Соникссон – это закономерная последовательность непредсказуемых случайностей

 


Поле? Ну-ну (в)


Виявляється, газон з лисинами - це подія підвищеної небезпеки для глядачів, тому матчу не буде. Хтось мене питав, чому Шахтар викликає нудоту до спазмів у шлунку? Тому що треба бути прибульцем з Марса щоб не розуміти кому потрібен цей перенос - функціонерам чи одній гордій, справедливій, затхлій, але високопрофесійній команді.


Открыть | Неравнодушных 11

Нецензурно


1. До вечірньої новини я був відсотків на 90 за рішення усіх інстанцій щодо матчу в Полтаві. Не змогли підготувати газон - ваші проблеми, не захотіли грати на іншому стадіоні - ваші проблеми, отримали технарь - логічно, зняв власник команду з чемпіонату - туди йому й дорога.

АЛЕ.

Раптово на фоні цього планують заборонити і матчі в Одесі. Тобто, до цього моменту можна було, а тепер після Полтави стало ніззя? Після цього у мене виникають сумніви щодо "чистоти" прийняття рішення по Полтаві. Шахтар викликає відразу. Фу.

2. Сьогодні в Полтаві було гаряче. Поліція, швидкі, спецпідрозділи. Кілька років вже такого не було. Уже є відомості про постраждалих. Ненависть.

https://www.youtube.com/watch?v=YGFLdj22eck

3. Чому немає новин про Зозулю? Я хвилююсь

4. Як вам Тимощук? Молодець чи зрадник?


Открыть | Неравнодушных 43

З Новим Роком!


У кого є цікаві привітання з Новим Роком у формі віршованої смс? Вітається народна творчість, з інтернету стандартні не пропонувати. Кидайте в коменти. Ну і зі святом, так.


Открыть | Неравнодушных 13

Пост на видалення


Захотілось обговорити кілька футбольних тем.

1. Чому МЮ маючи один із найсильніших складів гравців у Європі і титулованого тренера, який отримав свої побажання по трансферам, виглядає, м"яко кажучи, невражаюче?

2. Що потрібно Ліверпулю для стабільності і нарешті крім деклараційної, ще й фактичну боротьбу за титул?

3. Чи досяг свого найвищого рівня Арсенал? Чи краще сказати - Венгер.

4. Яким шляхом має далі йти Динамо?

5. Чи дотягує зараз Зоря по рівню симпатії до Дніпра Кучеревського і Шахтаря Прокопенка?

6. Чи дасть ФХБ опублікувати цей запис з першого другого разу?

7. Хто з зірок естради чи сучасного російського/українського кінематографа виглядає найпривабливіше (фотки в коменти вітаються)?

8. Чи не перезапустити нам одну з ігор чи рубрик ФХБ?

9. Де дівся Віталя?

10. Хто цікавиться антикваріатом та нумізматикою?


Открыть | Неравнодушных 69

Залишу в відеотеку



Открыть | Неравнодушных 2

Ворскла-Ворскла...


Спіймав себе на думці, що не хочу виходу в єврокубки Ворскли в наступному сезоні. Або з іншим тренером. Три роки у команди рулює Сачко - ні почерку, ні малюнку, ні варіативності. Цей склад здатен грати сам. Що й безуспішно робить. Маючи пробоїну у вигляді втрати Даллку не придбати в міжсезоння жодного захисника, віддати конкуренту перспективного Ткачука - мені важко це назвати розумним менеджментом. А закидони Дитятьева після програшу Олександрії, мовляв, зп не платять, тому так і граємо, може засунути собі в дупло. 

Ганьба. Крапка


Открыть | Неравнодушных 16

Форма


На ФХБ було добрим смаком обговорювати новинки футбольної форми клубів. Натрапив на дві новини. Що думаєте?

Футбольный клуб "Депортиво Пинсон", выступающий в пятом дивизионе чемпионата Испании представил игровую форму, которой клуб отдал дань уважения местной агрокультурной продукции. Домашний комплект "Пинсона" украшен клубникой, гостевой – черникой.

А от зовсім протилежне "сприйняття":

Испанский футбольный клуб "Паленсия", выступающая в четвертом по силе дивизионе страны специально к плей-офф за выход в третью лигу презентовал новую форму, которую болельщики уже окрестили "самой странной в мире". 


Открыть | Неравнодушных 5

Суддівство на рівні фіналу


Скільки арбітрів не додавай, коли вони сліпі боягузи, кількість не допоможе.

Три відверті гри рукою в штрафній, і жодне чмо не відреагувало пенальті


Открыть | Неравнодушных 26

Нарешті!


Усю весну, гуляючи з дітьми чи не кожного дня в парку, намагався "приручити" одну з трьох білочок.

І от - нарешті! Нагодував з рук.


Открыть | Неравнодушных 14

Нарешті!


Усю весну, гуляючи з дітьми чи не кожного дня в парку, намагався "приручити" одну з трьох білочок.

І от - нарешті! Нагодував з рук.


Открыть

Він повернувся!


Пам"ятеєте голкіпера, що собою відбивав пенальті?

Тепер він рятує волейбольну команду!


View on YouTube

Для тих, хто забув, відео з пенальті:


View on YouTube


Открыть | Неравнодушных 4

Надпродуктивність (про недолітературу)


Випадково, ширяючи інтернетом, натрапив на автора Олександра Тамонікова - автора більш ніж 60 романів про расейський спецназ. "Грозові ворота" з Бондарчуком - по його творіннях.

Так от. Останній цикл цього автора - "Донбас". У 2015-16 вийшло в світ вісім(!) томиків повноцінної макулатури на цю тему. Ось одна з аннотацій: 

"Город Холмодол под Луганском контролируется ополченцами. Положение в населенном пункте тяжелое: постоянные артобстрелы, нехватка воды и продуктов питания. В городской больнице много раненых и тяжелобольных. Медикаментов нет – люди умирают. Российское правительство отправляет в Холмодол гуманитарный конвой с лекарствами и медицинским оборудованием. По дороге грузовики захватывает подразделение украинских нацистов. Машины минируют и отправляют к ополченцам, чтобы взорвать их на холмодолском блокпосте, а затем с минимальными потерями взять город. Группа российского спецназа под командованием майора Воронова срочно выдвигается к Холмодолу. Бойцам приказано отбить конвой и сорвать замыслы нацистов. Любой ценой…"

От так от. Надпродуктивний автор. І мабуть дуже якісний.

Варто оцінити інформаційну складову пропаганди - не лише ТВ, радіо, а й художня література. З розмахом.


Открыть | Неравнодушных 19

Кара


Існують хитророблені люди. Їм спокійно не живеться, якщо десь щось пройшло так, що їм з цього нічого не перепало. От є в селі сусіди - роботящі непогані люди. Але... От захотіли вони поставить паркан - євро. Руки звідти ростуть - взяли й поставили. Але ота натура... Поставили на метр ближче до дороги. бо МАЛО! А за парканом ще й бетонний бортик зробили, там квіточки, зелень, помідори... Красиво. Але от тепер вони зажили - на метр збільшили площу свого подвір"я. Здорово просто. І пофігу.

А потім прийшла зима на Полтавщину. Якісна така зима, з хуртовиною, вітром, дощем, завірюхою. І накидало за дві доби добрячий рівень снігу. Це в містах комунальники і т.д., а в селі - тракторист Петрович, з яким сільський голова домовився прогорнути вулиці від снігу.

Довідка по умовах: пройшов сніжок, який був щасливо прикатаний і утрамбований автомобілями на асфальтовому покритті вузенької вулиці. Потім дощ і заморозки, які створили рівний і гладкий шар льоду, а зверху ще сипонуло важкого мокрого снігу.

Трактор мотало по усій вулиці так, що страшно було. І от тверезий і відповідальний тракторист Петрович доїхав у складних умовах до сусіди. Трактор добряче повело і ковшом пройшлося гарнюнько по красивих нових ворітцях. Оскільки роботи було ще багатезно, ситуація складна, тракторист повідомив сільського голову про інцидент і поїхав собі далі, вулиці чистити.

Гвалт, який підняв сусід через дві хвилини чуло все село. "Гроші! Совісті нема! Гроші! Навіть не зупинився! Гроші! Як так можна! Гроші!" - все це перемежовувалось хорошою лайкою і дзявуліло голоском сусідки. Самому Петровичу дзвонити не рішились (хоч до цього не раз разом за столом сиділи), а через родичів вимагали покрити збитки, прямо тут, налічкою, з урахуванням витрат на роботу, всіх компенсацій і т.д.

На що відповідь Петровича була просто і вичерпна: "Якщо їм так важливо, передайте, що мені дуже-дуже шкода. А також передайте, що сільський голова проінформований і за відшкодуваннями вони можуть звертатись через суд. Прийде землемір, поміряє де мала бути дорога і паркан, а там як суд скаже так і буде".

Сусідка ледве не луснула від вереску, аж собаки в будки поховались, сусід почервонів як буряк, мало не лопнув і... заткнулись. 

Вважали себе розумнішими і хитрішими за всіх навколо, а воно он як вийшло. Метр земельки у них так поки і є. На воротях красивезний слід від суворого тракторного ковша. А односельці з цікавістю чекають чергового снігопаду...


Открыть | Неравнодушных 14

Новорічне


Стає вже якоюсь традицією, не знаю доброю чи ні, в новорічні свята тягать когось на буксирі.

Перший раз це було більше 5 років тому, коли я їхав у сильнючий снігопад напередодні нового року і помітив розгубленого чоловіка на опелі на узбіччі. Він не голосував, а просто стояв і дивився на проїжджаючі авто. Тормознув. "Не заводиться". Дав трос і з швидкістю 30 км на годину (швидше було ніяк, сніг був лапатий, густий і невпинний) протяг бідолаху через усе місто до його дому. Від грошей відмовився, чим ввів у ступор опелевода ще більше. Запам"яталася фраза на прощання: "Я не уявляв, що так в житті буває".

Наступний рік це була сім"я на старенькій червоній класиці, десь у Зажоп"ї, на пустій заметеній дорозі між двома населеними пунктами з низькою інтенсивністю руху. Мене туди потягло у відрядження, скоротить шлях. Тут все простіше - закінчилося пальне. Дотяг до АЗС кілометрів 20 і на розгублене "Скільки я винен?" відповів "Машинку заправ, дружину пожалій, вона змерзла". І знову погляд недовіри і нерозуміння.

Єдиний літній буксир був уже після зміни авто з малолітражки на СУВ. Рок-н-рольне свято за містом могло закінчитись не дуже вдало для молоді на Шевролетику - паркуючись у темряві влетіли у глибоку піщану яму, в коридорі між двома рядами автівок. Це був один з найскладніших випадків, оскільки тягти треба було добре, а допускати заносів не можна - між бортами і чужими авто було з десяток сантиметрів. Але це так, до слова.

Новий рік приніс черговий буксир...

До чого я все це пишу? Рік 2015 закінчувався черговою аварійкою на узбіччі. Легковик з причепом. Люди у камуфляжі якраз в"язали трос до свого авто. Зупинився. Здоровенний дядько здивовано запитав: "Ви що, до нас?". Кажу, якщо зможу чимось допомогти, то мабуть до вас. Їм треба було на Черкаси, в авто пробило прокладку. Запропонував відтягти до найближчого сервісу. Відмовились, але потиснули руки і сказали фразу, яка чомусь дорожча за усілякі фінанси і подяки: "Як приємно, що в Україні можуть не лише прапорці на дзеркала вішать". Через 15 хвилин повертався назад - машини вже не було. Вірю, що хлопці дісталися свого пункту призначення успішно.

Перший день 2016. Мороз, під горою стоїть на аварійках мікроавтобус... Ну, далі по схемі, дотяг до найближчої АЗС з кавою, бензином, шиномонтажкою та СТО. Мабуть, сховаю трос ще на рік.

Хтось може скаже, що дарма я не брав гроші чи бензин за втрачений час, припалені шини, перевитрачене пальне...

А я просто пам"ятаю, як наприкінці грудня, вже багато років тому, отак кілька чоловіків із проїжджаючої поряд Газелі ставили на колеса перекинуте в кювет авто. Як людина в формі, яка дуже поспішала у справах, стояла і терпляче на морозі перекривала трасу, щоб не сталася в тупані і дикій ожеледиці ДТП і ніхто не влетів у здоровенну вантажівку, яку таскало по усій дорозі, коли вона витягувала авто на рівну поверхню. Тоді на питання: "що я винен?" абсолютно усі потиснули руку і побажали не потрапляти в подібну ситуацію.

Хочу побажати усім у Новому Році залишатися у будь-яких ситуаціях людьми. Зараз у більшості дуже скрутне становище з фінансами, голова болить за свої проблеми. Але все ж існує щось у цьому світі, що дозволяє долати перепони і отримувати допомогу там, де не очікував. Фінанси займають значну частину нашого життя, але головним нехай і далі залишаються ті моральні якості, за які я щиро поважаю українців - Людяність, готовність прийти на допомогу, співчуття.

Нехай проблеми та негоди не роблять вам в житті погоди! Хай вам щастить! (с) Микола

З Новим 2016 Роком - роком надій на мир, стабільність, зміни

 


Открыть | Неравнодушных 21

Без шансів


А хтось цікавиться мотоболом хоч трішки?

Бо нема з ким в інтернеті і погомоніть на цю тему...


Открыть | Неравнодушных 18

Ковпачне


Важко бути уболівальником Ворскли


Открыть | Неравнодушных 43

Зануди


1. Україна отримала суперників по продажнорашистському чс.

- Хорватія. Думаю, перше місце. Якісний підбір гравців, цікава гра, досвід.

- Ісландія. Для мене дуже цікавий суперник. Чомусь здається, що будуть класні матчі

- Турція. Або 3:0, або 0:3. Думаю, завдяки генію Фоменко, 1:0 і 0:0.

- Фінляндія. Для нас будуть типу Молдови.

Вихід з другого місця і поїздка або в іншу країну або відмова їхати на згарище.

2. Ворскла другий матч замість торбинки м"ячів супернику, отримує очечко. Дві стартові нічиї з аутсайдерами - фейспалм. Але ЛЄ - наш показник сезону.

3. Цирк у виконанні Динамо у стартових турах - чи то гра на контору, чи роздовбайство, чи довбо...байство. Вилучення, вилучення і ще раз вилучення. Зате весело.

4. Шарафутдінов - глава футболу ДНР. Який коментатор, такий і футбол.

5. Коно програє дебют за гішпанців. Ну то таке


Открыть | Неравнодушных 22

Для дітей


Мав трохи вільного часу (ночами) і натхнення зробити забавку для діточок.

Вийшла ось така штучка. Рекомендую усім, хто прагне забавити чимось цікавим малюка, або як ідею для оригінального і дійсно корисного подарунка - розвиває моторику пальчиків, певною мірою задовольняє цікавість до усіляких бряцалок-блискіток-хряпалок-висюльок і дарує батькам гарантований час на відпочинок


Открыть | Неравнодушных 21

Погиб в неравном бою...


... мой телефон, верой и правдой служивший много лет SE C905.

И вот теперь стала проблема выбора. Или такой же из Китая и плакать от счастья и нирваны, как и положено консерватору, которому телефон нужен для "позвонить" и "сфоткать" (ко второй функции не цепляться, иногда мне так удобно), или влиться в ряды счастливых обладателей смартфонов.

Требования:

- камера не менее 8 МП

- экран не более 5''

- сбалансированный по цене проц (я пока не понимаю разницу в смарте между 2, 4 и 8 ядрами. Собеседник быстрее мою мысль понимает?)

- возможность установки карт памяти

- обязательно наличие GPS (A-GPS можно, но только при наличии модуля)

- ОС Андроид

- работа в режиме разговора и чтения не менее 2 дня (да, так надо)

- цена... ну пускай около 5к. Чем меньше, тем лучше.

Интересуют в первую очередь отзывы счастливых обладателей смартфонов. Укажите пожалуйста марку вашего карманного друга, его преимущества и недостатки. И какой бы взяли Вы. Яблоки, кирпичи и китайские непроизносимые буквосочетания не предлагать (произносимые - можно)

Особая благодарность владельцам Леново, Сони и Самсунг

Большое спасибо


Открыть | Неравнодушных 14

Коли гниль вражає мозок


01 ОКТЯБРЯ 2014

Ракицкий: после матча с Порту

- Как вам игралось на Арене Львов?

- Спасибо большое стадиону и Львову, что поддерживали нас. Очень приятно. Жаль, что не получилось их обрадовать победой.

Кучер:

 - Спасибо болельщикам, которые нас поддерживали. Хорошая атмосфера была на стадионе. Трибуны сегодня очень хорошо помогали.

06 НОЯБРЯ 2014

Луческу: после матча с БАТЭ

Отблагодарили публику за невероятную поддержку. Ждем теперь следующую игру. Будем надеяться, что такая же атмосфера будет на стадионе. 

Ордец:

 - Когда играл гимн Лиги чемпионов, мурашки бежали по коже. Болельщики всю игру нас поддерживали и гнали вперед, сумасшедшее было давление. Спасибо Львову. 

Пятов:

 - Победу мы дарим нашим болельщикам. Я им очень благодарен за то, что они приходят и поддерживают нас. Сегодня было комфортно и приятно играть. Чувствовалось единство, а атмосфера была домашней. Ради этого мы играем

======================================

21 МАЯ 2015

Срна

Мы играем практически год во Львове, мы привезли в этот город Лигу чемпионов, а львовяне болеют против нас. И в поединке против Динамо поддерживали столичную команду. Хотя мы ожидали этого. Со стороны львовской публики это очень некрасиво. Уверен, много городов Украины ждут Шахтер и готовы с удовольствием нас принять.

Ракицкий

 - Я больше не хочу играть во Львове! Это просто нереально, когда весь стадион болеет против нас: в матче с Динамо они поддерживали киевлян, а нас освистывали. То же самое делали сегодня. Надо отсюда уезжать!

Л. Адриано:

С такими фанами, которые приходят нас "поддержать", лучше забивать при любой возможности и еще больше их этим провоцировать! Хотелось бы, чтобы у нас была хорошая поддержка, но здесь такого не бывает...

Луческу:

К нам, наверное, относятся, как к команде из Донецка, у которого конфликт с Украиной. Это видно по публике.

*******************************************************

Лицеміри. Маразматіки. І ще дивуються, чому у Шахтаря за останні роки репутація гнилої команди.

Забули швидко всі ті дифірамби, всю ту підтримку. Грати у Львові проти Динамо і Шахтаря і сподіватися на тотальну підтримку. Чи то дурні, чи інших такими вважають.

У какаючої бібізяни взагалі провали у пам"яті, У Луча платинку заїло, Рак просто відірваний від реалій, а від Срни чекаю конкретики, яке місто з акредитованим стаідоном зараз у матчі проти Динамо буде переважно підтримувати клуб нитіків.


Открыть | Неравнодушных 105

Фішер?



Открыть | Неравнодушных 15

Шалава-лава-лава-лава (с)


"Что это за руководители, которые отказались кормить ребят, которым 15-16 лет? Так таким руководителям надо яйца отрывать. А если это такие руководители, то мне с ними не по пути. Я подписывал контракт с Владимиром Семеновичем Бойко. Я сейчас руководят те люди, которых я ни разу не видел. Три человека пришли ко мне позавчера, три часа чего-то ждали…Я спрашиваю: "Чего вы тут стоите?" Отвечают: "Мы хотим поговорить". Говорю: "Я когда с проститутками договариваюсь, и то их предупреждаю сначала по телефону!" Ну, мы поговорили, я их выгнал и всё."

Я так зрозумів, Павлов був невдоволений, що йому зарані не передзвонили, як це роблять шльондрам? Ну в принципі він правий


Открыть | Неравнодушных 11

зануди (в)


Такий матч видався непоганий, а всі мовчать, ні срачу, ні 100500 постів з одного речення. зануди

Какаюча бібізянка мала вилучатися, але чомусь не вилучилась. Як і баланда. Цікаво послухати заунивну пісню Луческу, як судді вбивали молоду самобутню команду у важкий час.


Открыть | Неравнодушных 31

Отдых


Вот все люди как люди. Воскресенье, поминальный день. Все либо дрыхнут, либо уже с утра наматывают километры между могилок, попутно поминая знакомых, малознакомых и вообще незнакомых. Есть трудоголики, они опасливо но уверенно ломятся в огород с глуповатыми улыбками счастья зарывая в землю малоокупаемые продукты. Гидрометцентр прогнозирует с утра тишину, покой и умиротворение, в после обеда ад, дождь, грозу и апокалипсис.

Лирическое отступление. Могилки родных я привел в порядок накануне. Последние две недели были морально тяжелыми. И если я, выдержанный, рассудительный, неконфликтный человек вдруг понял, что с понедельника я начну бросаться на людей, бить, кусать, унижать, морально и физически уничтожать тупую биомассу, то это вполне возможно приведет к негативным последствиям для меня и моего финансового положения.

Еще в четверг я предупредил всех - в воскресенье я отсутствую. Как клас, как элемент, как муж, отец, сын, зять, брат, внук, сосед. Я сущестую только как кум. Соответственно, кум был проинформирован, что на воскресенье у него все планы отменяются, ибо грядет или спасение добропорядочной особи в количестве 1 шт или рождение вселенского зла с последствиями. Кум у меня человек умный (я верил в это до сегодня) и проникся важностью своей миссии по спасению человечества.

Итак, восемь утра, два небритых тела в камуфляже грузят нехитрый провиант и аппаратуру в транспортное средство, уважительно именуемое детьми и женщинами "джип", пренебрежительно владельцами внедорожников "паркетник", а корейцами просто - Туксон. Переднеприводный. Это важно.

Забиваем координаты в навигатор и вперед! По местам боевой славы и бытового позора. По полям, лугам, оврагам. Подальше от ненавистной цивилизации, людей, машин, бетона, вонючего дыма. К природе, свежести, воздуху. птичики поют, перепелки паникуют, солнышко ласкает лучиком, травка зеленеет, ручеек журчит. Благодать. Чаша терпения пустеет, люовь к людям возвращается. Ладно, вру, не любовь, но хотя бы возможность мирного сосуществования на этой планете. Лепота!

Гребаный синоптик. Мало того, что обещали на субботу дождь, которого не было, так и в воскресенье апокалипсис начался на час раньше - в 11. Гром, дождь, море встало вертикально, птичек смыло нафиг в ручеек, солнышко удавилось тучами. Все тлен, безысходность. Набрали дров у подвернувшегося вовремя горелого дерева (сверху обгоревшие, но внутри суперсухие даже в ливень, рекомендую, и поехали за 15 км по чудесному направлению, именуемое ранее асфальтовой дорогой, а ныне тоямо-токанавой к реке областного значения, названием которой иенуют футбольные команды, швейные фабрики, магазины, киоски, чп и еще кучу всего. Ну и речка. Ворскла, если кто еще сам по невероятному стечению обстоятельств не догадался.

Переехали через мостик, по кторому боятся ходить по одиночке пешеходы, автомобилисты почесывая затылок предпочитают оставлять авто на берегу и только трактористы не снижая скорости перелетают через это чудо инжерено-сельской мысли. Нам все равно, у нас цель - живописынй уголок возле пустынного пляжа в роще березок. Первая мысль - порубить все и сжечь, чтоб не дай Бог не пришел москаль и не подумал с ностальгией "Родина". Но удержались, мы здесь не по этим делам.

Живенько выкапываем ямку, устанавливаем мангальчик, рубим дровишки, разжигаем костер и ненависть. С неба плавно начинает идти снег. Живописная картина - трава, река, березки, снег. Психоделик. Заряжаем грибы в решетку, на огонь и ждем. Картошка с салом уже в фольге и в кострище. тоже ждет. Все ждут. Не ждет только апокалипсис. Начинается град. И солнышко. Погода или обкурилась или приняла вещества, расширяющее сознание. В то, что она просто шизанулась верится с трудом.

Дождались. Языки пламени жадно облизывают поленья, снежинки с радостным пшиком кончают жизнь самоубийством в костре, дождевые капли с радостным перестуком пытаются поднять уровень воды в речке, березки насторожено молчат и не шевелятся, булькает в чашке чай, шкварчит на решетке шампиньйон, хрустит на зубах редиска, источает нежнейший аромат сало с картошечкой, захлебывается слюной койот на другом берегу, тарахтит трактор через мост, скрипит рессора у таврии на соседнем пляже (хрен его знает, что они там делают). Благодать. Переполняет мир, любовь к жизни и спокойствие. Говорят, такие минуты принято называть счастьем.

Но все хорошее заканчивается. Грибы, сало, дождь. Решаем ехать через луки в маленькую деревушку. Кто не знает, луки - это такое бескрайнее зеленое море из травы, которое ингода превращается в болото. Так вот, едем нормально, до первой водной преграды, шириной метра три. Не беспокоясь, въезжаем и... влетаем по самые дверки. Не буду утомлять всем пересказом как мы выбирались, скажу только, что заряд позитива, полученный за час до этого позволил преодолеть речушку с юмором и улыбками. Мат пропустим. Именно там кум впервые промочил ногу, набрав в сапог воды через голенище.

Когда следующая преграда стала натуральным озером шириной метров 20, стало как-то понятно, что надо возвращаться. Так то и так. Ох, зря мы проигнорировали этот знак судьбы...

Весело рассекая по асфальту, появилась шальная мысль - а не заскочить ли нам в одно местечко, проверить, что там и как там. То. что к этому местечку из дорог есть только колея, которую накатали уралы и кразы нефтяников, обильно залитая водой с неба, мы как-то решили пренебречь.

Те пару километров ненавязчиво превратили автомобиль из чистого в грязный, а настроение из хорошего в опасное. Стало понятно, что организм тянет к авантюрам, мозг в благодушии на все согласен, а пятая точка давно не видала солидных приключений. Учитывая, что нам удались те затеи, которые еще с утра были бы отвергнуты даже на стадии обсуждения, для стороннего наблюдателсябыло понятно - все только нчинается. Кстати, мне понравилось ездить боком. Жаль, машина при этом едет туда, куда хочется ей. Или не хочется, но вариантов нет.

Прошло еще пару часов этого чудесного дня, несколько дождевых наплывов и мы, сполна насладившись свободой, природой и пьянящим чувством всесильности, решаем ехать домой. Следует отметить, что ближайшее достижение человека, хоть как-то желающее себя назвать гордо дорогой, находилось где-то в километре от нас. Но по прямой. А вот колея была тут же. Но. Зачем нам возвращаться по тому же пути боком, если можно так же боком, но в другую сторону, а там совсем чуть-чуть полями и мы на трассе. Ну по логике. И по карте. Каюсь, идея была моя.

Первые три километра вроде все шло нормально. Адреналин бодрил уставший мозг, комья грязи летели во все стороны, мотор ревел, мы восторженно летели. Перескакивая через оранки, прокладывая новую дорогу, влетая в лужи. Внезапно впереди показалась перпендикулярная дорога. А фиг с ней - срежем! Так быстрее на трассу вывалимся! Это была ошибка.

Плывун. Мало кто знает из городских изнеженных жителей, что такое весенний плывун на полях, когда верхний слой грунта превращается в замаскированное болото, с коварством пустынных зыбучих песков ожидая зазевавшегося усталого путника. Да, мы внего влетели. Да, на энтузиазме мы вспахали еще метров 150 (предыдущее попадание в плывун года 2 назад закончилось на 5 метрах, машину тогда выталкивали четверо).

Когда мы вышли посмотреть, какие шансы преодолеть плывун прямо, то несколько задумались. До трассы оставалось метров 600. Уже видно было поток транспорта по ровненькому асфальтовому покрытию (для меня на ближайшее время все, что имеет признаки дороги - уже ровное и классное). но столкьо же было и плывуна. Он был гигантским. Нет, мы на заряде бодрости, наивности и глупости проехали еще метров 10-15. Потом стало понятно, что это последние метры в сторону трассы. Дальше только трактор. Большой мощный и красивый. Котрого не было.

Слудует отметить грунты Полтавской области, воспетые Вернадским, предмет зависти иностранцев и гордости ферперов моего родного края. Чернозем, насыщенный и черный как крыло ворона ночью у негра в желудке. По консистенции напоминающий пластилин, цемент, глину и воск одновременно. Именно им были забиты колеса с внутренней стороны посамые арки так, что при попытке движения они просто не крутились. Как на ручном тормозе. Это победа.

Пока махали лопатами, пытаясь сформировать стартовый плацдарм, на коленях совочком по горсточке освободить хоть часть колеса, пришло понимание - два великовозрастных (больше 60 лет на двоих), умных (после всего рассказаного - спорное утверждение), сильных (с каждым махом все менее) сделали глупость. Именно так нам сказали жены, обеспокоенные нашим уже длительным отсутствием.

Очистки колес хватало метров на 5-7. Потом все заново. Пытались вызвать другого кума с трактором. На что получили искреннее сочуствие человека, потягивающего пиво в теплом чистом заведении и в связи с плавным наполнением артерий вредоносным алкоголем, усугубляемого зверствованиями гаишников в столько выходной день, отказавшемуся стать нашим ангелом спасителем.

Метр за метром. От лопат уже немели руки. Налипшая на обувь грязь превратила нас в пиратских каторжников с гирями на щиколотках. Промокший камуфляж провалил экстримальный экзамен. Перчатки превратились в руки ржавого железного дровосека с толстенным слоем грунта на ладонях.

Смеркалось. Нет худа без добра. Не готовили б шашлык из грибов - не было б у нас топора. А так был! Ввиду малоэффективности использования только лопатного труда, было решено из ближайшей посадки рубить и носить ветки и выстиласть ими Дорогу Жизни. Разум потихоньку возвращался в покинутые за обедом тела. Единственный червячок тревоги нет-нет, да и подтачивал надежды на благоприятный исход - а пойдет ли автомобиль с практически блокироваными задними колесами по укатанной до катка и смоченной дождиком скользкой проселочной дороге, к которой мы прокладывали Великий Путь? Обидно, если все пойдет насмарку...

Прошло 4 часа. До Пункта Назначения оставалось метров 15. Сил не было. Лопаты уже не очищались от налипшей грязи. Последний рывок уже скорее от отчаяния (на самом деле уже совсем рядом была граница плывуна) и... Авто вылетает с ревом и фонтанами грунта на дорогу! Переключение передачи и... пробуксовка!

Этот аккорд дал сил на финальный заряд бодрости. Уже руками с остеревенением выдирали куски чернозема из колес. По местам. Маленькая раскачка и... Понеслааааась! Под рев мотора, пируэты шасси, грязевой салют, автомобиль пошелестел по вожделенной дороге. Правда, уже незнамо куда. Справедливо полагая, что все дороги ведут к людям, мы доверились путевому ангелу...

Когда колеса коснулись асфальта, я нажал на тормоза. Мы вышли, открыли термос и просто наслаждались вкусом восхитительного горячего чая, наблюдая яркий насыщенный закат. Погода сдалась, сегодня мы оказались сильнее. Но ценой каких же усилий далась нам эта победа!

По дороге домой ловили заинтересованные взгляды прохожих и водителей. Ну да, под слоем грязи и марку автомобиля угадать тяжело, не то что цвет. На светофоре поравнялись с нивой, которая тоже явно побывала сегодня на проселочной дороге. Пассажир кивнул водителю, мол, гля, собрат! Ржали все вчетвером. Это был последний аккорд разрядки.

Сижу в мягком уютном кресле и снова могу терпеть идиотов, общаться с особо одаренными и относиться с пониманием к истеричкам, хамам и наглецам. Я - воплощение спокойствия и флегматичности, высший уровень равновесия и созерцания.

Отдых удался!

 


Открыть | Неравнодушных 44

Звук вокруг : колискова  

Нотатки молодого батька двійнят. Міфи і реальність


Моїм принцесам уже виповнився один рік. І місяць. Усі значні події у їх житті (такі як перший зуб, перше слово, перша гуля, реакції, прояви характеру, цікавинки), я записую у спеціальний блокнот. Їм буде цікаво, як власні діти підростуть.

А зараз виокремлю кілька аспектів, які сміливо можна було б оформляти у вигляді "очікування-реальність", та ліньки шукати картинки.

1. Двійнят виховавати важче, зате раз відстрілялись і усе. Цю фразу я чув і чую від знайомих, незнайомих, малознайомих, друзів, родичів, сусідів, співробітників і т.д. Я скажу так: Легше виростити трьох з інтервалом у пару років, ніж двох однакових. Приділяти 24 години на добу дітям? Пффф. Їм треба 48. І так, хто вам сказав, що на цьому крапка?

2. А вони у вас такі однакові. Цю фразу я чув перші півроку. Потім, коли навіть сліпі прозріли і перестали плутати імена, я сподівався, що цей період скінчився. Ага. постригли коротко і зір в усіх відразу скотився до мінус сім. Каюсь, одного разу сам переплутав, було діло.

3. Дилема, яка постає в кожній сім"ї з одненького немовляти - одягати чи не одягати "ненависний шкідливий" памперс, для нашої родини відпала сама собою - якщо є бажання займатись з дітьми ще хоч чимось, крім прання, прасування, сушіння, перевдягання, ловіння для перевдягання і спроб перевдягання.... стоп. знову калюжа? заново. Памперси просто використовуються. По мінімуму, але без обговорення.

4. Ну хоч вночі поспите. Це фраза, за яку хотілось бити. Спочатку. потім не було вже сил. Зараз викликає лише усмішку. Сон - це дар Богів. У пантеоні головним є не Зевс, не Перун, не Тор. Головним є Морфей. Заявляю з усією відповідальністю. Рік тому я всерйоз розглядав можливість покупки велотренажера чи абонемента у фітнес-клуб. За два місяці втрата 5 кг просто через відсутність повноцінного снуі перманентний стрес - відмінний результат. Не відмовляйте собі у жирному, мучному, гострому і т.д. Народіть двійню. До речі, я опанував такий складний елемент, як сон в автобусі, сон в кріслі, сон за столом, сон під час ігор з дітьми, сон на лавці у парку і в Макдональдсі, біля автотраси, при працюючому телевізорі. Якщо рік тому на глухуватого сусіда з телевізором, у якому звук на максимумі в час ночі жалілися три поверхи, то зараз жаліються всі, крім нас- Ми його просто не чуємо під час сну. Зате найменший поворот у сні дитини змушує відкривати очі. Непізнані особливості орагнізму.

5. Через рік плачі по ночах від животиків і зубиків припиняться. Ми чекали цієї дати з такою надією, що не вимовити словами. Заявляю. БРЕХНЯ! Зубів тільки 6-8 і вони ще ріжуться і ростуть! А живіт став примхливішим до нових інгрідієнтів. Який там спокій.

6. На прогулянці так мило, коли тато гуляє з коляскою. Ага мило. По наших розбитих вщент тротуарах. По неадаптованих бровках. Біля тупих автовласників, що паркуються на тротуарах і перекривають проходи. Не ображайтеся, я проїду. Так, з коляскою. Так фарба може подертися і дзеркала частенько відлітають. Але я не знайшов під лобовим номера телефону, а сигналка відключена. Так, перетягну і через капот, я сильний. Ні, не прокинуться, вони звикли. Так, на моєму місці могла бути людина в інвалідній колясці, у якої можливості ще більш обмежені. Міліція? Не питання. Один момент - звук на мінімум, бо якщо прокинеться малеча, яку я сорок хвилин вкладав, мене не зупинить і рота ОМОНу.

7. Двері в магазин. А вони просто не розраховані, що коляска буває трішки ширша за пику власника магазину.

8. Виявляється, у квартирі багато гострих кутків, про які не підозрювали навіть будівельники та проектувальники меблів.

9. Красиве годування з ложечки ,яке так ніжно обіцяє реклама - брехня! Каша на столі, каша під столом, каша на мамі, каша на татові, уся кухня в каші, сестричка в каші... А кашу ми не хочемо. Хоча тут похвалюсь - нагодувати зараз дитину будь-якою їжею, навіть якщо вона не хоче - здатен тільки тато! "Мишки плакали, кололись, але продовжували жерти кактус" (с)

10. Втомився писати. Тому десятий пункт буде міні-підсумком. Якщо ви задумались після цього, чи варто заводити дитину (а в моєму випадку двох), що життя круто повернеться, що це титанічний труд, відповідальність, недоспані ночі, переживання, стреси, напруга - запам"ятайте одне. Усі наведені вище "жахи" не варті нічого, абсолютно, лише за одну щиру посмішку дитини. Коли маленькі рученятка тягнуться до вас, ніжно але міцно обіймають і у вухо тихенько чутно шепіт "па-па" - увесь світ завмирає і відходить кудись на десятий план. В цей момент можна зрозуміти, що означає таке коротке слово ЩАСТЯ. Воно того варте на всі 100.

Якщо буде цікаво - задавайте питання чи коментуйте, може випущу продовження, там на книжку вже вистачить.


Открыть | Неравнодушных 42
Назад | Вперед



Комментарий?


 


Заначка

Стоимость Вашего блогаblog_cost.jpg

Стоимость блога
http://football.hiblogger.net/authors/sonyksson
составляет 29 115 $


Посчитать стоимость моего блога!


Карта візитів

free counters 

ОБОЗ.ua