Настрій : сплю    

Кубок пам*яті Чухіля.




В суботу, що минула, в нашому районі відбувся кубок пам*яті Чухіля (ініціалів не знаю). Помер ще в 95 році, тому його взагалі не знаю. Так ось, змагання проходили в селі Підсереднє, звідки родом цей чоловік і, де ще живе його рідний брат.

Розпочалося все з побудови команд, які в той день вирішили "почтить" пам*ять, кажуть, що видатного спортсмена району. Слова голови села, хвилина мовчання. Та всеодно футбол був не відразу.
  1. Команди учасниці:
    • "Автотранс" (моя команда)
    • "Сокіл" (моя перша команда:))
    • Федорівка
    • "Чайка"
    • "Маяк" В
    • "Маяк" П (господарі)
    • "Зоря"
    • "Водник"
    • "Стожар"


Спочатку було проведено змагання серед майстрів виконання футбольних вправ: жонглювання на кільксть, жонглювання в русі, конкурс пробиття пенальті, найдальший удар, вкидання м*яча з-за голови, та попадання по воротам з центра поля. На всіх цих змаганнях я не хотів би зациклюватись, а розповім про ті, в яких я брав участь. Це конкурс пенальті та попадання в ворота з центру поля. На кожен з конкурсів можно було заявити по два гравці від команди. Взагалі, варто зазначити, що я розраховував, що мені запропонують бути воратарем на конкурсі пенальтистів, а оскільки не запропонували, то я вирішив взятись за пробиття. Перше коло ударів, я пробиваю 7 - чітко в правий кут від себе, без ніяких обаманів. В наступному колі вибуває мій одноклубник, який бив переді мною, і я один продовжую відстоювати честь нашої команди. Розбігаюсь, заносячи ногу, наче збираюсь бити вліво від себе, бачу, що воротар ведеться і встигаю направити його вправо від себе. Після другого кола залишилось 10 пенальтистів. Я вже бив не 7, звичайно, а здається 4. В третьому колі до мене один гравець вдарив мимо. підходить моя черга. Мені дають не той м*яч, яким я бив до того. взявши його до рук відраз відчуваю, що він легший, та думаю поганому танцору завжди щось заважає. Роблю те, що робив під час другого удару, та бачу, що цього разу воротар не повівся, й вирішую вдарити сильнішн ніж завжди. Вийшло - занадто. М*яч пройшов над поперечкою ворті, та так пішов на злет, що за воротами пролетів ще метрів 50 та ледь не проламав кришу автобуса з Федорівки.

Інший конкурс в якому я брав участь -попадання з центра поля, я бив передостаннім, переді мною влучило лише троє, вього -18 учасників. Я - влучаю. Мій одноклубник після мене також влучає. В наступному колі вибуває один з тих, що били переді мною та хлопець з моєї команди. Нас залишилося лише троє. Всі троє забили. Четверте коло - мої суперники забивають, а після мого удару м*яч влучає в стійку - заробив диплом за 3 місце.

Нарешті - футбол! Та наша гра лише 5, перше коло ми пропускаємо, бо не парна кільксть команд. Грали два тайми по 15 хвилин, в випадку нічиєї серія пенальті. Чесно кажучи я навіть не спостерігав за тим хто грав, так як наша команда була зосереджена на грі в дурня та деберц. За однією грою більш менш слідкували - за грою першої пари, переможець якої в наступному раунді виходив на нас. Ця пара - "Стожар" - "Зоря". В серії пенальті перемогли стожарівці (олію стожар купували? це їх спонсори).

Наша гра. Так, як змагання не офіційні, ми грали майже дублем, і взаглі всього було 12 людей, три з них воротарі. Тому я вийшов грати в поле, в захист, ще один наш воротар грав в нападі, а на воротах стояв третій голкіпер. Гра проходила в спокійному руслі, ми більше контролювали м*яч, мій край не дуже турбували, я підключався до атак, навіть, майже не "захекався". В першому таймі голи не були забиті. В другому таймі, я роблю навіс, в штрафний майданчик, зі свого лівого поля майже в центрі поля, там чи то наш нападник, чи захисник команди суперника вибивають м*яч на ногу нашого півзахисника - той другим дотиком б*є по воротам, м*яч влучаю в захисника "Стожару" і влітає за шиворот воротарю цієї ж команди. На жаль, ми не змогли втримати перевагу, пропустивши м*яч на останній хвилині, мені здалось, що я його б не пропустив, був не досить складний постріл з-за меж "штрафної". Розуміючи, що незапобігти серії пенальті, мене ставлять на ворота. Дано фінальний свисток.

Описувати перші 8 ударів немає сенсу, бо було забито всі 8 м*ячів. Хоча коли мені били перший пенальті, я вийшов з лінії воріт, арбітр дає 2ий свисток бажаючи зробити мені зауваження, а гравець, що б*є наносить удар і забиває... М*яч зарахували:), Так ось п*яті удари. Я вирішую наостанок стояти по ударі, бо всі попередні вгадування не принесли мені дивідентів. Гравець б*є вправо від мене, я пригаю і відбиваю м*яч. Останній удар в серії за мною. Знімаю перчатки, передчуваючи, що більше вони не будуть потрібні, та намагаючись трішки вивести з рівноваги голкіпера - суперника. Розбігаюсь, роблю те, що зробив в другому колі конкурса пенальті, викручую ногу, як бити вліво, воротар збирається рухатись в той бік, а я бачачи це, б*ю вправо від себе - перемога! Ми в півфіналі!

В першому півфіналі грали команди з різних полюсів нашого чемпіонату, лідер та минулорічний чемпіон "Сокіл" та аутсайдер нинішнього сезону - команда з Федорівки. ось і сенсація - забивши 2 м*ячі в другій половині гри перемагає Федорівка.

Нам грати з господарями. Я виходжу відразу на ворота. Наші гравці роблять офсайд, та арбітр не фіксує його, один на один я пропустив гол (Підсередняни потім погоджувались самі, що м*яч було забито не чисто). Знову вихід один на один зі мною в першому таймі - на цей раз я відбиваю, хоча вірніше сказати, що м*яч просто влучив мені в ногу. Перший тайм скінчився. Ми звичайно атакували майже весь перший тайм, та весь другий, але й Маяк не сидів в глухому захисті проводячи разючі контратаки. Вихід один на один, я не знаю яким дивом встигаю виставити руку - кутовий, граю впевнено на виході. Знову кутовий в наших воріт, кричу я, та наш захисник, наче глухий вибиває м*яч, який я вже бачив в себе руках.( Не подумайте, що ми не атакували, просто, я описую те, що було біля моїх воріт). Один на один - я пропускаю другий м*яч. Захист сьогодні грає погано, та варто відмітити, що лише один основний гравець грав в ньому. Удар з-за меж штрафного майданчика, в самий кут - дістаю. Ще один вихід один на один - мимо воріт. Під занавіс матчу ми все ж відквитали один м*яч, але пізно. Не чекаючи кінця змагань ми їдемо додому, а вже вдома меніі подзонили й сказли, що, я отримав ще один диплом, як кращій воротар. Ось так. Дякую. Вибачте за помилки. Пишу, як завжди, не перевіряючи.

Відкрити | Коментарів: 1




Зміст сторінки

Мітки

ОБОЗ.ua