонали» пана Матвійченка так і не зуміли щось конкретне протиставити, по суті, дітям. У другому таймі в центр півоборони випустив мого сина. За дві-три хвилини виконавці «Оболоні-2» нарешті збагнули, що собою представляє Роман, котрий і переляканому захисту солідно допомагав, і фактично гольову комбінацію організував. М’яча низом віддав так званому центрфорварду, через сито захисників праворуч увійшовши в карний майданчик. На диво, отримав од партнера майже точний пас (до цього вихованці Матвійченка били м’ячем куди завгодно) і, будучи шульгою, смачно пробив правою. Голкіпер суперника ледве відбив кулю на нападника атакуючих. Вихованець Матвійченка, аби поцілити в порожні ворота з 7-8 метрів, послав м’яча, за доброю українською традицією, по горобцях. Я ж, сидячи на трибуні, де батьки хлопців зі «Зміни» просто благали Бога, аби не посилав снаряд у ноги Роману, бо розуміли, що саме від нього йде найбільша загроза, був упевнений: мого сина обов’язково зарахують в «Оболонь-2». І …жорстоко помилився.

 

Після гри Павло Матвійченко відвів сина в куток і тихенько сказав: «Ты – парень хороший, но у нас такие есть». Шістнадцятирічна дитина не плакала й не жалілася. Але душевний біль хлопчини було добре видно неозброєним оком. Юнаку не давала спокою елементарна несправедливість і тупість наставника…

 

– Що ж ви, Павле Васильовичу, творите, хіба так можна робити? Мій син був найкращим. Це навіть батьки команди-суперниці відзначили: я все чув на трибуні й добре звідти бачив, – закинув тренерові.

 

– А что вы имеете ко мне? – запитав так званий фахівець.

 

– Навіщо ж ви два дні ганяли пацана, до речі, добре підготовленого, знаючи, що не візьмете його?

 

– Да что вы ко мне пристали? Идите в другую команду. Мало что ли их? – занервував Матвійченко.

 

…За два дні на платформі станції метро «Берестейська» зустрів юного футболіста, якого знаю з семи років і котрий із сином починав ще у Віктора Горози. Як до людини, нічого не маю. А от футболіст... Хіба що витримав у школі «Динамо» «лисенківщино-хвоївщину». Випускав його та інших з другої команди тихий і непомітний тренер Олег Крисан (кажуть, між Лисенком та Хвоєю все-таки пробігла «чорна кішка», учитель і учень добряче побили горшки. Либонь, дядьки не поділили між собою совість, порядність, ну й ще багато чого). Він і «влаштував» обох динамівців 1989 року народження в «Оболонь-2». Хлопці у футбольному мистецтві реально набагато слабші за мого сина. Але назва «Динамо» й авторитет, переважно здобутий у радянські часи, магічно й досі діє на декого. Один з крисанівських протеже за півроку зник з футбольного горизонту взагалі. Ну а юнак, якого зустрів у метро, сьогодні перебуває в одній із друголігових команд української першості. Зірок з неба там, певна річ, не хапає.

 

Це, між іншим, своєрідна відповідь Володимиру Мунтяну, котрий в одному зі своїх інтерв’ю зазначав, мовляв, вихованців «Динамо», котрі не підійшли, власне, команді, із задоволенням придбають інші клуби. Як відомо, не все те золото, що виблискує. Інакше кажучи, не все те вправне й майстерне, що динамівець…

 

Наприкінці серпня 2006 року Роман з кількома товаришами подалися на перегляд до броварського «Нафкома».

 

– Вы откуда, ребята? – запитав тамтешній наставник.

 

– Із «Зірки».

 

– А где же вы были раньше? Еще в апреле просил у вашего директора-тренера Жердева, чтобы дал на просмотр своих выпускников. Обещал мне перезвонить. Но звонка от него так и не дождался. Поэтому набрали других, – ніби вибачаючись, пояснив здивований наставник «Нафкома» розчарованим хлопцям.

 

Пацанам довелося грати за дорослу борщагівську «Зірку»…

 

«ТЫ ЧЕГО СЮДА ПРИЕХАЛ?»

 

У літнє міжсезоння 2007 року зідзвонився з генеральним директором ФК «Закарпаття» Іваном Шіцом. Пояснив ситуацію, розповів про сина й запитав дозволу приїхати на перегляд. Іван Тиберійович не заперечував. У телефонній розмові чітко для себе з’ясував: клубний посадовець – людина, м’яко кажучи, розгублена й незібрана: так повідомляв дату перегляду, що довелося тричі міняти квитки на потяг. Та все ж із сином дісталися Ужгорода.

 

Тренер дублюючого складу Михайло Іваниця виявився педагогом не надто привітним.

 

– Ты чего сюда приехал? Кто ты такой? Кто тебя звал? – у грубій формі Михайло Іванович звернувся до сина.

 

– Мій тато домовлявся з вашим гендиректором, – указав Роман у мій бік.

 

Наставник одразу ж полагіднішав і почимчикував до мене. Підійшов усміхненим, привітним.

 

– Не бачу жодних проблем, аби не переглянути вашого сина, – виказував саму люб’язність Іваниця, вряди-годи поглядаючи на спортивну сумку, що стояла біля моїх ніг.

 

…Син зіграв майже два повних тайми на позиції центрального півоборонця. Як зажди, все в нього виходило кваліфіковано. Від одного із суперників отримав навіть каратистський удар ногою в сонячне сплетіння – встояв...

 

– Ми всіх дуже добре запам’ятали, – після гри в роздягальні зауважив пан Іваниця. – Наодинці детально проаналізуємо дії кожного й зателефонуємо тому, хто нас зацікавить. Благо, номери ваших телефонів у нас є, – ввічливо відмовив Михайло Іванович. Принаймні моєму синові. Наших номерів у нього не було й не могло бути.

 

«СТАРЫЙ»… У СІМНАДЦАТЬ ЮНАЦЬКИХ ЛІТ

 

По приїзді до Києва я знову сів на телефон. Цього разу вів розмову з одним із тренерів чернігівської «Десни» Іваном Бубісом. У подорожі до древнього міста він принаймні не відмовив.

 

Сина випустив на двадцять завершальних хвилин гри. Роман продемонстрував хороший рівень. Жодного разу не загубив м’яча. Двічі внаслідок індивідуальних дій загрожував воротам суперника. У першому випадку на лінії карного майданчика обманними рухами розхитав чотирьох оборонців і ударом правою ногою примусив голкіпера в падінні пучками перевести кулю з лівого нижнього кута воріт на кутовий, в іншому – після розіграшу штрафного технічно перекидав воротаря. Не вистачило лічених сантиметрів, аби м’яч потрапив у «дев’ятку».

 

– В принципе у нас такие футболисты есть, – почув од Бубіса вже знайому до саркастично-іронічного сміху фразу. Вона сигналізувала про відмову.

 

– Щось я не помітив. Мені на очі потрапляли все ті, котрі, здавалося, не воліли зустрічатися з м’ячем, бо не вміють з ним поводитись. А тут ще й суперник тисне, – заперечив я Івану Антоновичу.

 

– Действительно, ваш сын неплохо работает с мячом. Техника при нем, – на мить замислився Бубіс, немов обдумуючи аргументацію відмови. І раптом ні з того ні з сього запитав. – А сколько вашему сыну лет?

 

– Сімнадцять!

 

– Ого-о! Так он уже старый! – знайшовся наставник. – Такого возраста ребята у нас играют в основном составе первой команды, – не моргнувши оком, збрехав Іван Бубіс.

 

Про свою «старость» почув і син, котрий устиг перевдягтися й підійти до нас. Тож лише вимовив: «Поїхали, тату, звідси додому. Бридко слухати цього чоловіка».

 

СЛОВЕСНА «ХІМІЯ» ВІД ХІМІЧА

 

Про свого сина як непоганого молодого футболіста довелося почути й з вуст головного тренера друголігової білоцерківської «Росі» Ігоря Хіміча.

 

– Но у нас и своих таких хватает, – наголосив Ігор Іванович.

 

– Даруйте, пане наставнику, але як ви всі схожі між собою. Чи, бува, тренери України, не збираються на свій курултай, аби на ньому виробити один для всіх єдино вірний текст відмови? А як же український футбол? – глузуючи, запитав у пана Хіміча.

 

– Ну давайте договоримся так: я заявлю вашего сына за вторую команду «Роси», которая выступает в первенстве столичной области. Однако нужно, чтобы он хотя бы дважды в неделю приезжал в Белую Церковь на тренировки, – ніби виправдовувався Ігор Іванович.

 

…Опісля наші шляхи з паном Хімічем не пересікалися. Та й не потрібно було цього. Адже й так все зрозуміло.

 

ЗАКОНСПІРОВАНИЙ НАСТАВНИК

 

…Якось у гості до «Оболоні» завітала «Кримтеплиця» з Молодіжного, очолювана Олександром Гайдашем. Тоді в турнірній таблиці кримська команда перебувала серед лідерів. На пивзаводівському стадіоні уважно слідкував за діями цього колективу. У принципі якогось особливого футболу як гості, так і господарі глядачеві не запропонували. Серед двадцяти двох гравців уявив свого сина. Відверто кажучи, в силовій боротьбі він точно нікому не поступився б. А от у техніці, думці, винахідливості, сміливості багатьох учасників календарної зустрічі перевершив би.

 

Усередині другого тайму в лінію атаки Гайдаш випустив свого сина. Хлопчина 1989 року народження – ровесник Ромчика. Мої спостереження обіцяли бути цікавішими. Думалося, зараз юний форвард продемонструє на полі все те, що притаманне недосвідченій, але задерикуватій, безстрашній молоді. Насамперед – нестандартність дій, витончену техніку й неабияке бажання відзначитися забитим м’ячем. Нічого не маю особистого проти нащадка тодішнього наставника «Кримтеплиці». Але своїми діями хлопчина, відверто кажучи, розчарував. Тільки й того, що син тренера, в минулому одного з кращих бомбардирів українського чемпіонату. Не більше.

 

А чом би стосовно свого сина не поговорити з Олександром Миколайовичем? Раптом він виявиться не схожим на тих «спеціалістів», з якими досі доводилося зустрічатися, спілкуватися.

 

Клубна секретарка в слухавку зауважила, що не відає номера телефону головного тренера. Хіба що може повідомити координати начальника команди. Останній мене уважно вислухав, важко видихнув і сказав:

 

– Я вам продиктую номер телефона Гайдаша. Только убедительно прошу не говорить ему, что это я дал вам его.

 

У слухавку до вух Олександра Миколайовича доніс, скажімо так, професійну інформацію про свого сина. А в кінці запитав, чи міг би такий хлопчина потрапити до нього на перегляд?

 

Гайдаш виявився найоригінальнішим серед тих наставників, про яких згадувалося вище. Як на мене, чоловік бездоганно володіє словесною еквілібристикою або ж на момент нашої розмови в нього так випадково вийшло. Відверто кажучи, зрозумів лише кінцеву фразу, мовляв, можливо наприкінці червня в нього щось проясниться.

 

– То чи можу вам саме тоді повторно зателефонувати?

 

– Попытайтесь, – абсолютно байдуже вимовив тодішній наставник «Кримтеплиці».

 

Проаналізувавши розмову, вирішив більше не турбувати цього тренера…

 

ФУТБОЛІСТИ ПО «БЛАТУ»

 

Насправді вже все давно зрозуміло. Навіть сліпому й глухому. Проте заради спортивного інтересу хотілося, як кажуть, до останнього дослідити одну з найболючіших проблем українського футболу. Опісля ще телефонував у деякі клуби. Усюди – одне й те саме. Ну от, приміром, ФК «Харків». Кілька років тому команда потрапила у вищу лігу. Зв’язався з тренером-селекціонером Русланом Колоколовим. Розповів про можливості сина й запитав, чи може він приїхати на перегляд. Чоловік сказав, що йому потрібен тиждень, аби узгодити це питання. Мовляв, потім він перетелефонує. У призначений термін Руслан Миколайович на зв’язок не вийшов. Проте я все ж наважився його потурбувати, наперед знаючи відповідь.

 

– Строительство клубной базы еще не закончено, поэтому президент распорядился набирать исключительно харьковских ребят, – почув я у слухавку.

 

Зауважити, певна річ, нічого не міг. Як кажуть, успішне плавання самобутній молодій команді. Проте за кілька тижнів все-таки не поцурався поцікавитися заявкою гравців ФК «Харків». У ньому вгледів прізвища принаймні двох киян, відомих мені з семирічного віку. Один – син в минулому півоборонця київського та московського «Динамо», одеського «Чорноморця», інший, схоже, просто друг. Проте дует, як і вся команда загалом на чолі зі своїм президентом, виявилися, м’яко кажучи, нездатними на футбольні звершення…

 

Опісля зв’язувався з усілякими «арсеналами», «геліосами», «єдностями», «оболонями» та їм подібними. З іншого боку проводу або ж відмовляли, або обіцяли згодом передзвонити… Побував навіть в новому офісі пивзаводівського клубу. Аура там, як на мене, неприємна… Тренер дубля Конюшенко взагалі не знає, чи можна йому, либонь, без дозволу зверху переглядати хлопців, які хочуть грати у футбол і могли б реально виявитися класними виконавцями. Адміністратор Кучер переконує, що вже набрали потрібних виконавців під зав’язку. Президент клубу пан Слободян через ЗМІ запрошує всіх бажаючих українців випробовувати власні сили в його іграшці – ФК «Оболонь». Воістину, права нога не відає, що робить ліва. От і гадаєш: чи то президент такий, м’яко кажучи, легковірний і зайнятий, чи з вірними пацанами-помічниками заодно. Недарма ж колишній наставник «пивоварів» Юрій Максимов, ідучи з «Оболоні», згадував злим, нетихим словом тамтешніх функціонерів…

 

І В ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ – «СТАРИЙ»

 

Набравшись «нахабства», зателефонував до одного з тренерів київського «Динамо». Можна сказати, майже знайомого. В усякому разі мусив пам’ятати Романа. У діалозі наставник це підтвердив.

 

– Чи не могли б ви посприяти моєму синові, аби він походив на тренування команди «Динамо-2»? Знаю, подібні речі практикуються. Як кажуть, подивився б на професіоналів ближче і себе показав. Демонструвати йому є що. А раптом зрослося б. Усі почесті вам. Я тут ні при чому. Мені лише квиток на стадіон у хороший сектор… – жартома звернувся до динамівського наставника.

 

Чоловік обіцяв дізнатися й завтра повідомити.

 

Відповіді ждав три дні. Та телефон уперто мовчав. Знову набрав номер свого потенційного співрозмовника. Тренер вибачився, сказав, що в нього виникли певні проблеми, тож не займався питанням, яке перед ним я поставив. Пообіцяв: завтра обов’язково повідомить про результат.

 

Минуло ще чотири дні. Моя слухавка знову вперто мовчала. Вирішив її потурбувати.

 

– Ваш сын не интересует «Динамо», поскольку он уже в годах, – вимовив чоловічий голос.

 

– Ви розумієте, що 19-річний хлопчина має відмінні антропометричні дані – зріст 191 сантиметр, фізично міцний. Шульга. Як відомо, такі люди талановитіші за правшів. Юнак прекрасно грає й б’є з обох ніг, доволі впевнено на них стоїть, ніколи не прибирає їх од боротьби. До того ж технічний, тактично грамотний, він гравець командний. Проте й індивідуально сильний. Має вольовий характер. У силовій боротьбі суперники відлітають од Романа немов од бетонної стіни. Гадаю, це була б ваша хороша «знахідка»…

 

– Ничем не могу помочь. Я – человек подневольный. Мне так сказали, я передал вам, – повідомив колишній улюбленець українських уболівальників.

 

– У «старики» мою дитину «записали» ще в сімнадцятирічному віці. Але ж ви «билися» на футбольному полі. Кому як не вам знати, що чимало спортсменів розквітають після двадцяти? Прикладів цьому предостатньо. Скажімо, той же нападник полтавської «Ворскли» Василь Сачко. Чоловік до 23-х років працював у міліції… І от порівняно нещодавно допоміг клубу здобути Кубок України. Та й надалі продовжує демонструвати непогане гольове чуття. Або, приміром, Олівер Біргофф. У Німеччині футболіст вважається перспективним до 27-річного віку. І, схоже, правильно. Біргофф приблизно й «вистрілив» у такому віці. Француз Франк Рібері певний час узагалі не грав у футбол, а трудився дорожнім майстром. У вісімдесятих роках минулого століття нікому непотрібний Валерій Величко два роки відслужив у лавах Радянської Армії. Повернувся, потрапив в око мудрих футбольних наставників і через деякий час буквально вибухнув у мінському «Динамо». Таранний форвард був кандидатом до збірної СРСР… І таких прикладів сотні.

 

– Ну, что я могу сделать? Я не знаю, что будет с моим сыном… – відповіла слухавка.

 

… А ВОНИ «МРІЮТЬ» ПРО БРАЗИЛІЮ

 

Надалі виникло бажання потурбувати самого Ігоря Суркіса. Хоча був переконаний: до його вуха не допустять навіть по телефону. І не помилився. У слухавці, як і очікував, почув жіночий абсолютно байдужий і недоброзичливий голос. Йому повідомив про причину свого телефонного «наїзду».

 

– Игорь Михайлович очень занятый человек. И мы не можем лишь бы с кем его соединять, – образилася на мене слухавка.

 

– Дівчино, в одному інтерв’ю ваш президент заявив, що шукає гравця, який був би схожим на «раннього» Діого Рінкона. Скажу вам відверто: знаю такого, який, можливо, навіть сильніший за бразильця. Ось про це й хотів повідати Суркісу, водночас сказати, що не потрібно летіти в далеку Бразилію… – продовжував гнути свою лінію.

 

– В какой команде он играет? – запитала дівчина.

 

– Де прийдеться, там і грає. І кажуть, доволі добре в нього це виходить. До речі, учитель був «хороший» – «високооплачуваний професіонал». Між іншим, із вашої контори.

 

– Да что это за футболист, это же смешно…

 

– А якщо скажу, що юнак виступає за чемпіона Всесвіту збірну Марсу й перебуває там на провідних ролях, вас це влаштує?

 

Дамочка продовжувала виказувати своє невдоволення, ніби я поривався зазирнути до неї в квартиру й там щось накоїти. Без її на те згоди. Одним словом, сама динамівська «люб’язність» і «зацікавленість»...

 

– Вибачайте, дівчино, схоже, не за адресою телефоную, – відповів експансивній дамочці й поклав слухавку.

 

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

 

Багаторічне дослідження-спостереження завершено. Тепер я можу точно сказати: не такий складний перехід з дитячо-юнацького футболу в дорослий. За спортивним принципом. Як про це доволі часто полюбляли теревенити ще в радянські часи тренери. Для більшості юнаків такої переправи просто не існувало. Її штучно знищували. А тим паче тепер, коли шалена гонитва за наживою (сьогодні й зараз) зробила деяких наших співвітчизників, м’яко кажучи, сліпими й божевільними, що в цілому трансформувалося в банальні жадність, тупість і ненажерливість.

 

І насамкінець. Свого часу довелося проходити строкову службу в Групі Радянських військ у Німеччині. Перші півроку – в навчальному полку зв’язку в Альтенграбові. Хто справді служив, той добре відає: армія – це хронічне недосипання й недоїдання. Особливо – на початку служби. Ясна річ, більшість пацанів подібні негаразди й обмеження переносили гідно. Але траплялися й слабкодухі. Таким у нашому зводі був курсант Маслєнніков, родом десь з Підмосков’я. Невисокий на зріст, з кругленьким черевцем. Очиці юнак мав маленькі, свинячі. Його тонкий задовгий ніс, здавалося, постійно крутився навколо обличчя. І не без користі для свого хазяїна. Завжди щось винюхував. Переважно недоїдки. Особливо під час наряду на кухні. Ними завжди набивав кишені. А потім у слушну годину щелепами трощив «запаси». Черевце молодця перетворювалося…в лантух. Такого перевантаження, звісно, не міг витримати навіть постійно голодний солдатський шлунок. Тож на жадність і ненажерливість свого господаря реагував адекватно. Уночі, в казармі, прямо з ліжка, що стояло на другому ярусі…

 

Опісля Маслєнніков, як ні в чому не бувало, перевертався на інший бік. З відомих лише йому шпарин діставав черговий недоїдок і починав знову набивати свій, дещо спорожнілий, кендюх. Даруйте, за натуралізм, але, на мій погляд, саме такі «маслєннікови» заполонили український футбол, який доволі серйозно від них потерпає.

 

Одним словом, образливо за наш копаний м’яч, який міг би бути одним з кращих принаймні в Європі. Без залучення сумнівного рівня легіонерів. Проте, схоже, того не хочуть самі власники клубів або ж їхні примітивні ненажерливі управляючі – віце-президенти, генеральні директори, адміністратори, вже потім самі тренери та їм подібні…

 Олег Маховский, для «СПОРТглавреда»

Суровая правда о юношеском и детском футболе в Украине... если кто не читал, то буду рад, если сумеете осилить это до конца. Режим доступа: http://www.ua-football.com/ukrainian/news/4ce05a0b.html 


Открыть Комментариев 71
Музыка : нету Настроение : так себе

Ласина Траоре - лучший вариант для Динамо

Игорь Михайлович, здравствуйте! Это Павел Кузьмин с вами разговаривает. Да-да, именно тот молодой человек, который является наиболее успешным украинским агентом. Я думаю, вы слышали о последнем моем успешном трансфере, переходе Олы Тойвонена в Ливерпуль. Но можете мне поверить, у меня есть хороший товар и для вас – Ласина Траоре.

Вы не слышали о таком? Как-же, как-же? Этот парень более двух лет на виду, выступает за румынский Клуж, в прошлом сезоне бегал в Лиге Европы, в нынешнем – уже в Лиге Чемпионов. И это при том, что парню всего-то двадцать лет!

По своей натуре и футбольной природе Траоре форвард стиля Златана Ибрагимовича и Эмануеля Адебайора. Пожалуй, сходство с тоголезцем тут наиболее уместно – тот же высокий рост, то же блестящее умение играть головой, та же, на удивление высокая скорость как для такого роста. Но в отличии от Мануеля у Ласины имеется еще и неслабый технический арсенал, который парень не перестает демонстрировать от матча к матчу. Просмотрев небольшую видео-нарезку Траоре, вы в этом еще раз убедитесь.

 

Если вы обратите внимание на первый график, то увидите, что мой подопечный, ивуариец, кстати, по национальности, все свои поединки за Клуж начинал в основном составе. Лишь единожды в матче против Базеля тренер решил оставить парня на скамейке, что команде ничем не помогло и с начала второго тайма Ласина, все-же появился на поле. 

Перспектива – не единственный конек этого 20-летнего ивуарийца. Реализация ее и постоянный рост мастерства – вот то, что отличает Ласину в лучшую сторону по сравнению с большинством других молодых проспектов. На графике 2 я бы хотел привести вам информацию по всем поединкам Траоре в нынешнем чемпионате Румынии – как и когда он забивал свои мячи. Ласина, напомню, стал автором семи голов в 13 поединках.

Анализируя наведенные здесь цифры можно выяснить, что Траоре забил в первых пяти встречах лишь 1 мяч, добавив в последующих восьми – шесть. Совершенно очевидно, что с такими темпами парень очень скоро окажется в более богатом чемпионате и именитом клубе. Так почему бы этим клубом не стать киевскому Динамо?

Моим клиентом нынешней зимой интересовался тот же Ливерпуль, на официальном сайте имело место даже обсуждение болельщиков по сему поводу, однако сменился тренер и Рой Ходжсон, который, фактически, наиболее требовал трансфера этого молодого ивуарийца, остался не у дел. Вот Ласина попросту и выявился не совсем нужным. Кроме того я смею заметить, что Траоре не подошел бы Ливерпулю по своему стилю игры. А вот для Динамо с вашими постоянными, в последнее время, проблемами с реализацией стандартных полодений – в самый раз!

К слову, почему я предлагаю Ласину Траоре именно вам, Игорь Михайлович и вашей команде? Видите ли, за последние годы Динамо перестало забивать со стандартов. Динамо перестало пугать соперников собственными угловыми, штрафными. Но это еще пол беды. Вы вот уже десять лет не можете найти собственную игру – найти именно ту тактическую схему, которая могла бы вознести Динамо обратно на футбольный Олимп. За эти годы много различных форвардов прошло через вашу команду – от бегунков Верпаковскиса, Деметрадзе и Бангура, медленных технарей Милевского и Клебера до игроков штрафной площади – Гальерме, Андре, Нанни. Однако со времен Максима Шацких в Киеве не было по-настоящему мощного форварда умеющего хорошо играть головой, несущего собой реальную угрозу воротам соперников в любой момент! А если такой форвард еще и внизу знает, как обращаться с мячом, тогда ему и цены нет? В таком случае можете радостно потирать руки!

Ласина Траоре, Кот’д Ивуар, 20.08.1990, 2.03/85

Завершение атак: 10

Техника: 9

Скорость: 9

Удар: 11

Игра головой: 11

Игра в касание: 9

Потенциал: 10

Нынешняя стоимость: 4 000 000 Евро

Потенциальная стоимость: 15 000 000 Евро

Неужели вам бы не хотелось видеть в своем составе Максима Шацких со скоростью молодого Шевченко и техникой Артема Милевского? А ведь именно такую премию вы можете получить, подписав моего подопечного! Цена вопроса – всего-то 5 млн. евро. Надеюсь на тесное и долгое сотрудничество!


Метки: скаут
Открыть Комментариев 52
Музыка : нету Настроение : С Новым Годом

Звезда

Добрый вечер, уважаемый совет Директоров! Меня зовут Павел Кузьмин и я бы хотел представить Вам своего подопечного, отличного парня, который в очень скорое время сможет стать для вас классическим продолжением Дирка Кейта и равнозначной заменой Фернандо Торреса. С гордостью представляю, Ола Тойвонен, Швеция.

Вы все прекрасно меня знаете, наслышаны о моих ораторских талантах и умении убеждать. Но можете быть уверены, сегодня они совершенно не понадобятся, потому, как Ола – это наибольший бриллиант из моей коллекции. Здесь совершенно не место демагогии, достаточно лишь нескольких фактов, дабы вы прониклись желанием купить этого молодого человека.

У него на родине, в Швеции, Тойвонена называют не иначе, как новым Ибрагимовичем.  Но, по моему субъективному мнению, Ола уже сейчас перерос своего предшественника.  Действуя по всему вектору атаки, швед опасен практически на каждой точке, где получает в свое распоряжение мяч. Он быстрее, гораздо лучше играет головой. Учитывая, что основная позиция Тойвонена – атакующий полузащитник, парень достаточно много и качественно забивает, не забывая при этом и о голевых передачах.

На графике №1 вы можете увидеть среднюю матчевую результативность моего подопечного за всю карьеру. Из данных цифр можно сделать несколько выводов:

1) парень стремительно прогрессирует, его средняя результативность выросла по-сравнению с первыми сезонами чуть ли не в два раза и стабильно сейчас держится на уровне 0.5 голов за игру и более.

2) Парень много забивает! Играя в большинстве встреч на позиции атакующего хавбека, Тойвонен кладет мячи, как заправский бильярдист, с той же поразительной точностью.

С помощью графика №2 я хотел бы ознакомить вас с общей результативностью моего подопечного.

Опять-таки, согласно наочной информации, вы видите, насколько выросла результативность Тойвонена после перехода в более сильные клубы, более грозные чемпионаты. Хотя по буквам закона все должно было бы оказаться с точностью наоборот. За три последних сезона Тойвонен забивал сначала 14 мячей в составе Мальме, потом 6 в дебютном сезоне за ПСВ(потратив на это 14 поединков) и 13 в следующем. За нынешнее полугодие Ола наколотил в ворота соперников уже 11 мячей в 17 поединках только чемпионата.

Тойвонену сейчас лишь 24 года, простор для прогресса есть огромный, в то же время, чувствуется, что парень уже сформирован, как футболист и в дальнейшем будет лишь оттачивать свое мастерство. Это сказано мной, в первую очередь для того, чтобы вы не сомневались: адаптация Олы в новой команде пройдет очень быстро, не понадобится несколько месяцев притирки и годы ожидания, покуда он выйдет на необходимый уровень. На видео, представленном ниже, вы сможете убедиться в разносторонности и неординарности большинства из забитых мячей моим подопечным.

Касательно физической готовности. Не хочется вас обманывать, еще когда Тойвонен переходил в Мальме, то трансфер едва не сорвался через выявленную травму лодыжки. Однако сей факт лишь подтверждает известное утверждение, что все ошибаются. На этот раз шведские врачи были явственно неправы, потому, как за ВСЮ свою игровую карьеру Ола ”благодаря” различным повреждениям пропустил аж один поединок. А это практически 8 полных сезонов. Так что, уважаемый покупатель, на счет проблем со здоровьем у моего подопечного можете быть спокойны.

Опять-таки, в подтверждение вышесказанных слов, представляю вашему вниманию график №3, где показано процент сыгранных шведом поединков, от общего числа матчей команды. Как можете видеть, показатель семи последних лет действительно впечатляет: Ола не играл лишь в совсем не нужных для его команды встречах либо же пропускал их по причине дисквалификации (дважды за всю карьеру). Не это ли лучше всего характеризует его, как физически стойкого, способного переносить огромные нагрузки?

Ну а в завершение хотелось бы продемонстрировать оценки независимого экспертного исследования характеристик футболиста:

Ола Тойвонен, 03.03.1986, Швеция

Завершение атак: 10 

Техника: 10

Скорость: 9

Удар: 11

Игра головой: 10

Игра в касание: 11

Борцовские качества: 11

Потенциал: 10

Нынешняя стоимость: 9 000 000 Евро

Потенциальная стоимость: 30 000 000 Евро

Если вы хотите сделать долгосрочную и выгодную инвестицию, способную себя окупать уже через пять минут после вложения, тогда можете покупать моего подопечного. И вы не пожалеете ни об одном вложенном фунте.

  


Метки: Скаут
Открыть Комментариев 53
Музыка : нет Настроение : гут

Маттеус перешел в Днепр

Всем привет, дорогие блоггеры! Несмотря на то, что уважаемый портал футбол.уа отрапортовал, что португало-бразилец решил избрать французкий вектор карьерного роста, его клуб решил по-другому, что, вместе с солидным финансовым обеспечением собственно для нашего героя и нашло взаимность у игрока.

Не могу сказать, насколько информация достоверна, но нашел я ее на следующих сайтах:

http://terrikon.com/posts/72931

http://www.ua-football.com/ukrainian/high/4d1c7b35.html

Не знаю, как вам, но мне Террикон и УА-футбол внушают уважение и доверие, так что поздравляю днепрян с первой ласточкой!!!


Метки: межсезонье
Открыть Комментариев 37
Музыка : ГаГа Настроение : гут

Hallo von Konstanz

Всем привет из Констанца (Германия). Оказывается, что не везде сыплет снег, как чумной и не всюду морозит неподецки. Но это не основная причина, по которой мне захотелось сделать пост!

Выходит, немцы очень умный народ и учить футболу начинают чрезмерно выверено и с системной выучкой. Вот такую книжонку я заприметил в Буххандлунге Университета Констанца:

Если бы книжонка не стоила 12.95 Евро, то точно бы приобрел себе, для ознакомления с доселе незнакомыми футбольными премудростями. Равно, как и еще одну буху, но без фото: называется 11 причин любить футбол. На четыреста страниц. Видно, что немцы футбол очень любят))

А для меня, коренного славянина невдомек, почему у них такие дорогие книги, еще и в тонком переплете. Без поллитры не разобраться:)

Берегите себя, дорогие блоггеры, и спокойной ночи!!!


Метки: Германия
Открыть Комментариев 46
Музыка : ноу Настроение : гут

Я фигею без баяна...

Итак, очередная победа Волыни, теперь наша команда уже на три очка оторвалась от Арсенала и твердо осела на шестом месте... Чего дальше ожидать от команды я, честное слово, не знаю и даже гадать слишком неблагодарное занятие. Однозначно скажу, что от этой встречи (с Металлургом) ожидал поражения, в первую очередь зная, какие игры любит Кварц.

Что же будет дальше? Проще всего, по моему собственному мнению, сформировать следующий вариант: благодаря хорошему заделу осени в последующих 11 встречах чемпионата луцкая команда начнет сдаваться всем жаждущим и таким макаром сумеет неплохо подзаработать... То бышь, займет место в районе 11-12.

Волынь приехала в ЛЕДругой вариант: команда зимой не будет вновь адски тасовать состав, пополнив его лишь точечно и продолжит борьбу за Лигу Европы. Даже гиппотетически допуская, что Волынь вырвет для себя эту воистину эпохальную миссию, не стоит забывать, что наш "Авангард", скорее всего, по нормам Лиги Европы не допускается к соревнованиям, что означает, что играть Луцк будет где-то рядышком, скорее всего во Львове. Оно им надо?

В общем, не знаю, от чего я все еще пессиместически настроен, но что реальнее, решать лично Вам.

С уважением, Павел

З.Ы. Подпись к фото: Волыняки приехали покорять ЛЕ)


Метки: ВОлынь
Открыть Комментариев 62
Музыка : нету Настроение : хорошее

Польський досвід у формуванні європейської транспортної системи в Україні

 Добрый день! Учитывая, что статью об ОЧЕС прочитало уже более трех тысяч людей, решил, что она оказалась в учебе полезной. Посему публикую свою свеженькую статью, апробированную в Черновцах, откуда я вернулся только вчера. Надеюсь, она будет Вам полезной!

Україна сьогодні переживає один із витків кризи, що захлиснула державу у 2008 році і продовжує тиснути, незважаючи на переможні рапорти влади. Фінансове забезпечення різноманітних інфраструктурних, промислових та соціальних проектів мінімізоване, що знаходить своє відображення у сучасному економічному застої України в очах потенційних партнерів.

Основною задачею вітчизняної економіки нині є формування позитивного іміджу держави, що було б підкріплено не лише можливістю являтись експортером сировини первинної обробки, а і готової продукції, що, зрештою, і знайшло б своє практичне застосування.

Для ствердження візуального та практичного враження щодо прагнень України до економічного піднесення необхідною умовою є формування сучасної європейської транспортної системи, як підґрунтя виконання геоекономічних інтересів України та формування геоекономічного простору.

Починаючи з 1990 року, в Україні набула широкого поширення глибока загальноекономічна криза, яка характеризується зміною транспортно-економічних зв'язків, зміною товарної структури зовнішньої торгівлі, старінням транспортних засобів, невиваженою митною політикою відносно транзиту.

Скорочення попиту на транспортні послуги вивільнило провізні та пропускні спроможності транспортного комплексу і сприяло стабільним обсягам роботи в транспортній системі, на що не потрібні були б ”зайві” капіталовкладення. Але знос основних фондів на всіх видах транспорту перевищив усі можливі межі. Технічний стан транспорту стає критичним[1].

Враховуючи, що Польща являється нашим сусідом і одним із найбільших торгівельно-економічних партнерів, для України є важливим не тільки співпраця із партнером, але і переймання його досвіду, в тому числі і у розбудові транспортної системи.

У звіті «Транспортна політика України та її наближення до норм Європейського Союзу» зосереджено увагу на трьох головних видах транспорту – залізничному, автомобільному та авіаційному. Результати дослідження показують, що у транспортному секторі України склалося неоднорідне конкурентне середовище: від повністю приватизованого автомобільного та річкового транспорту до повної державної власності на залізничному транспорті, дорожньому господарстві та у морських портах. Така ситуація перешкоджає залученню приватних інвестицій [2]. Якщо порівнювати з транспортною системою Польщі, то тут варто відмітити більш чітко підкреслену однорідність управління та оновленість основних одиниць транспортного обладнання: автобусів, вагонів потягів, далекобійних автомобілів та розбудовану і розгалужену транспортну інфраструктуру у нашого сусіда.  Фактично визначальна частина транспортної галузі в Польщі належить державі. Також у країні наявні у значній кількості приватні транспортні агентства, що можуть на сьогодні забезпечити нижчу плату для перевезення пасажирів, ніж держава [3].

Це і формувало підвалини успішного оновлення та експлуатації транспортної галузі Польщею, котрого країна досягнула не стільки своїми власними ресурсами, скільки фінансуванням із ЄС посередництвом різноманітних проектів, програм, грантів.

Однією з найважливіших проблем України, у плані її інтеграції у європейську єдину залізничну систему, є приведення ширини української залізничної колії (1524 мм.) до європейського зразка (1435 мм.) як у Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії та ін. Зараз на кордоні з цими державами існують складні системи переведення локомотивів і рухомого складу поїздів з колії на колію, що значно знижує ефективність роботи залізничного транспорту, зокрема в часі. Необхідно також включити в європейську програму будівництва швидкісних залізничних магістралей (швидкість 200-300 км/год).

Однією з визначальних систем, що забезпечують вантажні і пасажирські перевезення на території України, є транспортна система, до якої в ринкових умовах пред'являються високі вимоги у відношенні якості, регулярності і надійності транспортних зв'язків, схоронності вантажів і безпеки перевезення пасажирів, термінів і вартості доставки. Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України повинний відповідати вимогам європейської інтеграції [1].

Будівництво нових автомобільних доріг і залізниць, а також по-справжньому комплексна модернізація вимагають суттєвих інвестицій, у випадку яких питання, пов’язані з прийняттям рішень, підготовкою та виконанням, особливо складні. Хоча основною проблемою є фінансування (бюджетні кошти, доступ до іноземних ресурсів, можливість почати брати плату за проїзд автошляхами, можливість залучати приватний капітал), досвід показує, що покращення ситуації щодо фінансування не перетворюється відразу на швидший темп модернізації інфраструктури. (4)

Для отримання максимальних результатів від реструктуризації транспортної системи, Україні необхідно врахувати польський досвід та визначити власні потужності та перспективи впровадження реформ у найближчий час. Використовуючи кошти від грантів, проектів та фінансові ресурси держав-партнерів Україна могла б підняти власну економіку на якісно новий рівень.

 

Список використаних джерел:

1. Транспортна система України, напрями її інтеграції в транспортній структури Європи [електронний ресурс]: реферат, – режим доступу:  http://ua.textreferat.com/download-9369.html

2. Гармонізація транспортної системи України з вимогами ЄС [електронний ресурс]: аналітичний доклад представництва Європейського Союзу в Україні. – режим доступу: http://ec.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/news/2010/2010_06_30_2_uk.htm

3. Транспортная система Польши [електронний ресурс]: інформаційний довідник. – режим доступу:  http://novayavisa.ru/transport.html

4. Транспортна політика України та шляхи її наближення до Європейських норм [електронний ресурс]: звіт аналітично-дорадчого центру Блакитної стрічки за сприянням ЄС. – режим доступу:  http://www.undp.org.ua/files/en_76033Transport_System_Reform_Jun2010.pdf

 


Метки: наука
Открыть Комментариев 8

тур в Украине

Неожиданно получается, но у нас за 4 поединка 17 тура было забито 17 голов, а это 4.25 в среднем за игру. То ли еще будет...


Метки: УПЛ, offtopic
Открыть Комментариев 7

ЛЮбовь

Любовь, друзья, совсем не зла,

Но много тяжестей приносит:

Коль тяпнет вас из-за угла,

То пусть спасения не просит!

 

 

Стаешь рабом навеки ты!

И в мыслях кружат, и в сознанье

Блаженных сладостей киты –

Особо, коль придет признанье!

 

 

Любовь спасает от нужды,

И может сделать, в кои-веки

Тебя, без искренней вражды

Хорошим, милым человеком!

 

 

Любовь не всем дана, отнюдь,

Но глупы те, кто говорят:

”Пусть ее ищет кто-нибудь,

А я и так всецело рад!”

 

 

Любовь: и воля, и тюрьма

А ведь душа в груди трепещет!

Со смехом к вам придет зима,

Ведь в радость все земные вещи!

 

 

Ищи любовь, всегда ищи,

Ну а когда постигнет счастье,

Ты этот стих опять прочти,

И улыбнись, себе во власти.

 


Метки: поэзия, offtopic
Открыть Комментариев 64

размен три в три

Как и ожидалось, Волынь победила Ворсклу, то есть, сбылось то, что я говорил еще в Луцке моим друзьям из Полтавы, в том числе и СоникССону.:)

Я, правда, сперва думал, что победу ВОлынь одержит в Луцке, но так оказалось еще проще - даже комар носа не подточит. Выводы делайте сами


Открыть Комментариев 30
Музыка : неь Настроение : нет

бывает...

Стихи бывают жизненны,

Со смыслом и безсмысленны.

Так сложно бремя мудрости нести.

 

 

Сжигает нас сомнение,

Всей истины презрение,

но с сердцем часто им не по пути…

 

 

Душа бурлит и плачет:

Как может быть иначе,

Когда уныние черпает силу…

 

 

Жуть режет наотмашку

И камнем давит тяжко,

И даже кровушка застыла в жилах.

 

 

И нету объяснения,

Пусть всюду сожаление,

Оно не сможет душу уничтожить…

 

 

Не сломит тело правое,

И не привьет лукавое.

Я снова попрошу – спаси нас, Боже…

 

 

P.S. Весь день какое-то состояние, как у боксеров Грогги. Жутко

 


Метки: стихи, offtopic
Открыть Комментариев 22

По поводу Газзаева

Думаю, сейчас очень сложно трезво оценивать происходящее, тем более, после вчерашнего позора, вот большинство болельщиков Динамо и празднуют ныне, однако не стоит уже сейчас плясать на костях бывшего главного тренера, а думать о перспективе.

Как всегда имеются аргументы Pro и Contra

Pro

- Эмоциональная встряска;

- для игроков вне доверия возможность вернуться в стартовый состав благодаря собственно хорошей игре;

- Уход наставника, которого, по моему собственному мнению плавили, причем не первый поединок;

Contra

- Хуже быть очень даже может, потому, что физическое состояние игроков лучше не станет после изнуряющих сборов, а психологически настроить сможет не каждый наставник, далеко не каждый.

- Мало кто согласится принять команду с места в карьер, а что такое временьщики мы уже знаем не по наслышке.

- Возможная потеря концентрации - теперь ведь команду надо спасать, а это гораздо сложнее, нежели просто играть в свою игру.

 

И, тем не менее, признаюсь сам, что доволен отставкой усача, исчерпавшего себя в Киеве и, возможно, вообще, как серьезного наставника. Семин? опять неоднозначно...

 


Открыть Комментариев 21

Наша служба и опасна и трудна(Мастера пера, тур 4)

Ох, давненько не получалось у меня написать конкурсный пост, то работа, то проблемы с интернетом, так и не решенные, кстати, в общем, думал, что получится на конкурс благополучно забить. Но тут случилось чудо: захожу я вчера вечером в сеть (со скоростью в 8 килобит за секунду, спасибо People.net) и читаю, что срок подачи статей продолжен, словно лично для меня.

А написать мне захотелось о тех, кто в футболе значит больше всего, без кого обойтись действительно невозможно, чьи руки в состоянии вытянуть на себе даже основательно потрепанную команду: о вратарях. Ведь, что не говори, не пойдет игра у кипера, то как бы его партнеры не старались, а один-два шальных мяча влетят и ознаменуют собой наступление полночи. В метафорическом смысле, естественно. Можно в составе обойтись без форвардов, можно даже и без номинальных защитников (правда, только если тренер абсолютно безголовый), но вратарь на своем месте обязан иметься всегда.

Некоторое время назад я пробовал разобрать потенциал и возможности игроков луцкой ”Волыни”, используя несколько классических параметров. Сегодня мне бы очень хотелось по схожему сценарию обработать вратарей нашей Премьер-лиги. Ну а хорошо ли, плохо ли получится, решать уже не мне, будем видеть в конце.

Вообще, толчком избрания именно этой темы стал одно интересное утверждение о вратарской проблеме в РПЛ, дескать, в России много вратарей-легионеров, а в украинском чемпионате лишь один. Да и тот, смею добавить, сейчас надежно засел на банке. Оценивать наших героев будем по четверке критериев: Реакция, Уравновешенность, Удачливость, Выходы.

По критериям, долго думал, брать ли во внимание удачливость, но решил, все же рискнуть благодаря следующим доводам: есть вратари, способные отбить практически любой удар, очень талантливые, но, почему-то, в поединках соперники постоянно бьют удары из разряда неберущихся. Выходит на него форвард один в один и, по стечению обстоятельств, забивает корявый гол: то черкнет ногу или голову, то просто под коленкой пустит, и ничего здесь не поделаешь. Пример такого вратаря: Игорь Шуховцев, Саша Шовковский, особенно досеминских времен.

А вот другой кипер по таланту не мохито, а ловит мячи, словно медом намазан: что не удар, прямо в него, выход один в один и выше/штанга/мимо. Таким, до поры до времени был Богуш, таким остается Игорь Акинфеев. По остальным критериям, думаю, споров не предвидится.

Итак, пойдем, думаю, по-алфавиту: 

Дмитрий Безотосный, Металлург Запорожье, 15.11.1983,

Украина, (как и все в списке),

Реакция: 5

Уравновешенность: 6

Удачливость: 4

Выходы: 5

Итог: средний, но вполне добротный вратарь, который и бабочек особых хватать не мастак, но и выручить команду может не так и часто. Собственно, в его случае не вратарь значит половину команды, а лишь четверть, и дело скорее в Металлурге. Что-то команде надо срочно делать.

 

 

Евгений Боровик, Кривбасс Кривой Рог, 02.03.1985   

Реакция: 7

Уравновешенность: 7

Удачливость: 5

Выходы: 5

Итог: Несколько лет назад почитался очень талантливым и заслуженно занимал пост №1 в Днепре, даже сухие серии оформлял. Но потом пришел Лаштувка, и Женя постепенно отошел на роль второго плана, а потом и вовсе перешел в Кривбасс. Про таких, как он, говорят, что потенциал не раскрыт. Не всегда играет безупречно, частенько ошибается на выходах, но, опять-таки, добротный, среднего уровня вратарь.

 

 

Владимир Дишленкович, Металлист Харьков, 02.07.1981

Реакция: 9

Уравновешенность: 6

Удачливость: 7

Выходы: 7

Итог: После того, как Владимир принял украинское гражданство, его футбольная карьера пошла по наклонной: сначала он потерял место в стартовом составе, а потом донецкий Металлург и вовсе решил расстаться с футболистом, пожертвовавшим сборной для успехов клуба. Но, к счастью для серба, подсуетился Металлист и, я уверен, вытянул из колоды козырь. Отменная реакция, возможно, излишняя вспыльчивость, но умение тянуть на себе команду перевешивает. Однако в сборной Украины, даже не будучи заигранным за Сербию, Дишленкович бы не играл: есть вратари посильнее.

 

 

Сергей Долганский, Ворскла Полтава, 15.09.1974

Реакция: 7

Уравновешенность: 7

Удачливость: 7

Выходы: 7

Итог: Долганский является одним из лидеров полтавской команды уже не первый год и вполне обоснованно считается ключевым звеньем в цепочке побед славного клуба. Если оценивать собственно вратарское мастерство Сергея, то тут, в принципе, особых умений отметить не имеется возможным. Да, его уровень выше среднего, но то, что парень никогда не играл за сборную Украины, лучше всего характеризует возможности вратаря.

 

 

Антон Каниболоцкий, Днепр Днепропетровск, 16.05.1988

Реакция: 8

Уравновешенность: 5

Удачливость: 6

Выходы: 6

Итог: молодой вратарь Днепра неожиданно (лично для меня) стал номером один в последнее время, что, при живом Лаштувке выглядит инвестицией в будущее. Далекое будущее, стоит сказать, потому, как сегодня Антон демонстрирует футбол, далекий от идеала. Ошибок в его действиях хватает, равно, как достаточно слаб в игре на выходах, но все равно, прогресс по-сравнению с позапрошлым сезоном налицо.

 

 

Максим Коваль, Динамо Киев, 09.12.1992

Реакция: 8

Уравновешенность: 6

Удачливость: 9

Выходы: 8

Итог: молодая надежда украинского футбола. Такой гласной характеристикой можно одарить юного вратаря киевского Динамо. У Максима имеются все задатки, чтобы вырасти в действительно сильнейшего вратаря, разве что роста, как для вратаря маловато, через что и появляются голы в дальний угол, куда Коваль дотянуться физически не в состоянии. На сегодня Максим не лучше и уж точно не стабильнее большинства вратарей Премьер-лиги, но поле для роста у него огромно.

 

 

Марьян Марущак, ПФК Севастополь 09.05.1979

Реакция: 7

Уравновешенность: 8

Удачливость: 5

Выходы: 6

Итог: Марьян долгое время провел в составе фк ”Львов”, где был капитаном команды, ключевым исполнителем у Киндзерского, однако, вследствие конфликта, покинул расположение львовской команды в пользу самого южного города УПЛ. За годы своей карьеры Марущак получил предостаточно опыта игры, в том числе и на наивысшем уровне, однако, прозябание в не самых сильных коллективах страны отменно характеризует парня и его способности.

 

 

Недилько, Волынь Луцк, 21.08.1982

Реакция: 6

Уравновешенность: 7

Удачливость: 7

Выходы: 6

Итог: Играет только до тех пор, пока Кварцяный не прочистит мозги Исса Ндойе. Вратарь вдохновения, если сегодня его день, то будет на высоте, если же зашел на поле с левой ноги, то можно поднимать белый флаг. Еще в предыдущий период участия луцкой команды в Высшей Лиге имел среди болельщиков прозвище ”Недиля”, потому, что хорошо играет лишь по воскресеньям, а во все остальные дни недели откровенно лажает. И смех, и грех.

 

 

Дмитрий Непогодов, Металлург Донецк, 17.02.1988

Реакция: 7

Уравновешенность: 7

Удачливость: 6

Выходы: 6

Итог: списан из марсельского Олимпика за непрофпригодность, нашел приют в Украине. Если честно, не понимаю, зачем нужно было руководству донецкой команды менять Дишленковича на Непогодова, явно уступающего натурализованному сербу по всем параметрам. Но времени назад не вернуть, а значит, придется располагать тем, что есть. Дима нестабилен, но если уже пойдет игра, то берегитесь и Шахтер, и Динамо. Увы, идет игра у нашего героя не столь часто.

 

 

Виталий Постранский, Таврия Симферополь, 02.08.1977

Реакция: 7

Уравновешенность: 7

Удачливость: 5

Выходы: 5

Итог: похоже, что лучшие годы Виталия остались далеко позади, еще когда тот играл в Луцке за Волынь. Тогда это действительно был один из лучших вратарей Украины, а сейчас даже в Таврии находится за спиной Хомутовского. Раньше славился своей реакцией и терминаторской уравновешенностью. И куда все подевалось?

 

 

Андрей Пятов, Шахтер Донецк, 28.06.1984

Реакция: 9

Уравновешенность: 8

Удачливость: 9

Выходы: 7

Итог: Безоговорочно лучший вратарь Украины последних лет. Можно даже сказать, что никто и близко не стоит за способностями рядом с Андреем. А ведь был момент, когда казалось, что и его решили списать, как ранее Шуста, но Пятов собрался с нервами и начал показывать свой лучший футбол. Отменная реакция, умеет держать удар даже после ошибок, что всем продемонстрировал финал КУЕФА, а то, что в ворота Шахтера так редко влетают ”дурачки”, тоже его прямая заслуга. Еще бы на выходах улучшить свою игру, и все, Касильяс бы отдыхал.

 

 

 

Виталий Рева, Арсенал Киев, 19.11.1974

Реакция: 6

Уравновешенность: 8

Удачливость: 7

Выходы: 6

Итог: еще один представитель старой вратарской гвардии, однако, потерявший место в стартовом составе своего клуба. Возможно, годы берут свое, а может быть, Бакалов, таким образом, просто хочет ветерана встряхнуть. То, что Виталий играть в футбол умеет – это общеизвестный факт и доказано годами, проведенными в ЦСКА, Динамо и том же Арсенале. Наверное, нет ничего такого, что могло бы вывести Реву из себя, часто умеет оказаться в том месте, куда норовит ударить нападающий, но выходы… но в этом параметре в Украине нет гениальных игроков.

 

 

Всеволод Романенко, Ильичевец, 24.03.1977

Реакция: 6

Уравновешенность: 7

Удачливость: 5

Выходы: 5

Итог: Команда Ильи Близнюка очень много пропускает и не всегда в этом нет вратарской вины. Опять-таки прошедший школу Кварцяного, но долго в Луцке не задержавшийся Романенко, похоже, лучшие свои футбольные годы оставил позади. Редко спасает команду от верных голов, а пустить бабочку всегда горазд. Думаю, эта позиция больше всего нуждается в усилении в Мариуполе.

 

 

Александр Рыбка, Оболонь Киев, 10.04.1987

Реакция: 7

Уравновешенность: 3

Удачливость: 6

Выходы: 5

Итог: Думал, что бы такого написать об этом парне гораздо дольше, чем при осмотре других вратарей. При упоминании его фамилии в памяти просыпается воспоминание четырехлетней давности, о молодом парне, получившем сотрясение мозга в поединке против Реала, все же героически достоявшем до конца, пускай Динамо пустило пять голов. А потом, похоже, карьера Саши пошла по наклонной: вторая команда Динамо, запас второй команды Динамо, и, наконец, повышение, переход в Оболонь, где он, будем честны, выглядит гораздо хуже другого динамовского помощника Дениса Бойко. Если палка выстрелит, то может выручить, но чаще лажает. Если не возьмется за ум, то скоро перестанет соответствовать уровню УПЛ.

 

 

Андрей Тлумак, Карпаты Львов, 07.03.1979

Реакция: 7

Уравновешенность: 7

Удачливость: 8

Выходы: 7

Итог: Описывая характеристики этого парня, не могу абстрагироваться от успехов в Лиге Европы и положительного имиджа Карпат в целом, но я попробую: в целом, вполне добротный кипер, умеющий выручить, когда есть возможность, редко допускающий глупые, досадные ошибки, ну а то, как каркас его ворот притягивает мячи, вы и сами видели во время поединка против Боруссии. Но, с другой стороны, не обладает хорошей реакцией (оценка 7 – это скорее дань команде, но не вратарю) и часто играет больше на морально-волевых, а так долго не протянет. Считаю, что Карпатам, для достижения стабильно высоких целей нужен более сильный вратарь.

 

 

Игорь Шуховцев, Заря Луганск, 13.06.1971

Реакция: 8

Уравновешенность: 6

Удачливость: 4

Выходы: 6

Итог: до последнего сомневался, писать сюда Шуховцева, или же Шуста, который, конечно, более слабый вратарь, но с перспективой. И в конце-концов решил, что обойтись без ветерана из ветеранов было бы с моей стороны явным проявлением неуважения. Шуха хорош, обладает отменными антропометрическими данными, реакцией, умением брать 11-метровые удары, но вот его патологическая неудачливость смазывает всю картину. Часто Игорь может до десяти раз спасти свою команду, а пропустить до боли обидный мяч, потом еще один не менее обидный. И так практически постоянно. Плюс ко всему возраст не говорит в пользу вратаря, но, поскольку он сам и не собирается завязывать, пожелаем ему удачи.

 

 

Общий итог:

- никто из вратарей не получил максимальную оценку хотя бы в одной номинации, чего от меня сложно ожидать, но что не противится логике вещей

- После ознакомления с костяком вратарей Премьер-Лиги, можно сказать, что в нашем чемпионате нету откровенно слабых голкиперов, что радует.

- В то же время, на сегодня откровенно сильных стражей ворот у нас аж один, при всей той перспективе, что излучают наши молодые таланты.

- И все же резерв для национальной сборной имеется хороший.

К слову, я следовал четкому правилу одна команда – один вратарь, почему и не попали в парад Рустам Худжамов, Денис Бойко, Максим Старцев и другие не менее достойные. Это выбор автора, который не оспаривается)

 


Метки: пера, Мастера
Открыть Комментариев 38
Музыка : нет Настроение : гут

Вспышка света (Мастера пера, Тур 3)

Он летал, парил в небесах, наслаждаясь каждой секундой полета. Он не знал, кто же Он такой, то ли бабочка, то ли пчела, а может и вообще божественное создание, несущее этому миру радость, счастье и одушевление. Трепыхая белыми крылышками, Роби смотрел на землю, которая стремительно проносилась внизу, и ощущал собственную значимость в этом свете!

Внезапно Он услышал откуда-то сверху громогласный голос. ”Ты недостоин жить во плоти! Ты недостоин жить в достатке! Ты недостоин жить!”. ”Кто я такой? Может, я ангел?”, - спросил Роби. ”Нет, ты демон”, - помедлив секунду, сообщил голос, после чего весь мир померк, небеса начали вращаться под угрожающий гул ветра. Маленький Роби, непонятное создание с белыми крылышками ощущало давление всего вокруг исключительно на него одного. В последний миг перед окончанием черные тучи раскрылись, и оттуда полетел могучий сгусток электрического заряда, заслепив Его… и Роби проснулся, весь в поту с перепуганными глазами. Грохотящее сердце тоже свидетельствовало о немалом напряжении.

Убедившись, что это был только сон, парень вздохнул и откинулся назад на большие подушки. Опять ему приснилось безумство. Сон, мучавший Его на протяжении вот уже восьми лет, снова вернулся. Всю свою карьеру футболиста Робиньо тревожил всегда один и тот же момент. Главное то, что случался так называемый приступ всегда перед затяжным спадом карьеры.

Впервые его назвали демоном в Сантосе, когда у молодого парня стремительно росла популярность, а вместе с ней и разгульная свобода, с ночными бабочками, утренняя зорька после бурной гульбы, не говоря уже о значительном подъеме собственного мнения. Тогда Роби ничего не мог понять, и даже не придавал значения странному сновидению. Однако, после того как кошмар повторился четыре ночи подряд, футболист умерил свой пыл и остепенился.

Называли после перехода в Реал, что ввергло в долгосрочную депрессию, и начало ломать душевное равновесие футболиста. Хандра прошла, Роби заиграл, но после недолгого успешного периода уже в Ман-сити страшные картинки его воображения снова начали преследовать по ночам. Тут не спасало уже ничто, ни самоотречение, ни казино, даже девушки, которые раньше могли отвлечь от жутких дум, совершенно ничего не значили: мысли постоянно возвращались к утверждению незнакомца: ”Нет, ты не ангел… Ты ДЕМОН!” и терзали до безрассудства: Роби не мог играть, потерял форму, здоровье и даже желание. Странно это все-таки, жить и не хотеть совершенно ничего.

Футболист больше всего боялся истинности сказанного во сне: а что, если он и правда демон? Что, если всю свою жизнь он исполняет чей-то гнусный план и является клондайком неправды, черноты и пустоты. Осознание собственной несостоятельности тяготили Робиньо больше всего.

Молодой человек не мог больше держаться, а в последний раз не мог спать трое суток, после чего, обессиленный, заснул в палате интенсивной терапии частной манчестерской клиники: парню просто вкололи действенное снотворное и тот благополучно проспал больше двадцати часов.

Критический момент наступил и Роби понял, что нужно что-то менять в своей жизни. клубе тоже ощущали всю тяготу положения талантливого футболиста и решили пойти тому на встречу, в результате чего Робиньо вернулся на родину, в знакомую среду, вглубь дебрей саванны, подальше от глаз человеческих.

И ход принес свои плоды: демонический сон перестал мучить бразильца, равно как и депрессивное настроение, раньше проявлявшееся и в обычные дни, а главное, жизнь стала приносить парню удовольствие. Пиком счастья стал Чемпионат Мира, где его сборная выступила, пускай и не блестяще, но с огоньком. Так же играл и сам Робиньо, порой слишком тянув одеяло на себя, зато уверенно и безрассудно расправляясь с соперниками.

Но потом вернулось неверие в себя. Что же делать дальше, как жить дальше? В Бразилии оставаться, конечно, было бы предпочтительнее, но нереально, с позиции силы клубов. Плюс ко всему, это означало бы отказ от борьбы и признание себя второсортным, а это тоже сильно бьет по самолюбию.

Турция? Ни в коем случае: нельзя кидаться в пристанище пенсионеров и футболистов слабых возможностей, это даже хуже, чем остаться на родине. Украина? Это и в правду последняя инстанция: нельзя сунуться неведомо куда, неведомо к кому, пускай и за вполне хорошие деньги. Деньги можно и в других местах заработать, не поддавая сомнениям собственную репутацию, пускай и подмоченную течением времени…

Но главное, что случилось с футболистом, это то, что сон перестал преследовать. Окончилась восьмилетняя мания,  и дальше можно жить более-менее спокойно. Вернее, так думалось до сегодняшнего утра, а сейчас сновидение снова показало зубки, вселив страх в и без того натерпевшееся сердце. Что бы это означало? Робиньо не хотел об этом думать, да и времени, в общем-то не имелось: нужно начинать паковать вещи в Милан…

 


Открыть Комментариев 21



Опрос
Как закончит нынешний сезон Волынь?


Продаю доску

Продаю необрезную доску, ольху, дуб, сосну, 1-3 сорт, возможна сушка материалов, возможны большие партии.

Пишите на мейл Pasha_Luzk_88@ukr.net


стоимость блога
Стоимость Вашего блога blog_cost.jpg

Стоимость блога
http://football.hiblogger.net/authors/prospekt
составляет 10 070 $


Посчитать стоимость моего блога!

тест

Я прошел "Тест на определение словарного запаса"

kot.jpg ВАШ СЛОВАРНЫЙ ЗАПАС - Результаты теста p5.gif Ваш словарный запас на очень высоком уровне! Превосходный результат! Вы правильно ответили на 32 вопроса из 35! Поздравляем! Пройти "Тест на определение словарного запаса" здесь


Я вконтакте, если кому интересно

http://vkontakte.ru/id50023687 только предупреждать, что это с блогов:) абы кого не добавляю)


Календарь
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
     
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28

Метки

Содержание страницы

Blog Live

4 дн назад VorsklaPoltava комментирует запись - Я тут)


11 дн назад sonyksson комментирует запись - Я тут)


12 дн назад prospect комментирует свою запись - Я тут)


12 дн назад Tyler Durden комментирует запись - Я тут)


12 дн назад prospect комментирует свою запись - Я тут)


12 дн назад Финфокс комментирует запись - Я тут)


12 дн назад prospect делает запись Я тут)


ОБОЗ.ua