Київське «Динамо» реваншується за поразку в Сумах (фото)


Про те, що варто потрапити на Суперкубок України 2011, я вирішив саме у той момент, коли офіційно було оголошено місце його проведення – Полтава. 190 кілометрів – це не відстань у сучасному світі. Особливо тоді, коли йдеться про українське футбольне ель класіко – поєдинок між донецьким «Шахтарем» та київським «Динамо». 

За день до матчу, 4 липня, у Полтаві була гидкувата погода: неприємний дощ чергувався із хвилинними проблисками сонечка. А ввечері, ближче до опівночі, з неба по-справжньому линуло. Злива супроводжувалася гуркотом грому та спалахами блискавки. На дворі чувся собачий гавкіт (до речі, здалося, що у Полтаві дуже гостро стоїть питання із бродячими псами. Принаймні я особисто зустрічав собак всюди, де бував: і у дворах, і в центрі міста, і навіть біля стадіону. І, що найнеприємніше, – наші чотирилапі друзі гуртуються у зграї і ведуть себе агресивно по відношенню до людей). Настрій, загалом, був не дуже... Вночі дощ припинився, але вранці (день матчу) знову пустився. Стало трішки лячно за те, в якому стані буде газон. Але, дякувати Богові, обійшлося. Десь о 12-ій дощ остаточно вщух, а хмари потрошку розсіялися.

Цікаво, що приблизно в цей час на стадіоні «Ворскла» своє передматчеве тренування проводили футболісти київської команди. Здавалося, що на цьому тренуванні керманич столичної команди награвав основу (гравці без манішок), але виявилося, що це було не так. Можливо, Юрій Сьомін навмисно намагався цим своїм стратегічним кроком увести в оману тих, хто спостерігав за тренуванням (серед таких, безумовно, були й представники донецького гранда). Донецький «Шахтар» своє тренування на полі полтавського стадіону провів за день до матчу.

Перед матчем у місті панувала святкова атмосфера. Повітряні кульки, прапорці, величезна кількість іншої атрибутики – все це кожен уболівальник міг придбати за більш-менш адекватні гроші. Цікавинкою цього Суперкубку були спеціально виготовленні стійки із шаржовими зображеннями гравців команд. Вболівальник мав змогу «втиснути» своє обличчя поміж намальованих кумирів та сфотографуватися так на згадку.

Проводячи аналогії з фіналом Кубку України в Сумах, хотілося б відзначити те, що полтавчани, так би мовити, запозичили наш досвід із забороної продажу спиртних напоїв у день матчу. Проте, що цікаво, пива та слабоалкогольних напоїв це не стосувалося. Тому біля стадіону непоодинокими були юнаки та чоловіки із відверто «скляними» очима... На жаль, бажаної «культуры пития» у нас немає. На думку спадають слова геніального Жванецького: «Пиво с крепким красным дает ту полную невменяемость, которой вы так добиваетесь. Я понимаю, но почему вы так этого хотите?»

Та все ж приємно на фоні вищезазначеного констатувати, що серйозних конфлітних ситуацій поміж вболівальниками не виникало. Звісно, сутички мали місце, але без них не обходиться жоден захід подібного рівня. Одну з таких на свій фотоапарат зафіксував фотограф українського футбольного порталу football.ua Ілля Хохлов.

Десь за дві години до гри на стадіон почали прибувати офіційні особи. Першими на мікроавтобусі Мерседес VIP-класу приїхали арбітри матчу (склад суддівської бригади: головний суддя – Юрій Вакс (Сімферополь), асистенти – Володимир Володін (Херсон) та Сергій Беккер (Харків). Резервний арбітр – Віктор Шевцов (Одеса).

Після цього до стадіону під’їхав помаранчево-чорний автобус донецького «Шахтаря». Першим з автобусу вийшов капітан гірників Даріо Срна. Хорват самотужки відкрив багажне відділення транспортного засобу і швиденько почимчикував у роздягальню.

Не встиг водій автобусу «Шахтаря» припаркував лайнер, як під акомпонемент сирени ДАІшної автомашини до стадіону під’їхав автобус із київським «Динамо». Футболісти біло-синьої команди оперативно ретирувалися у підтрибунне приміщення стадіону. Все це супроводжувалося вигуками вболівальників на кшталт: «ЮрПалыч, давайте, покажите, что вы сильнее» або «Отомстите за прошлый сезон».

Хвилин за 15 футболісти обох команди вже були на полі – вони спілкувалися поміж собою, жартували, обговорювали щось особисте. Без жодної гіперболізації можна говорити про те, що в ті хвилини на полі стадіону «Ворскла» знаходилися друзі, товариші та колеги. Аж ніяк не вороги, не суперники. У ті хвилини спілкування поміж гравцями не було поділу на київських і донецьких. Динамівець Коваль тепло обіймався із шахтарями Крівцовим і Тетенко. Шевченко, Алієв і Мілевський весело сміялися разом із Сєлезньовим. А екс-динамівець Рибка користувався особливою увагою своїх колишніх партнерів. Наприклад, Андрій Ярмоленко, підійшовши до голкіпера, робив вигляд що відриває від тренувального костюма Рибки емблему «Шахтаря».

Але вже через кілька десятків хвилин ці ж гравці битимуть одне одного по ногам, сперечатимуться і робитимуть все можливе задля перемоги своєї команди. Це футбол. За це його люблять і гравці, і вболівальники.

Десь за сорок хвилин до матчу в VIP-ложі стадіону почали з’являтися персони відповідного рівня. Ахметов, брати Суркіси, Блохін – це далеко не повний список присутніх «віпів». Найактивнішим перед матчем був президент донецького «Шахтаря» Рінат Ахметов. Мільярдер приділив увагу багатьом вболівальникам, залишивши на атрибутиці останніх свої автографи. Ахметов тиснув руки вболівальників, а ті, отримавши бажаний підпис та доторкнувшись до найбагатшої людини країни, йшли на свої місця не приховуючи щирої посмішки.

Звісно, не тільки віп-персони займали свої місця. Чашу стадіону заповнювали вболівальники, які були прикрашені в різноманітні кольори: хто в біло-сині, хто в помаранчево-чорні. Були й самовіддані вболівальники полтавської «Ворскли». Ця група людей приходила на стадіон із фанатськими «розами» полтавського клубу та всюди намагалася завести натовп на скандування: «Ворскла – Ворскла». Продовжуючи тему вболівальників, хотілося б зупинитися на банерній лінії динамівських фанатів. Один з їхніх секторів прикрашали два банери наступного змісту: «Біло-сині Суми» та «Разом назавжди».

Безпосередньо перед початком матчу цінними призами нагородили номінантів минулого сезону в різноманітних номінаціях. Кращим гравцем минулого чемпіонату визнано Вілліана з «Шахтаря». Найкращим арбітром став Віктор Швецов з Одеси.

І ось він – довгоочікуваний стартовий свисток арбітра. Трибуни вибухають оваціями. Початок для «Динамо» – краще не придумаєш. Ярмоленко увірвався в карний майданчик «Шахтаря», де його недозволеним прийомом зупинив колега по збірній України Ярослав Ракицький. Справедливий пенальті. 11-тиметровий удар реалізував Олег Гусєв. Гол був нелогічним (чи може гол на 5-й хвилині матчу бути логічним?), тому командам знадобилося кілька хвилин, аби усвідомити те, що сталося.

«Шахтар» після пропущенного голу заволодів м’ячем і раз-по-раз створював моменти біля воріт Шовковського. У «Динамо» тріщав лівий фланг захисту! В першому таймі Попов не міг самотужки впоратися із хорватом Срною та бразильцем Фернандіньо (а лівий атакуючий хав «Динамо» Ярмоленко як завжди пасивно поводив себе в захисті), які чудово «плели» мережива на своєму фланзі (дренажна система на цьому фланзі спрацювала гірше, ніж в інших частинах поля, тому часом м’яч зупинявся просто в калюжі). Це врешті-решт принесло результат. На 14-й хвилині після подачі (це був навіть простріл) з кутового першим на м’ячі був Фернандіньо. 1:1!

Обмінявшись голами, команди дещо заспокоїлися. «Шахтар» краще контролював м’яч, а кияни намаглися щось створити за рахунок індивідуальних дій. Яскраво виглядав новачок «Динамо» Аруна. Темношкірий гравець не боявся брати гру на себе, активно включався у відбір, та і пробити не соромився.

На 33-й хвилині матчу кияни заробили штрафний. До м’яча підійшов Гусєв. Подача вийшла чудовою, власне як і завершальний удар центрального захисника «Динамо» Папе Діакате. Сенегалець позиційно переграв Ракицького і пробив у «мертву» для голкіпера зону воріт.

По перерві майже нічого не змінилося. «Шахтар» значно більше за суперника володів м’ячем, а динамівці грамотно перекривали вільні зони на підступах до свого карного майданчику. Хоча кияни помилялися – не без цього, і гірники мали карати столичну команду за ці помилики. Не покарали. А ось кияни на 83-й хвилині провели взірцеву контратаку. Триходівка Ярмоленко-Єременко-Мілевський дозволила останньому вийти на рандеву із голкіпером «Шахтаря». Мілевський переграв Пятова і встановив на табло стадіону остаточний рахунок – 1:3. Пермога «Динамо». Тільки-но Мілевський забив третій гол, як вболівальники «Шахтаря» почали масово йти зі стадіону. На післяматечевій прес-конференції Мірча Луческу скаже, що це нормальне явище. Проте посмію не погодитися із ним. Нехай це звучить дуже ідеалістично, але свою команду треба підтримувати до кінця. Тим паче в скрутній ситуації.

Вийшло так, що кияни, які минулого сезону не виграли жодного трофею, завоювали в цьому Суперкубок. Суперкубок, який зазвичай розігрують чемпіон країни та володар Кубка. Обидва цих трофеї минулого сезону завоював «Шахтар». Тим більш прикрою є ця поразка для східноукраїнської команди.

Настала мить нагородження. Першими медалі отримали ті, хто програли. Гравці «Шахтаря» тільки-но отримавши нагороди зривали їх з себе, і з опущенними головами йшли у роздягальню. У підтрибунному приміщенні на них вже чекали зовсім юні вихованці полтавського футболу, які майже в унісон повторювали наступні слова, звертаючий до кожного гравця, який проходив поруч: «Дай футболку, дай щитки, дай бутси».

Аж ось і він – апогей усього свята – нагородження переможця. Динамівці довго стрибали із Суперкубком на імпровізованій сцені, потім відкоркували кілька пляшок шампанського і вирушили на традиційне коло пошани під акомпонемент вічного We are the champions.

Після матчу Мірча Луческу скаже, що сьогодні його команді не могли допомогти кілька провідних гравців. Але взагалі перемогу «Динамо» румунський спеціаліст визнав заслуженою.

Сьомін наголосить на тому, що його команда дуже хотіла взяти у «Шахтаря» реванш за минулий сезон, тому настрій у столичних футболістів був відповідний.

Гравці донецького «Шахтаря» дуже оперативно сіли в автобус, і, дочекавшись з прес-конференції свого головного тренера, вирушили з території стадіону. Динамівці, в свою чергу, купалися в оваціях своїх прихильників, роздавали десятки автографів, спілкувалися із журналістами і лише після цього йшли в клубний автобус.

Ось таким він був він, Суперкубок України 2011 року. Суперкубок, який в Полтаві завоювали київські динамівці. А хто й де завоюює наступний? Можливо, в Сумах?

Дмитро Шпірко, інтернет-газета "Сотня"
Фото автора та Іллі Хохлова (football.ua)

http://100.sumy.ua


Открыть | Комментариев 14

Футбольна «Санта-Барбара» в Сумах?


Футбольний сезон 2009/10 в Україні добіг свого кінця. І наразі всі любителі футболу чекають на початок найзнаменнішої події чотирьохріччя – Чемпіонату Світу. Останній, нагадаю, розпочнеться сьогодні, 11 червня, в Південно-Африканській республіці.  

Футбол не обмежується лише великими форумами та визначними подіями. Він існує і в значно менших масштабах, але від цього не стає менш цікавим. Скажу більше: саме цим – своєю «багатоповерховістю» – він і завойовує собі величезну армію прихильників, які, живучи у глибоких провінціях, мають змогу на власні очі спостерігати за футбольними баталіями.

Отож, днями у приміщенні прес-центру стадіону «Ювілейний» відбулася підсумкова прес-конференція керівництва та тренерського штабу ФК «Суми». Говорили багато, дискутували завзято. Але від цього проблем у сумському футболі, на жаль, менше не стало.

Спочатку слово взяв головний тренер ФК «Суми» Валерій Бермудес, який дав оцінку сезону, що минув:

- Ми можемо поділити чемпіонат на два періоди. Осінній, який містив в собі 16 матчів, і весняний, у якому ми зіграли 10 ігор. Власне кажучи, ми самі собі поставили ціль – потрапити до чільної сімки. І в осінньому, і у весняному ігрових періодах ми здобули по 18 очок. Загалом, вважаю, що ми непогано попрацювали і проявили неабиякий професіоналізм, опинившись в ситуації, що склалася.

Озираючись в минуле

Якщо порівнювати ігри ФК «Суми» за роки існування, то, безумовно, ми спостерігаємо прогрес. На цьому наголосив і головний тренер, зауваживши, що негласною задачею тренерського штабу була постійна присутність на полі 6-7 місцевих, сумських футболістів. І у переважній більшості матчів Бермудесу вдавалося реалізувати це.

Складність виїзних матчів

Як повідомив присутнім журналістам директор ФК «Суми» Вадим Гордієнко, вартість найдешевшого виїзду складає приблизно 10 000 гривень. Для сучасного ФК «Суми» це серйозна сума, тому керівництву клуба доводилося вдаватися до екстрених заходів, аби команда хоч якось прибувала до інших міст (вражаючий факт розповів пан Гордієнко: для того, щоб забезпечити суддів усім необхідним, йому довелося займати гроші у… ринкових «мінял», «під процент»). І ні для кого не секрет, що на велику кількість матчів наш клуб вирушав у день гри. А це, повірте, просто неприпустимо для професійного клубу.

«Наш клуб єдиний професійний клуб України, який не має жодної одиниці транспорту», – резюмував транспортну тему Бермудес.

«А чи потрібна команда в Сумах?»

Таке запитання ставить кожний свідомий любитель футболу в Сумах. І, дивлячись на стан справ, мусимо визнати, що, окрім вболівальників та кількох ентузіастів, «гра мільйонів» не цікавить нікого.
Ось що думає з цього приводу керманич ФК «Суми»: «Стан «футбольних» справ, починаючи з ДЮСШів, закінчуючи першою командую міста – це просто жах. І це треба констатувати».

Ви знаєте, і я тут повністю підтримую Валерія Луїсовича. Мені частенько доводиться бувати в Полтаві, в Харкові. Здавалося б, міста, від яких нас віддаляють менш ніж 200 кілометрів. Але скільки штучних газонів, на яких регулярно проводяться регіональні змагання, є у Сумах? І скільки їх у Полтаві? Скільки футбольних шкіл з більш-менш професійними тренерами є в нашому місті? Відповідь: дві. Але за кілька тижнів залишиться одна, адже футбольна школа «Фрунзенець» вже майже розформована. І, повірте, шановні друзі, наші можновладці знають про це. Більшості з них байдуже, на яких майданчиках грає у футбол підростаюче покоління. Байдуже, що сумським дітям просто ніде себе реалізувати (і в цьому контексті хотілося б нагадати, що наша область знаходиться серед лідерів за дитячим суїцидом). У цей же час з високих трибун лунають заклики про здорову націю, здорових дітей. Закликаю Вас, шановні високо посадовці: будьте послідовними. Подумайте про дітей, про своє ж таки майбутнє.

А що ж далі?

Звичайно, що на прес-конференції прозвучало питання про майбутнє. Всі сумчани, що хоча б трішки цікавляться футболом, вже чули про те, що президент ПФЛ Мілетій Бальчос на одному з засідань Ради ПФЛ зачитав гарантійний лист від Сумської ОДА і повідомив, що йому зателефонував губернатор Сумської області Юрій Чмирь і дав гарантії щодо переходу ФК «Суми» в приватну власність однієї впливової особи.

Директор ФК «Суми» Гордієнко відповів на це так: «Про всі ці переговори я знаю приблизно так само як і Ви – тільки з чуток. Лист від губернатора справді мав місце, і я особисто складав текст цього листа. В ньому йде мова про те, що ОДА гарантує надання всебічної допомоги ФК «Суми» у приведенні до ладу атестаційних документів і т.п. Що стосується переговорів з Григоришиним, то, я вважаю, це лише варіант, який розглядався. Адже давайте скажемо прямо – він єдина людина, яка могла б взяти на себе тягар та реально допомогти сумському футболу: забрати ФК «Суми», можливо, разом з «Ювілейним»».

Гордієнко також повідомив, що наразі «працює» з першим заступником губернатора, і жодної інформації про яку-небудь фінансову допомогу клубу він не має. «Станом на сьогодні (захід відбувався 9 червня – авт.) немає жодних спонсорів, жодних інвесторів».

Ціна питання

Були оприлюднені цікаві цифри. Керівники клубу повідомили, що річний бюджет клубу має складати приблизно 3 мільйони гривень. А головний тренер зауважив, що якщо бюджет збільшити до 4 мільйонів, то можна ставити за мету вихід до Першої ліги.

Отож, шановні друзі, ще зовсім нічого не ясно щодо футбольного майбутнього Сум. Але найближчі дні мають стати вирішальними: або клуб отримає спонсора та атестат для участі у наступному сезоні, або… (прикушуючи язик) Суми в черговий раз зникнуть з футбольної мапи України.

Дмитро Шпірко, "Сотня"


Открыть | Комментариев 5

Справедлива ли победа «Динамо»? - Конечно, да!


Вопрос, вынесенный в заглавие, немного не корректный. Особенно учитывая разницу в счете, и концовку матча, когда «горняки» откровенно «валяли Ваньку», окончательно разуверившись в своих силах. Я, как болельщик «Динамо» и страстный ненавистник команды Луческу (по причине самого же Луческу, его «бравофедеративности» и «плохосудеечества»), очень рад этой победе киевлян и от всей души поздравляю всех, кто переживает за "Динамо". Цель этой заметки банальна до безобразия. Опустить на землю болельщиков бело-синих в преддверии казанского матча, обезопасить от возможного болезненного (чем выше залез – тем больнее падать, так говориться?) падения во вторник. Не дай Бог, конечно.

Не входите в эйфорию, господай. Верю, что вместе войдём в нее после завершения группового этапа Лиги Чемпионов.

Так вот. Предлагаю пройтись по голам, которые забивали сегодня киевляне. Хотя нет – для начала вернемся к моменту с пенальти. Очевидно, что одесский арбитр принял единственное правильное решение, указав на точку. А вот представьте, что Фернандиньо реализовал этот удар. Уверен, игра сложилась бы совершенно по другому. Но…если бы, да кабы.  Первые полчаса игры у меня складывалось впечатление, что донецкая команда играет с рядовой командой Премьер-лиги, а не с действующим Чемпионом. Вам так не показалось?

Гости очень вольготно чувствовали себя на чужой половине поля, очень активно переводили мяч с фланга на фланг. И всё это при полном попустительстве фланговых игроков "Динамо".

Ну, да ладно, вернемся к голам. Гол первый: подача Михалика с левого фланга прошла прямо на Шевченко, однако Андрей очень не удачно, в несвойственной ему манере обработал мяч. Круглый предательски отскочил от гения. Всё произошло в лучших традициях Брандао. Однако этот отскок получился очень кстати, ведь мяч отскочил к капитану «Динамо», и Артём пробил Пятова. О том, что Шева именно принимал, а не осознанно отдавал, свидетельствует то, что после касания он рванул вслед за мячом, но, заметив партнера, остановился. Давайте будем честными до конца, этот гол был не совсем логичным. Как по мне, логичным итогом первого тайма была бы ничья. Однако не забывайте, что это футбол и таких случаев можно найти миллиарды.

«Не ищите логики в футболе, ее здесь просто нет!..» Классик.

Что касается второго мяча, то отмечу, что Милевский забил его не в свойственном стиле. И это неудивительно. При более детальном повторе обратил внимание, что Артём обработал мяч как-то коряво (а вот это в его стиле :-)), мяч подкрутился – и по какой-то фантастической траектории обошел Срну. Но очень эффектно получилось! В любом случае – браво, Артём! Описывать третий гол нет смысла –  Донецк сам себе его привез.

 

Казалось бы, голы забиты в результате ошибок и совпадений. Повезло! Но везет, как известно, сильнейшим. «Динамо» сегодня было сильней. И наконец-то это признал Мирча Михайлович! Сегодня все линии «Динамо» отработали очень надёжно. Особенно это касается полузащиты, и особенно во втором тайме. Неплохо отработала пара центрбеков Алмейда – Юссуф, что чрезвычайно приятно в преддверии важнейших матчей в Лиге Чемпионов. Не могу не отметить и Ярмоленко. Парень, безусловно, талантлив. Но, первое – ужасно не стабилен (вспоминается его выход в матче против «Шахтера» на Донбасс-арене, когда он через несколько минут был заменен) и чрезмерно самоуверен в атаке. Что касается последнего, то это исправимо. Не мешало бы попробовать рокировать его и Маграо. Верится, что бразилец был бы более полезен в атаке. А вот Андрей уже как-то пробовался слева в обороне. Почему бы не вернутся к этому варианту, ведь тогда он действовал на этой позиции достаточно успешно?

 

Сегодня Газзаев и Ко опустили весь футбольный Донецк на землю. Дай-то Бог, чтобы это принесло положительный результат и Киеву, и «Шахтеру».

Дмитрий ШПИРКО

Фото Игоря Снисаренко


Открыть | Комментариев 12

Семён Семеныч...или как мы проиграли грекам.


Эх … Бывают же такие дни, после которых хочется всё забыть, стереть все из памяти. Начинаешь завидовать тем, кто нейтрально относится к футболу. Именно такой день пришел вчера на украинскую землю. Держитесь, друзья, его нужно просто пережить.

Сколько бы ни нагоняли ажиотаж вокруг матча, сколько бы ни говорили о статусе поединка – всё безрезультатно. И это не удивительно. Мыслимо ли простому украинцу пойти на футбол за такие деньги? Билеты по 200, 400 и 600 были частично разобраны. А вот что делать с теми, которые подороже? Вдумайтесь. Минимальная зарплата в Украине 650 гривен. Да, конечно, людей с такой зарплатой очень мало, но ведь у других не намного больше. Учитывая кризис и постоянные невыплаты и задержки ситуация вообще переходит в разряд абсурдных. Вот и поплатились уважаемые чиновники ФФУ и УФИ за свои наклонности к одной из национальных черт израильского народа.

Очень удивился присутствию в стартовом составе Алиева. Игрок, который не попадает в заявку «Динамо», который просто растворяется, выходя на поле, - в стартовом составе на такой матч. Не странно ли? Михайличенко уповает на его удар. Мол, надеялся на то, что Саша «разрядит гармату». Не случилось, поэтому посмею отнести это решения Михайличенка к ошибочным.

На первых минутах наша команда прогнозируемо понеслась вперед. Были созданы несколько неплохих моментов, которые привычно не реализовали наши футболисты. Вот как раз в эти минуты было показано, за счет чего мы должны обыгрывать греков – за счет скорости. Но вот ближе к средине тайма гости выровняли игру, закрыв проблемные зоны.  Очень удачно вписался в игру Пляцикас, который вышел за замену еще в первом тайме и просто «сьел» левый фланг украинской атаки. А через 2 минуты после выхода Василиса гости открыли счет. Провалилась вся оборона нашей команды. Никто никого не подстраховывал, а два центрбека – Хачериди и Кучер – просто пропустили мяч между собой. Салпингидис воспользовался таким подарком и отправил мяч в угол ворот Пятова. Теперь нам нужно было забивать дважды!

 

Вот, собственно, так и доигрались. Наши создали еще пару моментов после пропущенного мяча, но постоянно чего-то не хватало. В перерыве замен не последовало, что очень удивило. Читалась замена Алиева, читался выход Гусева. Это и произошло, но, по-моему, слишком поздно вышел Олег. Если честно, я так и не понял, зачем на поле появился Гай. На что рассчитывал Михайличенко, что он собирался разрушать, в то время, когда нужно было созидать? Гай абсолютно никак себя не проявил, мало того, отдал достаточное количество неточных передач.

Нет смысла описывать все моменты, которые создавала наша команда. Ведь по тем или иным причинам они не были реализованы. Мы опять остались без крупного футбольного форума, мы опять остались один на один с нашими внутренними проблемами. Но, ребята, давайте будем объективны на все 100. Мы ЗАСЛУЖИЛИ это поражение. Оно абсолютно ЛОГИЧНОЕ. Как бы ни противно мне было сейчас это говорить.

Пару слов о будущем сборной. Много сейчас разговоров о том, стоит ли увольнять Михайличенко. Это вопрос, на который сложно ответить. Вроде бы Алексей и побеждал не мало, но главное сражение проиграл. Но вы вспомните сейчас о матче с Англией – какие эмоции он Вам подарил? Тогда же никто не обвинял Михайличенко в антифутболе.

Могу сказать еще одно. Нам ни в коем случае нельзя приглашать иностранного тренера. Он просто не сможет работать у нас. Не сможет работать с таким начальством, которое будет. Моей кандидатурой № 1 на пост главного тренера национальной сборной является Юрий Калитвинцев. Человек, имеющий имя в нашем футболе. Молод, амбициозен, харизматичен. Ну, и что самое главное, он лично знает всех тех, кому предстоит в 2012 играть на Чемпионате Европы – он тренер той команды.

 

Если выбирать из наших тренеров – то только Калитвинцев. До Евро у нас еще два с половиной года. Это срок, за который можно неплохо подготовить команду, создать ее на базе новых игроков - игроков молодежной и юношеской сборной.

Но как бы там ни было, мы должны сказать «спасибо» Михайличенко и ребятам за то, что они дали нам надежду. Пусть и не сбывшуюся, но надежду!

Использованы фотографии Ильи Хохлова


Открыть | Комментариев 8

Алессандро Дель Пьеро возвращается.


В Интернете часто можно встретить материалы, посвященные великим игрокам, тренерам, функционерам. К их числу можно смело причислить звезду итальянского футбола, одного из величайших игроков в истории туринского «Ювентуса» и сборной Италии Алессандро Дель Пьеро. Сейчас этот материал должен быть актуален, так как Алессандро восстановился после серьезной травмы, и уже рвётся в бой. В последнем интервью капитан «Юве» заявил, что намерен попасть в список тех, кто в составе «Скуадры адзурры» отправится в ЮАР.

 

Детство

Алекс родился в простой итальянской семье. Его отец был электриком, мать практически никогда не имела постоянной работы, поэтому в её обязанности входило следить за детьми и хлопотать по дому (домохозяйка, по-нашенски). Алессандро был не единственным ребенком в семье – у него был старший братСтефано. Он не так известен в футбольном мире как младший, но всё же в своё время успел поиграть в Серии «А». Именно Стефано как никто другой повлиял на «выбор профессии» Алекса. Семья Дель Пьеро жила недалеко от крупнейшей трассы республиканского значения. Будущего игрока сборной Италии завораживали огромные грузовики, которые носились вдоль его дома, и он всерьез подумывал о том, чтобы стать дальнобойщиком. К счастью всего мирового футбола этого не случилось…

Первые футбольные шаги

Когда Дель Пьеро исполнилось семь лет, его мать (да-да, именно мать…не брат и не отец) привела мальчишку к лучшему детскому тренеру поселка Сан-Вендемиано - Лумберто Престо. Мать хотела видеть своего сына вратарем, аргументируя это минимальной травматичностью этой футбольной специальности. Но тут вмешался брат, который убедил женщину в том, что место Алессандро далеко не в воротах. В 1987 году Дель Пьеро вступает в футбольную академию «Падовы», а уже спустя 3 года он сыграл свой первый матч на профессиональном уровне. Алекс отмечает, что ему очень повезло с тренером, и с ним сложно не согласиться, ведь „коучем” был не кто-нибудь, а Анджело Ди Ливио. Сам Дель Пьеро так отзывался о Анджело: «Он требовательный, порою жесткий, но очень справедливый и внимательный. Именно Ди Ливио поставил мне удар, научил бить мимо стенки, давать передачи. Я был очень рад, когда в Ювентусе наши дороги снова пересеклись"

Виват, король!

Удачная игра за «Падову» привлекала к нашему герою все больше и больше внимания. Как выяснилось позже, в 1993 году «на руках» у Дель Пьеро были предложения от 7 клубов Серии «А». Наиболее настойчивыми были гранды – «Ювентус» и «Милан». Алекс не скрывает, что тогда он очень переживал, порой даже не спал ночами, обдумывая своё будущее. Как видим, не зря. Будущая «звезда» сделала правильный выбор и переехала в Турин (сумма трансфера составила 2 млн. долларов).
12 сентября 1993 года – один из самых памятных для Дель Пьеро дней. Тогда он провел свой первый матч за «Ювентус» в Серии А («ювентини» разошлись миром с «Фоджи»). А вот спустя неделю Алессандро забивает свой первый мяч в итальянском чемпионате. От рук, а точнее ног, нашего героя пострадала «Реджина». В следующем туре, по совету Анджело Ди Ливио, главный тренер «Ювентуса» отрядил молодого форварда в основу! Алекс не подвел, более того – оформил хет-трик. Всего же в сезоне 1993-1994 он провел 14 матчей (в том числе 11 в Серии А), забив пять мячей.
Еще более удачным для Дель Пьеро и «Ювентуса» стал следующий сезон. Алессандро сыграл 29 матчей (8 голов), а его клуб завоевал «скудетто». После этого сезона игрока призвали под знамена…нет, не сборной, как подумали многие из Вас, его призвали в армию. Отслужив срочную службу, Алекс стал более серьезно относиться к футболу. Далее все было как во сне: четыре «скудетто» за шесть сезонов, приз «Лучшего игрока Серии А», дебют в Лиге Чемпионов, вызов в сборную (1995 год). В это же время «Ювентус», помимо гегемонии в Италии, уверенно выступал на международном уровне. Ярчайшим примером этого является победа «бьянко-нерри» в клубном Чемпионате Мира-1997. Алекс по итогам этого турнира получил «Приз Тойоты», как лучший игрок финала.

 

 

«Черный» ноябрь 98-го….

В основу эмблемы «Ювентуса» положены черно-белые полосы, которые чередуются. Именно такая черная полоса наступила в жизни нашего героя. Серьезнейшая травма – разрыв внутренних крестообразных связок, как следствие – операция. Что самое обидное – эту травму футболист получил за считанные секунды до финального свистка в матче Удинезе – Ювентус (8 ноября 1998 года). Достойной замены лидеру не нашлось, и игра команды «расклеилась». А по итогам уходящего сезона «Старая синьора» заняла лишь шестое место.


Возвращение «Пинтуриккио» пришлось на матч Кубка Интертото против «Ростсельмаша». Алекс, выйдя на замену во втором тайме, отметился голом.
Сам Алекс очень не любит вспоминать об этом периоде своей карьеры. Не будем и мы.

«Хо-ро-шо, все будет хорошо…»

Оправившись от травмы, лидер атак туринцев вновь заблистал. Но сказать, что он быстро вернулся на былой уровень нельзя. С приходом в клуб Карло Анчелотти изменилось многое, изменилась и роль Дель Пьеро на поле. Именно Анчелотти открыл в капитане новый талант – талант ассистента. По итогам сезона 1999-2000 на счету «Пинтуриккио» 9 мячей и 20(!) результативных передач.

 


Дель Пьеро в составе сборной Италии поехал на Чемпионат Европы в 2000 году. На этом турнире Алексу отводилась роль «баночника», однако в каждом матче он выходил на замену. А в одном из них – против Швеции – отметился забитым мячом.

 


Следующие сезоны наш герой проводил на стабильно высоком уровне. В 2002 и 2003 вместе со «Старой сеньорой» выигрывал «скудетто». В том же 2003 «бьянко-нерри» вышли в финал Лиги Чемпионов, где их соперником был «Милан» во главе с Карло Анчелотти. Основное время того матча закончилось со счетом 0:0, а в серии пенальти победу одержали миланцы (победный пенальти, напомню, забил Андрей Шевченко).

 


В 2005 и 2006 году «Ювентус» снова праздновал победы в Серии А. Однако именно в это время на Апеннинах разгорелся фантастический по своим масштабам скандал. Ряд клубов обвинили в «работе с судьями», и в результате судебного процесса «Ювентус» понизили в классе, отобрав последние чемпионские титулы.

Экзамен на верность…

 

Большинство игроков с именем, игравших в то время в «Ювентусе», покинули Турин. В «Реал» перешел и главный тренер клуба Фабио Капелло. Можно обвинять Ибрагимовича, Каннаваро, Дзамброту и других ушедших футболистов в предательстве (чем, собственно, и занимался в то время ваш покорный слуга – болельщик «Ювентуса), однако игроков можно понять, поставив себя на их место.
В том «серия В-шном» сезоне «Пинтуриккио» стал лучшим бомбардиром лиги. А в сезоне 2007-2008 Дель Пьеро вместе с Давидом Трезеге были признаны лучшим форвардским тандемом в Италии.
29 ноября 2008 года Алекс забил свой 250-й гол за «Юве». Случилось это знаменательное событие в матче 14 тура Серии А. А уже в марте 2009 года, оформив «дубль» в ворота «Болоньи», Дель Пьеро забил свои 300 и 301 голы в карьере (включая игры за основную и молодежную сборные).
P.S. Дель Пьеро только восстановился после травмы колена, которую получил более трёх месяцев назад. «Наконец травма позади, в это воскресенье я готов уже сыграть против Удинезе», - поведал Алекс. Алексу уже 35, но хочется верить, что он вернет свои былые кондиции и заставит молчать всех скептиков. По окончанию карьеры «десятка» «Ювентуса» планирует стать тренером. Что ж, у него есть, чем поделится с подрастающим поколением. Как считаете?


Дмитрий ШПИРКО (ICQ 362-188-122)


Открыть | Комментариев 12

Вторая лига. Осенняя часть позади.


Неделю назад завершились футбольные соревнования в низшей профессиональной лиге Украины. Предлагаю подвести итоги первого круга, вспомнить знаменательные события и «пройтись» по вездесущей статистике. 

Возвращаясь в конец июля, когда, собственно, и стартовало первенство, стоит вспомнить, с каким трудом ПФЛ удалось собрать такое количество клубов (в двух группах стартовало 26 клубов. Да, ничтожно мало. Но, поверьте, в нынешних условиях и это достижение). Боюсь, что если бы не терпение и понимание Святослава Сироты, разрешившего отложить перевод стартового взноса для нескольких клубов, то имели бы мы сейчас на 3-4 команды меньше.  Многие коллективы, не имея твердой материальной почвы под ногами, до самого последнего дня не знали, будут ли они принимать участие в вот-вот стартующем чемпионате. В числе таких команд были ФК «Сумы», «Днепр-75», ЦСКА и еще целый ряд клубов. Однако, к чести этих клубов отметим, что они достаточно уверенно стартовали в чемпионате. ФК «Сумы» долгое время находился в верхней части таблицы, да и сейчас подопечные Валерия Бермудеса на самом экваторе «табели о рангах». Это является еще одним свидетельством того, что в современном футболе деньги решают многое, но далеко не всё. 

Но без этих самых денег нормальное функционирование футбольного клуба невозможно. Доказано ЦСКА.  4 сентября руководство «армейцев» объявило о снятии клуба с соревнований. Вследствие, в группе А осталось только 11 клубов. Примерно в тоже время на краю финансовой пропасти оказался и ровенский «Верес». Но всё же устоял, вернее ему помогли это сделать. В средине сентября под своё крыло клуб взяла западная дирекция страховой компании «Княжа». В скором времени в Ровно прибыл солидный десант футболистов из … ЦСКА (символично, не находите?). Вместе с экс-армейцами в Ровно приехал и главный тренер Андрей Ковтун, работавший доселе всё в том же ЦСКА. После всех этих изменений ровенский клуб, разумеется, начал подниматься вверх по турнирной таблице. Но до цели, поставленной руководством клуба – выхода в первую лигу, – «Вересу» еще очень и очень далеко. 

Настоящим открытием в группе Б стал кременчугский «Кремень». Команда, которая еще в прошлом сезоне была аутсайдером (14 место), в этом явственно претендует на выход в первую лигу. Деля после первого круга второе место с ФК «Полтава», команда Юрия Чумака чрезвычайно уверенно играет дома (6 побед в 7 матчах). А ведь до начала сезона все эксперты прочили представителям Полтавщины борьбу за 10-12 место. И у них были на то свои причины: в межсезонье команду покинули Обревко и Фещенко. К тому же серьезную травму в начале сезона получил основной форвард команды Максим Сутула. В общем, проблем у тренерского штаба «Кремня» было не мало. Но, как видим, Юрий Чумак нашел способы их решения. 

В западной группе сюрпризом, для многих стал ильичевский «Бастион». Команда, представляющая Одесскую область, возглавляет турнирную таблицу после первого круга. И это не случайно! «Бастион» долгое время выступал на любительском уровне. И, что немаловажно, коллектив проносит сквозь годы свой костяк. Созданная Сергеем Червачевым в 2005 году команда уже в 2007 стала Чемпионом Украины среди любителей, а в 2008 ильичевцы стали участниками Кубка регионов УЕФА – первого по значимости в европейском любительском футболе турнира. Так что результат этого клуба не стоит превозносить до уровня сенсации. Это плод тяжелейшей работы коллектива на протяжении четырех лет. И я, честно говоря, не удивлюсь, если «Бастион» в следующем году пополнит ряды первой лиги. Есть в ильичевской команде, как и положено, свой лидер – это молодой атакующий полузащитник Евгений Сантрапинских. Он исполняет роль дирижера атак в игровом ансамбле «Бастиона», нередко забивая (7 мячей в 11 матчах). 

Теперь перейдем к разочарованиям первого круга. В группе А это, наверное, белоцерковская «Рось». В принципе, седьмое место по итогам первого круга – это не так и плохо. Но учитывая количество команд, участвующих в чемпионате…Тем более, что сзади вторые команды «Карпат» и  ФК «Львов», которые не ставят во главу угла результат. Для них главное растить своих молодых игроков, которые, играя во второй лиге, получают неплохую практику. Сзади в турнирной таблице и «Моршин», но при всём уважении к этой команде, вынужден констатировать, что она не может бороться на равных с коллективами второй лиги.

В восточной группе разочаровала днепродзержинская «Сталь». «Сталевары» в прошлом году сошлись в смертельной схватке с ФК «Полтава» и «Звездой» за место в первой лиге. И лишь трёх очков не хватило днепродзержинцам, чтобы получить заветную путёвку в более высокий дивизион. В этом сезоне «Сталь» очень смутно напоминает себя образца прошлого года. Причиной этого видится смена тренера по ходу чемпионата. Напомню: восьмого сентября главным тренером днепродзержинского клуба был назначен Сергей Задорожный, сменивший на посту «рулевого» Андрея Северина. 

Подводя итоги, замечу, что, несмотря на малое количество клубов, выступающих во второй лиге, несмотря на другие проблемы,  первый круг чемпионата выдался достаточно интересным для зрителя. Было много захватывающих матчей, кульминация которых приходилась на последние секунды. Были и сенсационные результаты. Наиболее яркой сенсацией стоит считать сокрушительное поражение лидера группы Б "Титана" в Мелитополе (6:1). Концовку чемпионата немного смазала эпидемия гриппа из-за которой на весну был перенесен завершающий осенний тур группы Б и несколько матчей группы А. Но всё же не стоит отчаиваться по этому поводу - ведь весной будет больше футбола!
 

СТАТИСТИЧЕСКОЕ ДОПОЛНЕНИЕ:
 

Группа А 

Сыграно матчей 65
Побед хозяев 28
Ничьих 15
Побед гостей 22 

Всего голов забито - 166
В среднем голов за матч - 2.55

Самые популярные счета:

1:0 – 13 раз
0:0, 2:0, 2:1, 3:1 – 8 раз 

Интересные факты:

- В 24 матчах чемпионата(37%)  во втором тайме команды забивали больше мячей, нежели в первом.

- «Моршин» не одержал ни одной победы в текущем чемпионате.

- Беспроигрышная серия «Бастион» достигла отметки в 7 матчей.

 

Группа Б

Сыграно матчей 103
Побед хозяев 56
Ничьих 18
Побед гостей 29 

Всего голов забито - 281
В среднем голов за матч - 2.73 

Самые популярные счета:

2:1 – 24 раза
1:0 – 18 раз
2:0 -  15 раз

Интересные факты:

- «Полтава» не проигрывает уже 11 туров подряд.

- «Кремень» забивал голы в ворота соперника во всех матчах осенней части чемпионата, а «Металлург-2» пропускал во всех матчах первого круга.

-  «Титан», выиграв в последнем туре, продлил свою победную серию до пяти матчей.

- Самая бескомпромиссная команда чемпионата – «Металлург-2» – ни одной ничьи (1 победа и 14 поражений).

Дмитрий ШПИРКО, для 100.sumy.ua


Открыть | Комментариев 30

Суперкубок. Історія.


Суперкубок. Погодьтеся, є щось таке неповторне, чаруюче у цьому слові. Особливо, якщо це стосується  футболу.Сумчани вже за кілька днів відчують на собі, що ж це таке... 

А цю статтю я хотів би присвятити історії турніра. Досліджуючи його шлях по футбольним полям, ми зазирнемо у такі великі футбольні держави як Англія, Італія, Іспанія.  

Насамперед нагадаю, що матч за Суперкубок розігрують між собою переможець минулого чемпіонату та володар Національного Кубку. Зазвичай такі матчі проводяться на нейтральному полі, за тиждень до початку  чемпіонату країни. Як наслідок, виходить, що саме Суперкубок офіційно відкриває новий футбольний сезон.  

Англія. 

Як відомо, батьківщиною футболу вважається Англія. Тож не дивно, що саме на Туманному Альбіоні вперше і розіграли цей турнір. Відбулася ця знаменна подія у далекому 1898 році. Турнір кілька разів змінював свою назву, дещо зазнавав змін і формат. 

Ще однією „англійською” особливістю Суперкубку є мета його проведення. Так, звісно, переслідується і ціль „втягнути” граючі команди у сезон, але не менш важливим є милосердя. Адже більша частина зібраних на продажі білетів коштів перераховується на рахунки благодійних фондів. 

У 2002 році трофей знову змінив назву, і по цей день називається CommunityShield („Кубок громади”). Кілька останніх років CommunityShield розігрується на кращому стадіоні Великої Британії „Уемблі” (90 000 місць). 

Найчастіше у англійському Суперкубку перемагав „Манчестер Юнайтед” – 17 разів;”Ліверпуль” - 15 ; Аресенал – 12

Італія. 

Італія не може похвалитися такою історію Суперкубку( розігрується з 1988 року),яку, наприклад, має Англія. Але рівень команд граючих у суперкубкових матчах, звертає на себе увагу. 

Та все ж Італія дещо відступила від неписаних правил стосовно місця проведення гри. На Аппенінах Суперкубок,зазвичай, грають на полі Чемпіона Італії. Та й ця „норма” останнім часом не завжди виконується.

Комерційна складова у італійців виходить на перше місце. Наприклад у цьому році до керівництва Серії А звернувся офіційний Пекін з пропозицією провести цей матч у Китаї. Не безкоштовно, звичайно( італійська Ліга отримає 3 млн.доларів).Серія А погодилась. До речі, вже двічі Італія прибігала до такої практики : у 1993 та 2003 році Supercoppa розігрували у США. Можливо це допомагає розвитку футболу за океаном, але „тіфоззі” далеко не в захваті від „виїздних Суперкубків”. 

Що стосується рекордсмену, то їм у Італії є „Мілан”. Червоно-чорні сім разів тріумфували у матчах за Суперкубок. 

Іспанія.  

Іспанці розігрують свій Суперкубок з 1982 року. Першим його переможцем, до речі, був скромний за нинішніми міркам „Реал Сосьедад”.  

Назва турніра, як і у Англії, змінювалася кілька разів. Спочатку мав назву CopadeOroArgentina, пізніше його було названо CopaEvaDuarteна честь пешої леді Аргентини.  

„Королівський” клуб – „Реал” Мадрид є 8-ми кратним переможцем Supercopa de Espaсa. 7 разів трофей завойовувала каталонська „Барселона”, тричі „Депортиво”.  

P.S Україна почала розігрувати цей трофей лише з 2004 року. Суперкубкові матчі приймали лише два міста України. Це Одеса (2004-2007) та Полтава (2008). Цього року, на радість сумських любителів футболу, Суперкубок розіграють в нашому місті! Ажіотаж, очікується, шалений, тож поспішіть придбати квиток. Останні, до речі, поступлять у продаж вже завтра (7 липня). Найдешевший квиток – 50 гривень.

Спеціально для 100.sumy.ua (без редакційних правок)


Открыть | Комментариев 6

Футбольная сборная всех времен и народов. Атакующий вариант.


У каждого человека есть свой взгляд на каждое событие. Футбольные люди - не исключение. Поэтому я решил воедино «слепить» результаты множества опросов и голосований, «замиксовав» сюда и своё мнение… А все для того, чтобы получить команду «звезд». Звезд всех времен и народов.

Вратарь – Лев ЯШИН

За всю историю мирового футбола болельщики увидели немало ярких, выдающихся вратарей. Но только Яшин имеет такой послужной список: Олимпийский Чемпион, обладатель Кубка Европы, 5-ти кратный призер Чемпионатов СССР. Этот ряд можно продолжать очень и очень долго. Но самое феноменальное то, что Лев Иванович – единственный вратарь, который получал «Золотой мяч». Яшина называли «Черной пантерой», и это не просто так - все благодаря его неимоверно длинным рукам и фантастическому прыжку. В конце то концов, именно Яшина FIFA назвала лучшим вратарем ХХ века. Это, я считаю, наивысшая степень признания для любого футболиста.

Защитники :

Франц БЕККЕНБАУЭР

Типичный немецкий защитник. Однако далеко не простой. Его имя в футболе известно очень давно, помнят его и поныне. Достижения Беккенбауэра : Чемпион Мира, Чемпион Европы, 5-и кратный Чемпион Германии, 4-ех кратный обладатель Кубка Германии, 3-х кратный обладатель Кубка Европейских Чемпионов, обладатель Кубка Кубков и Межконтинентального Кубка. И это только как игрок….

Паоло МАЛЬДИНИ

До сих пор сложно свыкнутся с мыслью, что этот игрок закончил свою профессиональную карьеру. Невозможно представить «Милан» без своего капитана. И пусть Паоло в последнее время больше лечился, чем играл, но его авторитет подстегивал и заставлял прогрессировать молодых футболистов. Мальдини – нетипичная для нынешнего футбола персона. Всю свою «футбольную жизнь» он отдал одному клубу – «Милану». Отыграв 20 (ДВАДЦАТЬ) сезонов он выходил на футбольное поле в футболке «россо-нерри» 648 раз, забив при этом 29 мячей. За сборную Италии Мальдини сыграл 126 матчей. Перечислить все заслуги Паоло очень сложно, поэтому скажу лишь то, что «Милан» закрепил футболку с № 3 за Мальдини и снял ее из оборота.

Роберто КАРЛОС

«Человек пушка», как называют его в Бразилии, запомнился всем любителям футбола еще в далеком 1995 году, когда «Интер» приобрел никому неизвестного бразильца из «Палмейраса». Через год Карлос переходит в мадридский «Реал» где сразу завоёвывает уважение. Именно со «сливочными» Роберто связывает свои наилучшие воспоминания. Там он четырежды становился Чемпионом Испании, трижды побежал в Лиге Чемпионов, стал обладателем Суперкубка УЕФА.Что касается личных наград,то Роберто Карлос, в 2002 году, получил Серебряный мяч. Сейчас Легенда бразильского футбола играет в Турции, в составе «Фенербахче».

Полузащитники :

Диего МАРАДОНА

Один из самых скандальных, но в тоже время, фантастических футболистов Мира. Он обладал шикарным дриблингом, феноменальной координацией, умел, несмотря на низкий рост, играть головой, если не получалось – рукой….Именно случай, когда Марадона рукой забил гол на Чемпионате Мира, принес ему недурственную славу и знаменитость. Но даже без этого он по праву считается одним из лучших игроков в истории футбола.

Вот его достижения : Чемпион Аргентины,Испании и Италии. Обладатель Кубков Италии и Испании. Лучший бомбардир Серии А (1988). В составе сборной Аргентины : Чемпион и вице-чемпион Мира.

Зинедин ЗИДАН

Он Велик. Он неповторим. Он прекрасен. Сложно поверить, но в детстве, вместо мяча у Зидана была пластиковая бутылка, а вместо ворот два дерева. Спустя два десятилетия после этого, он уже был всемирно известен. За свою карьеру француз поиграл в «Канне», «Бордо», «Ювентусе» и «Реале». Кстати, именно его переход из «Юве» в Мадрид до сих пор остается самым дорогим в истории футбола. Зидан универсал. Считается, что он центральный полузащитник. Но в своё время, играя в звездном составе «Реала», ему не было места в центре поля, поэтому Зизу приходилось играть «опорника». Он выиграл все, что было возможно : Чемпионат Мира, Чемпионаты Испании, Италии. Кубки этих стран. Обладатель «Золотого мяча»(1998), он трижды признавался Лучшим футболистом Мира по версии FIFA.

Роберто БАДЖО

Баджо – звезда не только итальянского, но и мирового масштаба. Играя всю жизнь на Аппенинах, он получил мировое признание. «Хвостик», как называли его тиффози, признан лучшим пенальтистом в истории футбола. Именно его неординарный имидж заставил запомнить его. Роберто является обладателем Золотого мяча (1993 год), в этом же году он признан Игроком года. Что касается его командных достижений, то это два Скудетто, Кубок Италии и Кубок УЕФА. Всего Роберто Баджо провел 545 матчей на профессиональном уровне, забив в них 247 мячей.

Мишель ПЛАТИНИ

Мишель трижды подряд признавался Лучшим футболистом Европы (1983-1985). Именно на три этих года и припадает его «звездный час». Тогда он, будучи игроком туринского «Ювентуса», был просто неудержим. Один из лучших футболистов в истории французкого футбола. В 72 матчах за сборную забил 41 гол.

Нападающие:

ПЕЛЕ

Он не был игроком великого европейского клуба Он вообще никогда не играл за европейские клубы. Тем не менее, именно его называют «Королем футбола». А как иначе??? Судите сами, играя в составе бразильского «Сантоса» Пеле забил 504 гола в 496 матчах. Это же просто фантастика!!! Более 1 мяча в среднем за игру !!! 3-х кратный Чемпион Мира, 10-и кратный Чемпион Бразилии. Но венцом всех его достижений стало решение FIFA - Пеле признан игроком столетия. Ни кто иной, как Пеле занимает первое место в «Списке величайших футболистов века» по версии авторитетного журнала World Soccer.

Йохан КРОЙФ

«Он опередил своё время» - так говорили специалисты, когда молодой парень, в футболке «Аякса», вытворял чудеса на футбольном поле. Кройф стал одним из самых ярких представителей «тотального футбола».Без преувеличения, Легенда Голландии. Его значимость можно сравнить разве что с Лобановским для СССР или Пеле для Бразилии. В качестве игрока Йохан девять раз завоевывал чемпионство в Голландии, становился вице-чемпионом мира, Является обладателем «Золотого мяча» (1971, 1973, 1974) и «Золотой бутсы» (1967).

РОМАРИО

Ромарио – ярковыраженный футбольный индивидуалист.. Но в его случае, как говорится, «цель оправдывает средства». «Коротышка» относится к футбольным долгожителям. Он закончил свою карьеру в 41 год. За все это время он успел поиграть в девяти клубах из 6 стран мира. Сыграв, при этом, 434 игры он 305 раз «отметился» в воротах соперников. Не удивительно, что за такую длинную карьеру Ромарио выиграл немало трофеев. Самые ценные из их числа это - завоеванные звание Чемпиона мира, Чемпиона Испании и Голландии.


Тренер : Валерий ЛОБАНОВСКИЙ

Выбирая тренера, я долго сомневался, кого назвать лучшим - Фергюсона или Лобановского. Все таки, на мой взгляд, Лобановский преобладает над сэром Алексом в психологии. Да, пусть у нынешнего рулевого «МЮ» побольше трофеев, но он не разбирается в психологии человека так, как делал это Мэтр. Лобановский действительно Велик, это глыба, это эпоха, это Человек…

Достижения (как тренер) :

Чемпион СССР (8 раз)
Обладатель Кубка СССР (6 раз)
Чемпион Украины (5 раз)
Обладатель Кубка Украины (3 раза)
Обладатель Кубка обладателей кубков (2 раза)
Обладатель Суперкубка Европы
Обладатель Кубка Чемпионов Содружества (3 раза)


Открыть | Комментариев 41

Кубок ПФЛ. День второй(последний).


  Турнір вдався на славу     

Завершився другий за ліком „Кубок ПФЛ”. Як відомо, цього року він проходив у нашому місті,  на „Ювілейному”. Одразу відмітимо, що турнір пройшов на дуже високому рівні, це відмічали й футбольні функціонери, які завітали на це свято футболу, відмічали й прості вболівальники. Справді, дуже приємно було бачити радісні очі сумчан, які дуже скучили за великим футболом.

            Мабуть, найбільший глядацький інтерес викликав матч між „Динамо” та командою президентів клубів ПФЛ.. Це і не дивно, тому що за киян грали такі легенди радянського та українського футболу як Андрій Баль, Олег Саленко, Віктор Леоненко та багото інших, не менш видатних особистостей з різних футбольних епох. Але всіх їх об’єдувало динамівське серце, адже всі вони у різні часи захищали біло-сині кольори. 

            Але до вищезгаданого матчу, на „Ювілейному” вібувалися й інші події. Це матч „Кубку ПФЛ” в якому збірна Другої „А” Ліги взяла гору над юнацькою збірною України, і посіла почесне трете місце на „Кубку ПФЛ”.  Приблизно в цей же час у конференц-залі стадіону проходила XVII Конференція ПФЛ. Примітним є те, що керівником лічильної комісії на цьому заході було обрано генерального директора ФК „Суми” Вадима Гордієнка. Що стосується самої Конференції, то на ній було прийнято ряд рішень щодо Регламенту ПФЛ на наступний сезон. Затвердили й календар на новий сезон у Першій Лізі. До речі ця процедура (створення календаря) – вперше була проведена за допомогою сліпого жереба, а не за рейтингом клубів, як це було раніше. Є новина і для шанувальників охтирського „Нафтовика-Укрнафти” : свій перший матч в новому сезоні представники Сумщини зіграють проти ПФК „Олександрія”. 

Товариський матч. „Зірки Динамо” – „Президенти клубів ПФЛ” 3:2 

Ну а тепер перейдемо безпосередньо до „зіркового” матчу. Зважаючи на статус поєдинку організатори дещо змінили його регламент, саме тому було зіграно два тайми не по 45, а по 30 хвилин. Але це ніяк не вплинуло на глядацький інтерес. Перший тайм взагалі минув на одному диханні – вболівальники на трибунах шукали на футбольному полі своїх кумирів, та „ловили” очима кожний їх рух.  

Вже на 10 хвилині, на радість сумським любителям футбола, Олег Саленко відкриває рахунок у матчі. За вісімнадцять хвилин президент ПФК „Севастополь” Красильников зрівнює цифри на табло. Здавалося, що інтрига житиме у цьому матчі до останніх секнд, але це тільки здавалося...грізний форвард „Динамо” Віктор Насташевський спочатку вивів свою команду вперед, а за кілька хвилин оформив дуплет. І вже коли до кінця двобою залишалося кілька хвилин,  гравець команди президентів Продаєвич з другої спроби пробив Юрія Ковтуна. Але сталося це запізно, і часу, аби забити бодай один м’яч та перевести гру у серію пенальті, у „Збірної президентів” просто не було. І зіркові „динамівці „святкували перемогу 3-2, та під бурхливі овації сумської торсиди покинули поле. 

На післяматчевій прес-конференції і президент ПФЛ Святослав Сирота, і Олег Саленко казали про чудову атмосферу на „Ювілейному” та дякували сумським вболівальникам за відчайдушну підтримку. 

До речі, цікаво, що футбольні функціонери( а їх на „Кубку ПФЛ” було чимало), як один, казали, що сумський стадіон є придатним до того, аби прийняти матч за Суперкубок. Деякі, навіть, зазначали, що він найкращий в країні. 

Кубок ПФЛ. Фінал. „Збірна Першої Ліги” – „Збірна Другої „Б” Ліги” 4:3 

Трішки відпочивши від того матчу сумчани сповнені енергії та ентузіазму підтягувалися на стадіон, щоб побачити „фінальний акорд” футбольного свята під назвою „Кубок ПФЛ”. Забігаючи наперед скажу, що ніхто не пошкодував, прийшовши на цей матч. Дивитися було на що!!! Сім забитих мячів, і усі -  в основний час...Коли ви востаннє бачили таке наживо ? 

Хоча спочатку нічого не передвіщало результативного матчу. Перший гол було забито лише на 34 хвилині : це Каблаш скористався помилкою голкіпера ФК „Суми”, і відправив шкіряну кулю у ворота. 

Окрилені забитим м’ячем гравці „Збірної Першої Ліги” зовсім забули про захист, і за хвилину після того як забили – отримали м’яч у свої ворота. 1-1, і все розпочинається  з початку. 

Каблашу було мало одного голу, тому гравець „Дністра” з Овідіополя активно діяв по усьому фронту атаки суперника і дуже швидко оформив дубль. Ця подія сталася на 37 хвилині. Догравши перший тайм гравці пішли на пятнадцятихвилинну перерву. Очевидно, що у „друголіговців” відбулася серйозна розмова з головним тренером. У другому таймі підопічні Ігоря Жабченка грали з більшим азартом та самовіддачею. Мабуть саме це допомогло їм вже на 50-й хвилині зрівняти рахунок 2-2, і на полі ставало все цікавіше. 

Сумські вболівальники, які, в переважній більшості, вболівали за „Другу Лігу”, „гнали” гравців вперед. Переможці першого „Кубку ПФЛ” усіма силами намагалися порадувати сумчан, але вийшло навпаки... На 55 хвилині арбітр призначає пенальті у ворота Мачуліна. Сам Денис, до речі, і порушив правила. Пенальті чітко реалізував Марат Даудов. За двадцять хвилин „першоліговці” забивають ще один гол, тим самим роблячи серйозну заявку на перемогу. Не згодний з цим був Едик Симонян, який вийшовши на заміну першим дотиком скорочує різницю у рахунку до мінімуму. На більше у „Збірної Другої „Б” Ліги” сил не вистачило. 4-3  - яскрава перемога „Першої Ліги” у матчі, і перемога на турнірі взагалі.

Від себе додам, що я особисто сподіваюсь, що такі турніри будуть регулярними, адже саме на них, на наших з Вами очах народжуються нові футбольні зірки.

Спеціально для 100.sumy.ua  (без редакційних правок)


Открыть | Комментариев 19

Кубок ПФЛ. День первый.


Півфінал. Збірна Другої„А” ліги – Збірна Першої Ліги 1:1 ( 2:4 по пенальті)

У першому напівфінальному матчі „Кубку ПФЛ”, який проходить цими днями у Сумах, зіграли збірні команди Першої ліги та Другої „А” ліги. Згадуючи дебати Прем’єр Ліги та „Динамо” щодо якості газону „Ювілейного” - ваш покірний слуга одразу звернув на нього(газон) увагу. Я мушу заспокоїти пана Суркіса та учасників матчу за Суперкубок : поле на „Ювілейному” знаходиться у відмінному стані. З трибуни здається, що воно просто смарагдове. Тут, справді, варто відзначити кваліфіковану роботу агрономів стадіону та технічних працівників.

Що стосується самого матчу, то він не викликав особливого інтересу з боку футбольної громадськості Сум. Скоріш за все головним чинником тут був час, адже матч розпочався о 15, і більшість сумчан ще працювали. Початок футбольного двобою проходив у рівній боротьбі. „Першолігові зірки” більшість своїх атак будували через фланги, а їх суперники з Другої „А” ліги частенько використовували розрізаючи передачі на межі офсайду. Саме у такому, „арсенальському” стилі і було забито перший м’яч . Його автором став представник білоцерківської „Росі”- Михайло Ніколаєв.

Після забитого голу ініціатива прогнозовано перейшла до гравців команди з більш вищого дивізіону. Їх активність досить швидко вилилася у гол : затяжна комбінація закінчилася скидкою під удар Паломару, який, метрів з вісімнадцяти, разюче пробив у правий нижній кут. Сталася ця подія на 17 хвилині. Далі на полі було дуже багато боротьби, до гострих моментів справа доходила вкрай рідко.

У тому самому ключі проходила й друга частина матчу. Глядачі відверто сумували. Навіть тактика великої кількості замін не допомогла „оживити” та внести щось цікаве у гру. Команди догравали матч. Основний час закінчився, на табло - 1:1.

За регламентом „Кубку ПФЛ” у разі нічиєї команди одразу переходять до серії пенальті. Тому глядачі на „Ювілейному” побачили цей „футбольний делікатес” власними очима. Першоліговці забили чотири пенальті, гравці з другої ліги – два. Тож першим фіналістом „Кубку ПФЛ” стала команда „збірна Першої ліги”.

Півфінал. Юнацька збірна України – Збірна Другої „Б” ліги 1:1 ( 6:7 по пенальті)

Перший ігровий день завершував матч між Збірною Украни сформованої з гравців 1992 р народження та збірною командою гравців Другої „Б” Ліги. Сценарій цього поєдинку був дещо схожий на матч який закінчився двома годинами раніше. Тут також були два голи, серія пенальті...Але про все по-порядку.

Одразу відзначимо появу у стартовому складі „друголіговців” воротаря ФК „Суми” Дениса Мачуліна. Забігаючи на перед скажу, що Мачуліна можна вважати одним з героїв цього матчу.

Молоді „збірники” одразу дали зрозуміти супернику та глядачам, що попри свій вік претендують на більше, ніж просто участь в „Кубку ПФЛ”. Команда Олександра Головка більше за суперника тримала мяч, грала в яскравий, комбінаційний футбол, але результату від цього було не багато. Вартий уваги випад молодого форварда юнацької збірної, але його не за правилами зупинив захисник. Арбітр справедливо трактував це як фол останньої надії – червона картка. В меншості „друголіговці” залишилися вже на 15 хвилині! Не встигла секунда стрілка пройти три оберти, як червону картку побачив перед собою вже гравець у „жовто-синій” формі.

Після того, як обидві команди залишилися вдесятьох – гра вирівнялась. В таких матчах,як відомо, на перше місце виходить індивідуальна майстерність та клас.. Саме ці свої властивості продемонстрував форвард „Гірник –Спорта” Сергій Кравченко. Він здійснив слаломний прохід крізь захисників та влучно пробив у ворота. 1-0, і юні гравці збірної мали дефіцит у один мяч.

Для сумчан, мабуть, цікавим буде те, що на 35 хвилині на полі з’явився ще один гравець ФК „Суми” – Ратушняк, але особливою активністю він не вирізнявся, тому через деякий час був замінений.

Окрім нищевказаних трьох подій у другому таймі нічого цікавого не відбулося. Тому відображу їх у вигляді стенограми.

56 хв. – ГОЛ! 1-1 . Рахунок зрівнює Караван.

76 хв. – Небезпечно біля воріт Мачуліна. Денис рятує свою команду.

82хв. – На полі зявився ще один сумчанин – Мазний.

1-1, і сумчани знов стали свідками „футбольної лотереї”. Ось саме тоді, у всій красі проявив себе сумський голкіпер „друголіговців”. Мачулін. Сумчанин тричі відбивав удари „збірників”. Окрім Дениса порадував сумських вболівальників і Мазний, який реалізував свій шанс у післяматчевій серії пенальті. 7-8- перемога збірної Другої „Б” ліги, яка дозволяє гравцям цієї команди продовжити боротьбу за головний трофей турніра.

Нагадаємо розклад „Кубка ПФЛ” на 20 червня :

12-00 Матч за третє місце. Юнацька збірна України – збірна Другої „А” ліги

15-00 Товариська зустріч між збірною зірок київського «Динамо» та президентів клубів ПФЛ.

18-00 Фінал. Збірна Другої „Б” ліги – Збірна Першої ліги.

Для100.sumy.ua (без редакційних правок)


Открыть | Комментариев 9

Кубок ПФЛ стартует в Сумах.


Завтра в Сумах пройдет первый день так называемого "Кубка ПФЛ". Что представляет из себя этот турнир - спросите Вы ??? Многие, кому я рассказываю о нем -  удивляются и говорят, что впервые слышут о таком футбольном мероприятии.

Расскажу, вкратце, что это за зверь... Этот турнир получил право на жизнь после отсоединения "вышки" и образования нынешней Премьер Лиги. В турнире принимают участие четыре команды - четыре сборных : сборные Первой Лиги, Второй "А" Лиги и Второй "Б" Лиги. Четвертой команда на первом розыгрыше этого почетного трофея была "Студентская сборная Украины". В этот раз дополнит квартет юниорская сборная Украины, сформированная из игроков 1992 года рождения.

Когда турнир разыгрывали первый раз - победу неожиданно праздновали представители Второй "Б" Лиги которые по пути в финал обыграли перволиговую сборную (1:2) и в финале одержали победу над сборной студентов - все те же 1:2.Тот турнир абсолютно не вызвал никакого резонанса - был сыгран, откровенно говоря, "для галочки".  Хозяином мероприятия был скромный поселок Счастливое.

На этот раз подготовка была куда масштабней. Сайт Профессиональной футбольной Лиги задолго до начала турнира разместил информацию, что матч пройдет в Сумах. Нельзя пройти мимо того факта, что на этот раз "Кубок ПФЛ"  будет иметь свой, официальный мяч. Его любезно предоставила небезизвестная компания Select”.

 А"изюминкой" соревнований будет матч "Звезды Динамо" vs "Президенты клубов ПФЛ" - согласитесь увлекательный матч "пузатых" и некогда грозных в футболе дядек :) Мне, лично, будет очень интересно посмотреть на игру Чанова, Демьяненко, Баля. Особенно привлекает внимание нынешняя форма Леоненко, именно он высыпает шквал, я считаю, необоснованной критики на Милевского сравнивая того с балериной. Но речь не о Милевском...Что представляет из себя сам Виктор - увидим.  Так вот, игра этих "живых легенд" киевского клуба должна привлечь зрителей на трибуны. Способствует этому и цена, а точнее - ее отсутствие - вход бесплатный.

После пятничных полуфиналов в субботу команды разыграют 3 место и будет определен обладатель Кубка ПФЛ.

Отметим и то, что в Субботу состоится выездная Конференция ПФЛ на которой «будуть підбиті підсумки Всеукраїнських змагань з футболу серед команд професіональних клубів першої та другої ліг сезону 2008/2009 рр. Також на порядку денному засідання - нагородження лауреатів сезону 2008/2009 рр, зміни та доповнення до Статуту ПФЛ України та інші актуальні питання.» .

Про все это вскоре читайте в моем блоге. Верю, что этот праздник футбола удастся на Славу и после завершения «Кубка ПФЛ» у нас будет повод для гордости.


Открыть | Комментариев 17

Суперекбок-Сумы - Юбилейный- неизвестность


 Стадион "Юбилейный"

Справочная информация :

Стадион введен в эксплуатацию 20 сентября 2001года.

Находится в центре города Сумы, в парке им. Кожедуба.

.Характеристика стадиона:

  • футбольное поле – 105 м х 68 м
  • административное помещение – 106,4 м х 14,9 м
  • трибуны для зрителей - на 25 830 мест
  • тренировочный зал – 164,2 кв.м.
  • видео табло(экран) – 3,69 м х 5,94 м

Рекорд посещаемости 29 300 - матч Первой Лиги Спартак (Сумы) - Нефтянник (Ахтырка) .

Не удивляйтесь дамы и господа. Это не ошибка... Действительно, на этом воистину историческом для сумского футбола матче было людей больше, чем вмещает (официально) стадион. Все дело в том, что состоялось "сумское дерби" именно в год "Футбольного бума" в Сумах. В 2003 году.

Стадион "Юбилейный" на домашних матчах "Спартака" (образца сезона 20022003) никогда не собирал менее 20000 зрителей.

Но я хочу рассказать не о истории уже, к сожалению, "усопшего" футбольного клуба с брегов Псла, а о моем видении проблемы касательно «Юбилейного» и матча за Суперкубкок который должен пройти на нем.

Я, как и другие многие сумчане пришел в неописуемый восторг от заявления ПЛ, в котором Дирекция утвердила Сумы местом проведения матча за Суперкубок. Каково же было мое удивление, когда вечером того же дня я увидел заявление "Динамо" (читай Суркиса) о возможно отказе от участия в матче. Главный упор в своих претензиях Суркис сделал на состоянии футбольного поля - "стан футбольного поля не відповідає стандартам проведення матчу рівня команд-учасниць Ліги чемпіонів та Ліги Європи". Еще тогда меня заинтересовало: КАК за несколько часов ( от время принятия решения Дирекцией до вышеупомянутого заявления «Динамо» прошло около 5 часов) Суркис и Ко успели проверить состояние поля и вынести столь резкий вердикт ??? Попахивает пафосом, не так ли ?

Ну да ладно, тема немного сникла и «уляглась». Как оказалось, для того, чтобы вскоре опять вернутся на верхние строчки новостных ресурсов. На этот раз Официальный сайт Федерации футбола Украины сообщил, что специальная комиссия проинспектирует "Юбилейный". Кто инициировал эту комиссию, что она будет "проверять" или инспектировать, конечно, осталось загадкой.

Через день все на том же сайте ФФУ опубликовано заявление, мол так и так... Не все там в порядке...Теперь же основную "угрозу" Суперкубковому матчу являет НЕ ПОЛЕ,а пропускная способность стадиона и еще "близько двох десятків недоліків" Эти "недолікі", кстати, не указаны. Но наиболее меня удивила такая фраза : " у разі виникнення надзвичайної ситуації час загальної евакуації вболівальників становить 21 хвилину при чинному нормативі − 8 хвилин."

Многие из Васнас часто бывают на футбольных матчах во многих уголках нашей прекрасной страны. Ответьте мне положа руку на сердце, можно ли эвакуироваться со стадиона в течении 8 минут ??? Конечно, если это стадион вместительностью менее 5 тыс., то возможно... Но эвакуировать почти 30 000 за 8 минут.. Это посложней будет…Может со 100 тысячного "Камп Ноу" возможно уйти за 8 минут. Или со 70-ти тысячника "Делли Альпи" ???

Скажу так, думают тут не о нашей с Вами безопасности, а проводят уже такие привычные закулисные игры. Уверен, что время специально затягивается до выборов президента ПЛ. Но вот когда они состоятся ??? Вопрос, как мне кажется, риторический. Матч за Суперкубок под угрозой! Это «между строк» читается во вчерашнем заявлении ФФУ: «в разі невиконання вищезазначених вимог проведення поєдинку за Суперкубок України на Ювілейному буде визнано неможливим»

Я уверен, что Сумы ( при всем уважении к Львову и Запорожью) - лучший вариант для Суперкубка образца этого года. Поверьте, сумчане очень изголодались по Большому футболу. Гарантирую, что стадион будет полон на 100%. Считаю, мы - сумчане, заслужили на приём этого матча в своём городе.

Спасибо за внимание.


Открыть | Комментариев 20

Открытие блога!


Добрый, день-вечер..и.тд :)(гляньте не время и подставьте нужный вариант)

Приветствую Вас в своём блоге. Представлюсь для начала. Зовут меня Дмитрий, я из провинциального города Сумы, что на севере нашей страны.(Да-да, в моем городе расположен злополучный "Юбилейный :) ) В будущем я мечтаю стать журналистом, по-этому этот блог - один из способов самореализации на данном этапе.

Писать собираюсь о своем видение насущных проблем украинского и мирового футбола. На истину последней инстанции я, разумеется, не претендую, но мне интересно высказать своё мнение...Возможно, это самое мнение будет кому-то интересно - будет приятно.

С удовольствием подискутирую с посетителями блога. В общем скажу так, мой блог - Ваш блог. Так что заглядывайте, не стесняйтесь. Буду ждать.

С уважением, Дмитрий.


Открыть | Комментариев 42



Опрос

Нравится ли Вам то, как я пишу ???



Опрос

Как Вам дизайн моей странички ?



Просто часы


Сейчас он-лайн


Мои гости

free counters


Календарь
Июль
ПнВтСрЧтПтСбВск
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Содержание страницы

Обратите внимание! Предложение.

Доброго времени суток уважаемые посетители!!

Я, как вы уже, наверное, знаете или не знаете мечтаю в будущем стать журналистом. По-этому хочу обратится ко всем Вам с просьбой -  пожалуйста - критикуйте, хвалите, учите, помогайте...Буду всем очень благодарен.

А так же предлагаю Вам следующее : пишите мне в личку названия тех тем, которые Вам интересны. По возможности я буду готовить материалы на присланые Вами темы.

Заранее благодарен.
С ув., Дмитрий.

ОБОЗ.ua