Фінал, в якому переміг Моуріньо.


Фінали бувають різні. Рідко виходить так, щоб вирішальна гра у будь-якому значимому футбольному турніру відзначалася купою гострих моментів і феєричним футболом. Причому, навіть якщо участь у вирішальній грі беруть такі яскраві команди як сучасна «Барселона» чи фіналісти цьогорічного розіграшу Ліги Чемпіонів. В останнє десятиріччя запам’яталися дві великі футбольні битви, які прихильники футболу смакуватимуть ще не один десяток років. Мова про стамбульський фінал ЛЧ «Ліверпуль»- «Мілан» та битву за Кубок УЄФА у 2001 році між скоромним іспанським «Алавесом» та «Ліверпулем» Жерару Ульє ( 4:5 в додатковий час).

 

Яким вийшов цьогорічний фінал ЛЧ? На моє переконання, середнім між феєрією і тактичним футболом. І на цьому дякуємо. В минулому році до вирішальної гри сезону у європейському футболі добралися дві, дійсно, найбільші цікаві команди не лише за рівнем виконавців, а й за симпатичною, атакувальною командною грою. «Барса» - «МЮ» - привабливішої афіші годі було і придумати. Тоді, як ми пам’ятаємо, геній Мессі зламав всі тактичні задумки мудрого Фергюссона. Після того фіналу, здавалося, шотландець перехитрив сам себе, примусивши, в цілому, наступальну команду діяти від оборони. Свої ідеї на рахунок стану справ на полі тоді мав хіба що Кріштіано Роналду, але партнери його не зрозуміли.

 

Цієї суботи все було по-іншому. «Баварія» - «Інтер» - навряд чи в такий фінальний розклад вірилося ще в жовтні, коли німці ділили четверте місце в групі з ізраїльським «Маккабі», а підопічні Жозе Моуріньо ще на 86-тій хвилині четвертого туру в Києві впевнено займали останню позицію в квартеті з «Барсою», «Рубіном» і нашим «Динамо». Однак, тим і прекрасна гра під назвою футбол. «Баварія» не без посмішки Фортуни і допомоги арбітрів( домашній матч з «Фіорентиною» пригадуєте?) таки добралася до Мадриду. Щодо «Інтера», то європейських звершень від команди Массімо Моратті чекають давно. Вболівальники зі стажем 45 років, коли команда великого Еленіо Еррери продемонструвала світу так зване катеначчо, а прихильники нового покоління – з середини дев’яностих, коли до керма команди прийшов син будівельника того успіху «нера-дзурі» Анджело Моратті – Массімо. За оцінками деяких експертів, з 1995 року нафтовий магнат не пошкодував вкласти у продовження великої справи свого батька суму, еквіваленту 900-там мільйонам Євро. Через жорстоке сито Массімо відсіялась купа видатних тренерів континенту ( Ліппі, Купер, з натяжкою Дзакеронні, Манчіні і Терім), яким подавалися одні з найкращих футболістів світу – бразилець Роналдо, Вієрі, Зеєдорф, Блан, Адріано, Пірло і багато-багато інших. Віддачі Моратті чекав довго. І тепер з впевненістю може нею насолоджуватися – «Інтер» вчетверте поспіль чемпіон Італії і на кінець найсильніша команда континенту.

 

Ніколи не відчував особливої симпатії до Жозе Моуріньо. Назвати поведінку португальця епатажною язик не повертається. Вона просто не припустима. Співання од самому собі, не етичні коментарі в бік суперників та легенд «Інтера» - стали для Жозе звичною справою за два роки роботи у міланському клубі. Що ж поробиш, таким він вже є – цей Жозе. І він був потрібен Моратті. Він виграв цю Лігу. Він зібрав цю команду. І навряд чи тепер доцільно згадувати про незрозумілий футбол на «Камп Ноу» у півфіналі ( в житті ще не бачив, щоб команда в прямому значенні цього слова оборонялася десятьма футболістами, а воротар суперників спокійно бігав біля центрального кола), тим паче, не очікував побачити щось схоже у грі проти апріорі слабкішої «Баварії». Однак, футболом править його величність Результат, який Жозе здобуває на будь-якому місці роботи. Прикро, що в Європі залишилася від сили одна команда, яка красу гри поєднує з кінцевим результатом. Думаю, не варто нагадувати про яку команду йде мова.

 

В суботу все проходило за сценарієм Моуріньо. Тренер баварців Луі ван Гал може пишатися своїм вихованцем ( хто не в курсі, португалець працював з голландцем у «Барсі» в кінці 20 століття, і одна його з тогочасних функцій була….перекладач), втім кидати каміння в досвідченого наставника вболівальникам «Байерну» навряд чи потрібно. «Інтер» сильніший за всіма футбольними показниками – починаючи від підбору виконавців, закінчуючи вже згаданою командною грою. Ні, це ж потрібно бути дійсно геніальним тренером, щоб навчити, а головне примусити такого футболіста як Самі Етто діяти ледь не на місці правого захисника. Гравець, який, між іншим, ніколи не відрізнявся спокійним характером, і який крім форварда-наконечника навряд чи до «Інтеру» десь ще уявляв свою позицію на полі. Теж саме стосується македонця Пандєва, який пів сезону 2009/2010 маринувався на лаві запасних у «Лаціо». Окрема розмова про Міліто і Снейдера. 30-ти річний аргентинець став справжнім героєм фіналу. До «Інтеру» гострий форвард ніколи не грав у топ-командах, штампуючи десятки голів у скромних «Дженоа» і «Сарагосі». Моурніьо у нього повірив, запросивши вікового форварда напередодні цього сезону, і Дієго сповна за це віддячив. Те, що голландець Снейдер – мега-талант, говорили ще за часів його дебюту у «Аяксі». Дебютував Уеслі, здається у 18-ть років в голландській лізі. Перехід у 2007році в «Реал», здавався, був логічним продовженням вдалої кар’єри. Втім, як це часто буває у королівському клубі, «зірка» перетворюється в звичного гравця ( ось зараз дуже б не хотілося, щоб подібна доля спіткала Кака). Моуріньо повірив у Уеслі, придбавши наступального хавбека всього за 15 мільйонів Євро. Смішна сума як для такого футболіста. «Мозок із щупальцями» - дуже доречна характеристика гри голландця в цьому сезоні. Інтерівський мозок…

 

Багато можна говорити і про німецького гранда. Звичайно, поразка у фіналі є надзвичайно прикрою як для клуба, так і для багато чисельних вболівальників «Байерну». На відміну від «Інтера», за якого у власній країні тримали пальці далеко не всі телеглядачі, вся без винятку Німеччина переживали за команду ван Гала. По-перше, німецькі клуби давно не вигравали європейські трофеї, по-друге, культура вболівання південних народів дещо відрізняється від інших. Власне, на моє переконання, потрапляння у фінал ЛЧ німецького клубу, не дивлячись на назву, є вже величезним успіхом для Бундесліги. Німецький клубний футбол вже давно не на провідних ролях у Європі, і деякі експерти, наприклад, схиляються до думки, що російська Прем’єр-Ліга за рівнем футболу давно вже не шоста за рангом. І з цими частково можна погодитися. Так от, не принижуючи достоїнства мюнхенського клубу у попередніх раундах ЛЧ ( прохід «МЮ» дорого вартує), у фіналі «Баварія» не мала шансів. Не в останню чергу, через підбір кадрів. Слабо вірилося, що реально виграти крупний європейський трофей з парою центрбеків Демікеліс - ван Буйтен, при всій повазі до цих міцних хлопців. Фінал виправдав очікування. Дитяча позиційна помилка ( на повторі чітко придивіться до позиції Демікеліса, який при грі захисту у лінію опинився на місці ліберо) обох беків, призвела до першого взяття воріт. Те, що зробив Міліто з бельгійцем ван Буйтеном під час другого голу, взагалі, не піддається пояснень на такому рівні. Аргентинець пройшов захисника, наче школяра.

 

Прихильники «Баварії» можуть апелювати, мовляв, був би Рібері, все було б інакше. І справді, лівий фланг німців з молодим Бадштубером і німецьким турком Алтинтопом посередньо виглядів на фоні протилежної пари Лам-Роббен. Однак, не погоджуюся з таким твердженням. Рібері відверто кажучи, проводить не найкращий сезон, і якщо згадати плей-офф ЛЧ, то витягував ван Гала там співвітчизник Роббен. От без нього справді було б туго. Всі атаки «Байерну» у фіналі проходили тільки через правий фланг, але на те в «Інтера» є Моуріньо, щоб нейтралізувати прудконогого голландця. Щодо центральної осі баварців, то ні ван Бомель, ні Швайнштайгер у фіналі не показали свій рівень. Скоріш за все, це є їх істинні можливості. Ван Бомель за задумами ван Гала повинен не тільки відбирати, але і створювати ( ось чому не грає Тимощук, який у другому значно слабкіший за партнера по команді). Позицію Швайнштайгера у цьому сезоні визначити важко. Бастіан рухається по всьому фронту у центрі, однак користі від цього, як на мене, менше, ніж це було при попередніх коучах «Байерну». Все ж, Швайні більше орієнтований на атаку, а навантаження його оборонним функціями знижує коефіцієнт його користі попереду. Щодо форвардів…Оліч і Мюллер, безумовно, класні нападники, але невже це топ-форварди Європи ( ні, я не забув що хорват у півфіналі тричі розписався у воротах «Ліона»)? Питання спірне, відтак кожен може гадати по-своєму.

 

Не можна сказати, що «Байерн» у фіналі грав погано. Забий Мюллер на 15-тій секунді другого тайму, події б на полі кардинально змінилися. Однак, Томас не забив не тільки тоді, а й через 10-ть хвилин, коли мав ще одну дуже не погану нагоду. Тому, вважаю, те що нам продемонстрували німці у фіналі – баварський максимум на даному етапі. Цього цілком вистачає у внутрішньому футболі, де команда ван Гала візуально легко перемогла як у чемпіонаті, так і в Кубку. Для перемоги у ЛЧ цього явно замало.

 

Дивовижно, але мені здалося, що «Інтер», навпаки, зіграв, нижче своїх можливостей. Передусім, це стосується індивідуальних якостей футболістів. Цьому є логічне пояснення. Навчені схемами і задумками Жозе, футболісти «нера-дзурі» ні на секунду не відступали від запланованого футболу. Майкон, який в чемпіонаті, полюбляє підключатися до атак, на цей раз рідко переходив у наступальні дії, віддавши фланг на відкуп Етто. Дзанетті і Камбіассо в центрі ( дивує дивуєшся, коли дізнаєшся що Марадона не бере на ЧС таких футболістів) «чистили» простір для фантазій Снейдера ( пас на Міліто при першому голі ), а Ківу з Пандєвим займалися Роббеном. Лише на стандарти підключалися центрбеки Лусіо і Самуель, які також не проти побігати попереду ( особливо це стосується першого). Вийшов типово італійський футбол, без жодних імпровізацій. І це при відсутності італійця у стартовому складі…

 

У другому таймі інколи ловив себе на думці, що «Інтер» грає не з «Баварією», а продовжує другу півфінальну дуель з «Барсою». Та ж сама, тотальна «здача» центру поля, мовляв ви собі бігайте, а ми поки біля власних воріт відпочинемо. Однак, мюнхенці далеко не каталонці, а ван Буйтен і Демікеліс далеко не Піке з Пуйолем. Міліто цим сповна скористався. Чи вправі ми засуджувати Моуріньо за такий футбол? Переможців не судить, а часи романтичного футболу давно скінчилися. І саме головне, найбільше дивує те, що Жозе виконав цей тактичний трюк з футболістами, які ніколи не вважалися апологетами строгої гри. А тим паче, від оборони. Та й формально «нера-дзурі» грають в 4-3-3. Мабуть, в цьому і геніальність пихатого португальця, якого вже з впевненістю можна назвати Великим. Вигравати КЕЧ з двома різними командами – таке вдавалося лише Ернсту Хаппелю і Отмару Хітцфельду. І це ще не вечір. Моуріньо покидає Мілан, щоб з наступного сезону здобувати трофеї для Мадриду. Чогось здається, що це йому вдасться. Символічно, що останній трофей The Special One взяв на тому ж самому стадіоні, де його чекає черговий, не простий, виклик долі. Втім, із зарплатнею в 10 млн. Євро за сезон можна і із долею посперичатися. Тим паче, що тренувати «Реал» випадає можливість один раз в житті. Інша справа, що тут крім результату, і симпатичну гру б бажанно показувати. Когось навіть після трофеїв ганебно звільнювали ( Капелло, Хайнкес). Тим цікавіше буде слідкувати за роботою Моуріньо. Ну а Моратті слід поки насолоджуватисся перемогою, і потроху починати шукати нового аленнаторе.


Открыть | Комментариев 25

Фані


Веселий все таки день – 1 квітня . Чесно кажучи, у вирі повсякденного життя, вчора навіть забув про це прикольний день. Сьогодні вирішив глянути, що ж приготували кумедні журналісти чи просто веселі люди у 2010 році. І чесно кажучи, щиро посміявся…)

 

Так, знайшов у мережі таке : Министр спорта Австралии Кейт Эллис поздравила футбольную федерацию страны с назначением англичанина Дэвида Бекхэма главным тренером сборной Австралии. Об этом пишет британское издание Daily Star. Министр стала жертвой розыгрыша — на самом деле информация о назначении Бекхэма была первоапрельской шуткой. В выпуске новостей на радиостанции ABC прозвучало интервью с человеком, который назвал себя Бекхэмом. Он сообщил, что принял предложение возглавить сборную Австралии и будет готовить ее к чемпионату мира 2010 года. Двойник Бекхэма сказал, что занять пост наставника австралийской команды ему предложили после того, как стало ясно, что он не сможет сыграть на ЧМ-2010 за сборную Англии из-за травмы. Шутку ABC поддержало издание The Sydney Morning Herald, которое написало, что Бекхэма удалось уговорить возглавить австралийцев после того, как руководитель Федерации футбола Австралии Фрэнк Лоуи послал футболисту корзину фруктов. Помимо поздравления от министра, Федерация футбола Австралии получила множество звонков от болельщиков, обрадованных «назначением» Бекхэма. После того, как ABC объявила, что информация о Бекхэме была розыгрышем, в студию позвонили множество фанатов, недовольных тем, что над ними подшутили.

 

На сайті вболівальників «Закарпаття» опублікували таку новину… « Як стало нам відомо, футбольний клуб з Ужгороду придбала людина, статок якої можна зрівняти зі статком власника ФК"Шахтар" Рината Ахметова. В палнах нового власника побудувати власну базу, стадіон і запросити в наш клуб грати відомих футболістів.» Тривіально, як на мене. ) з шейхом Мансуром було б цікавіше…) Шкода, газета в якій іноді публікуюся не виходить по четвергам…

 

Не менш цікаву інфу вчора опублікувала провідна газета нашої області. зЗа словами «Фесту» ( так цікаво називається цей ЗМІ) в київському «Динамо» розпочалася кадрова чистка імені Газзаєва. Так, до кінця сезону в оренду були відправлені Маграо, Алмейда і Нінковіч. Нічого так собі новина, тільки от клуби, в які перейшли ці футболісти примусили довго сміятися. Перечислю їх для інформації, однак навряд чи дані назви вам щось скажуть, бо дані колективи….аутсайдери обласного чемпіонату області. Маграо перейшов в іршавську «Бужору», Алмейда – у команду Рахова, а Нінкович у «Верховину» з Міжгір’я…. Жарти жартами, але інколи першотравневі жарти сприймають цілком серйозно і викликають небувалий ажіотаж. Так, минулого року закарпатська спортивна газета опублікувала інформацію про те, що один з лідерів чемпіонату області ( не буду називати назву, до речі, цілком благополучна у фінансовому плані команда) несподівано знімається з розіграшу…. І що ви думаєте? Через пару днів дана інформація була опублікована у всіх провідних ЗМІ Закарпаття….Посміялися ми з головним редактором тоді на славу, а от з колег було соромно ))))))))))))))))))


Открыть | Комментариев 33

Без назви


Парший настрій.

Улюблена команда знову програла. Причому програла по ділу. Однак, не це так обурило,як-не-як, після Динамо пробачити можна будь-що.  Обрули гра. ЇЇ не було ні і одних, ні в інших. Друзі, слабенький у нас футбол. Ще б пак, зіграти три матчі поспіль за 10 днів  - вважається геройством....

Написав для футбол.юа - в нас виховують тепличних  футболістів.Таких, які б могли зіграти один матч за тиждень, а далі спокійно відпочивати. Чому в Англії по 50 матчів за сезон сприймається з милу душу, а в нас дві гри  за тижднь - вже капут?! Питання риторичне....

Збільшувати Лігу? та ну його...кому так грати? Переходити на 12 команд у 4 круги - ні, географія зведеться до мінімуму...

Пішов дивитися Інтер...Віримо в тебе, Гамула!

 


Открыть | Комментариев 22

How much is the fish?


Примітка. Даний матеріал підготовлений для однієї з регіональних газет Закарпаття, тому при читанні. будь-ласка, робіть скидку на цей факт 

 

Трансферні новини завжди цікавили вболівальників. Іноді зимовий період в українському і не тільки футболі цікавіший, ніж самий процес розіграшу медалей. Хто, куди і за скільки – одвічні футбольні питання міжсезонь. Якщо на перші два питання пересічний український вболівальник легко знаходить відповідь за допомогою над інформативних сучасних ЗМІ, то третє питання часто-густо подається під грифом секретності. Клуби неохоче розголошують трансферну вартість того чи іншого футболіста, обмежуючись загальними подробицями контракту, на кшталт строку дії цього самого документу. Причому це  стосується не тільки вітчизняного футбольного господарства. В цьому плані європейському футболу ще далеко до північно-американських ліг, де будь-який вболівальник за допомогою всесвітньої мережі за мить може дізнатися зарплатню того чи іншого спортсмена, з врахуванням найдетальніших подробиць.

Німецький інформаційний ресурс  http://www.transfermarkt.de/ не новий. Ним охоче користуються провідні спортивні ЗМІ Європи, коли потрібно дізнатися орієнтовну трансферну ціну того чи іншого футболіста, загальну вартість футболістів що грають в певному чемпіонаті Європи і не тільки,  і т.д. Сьогодні ми знайомимо наших читачів з роботою німецьких експертів в розрізі української Прем’єр-Ліги. Думається, нижчеподана інформація буде цікавою і пізнавальною. Звернув би увагу, що дані цифри в жодному разі не є об’єктивними. Можливо, вони показові, однак навколо футбольна кухня в цілому настільки суб’єктивна, що…Втім, оцінюйте самі.

Отже, за версією німецьких експертів, українська Прем’єр-Ліга за загальною вартістю футболістів займає 11 місце в Європі. Крім чемпіонатів великої п’ятірки ( найдорожча Англія), наш чемпіонат поступається чемпіонатам Росії, Туреччини, Голландії, Португалії і Греції. Загальна вартість всіх футболістів, що грають у нашій першості становить 416.030.500 англійських фунтів ( загалом, на сайті подаються суми у фунтах і Євро, для простоти сприйняття будемо використовувати європейську валюту). Думається, сума не маленька в реаліях нашої країни. До прикладу, російська Прем’єр-Ліга «важча» на 210 млн. фунтів. Мовчимо про англійську першість, загальна вартість гравців якої вища приблизно у 7 разів. Однак, тут потрібно ураховувати той фактор, що для аналізу в інших чемпіонатах береться більша кількість гравців, логічно – і клубів, яких у Англії у найвищому дивізіоні двадцять. До речі, німці оцінили рівно 400-та  футболістів українського чемпіонату, що з десятки провідних чемпіонатів є найменшим показником.

Перейдемо безпосередньо до команд. Цікаво ( особливо мені, як симпатику київського клубу), що найдорожчим клубом є донецький «Шахтар». Однак, враховуючи орієнтовні бюджети наших грандів, все логічно. Ну і не забуваймо про перемогу донецького клубу в останньому розіграші Кубку УЄФА, яка суттєво підняла трансферну вартість гравців донецького суперклубу.  Загальна вартість всіх футболістів «Шахтаря» становить 131 з половиною мільйонів Євро, що значно менше суми двох футболістів мадридського «Реала» Кака і Роналдо. «Динамо» йде другим. Німці оцінюють вартість гравців «біло-голубих» у суму трохи більшу 92 млн. Євро. Третім іде  «Дніпро» - «всього»  45 600 000 Євро. А тепер найменш приємна новина для нас – ужгородське «Закарпаття» німці оцінюють всього у 6 250 000 Євро, що є останнім показником Ліги. Що ж, на щастя, гроші у футбол не грають, і на відміну від того ж криворізького «Кривбасу», який «вартує» вдвічі більше від «Закарпаття», ми маємо хороші шанси для збереження прописки у Лізі і на наступний сезон. Разом з нами, останніх пасуть «Оболонь» ( 7 з половиною млн. Євро) і луганська «Зоря»(  8 450 000 Євро), що на мою думку є дивним фактом. Не забуваймо про молодість луганської команди…

Щодо гравців, то найдорожчим футболістом нашого чемпіонату є Даріо Срна. Трансферна вартість хорвата на думку  http://www.transfermarkt.de/ становить 17 з половиною мільйона Євро. Другим іде Фернандіньо  з сумою у 12 млн Євро, третій – Вілліан ( 11,5 млн). Як бачимо, донецькі товстосуми повністю окупували п’єдестал трансферної пошани. Хоча, за того ж Вілліана, команда Ахметова свого часу не пожалкувала 20 млн. Тільки не Євро, а американських доларів. І лише на четвертому місці опинився капітан «Динамо» Артем Мілевський, за якого потенційні покупці мають викласти суму близьку до 11 млн. Євро.

Загалом, в десятці найдорожчих,  крім вищезгаданих футболістів ще три гірника. П’ятий Жадсон, який влітку скоріш за все таки покине Донецьк, далі йде Ілсіньо, і на дев’ятій позиції Луіс Адріано. Цікаво, хто ж виграє парі між Ахметовим і Суркісом молодшим, свідком якого був відомий український журналіст Артем Франков? А суть спору полягала в тому, що кожен з учасників вважає, що саме він дорожче в майбутньому продасть власного форварда в Європу. Форварди – Мілевський і Адріано. Цікаво, а що дістанеться переможцю.

Крім гірників, в десятці чотири футболіста «Динамо». Про Мілю ми вже згадували. Лише на сьому місці Андрій Шевченко, сума за якого враховуючи його вік бачиться явно завищеною. 9 млн. євро – по-моєму, забагато. Далі йде Огнєн Вукоєвіч, футболіст, який суттєво підняв свою вартість граючи в нашому чемпіонаті. Думається, за прогнозованих німцями 8,5 млн. євро Суркіс із задоволенням би продав Огнєна. Ну і замикає чільну десятку екс-гравець нашого клубу – Тарас Михалик ( 6,5 млн.).

Другий десяток відкриває Андрій П’ятов. Загалом, перший гравець не з «Шахтарю» чи «Динамо» розміщений на 13-тій позиції. Це Жажа Коельо, за якого потенційні покупці мають не пошкодувати близько 6,5 млн. є вро. Враховуючи, те, що менеджери «Металіста» придбали бразильця приблизно за 500 тисяч доларів, можете оцінити потенційний прибуток команди Ярославського. Крім вищезгаданих гравців, до двадцятки входить Разван Рац ( 6,5 млн.), Томаш Хюбшманн ( 6,0млн.), Мілош Нінковіч ( 5,5 млн.), найдорожчий дніпропетровець Євген Селезньов ( 5,5 млн.), Папа Гуйе ( 5 млн.), Роман Єрьоменко, Дуглас Кошта і Олег Гусєв ( всі по 5 млн.).

По командам ситуація наступна:

«Шахтар». Трійка призерів: Срна, Фернандіньо і Вілліан.

«Динамо» : Мілевський; Шевченко; Михалик.

«Металіст» : Жажа; Папа; Девіч, Олійник і Едмар ( всі по 3 млн. Євро)

«Дніпро» : Селезньов; Русол ( 3 млн). Свого часу московський «Спартак» пропонував за капітана «Дніпра» 8 млн. доларів.  Осмар Ферейра  і Віталій Денисов треті ( по  2,25 млн.). Цікаво, що зіркового мексиканця Нері Кастільо, про якого всі поступово забувають, а який між іншим отримає зарплату саме в «Дніпрі», німці оцінюють в 2 млн. «Шахтар» свого часу із задоволенням виклав «Олімпіакосу» близько 20 млн. доларів.

«Металург» Д. Найдорожчим гравцем другого донецького клубу вважається молодий вірменський талант Генрих Мхітарян з сумою у 2,8 млн. євро. Другі місця посідають два українця – Годін і натуралізований  воротар Дішленковіч,  а також португалець Маріо Сержіо. Всі по 2 млн. Треті – болгар Дімітров і капітан команди Чечер з 1,8 млн. Цікаво, що Янкова, за якого «Металург» за чутками взимку купив за значно більші гроші, німецькі експерти оцінили всього у 1 млн. Євро. Так само і зімбамбійця Мгуні…

«Ворскла» . Тут в лідерах албанські легіонери, якими за чутками давно цікавляться німецькі гранди. Так, Дебатік Цуррі вартує 3 млн., а Арменд Далку 2,5 млн. Третє місце посідає Григорій Ярмаш з сумою у 1,8 млн.

«Арсенал» : Над цікавою виглядає диспозиція у клубі Рабиновича. Найдорожчий тут Андрій Воробєй з 1,8 млн. Другий румун Іонуц Мазілу ( 1,6) і по мільйончику оцінені Максим Шацьких, Андрій Хомин та Євген Євсєєв.

«Таврія». Приємно, що тут на вершині не чужі нам люди. Логічно, що лідером тут є нападник Ковпак з  сумою у 1,8 млн, за яким свого часу полювало ледь не всі команди вищої ліги ( коли  той виступав у другому дивізіоні). Дениса Голайдо німці оцінюють у 1,75 млн, що також солідно. На «чистому» третьому місці серб Любеновіч, з вартістю у 1,5 млн.

«Металург» З. між іншим, наймолодша команда нашого чемпіонату. Безперечним лідером тут є потенційний гравець  національної збірної Тарас Степаненко з 1,6 млн. Другий – Аржанов ( 1,25), третій – Дмитро Невмивака з мільйоном.

«Кривбас». Команда з Кривого Рогу несподівано випередила спортивно успішніші клуби. Але не забуваймо про кількість орендованих гравців у складі команди Максимова, які взагалі то кривбасівцям не належать. До прикладу, Младен Бартуловіч на контракту у «Дніпрі». Його ціна солідна – 1,2 млн. Друге місце посідає албанець Ервін Булку ( 1 млн), який далеко не основний у команді. Третє місце ділять орендовані Микола Мирозюк і Дмитро Льопа, вартість яких коливається у межі 800 тисяч євро.

«Карпати». Цікавий розподіл по сумам у львівському клубі. Тут є досить дорогі і всі інші. Так, Ігор Худоб’як вартує 1,5 млн. Євро, і здається сума дещо занижена. Другий – Денис Кожанов з 1,25 млн. Треті  з мільйоном серб Мілошевіч і  Артем Федецький.

«Чорноморець». Одеський клуб слідує першим, в складі якого, на думку німецьких експертів, немає жодного футболіста з сумою вищою мільйона євро. На вершині тут Павло Ребенок з 850 тисяч. Другий – воротар Руденко з 700 тисячами, і на «бронзовій» позиції несподівано Дмитро Гришко( 650 тисяч). А де ж одеські легіонери? Сауседо всього 300 тисяч, а бразилець Матос 350 тисяч.

«Іллічівець». У маріупольців найдорожчий хавбек Ярошенко ( 800 тисяч). Ігор Чучман,  який двічі грав за нашу команду,  вартує на думку сайту  750 тисяч Євро. Не мало, якщо чесно. По 700 тисяч оцінюються Вадим Мельник і білорус Кашевський. Наш Адріан Пуканич за версію  http://www.transfermarkt.de/ оцінюється у 550 тисяч Євро. Як на мене, логіки у такому рішенні німців малувато.

«Зоря». Найдорожчим гравцем луганського клубу вважається опорний хавбек Олексій Полянський, який на контракті у донецькому «Шахтарі». Олексія оцінюють у суму в 900 тисяч Євро. Другим доволі несподівано вважається албанський нападник Паріт Джіхані ( 800 тисяч), який на даний момент не є основним гравцем команди Чанцева. Ну і третій - обронець Микита Каменюка з сумою у 750 тисяч європейської валюти. Дивний розподіл німецьких експертів, враховуючи наявність низки перспективних футболістів у луганському клубі, типу Білого, Сілюка чи Віценця. Додамо, що Тарас Лазарович оцінюється в 600 тисяч.

«Оболонь». В київському клубі беззаперечним лідером трансферних оцінок є атакувальний півзахисник Валерій Куценко. Його вартість  - 1 млн. Євро.  Другий іде оборонець Сергій Яворський з сумою у 600 тисяч. На третьому місці аж 4 футболіста з сумою у 500 тисяч. Це два екс-гравці «Закарпаття» Рожок і Лозинський, Рінар Валєєв і форвард Олександр Іващенко.

Не забуваймо про перший український дивізіон, який на відміну від еліти, значно поступається відповідним Лігам інших європейських країн. На думку  http://www.transfermarkt.de/, на даний момент найдорожчим футболістом української першої ліги є захисник «Волині» Олексій Курилов з сумою біля 600 тисяч Євро. Друге місце ділять чемпіон Європи серед молоді, центр бек другої команди «Динамо» Тимур Парцванія  і форвард «Севастополя» Андрій Шевчук  - по 500 тисяч. Ну  і третій досвідчений воротар ФК «Львів» Мар’ян Марущак. Дивним би назвав трансферні розцінки по братам Баранцям, які на мою думку об’єктивно сильніші виконавці, ніж вищезгадані футболісти. Братів-близнюків оцінили в суму по 400 тисяч євро.

Щодо нашої команди, то як ми вже зазначали, в загальній сумі закарпатці займають останнє місце. Подаємо орієнтовну вартість всіх наших гравців, вартість яких встановлена даним ресурсом ( всі суми в Євро)

Бабенко – 350 тисяч; Надь – 100 тисяч, Михайлов – 50 тисяч; Хауші – 100 тисяч; Андронік – 100 тисяч; Чижевський  - 150 тисяч; Гибалюк – 50 тисяч; Малигін – немає даних; Шендрик – 150 тисяч; Браїла – 300 тисяч; Болохан – 400 тисяч; Леандро – 450 тисяч; Комарницький – 350 тисяч; Іванов – 150 тисяч; Райчевіч – 450 тисяч; Малиш – 100 тисяч; Микуляк – 650 тисяч; Гомес – 500 тисяч; Трішович – 500 тисяч; Алексєєв – 250 тисяч; Давидов – 400 тисяч; Невуче – 400 тисяч.

Як бачимо, найціннішим вважається не один з наших багаточисельних легіонерів, а Владислав Микуляк. Втім, раджу особливо не напружувати голову даними цифрами. Наша команда безцінна!

 

 

Олександр Сабадош

 

 


Открыть | Комментариев 38

...Тиждень потому - ніфіга нового


Хотів би сильно помилятися, але цього вечора кротам ніфіга не світить. Тьфу, ти, тільки дурні не вчаться на власних помилках....Див мій пост. Коли Бразилії занадто! таке відчуття, що гра на Крейвен Котедж продовжується

Открыть | Комментариев 42

Ванкуверський виніс – що це було???


Скажу відверто – в фіналі переживав за канадців. Однак, такого виносу не чекав, мабуть, найзавзятіший фан кленових листків. Що це було, пани Биков і Третьяк?

 

А скільки перед Олімпіадою було криків про «червону машину» і зірко вість складу. На виході отримали «рожеву розвалюха». Не збираюся танцювати на кістках переможених, але такий погром інакше як ганьбою не назвеш. Мертвий захист ( про який в Росії делікатно мовчали, зате тим же канадським ЗМІ Третяк про це говорив неодноразово), розгублений Ковальчук ( в «Атланті» він звик бути лідером, а тут один із), безхребетний капітан Морозов ( якого фена цю роль не виконував Ові – величезне питання), і туристи типу Козлова, Федорова чи Радулова…. Не вийшло в росіян з кіперами. От кого справді шкода, так це скромного хлопця Набокова ( неодноразово читав з ним інтерв’ю), який поразку від Канади-2010 запам’ятає на все життя…

 

Тепер то значно поменшає бравурних заяв росіян про «міцну КХЛ». Як то кажуть, відділ фантастики на другому поверсі, а разом з ним і НХЛ.

 

Чудеса творилися і в інших парах. Ветераниста збірна Словаччина на перед пенсійному зібранні сенсаційно обіграла ще одну «машину» - тепер шведську. Ох, і гуляє зараз Словаччина!!! Тільки от, на відміну від пари Росія-Канада, в цьому протистоянні здалося, що якби чвертьфінал проходив по сценаріям Кубка Стенлі, словаки б їхали додому. Гляньте хоча б співвідношення кидків по воротам обох кіперів. До речі, і тут начудив добротний воротар. Я про Лундквіста. Ну якщо не начудив, то не виручив точно. Ух, як же зіграв Демітра! Браво Павол!

 

Нордичні фіни підтверджують статус «несподіваних фаворитів». Чесслово, не здивуюся якщо ця команда здобуде золото. Чехів вже пройшли, на черзі «міллеровські американці». Чогось здається, багато голів у цьому півфіналі ми не побачимо….


Открыть | Комментариев 40

Коли Бразилії занадто


В четвер на старенькому лондонському «Крейвен Котейдж» ми побачили звичну гру команди Луческу. Тотальне володіння м’ячем, короткі передачі в центрі поля, бразильський дриблінг у виконанні донецьких хавбеків – таку картину можна спостерігати у пересічному матчі чемпіоната України за участю гірників. Не можна сказати, що такий футбол не приносить задоволення вболівальникам, тим паче коли результати команди відповідають демонстрованій грі. В Європі в футбол подібного розливу грає каталонська «Барселона», і така гра , без сумніву, подобається. Втім, коли команда не досягає результату – може і дратувати.

 

«Шахтар» програв не по грі. Результат як для єврокубкового двоматчевого протистояння не поганий. Однак, до Луческу і його тренерського штабу повинні бути запитання. Десь на 80 хвилині матчу, коли гірники продовжували академічно «катати» м’яча у центрі далекого не ідеального газону, подумалося про гірняцьку тактику. Точніше, відсутністю інших тактичних варіантів. Замість того, що в деяких епізодах зіграти простіше, якщо хочете «по-фулхемівські», донеччани продовжували вишукано шукати «дірки» у потужному лондонському захисті, чим дратували хіба що опорних хавбеків опонента. Одного разу таки знайшли – на 32 хвилині, але підопічні Луческу мабуть забули що двічі в одну крапочку потрапити не можливо. А тим паче, якщо проти тебе грає 10 команда англійської «Прем’єр-Ліги», яку до того ж очолює далеко не «примітивний» англійський спеціаліст Рой Ходжсон. Трохи урізноманітнив гру «Шахтаря» вихід не бразильця( хочу саме на це звернути увагу) Костянтина Кравченка, який за відведені йому хвилини, двічі не погано пробивав далеко із за меж штрафного майданчика.

 

Мірча Луческу давно визначився з філософією гри своєї команди. За шість років керування донецьким суперклубом, румунський спеціаліст спробував не одну схему гри, підбираючи під неї необхідних футболістів. Минулий сезон довів правильність обраного напрямку Луческу, хоча цей напрямок не раз, і не два, був на межі зриву і сумнівів з боку власника і вболівальників. Сьогодні віце-чемпіон України вважається найбільш бразильською командою в Європі не тільки за стилем гри, але і за кількістю гравців у складі з цієї країни. Що цікаво, бразильці для команди підбираються суто орієнтовані на атаку і креативні дії. Все інше віддано на відкуп українцям, або представникам Центральної Європи. Не поганий мікст як для наших реалій, але чи не час шукати інші варіанти?! Чи не здається вам, що в Лондоні для Луческу прозвучав «перший дзвіночок»? Скоріше ні, ніж так, бо і дзвіночків у кар’єрі румунського наставника саме у Донецьку було чимало, та й глобальні висновки робити зарано.

 

З легкістю можна списати поразку гірників опираючись на природні обставини. Це і початок весняної частини сезону( за версією коментуючого Ігоря Циганика «гравці ще не притерлися один до одного»), і жахлива погода і стан газону як для донецьких бразильців, і дикий фарт команди Ходжсона( при цьому я б нагадав читачам, що «Фулхем» через травми основних гравців гра далеко не в оптимальному складі). Нічого не вдієш, така логіка нашого футболу – якщо програли, то винуваті всі, кріс нас( Луческу на післяматчевій прес-конференції з якоїсь радості згадав бельгійського арбітра). Втім, причини напевно потрібно шукати в собі. Давно вже викликає нарікання пара захисників Кучер-Ракицький, Томаш Хюбшман далеко не «топовий» опорний хавбек, а флангові Рац і Срна, здалося, поки до сезону не готові. Знову ж таки, окрема тема – бразильці. Без них важко уявити сьогоднішнє обличчя «Шахтаря», але чи не забагато «масла» в цій смачній каші? Взимку особисто мені здавалося, що селекція гірників буде орієнтована на придбання сильного центрбека і забивного нападника, натомість «Шахтар» підписав двох атакувальних півзахисників. Звичайно, бразильців. Дугласа Кошту ми побачили вже в Лондоні ( без сумніву, класний гравець) і не заявленого на цьогорічний розіграш Ліги Європи Алекса Тейшеру. Обидва стрімкі і легкі, обидва з неймовірний дриблінгом і хорошим бачення поля. Одним словом, типові Жадсон з Вілліаном. Цікаво, як же усіма цими перлинами, але однотипними перлинами, Луческу збирається розпоряджатися? Містеру видніше.

 

Не викликає ентузіазму і набір нападників «Шахтаря». Луіс Адріано свою справу в цілому зробив, крім голу, нічим особливим у грі не відзначився. Воно й не дивно. Габаритів нашому бразильцю замало щоб на рівних боротися з такими потужними хлопцями як Хангеланд і Хьюз. А уявіть собі Адріано у протистоянні з парою Фердінанд-Відіч або Террі-Алекс. «Ну це ж найкращі пари світу» - можна з апелювати мені у відповідь. Ну так і «Шахтар» прагне до стандартів «МЮ» і «Челсі» не тільки на словах, але і на ділі. Тому, вважаю, гірникам конче необхідний класний, забивний форвард, який за своїм технічним арсеналом не обов’язково повинен відповідати рівню Фернандіньо і ко. Яскравим прикладом відсутності такого гравця може служити тимішоарська історія, коли в певних епізодах просто нікому було підставити ногу біля воріт суперника. На мою думку, знайти такого форварда взимку можна було. Причому перейшов би він в Україну безкоштовно. Правда потрібно було його в цьому заохотити. Мова про голландця Руда ван Ністельроя. Руд після отримання статусу вільного агента від мадридського «Реала» обрав «Гамбург» і продовжує справно забивати голи. Утопічний варіант? Можливо так, але чому б не спробувати, враховуючи рівень тих гравців, які сидить за спиною у Луіса Адірано.


Открыть | Комментариев 47

Олімпійський хокей – видовище гарантовано!


Не злукавлю, якщо припущу, що на рівні з біатлоном, хокей буде найбільш популярним видом  спорту на Олімпіаді. А якщо пригадати де саме проходитимуть Ігри, то все стає зрозуміло. Канада – батьківщина хокею, і за зізнанням більшості людей, яким доля подарували відвідати цю прекрасну країну, найшвидша гра на планеті заполонила душі канадців. Тим цікавіше буде спостерігати за специфічним хокейним турніром, який вперше в історії Зимових Олімпіад розігруватиметься на зменшених, «канадських» майданчиках. Цей факт додасть видовища й так в  не маленьку порцію спортивної краси.

Що ж, цілком може статися так, що Олімпіада у Ванкувері буде останньою для представників найсильнішої хокейної Ліги світу – НХЛ. Справа в тому, що особливого бажання відпускати гравців на наступні Ігри в Сочі, у власників команд немає, а такі питання кажучи словами відомого героя « с кондачка не решаются». Враховуючи важкі відносини Ліги з міжнародною федерацію хокею та з російською КХЛ, статися може будь що. В даному випадку прихильникам хокею нічого не залишається, як насолоджуватися грою великих майстрів шайби. Шкода,  якщо в останнє.

Специфіка турніру полягає у його короткостроковості і цікавої системи розіграшу. Всього у турнірі візьмуть участь 12 збірних , які поділені на три квартета. Напряму в ј  виходять всі переможці груп, а також друга найкраща команда ( по набраним пунктам). Інші ж збірні, розіграють між собою чотири путівки  у плей-офф, незважаючи на місце в групі. Таким чином, на першому етапі з турніру не вилітає жодна команда. Ну а потім все проходитиме звичною системою « на виліт». Чи придасть це інтриги турніру – питання риторичне, втім експеримент заслуговую на увагу. Детальніше ознайомимося з складом груп.

В групі А виступатимуть збірні США, Швейцарії, Канади і Норвегії. Безперечний фаворит тут господарі, які за прогнозами букмекерів переможуть і на турнірі в цілому. Логічно, що збірна зібрана суто з гравців НХЛ, однак деякі питання до менеджера Стіва Айзермана і головного тренера  Майка Бебока присутні. Так несподівано була проігнорована ціла низка майстрів, які неодноразово приносили канадцям перемоги на чемпіонатах світу. Зрозуміло, що склад команди не гумовий, а Канада в хокеї це навіть серйозніше, а ніж Бразилії в футболі, однак…Перш за все дивує ігнорування багаторічного капітана Шейна Доуна з «Фініксу», лідерів «Тампи» Мартіна Сент-Луї та Венсана Лекавальє. Не побачили себе в списку і досвідчені Ед Жованоскі з Тоддом Бертуцці. Натомість, проблемною для канадців бачиться захисна лінія збірної, де  команду представлятиме сплав досвіду ( Нідермайер, Пронгер, Бойл) і молодості( Кіт, Сібрук, Уебер). Головна надія «кленових» на перша ланку нападу, яка суцільно перемістилася з клубу лідера Західної конференції « Сан-Хосе Шаркс». Мова про трійку Хітлі – Торнтон - Марло. Ну а в цілому склад господарів просто вражає. Тут тобі і залізний капітан «Калгарі», чорношкірий Джером Ігінла, і нове покоління «Анахайму» та «Чікаго»  Перрі, Гетцлаф і Тейвс відповідно. Завершає букет 38-річний кіпер Мартін Бродор, який б’є практично всі воротарські рекорди Ліги. Прогноз: золото, по-іншому країна не зрозуміє.

Цікаво буде спостерігати за молодою командою з США. На думку експертів, саме від цього колективу варто чекати найбільшої несподіванки. Головна увага сконцентрована на кіперу «Баффало» Райану Міллеру, який цього сезону демонструю феноменальну гру. Враховуючи особливість турніру, вважається що фактор воротаря може стати ключовим на Іграх. Історія такі випадки знає, якщо пригадати Нагано-98 і сенсаційну перемогу Чехії з Домініком Гашеком у воротах. Однак, крім кіпера, кваліфікованих гравців в американців вистачає. Передовсім, це двійка з «Нью-Джерсі» Лангенбрюннер ( капітан збірної) – Парізе. Ще американці чекають подвиги від досвідченого нападника Друрі, та нового покоління з «Колорадо», сина знаменитого батька – Поля Штясни. Прогноз: максимум півфінал.

Швейцарці вже давно не пасуть задніх у світовому хокеї, але і  зараховувати їх  до еліти ще не варто. Однак, з таким темпами розвитку цієї гри в Альпійській країні, можливо все. Чемпіонат Швейцарії – цілком самобутня першість, яка в Європі поступається хіба що російській  КХЛ і перебуває на одному рівні з скандинавами. Ральф Крюгер – багаторічний наставник «нейтралів», робить ставку на перевірених бійців з уже згаданої внутрішньої першості. Не бракуватиме і двох представників НХЛ – кіпера «Анахайму» Хіллера і жорсткого бека «Айлендерс» Марка Штрайта. Успіхом для Швейцарії буде потрапляння у плей-офф. Прогнозую, їм це цілком до снаги.

Щодо збірної Норвегії, то тут говорити практично нічого. Головний аутсайдер чемпіонату, де з відомих хокеїстів слід згадати хіба що цікавого  форварда Торесена з уфимського «Салавату Юлаєв».

Групу В жартома можна назвати «соціалістичною». Судіть самі – Росія, Латвія, Чехія і Словаччина. Такого розмаїття зірок найвищого ґатунку, яким володіє наш північно-східний сусід, мабуть не може похвалитися   жодна команда Олімпійських Ігор. Навіть Канада. За традицією, в Росії не можуть без скандалів і «підводних течій». Так, сенсаційно не знайшов себе в списку феноменальний захисник Сергій Зубов ( 17 сезоні в НХЛ, один з найрезультативніших беків в історії Ліги), якому запропонували їхати у Ванкувер запасним. Зрозуміло, Зубов образився, і нікуди їхати не збирається. У нападі тандем Третяк ( ген. менеджер) – Биков ( головний тренер) проігнорували форварда «Лос-Анджелес» Олександра Фролова, однак враховуючи складність вибору, таке рішення зрозуміти ще можна. Щодо трійок  нападу росіян, то тут Бикову прийдеться поламати голову. Ковальчук, Овечкін, Малкін, Дацюк, сорокарічний, можна сказати легендарний Сергій Федоров, Радулов, капітан Морозов – від такого набору голова піде обертом в будь-якого прихильника хокею. Все в порядку і з кіперами, де за першого номера поборються Набоков з Бризгаловим. Важко уявити Росію за межами п’єдесталу, однак у спорті головний фаворит перемагає не завжди. І ще, цікавим у російському складі є співвідношення гравців по лігам – 14 на 8, перемогла НХЛ.

Збірна Чехії традиційно фаворит всіх змагань в хокеї, однак часи їхніх перемог поступово забуваються. Загадково пропадають юні чеські таланти, про що свідчить хоча б цьогорічний виліт молодіжної збірної з вищого дивізіону. Однак, поки для чехів не все так фатально. Тим паче, коли у хорошій формі легендарний, 68 – мий ( здогадайтеся самі, чому саме такий номер носить цей хокеїст) Яромір Ягр. Візуально сильною стороною чехів бачиться гра у захисті, де зібрані досвідчені енхаеловці Куба, Кубіна, Каберле, Жідліцкі. В нападі грізною є перша ланка Ягр – Чаянек - Еліаш. Як показує практика, в складі цієї команди обов’язково повинен бути наднадійний  кіпер, і думаю Томаш Вокоун з «Флоріди» під це визначення підпадає. Несподіванкою стало ігнорування з боку наставника Мілана Ружички відомого майстра, нападника московського «Динамо» Іржі Гудлера.  Прогноз: місце в плей-офф.

Де катастрофа з новими талантами, так це в Словаччині. Нові хокеїсти якщо і з’являються, за класом не дотягують  до признаних лідерів словацької команди. Однак, лідери вже давно не молоді, та і травмуватися полюбляють ( Габорік,  Маріан Хосса). Загалом, Словаччина в суцільній хокейній кризі, і чесно кажучи,  перспектив на покращення ситуації не спостерігається. Олімпіада у Ванкувері стане останньою для багатьох ветеранів ( Палффі, Шатан, Хандзуш, Демітра, Штумпел). Невже наостанок гупнуть дверима?! В цілому, сильних виконавців в цій збірній вистачає ( чого вартий один Здено Хара з «Бостону», який по праву вважається кращим оборонцем сучасної НХЛ), однак все хороше «компенсується» слабкою командною грою і середніми воротарями. Хочу помилятися, однак чудес в спорті не буває. Словаччина максимум розраховуватиме на путівку в плей-офф.

Збірна Латвії сильна хіба що своїми гучними вболівальниками. Жартую звичайно, однак перспективи у цієї команди не втішні. Практично весь склад команди представлений аутсайдером Західної конференції КХЛ ризьким «Динамо», однак присутня і екзотика типу німецької Ліги та представника однієї з нижчих ліг Канади. В цілому, цій команді цілком до снаги створити сенсацію, тим паче з таким цікавим наставником як Олег Знарок.

Група С представлена командами Швеції, Фінляндії, Німеччини і Білорусі. Скажімо, якось дивно, не як личить фаворитам, сприймається збірна Швеції. А між тим, це діючий Олімпійський чемпіон. Шведи, на відміну від північно-американців везуть у Ванкувер «змішану» збірну, де присутні представники НХЛ, КХЛ і навіть внутрішнього шведського чемпіонату. Загалом, несподіванок у коуча Густафсона мало. Між іншим, на мій погляд, шведська збірна найдосвідченіша серед всіх учасників( не враховуючи словаків, але наші сусіди далеко не фаворити), адже місце в ній дісталося,  і цілком справедливо,  таким ветеранам як Ліндстрем, Альфредсон і здавалося вже залишившого великий спорт Форсбергу. Лідерами команди повинні стати брати Седіни з «Ванкувер Кенакс», для яких центральний майданчик Олімпіада є рідним.  Прогноз: див. США.

Збірна Фінляндії фіналіст минулої Олімпіади. Хокеїсти Суомі полюбляють створювати несподіванки тоді, коли їх давно вже списали. Пригадаємо хоча б московський ЧС у 2006 році. Загалом, ця збірна бачиться чи не най збалансованішою серед усіх учасників турніру. Практично всі хокеїсти одного, високого рівня. Тут немає суперзірок як в Росії чи Канаді, окремих лідерів як в шведів з чехами, зате присутня команда рівноцінних виконавців. Одним словом, команда-зірка. Заслуговує на увагу воротарська бригада, де зібрані три висококласні кіпери з НХЛ. Першим номером скоріш за все буде рудобородий Мікка Кіпрусофф з «Калгарі», який напередодні Ігор так і заявив, мовляв, не буду першим – нікуди не їду. Цікава позиція. Прогноз - головний претендент на сенсацію типу золотих медалей.

Щодо збірних Білорусі і Німеччини, то це команди практично одного рівня. Ну можливо, білоруси трохи сильніші. На папері. Між іншим, Білорусь очолює той саме тренер( мова про Михайла Захарова), що і нашу багатостраждальну національну збірну. Думається,  аналогів такого сумісництва у великому спорті не багато, якщо взагалі є. А ще варто  пригадати те, що Захаров ще і мінську «Юність» тренує. Виходять три  місця роботи. А взагалі то, Захарова в Білорусі призначали поспіхом, за кілька місяців до турніру,  звільнивши канадця Хенлона. Той потрапив у опалу через слабкі виступи мінського «Динамо» в КХЛ, де він також був головним. Ось такі, білоруські сумісництва ( хоча, футбольного українського вболівальника цим не здивуєш). По складу білоруси тверді середняки турніру, і думаю потраплянням у плей-офф будуть цілком задоволенні. Тим паче, враховуючи травму зіркового форварда Грабовського з «Торонто».

Щодо німців, то головне завдання цієї збірної полягатиме у збереженні прописки на наступні Ігри. І мені чомусь здається, вирішити  його підопічним Уве Круппа цілком до снаги. З гравців згадаємо про сильного бека «Сан-Хосе» Ерхоффа, форвардів Гоча і Штурма.

Отже, дивитися буде на що. А якщо ще згадати про невтішні прогнози щодо сочинської Олімпіади,  хокейний турнір у Ванкувері може стати історичним. Історично останнім для енхаелівців….


Открыть | Комментариев 15

2010 - кажуть, буде весело


Привіт всім хто не забув. Бачу життя на блогах продовжується і це радує. Зізнаюся, завжди полюбляв філософію, тому прихід 2010 року зустрів з стійкими роздумами власного майбутнього. Думається, не один я такий. Втім, враховуючи «свіжеспечені» календарі чи то народів мая чи то ацтеків, жити нам залишилося не довго. Тьфу ти…. не про це сьогодні хотів написати.

 

От полюбляю я парні роки! Бац, а тут ще рік Тигра настав – шановні ровесники, покажемо всім на що ми здатні )) 2010 – багатий на спортивні події. Розпочнеться все з африканського псевдо-футболу, турніру, який на мій суб’єктивний погляд нікому в Європі нафіг не потрібен. Стоп-стоп, не варто мене відразу таврувати. Пояснюю свою позицію – по-перше, грати між собою кожні два роки якось неетично по відношенню до Англії і Франції ( думаю не потрібно пояснювати чому я назвав ці діві країни), по-друге, рівень футболу на цьому турнірі все ж завищується, по-третє, картинка і рівень інфраструктури навіть враховуючи старанність «Євроспорта» ну ніяк не сприяють популяризації «чорного видовища». Дивився нещодавно вирішальний матч між Алжиром і Єгиптом за вихід на мундіаль в Судані. Купа людей на полі до стартового свистка, провисші трибуни у формі мурашачих гнізд, і ТБ картинка часів початку кар’єри Дієго Марадони – та ну вас друзі нафіг з таким футболом! Однак, турнір звичайно цікавить. Буду вболівати за Слонів з кістяного берегу, і «суперорлів». Що ж, виходить що я африканський глорік….

 

Далі буде Ванкуверська Олімпіада. Кажуть, в хокейному плані такого протистояння планета не бачила і скоріш за все, більше не побачить. Справа в тому, що НХЛ не прийняла рішення їхати в Сочі, а такі питання як каже герой Куравльова у фільмі «Іван Васильович змінює професію» « с кондачка не решаются» . Тому, будемо насолоджуватися поки Ванкувером. Бій за хокейну корону буде ще той. Фаворити ніби відомі – «хокейні бразильці» з Півночного-Сходу від неньки і просто бравурні «ламаки» з півночі від штату Нью-Йорк. Хто не зрозумів про кого це я - Росія проти Канади, класика із класик. Але я б не був таким категоричним. Тим паче, коли суперники також пальцями не роблені. Фіни з янкі мають сильніші воротарські бригади ( а цей фактор на такому турнірі дуже важливий), чехи до сих пір фаворити всього і вся в хокеї, а шведи просто діючі олімпійські чемпіони. Коротше кажучи, буде цікаво.

 

Ну а влітку….влітку…Влітку потрібно їхати в Африку. Правда, речей теплих побільше беріть, хто збереться все таки. Шкода, наших там не буде, тільки для кожної людини слово «наші» не обов’язково означає що їх там все ж таки не буде. От наприклад, «мої» там будуть, тільки не скажу які, а то ще запідозрите мене в чомусь не хорошому. А знаєте що мене найбільше «взбісило» в африканському турнірі?! Розклад матчів. Якого фена починати матчі у 13,30 і в 16,30 при розташуванні ПАР на одному  фінно-українсько-турецькому поясі, я так і не зрозумів. Блін, робота ж до 6….як я зможу подивитися гру Словенія – Алжир?! Повтор? Та ну вас на….давненько такою фіготиною не страждав.

 

Ех…2010 – буде весело!!! )))


Открыть | Комментариев 14

«Динамо» - по-газзаєвськи.


…приблизно на 75 хвилині матчу в Мілані мимоходом в думках промайнув матч річної давнини в Стамбулі. В другому турі ЛЧ сезону 2008/2009 роках, кияни під керівництвом Юрія Сьоміна гостювали в азійській частині древнього Константинополя, міряючись силами з «Фенербахче» Луіса Арагонеса. Суперник в тому матчі виглядів відверто «розібраним», власне таким він являв собою в кожному матчі групи. Однак, «Динамо» замість того щоб використати шанс привести з виїзду дорогоцінні три пункти, академічно грало на нулі, розігруючи м’яч в центрі поля. Таким був план тренерського штабу на чолі Сьоміним, і ніхто ці задуми ламати не збирався. З тих пір пройшов всього рік, і як же багато змінилося в цій команді! На 80 хвилині виїзної гри з «Інтером» Моуріньо за нічийного результату, який би по-ідеї наша команда мала берегти як зіницю ока, на екрані телевізора промайнула фігура капітана Мілевського. Важко уявити – Міля показовими жестами закликав партнерів йти вперед, ніби відчуваючи що того вечора зірковий «Інтер» був нам цілком до снаги. Це був психологічний знак капітана нової команди – «Динамо» Київ Валерія Газзаєва.
Будь-який організм, чи то біологічний, чи то механічний, розвивається за певними закономірностями і принципами, підпадає під дію певних обставин та циклів. Футбольна команда – не виключення. А особливо коли це стосується Великих команд. Те, що «Динамо» - велика команда в мене ніколи не викликало сумніву, тому ганебні провали киян в ЛЧ в перших семи роках 21 століття сприймав як один з етапів росту. Аналогічно економічному розвитку суспільства, коли періоди розквіту чергуються з до сих пір нечуваними кризами лише для того, щоб наступна фаза розквіту була ще потужнішою за попередню. Так сталося і в футбольному клубі «Динамо», коли після смерті Лобановського почалися масові закупки другосортних легіонерів, функція яких в підсумку звелася до «прозріння та набиття стусанів на власну голову» для власників клубу. Не справилися із задачею послідовники Великого тренера, які на превеликий жаль не перейняли ( все ж, напевно, таке дається від вищих сил) ті таланти і вміння. Коли до руля команди прийшов російський спеціаліст Юрій Сьомін, настрої серед уболівальницької братії панували скептичні. Коли Юр Палич покидав Україну, обравши варіант продовження справи свого життя в «Локомотиві», ця сама маса волала про негайне збереження та стримування російського наставника на посту головного. Сьогодні можна з впевненістю сказати, що робота Сьоміна в Україні була лише проміжним етапом шляху до нового етапу в житті клубу. Грубо кажучи, етапом «чистки авгієвих конюшень».  Сьомін навів лад з дисципліною, прибравши не потрібних «Динамо» футболістів, поставив яку-не-яку гру ( після тих провалів, до прикладу від «Стяуа» 1:4 навіть відверто оборонна гра сприймалася як ковток свіжого повітр’я), і при цьому не забув ще результатом нас пригостити. Коротше кажучи, Сьомін ідеально зіграв роль хорошого терапевта, і водночас хірурга, що правильно діагностував болючу частину і професійно її ампутувавши. Зрозумівши, що більше цій команді він дати не в змозі, не так через свою тренерську неспроможність, як через відсутність мотивації ( чемпіонат виграв, у півфінал єврокубку вивів – чого ще вам потрібно?), Сьомін поступився місцем іншому росіянину – Валерію Газзаєву.
Згоден, ранувато робити далекоглядні висновки, але на моє переконання така ротація є новим етапом у житті команди. Етапом шляху до розквіту. На першій же прес - конференції в якості головного динамівця, Газзаєв заявив що завдання в клубу просте – перемога в ЛЧ в трирічний термін. Безумовно по-різному можна сприймати слова запального росіянина в судинах якого тече кавказька кров. Однак, не потрібно забувати що осетини, як правило, за свої слова відповідають. При цьому, говорять за Газзаєва його професійні успіхи – за винятком національної збірної Росії, де специфіка роботи кардинально відрізняється від клубної, тренер всюди добився результату, а у 2004 році вигравши перший єврокубок з командою колишнього СРСР. Пройшло всього п’ять років, і другий за престижністю трофей клубної Європи вже не виглядає таким ласим шматком для наших товстосумів. На черзі Ліга Чемпіонів, і не бачу причин чому б Газзаєву не без допомоги братів Суркісів не спробувати покорити цю візуально нездолану вершину?
Що дуже імпонує в футбольній філософії Газзаєва? Атакувальний стиль і прагнення подарувати уболівальнику не тільки позитивний результат, але і видовище. Власне – поняття не зовсім сумісні для багатьох тренерів - представників  колишньої радянської школи футболу. Лобановський і Сьомін не виключення ( беру в порівняння лише тренерів київського «Динамо»). Ні, не подумайте що я ставлю вище майстерність теперішнього наставника «Динамо» від визнаного патріарха не тільки  нашого футболу, тим паче щоб досягти величі Лобановського Газзаєву потрібно перемогти в уже згаданій ЛЧ. Просто, Валерій Газзаєв інший, наче якийсь сміливіший. Одразу і не скажеш що вплинуло на такий тренерський стиль фахівця – чи то та сама природна емоційність, чи то минуле гострого форварда. Напевно все разом. Крім того, є ще одна яскрава риса гри команд Валерія Газзаєва – гострі і швидкі фланги. Іноді здається що на противагу переваги на краях, Газзаєв готовий жертвувати центральним плацдармом. Так грала його «Аланія», потім ЦСКА, і зараз «Динамо». Вірю, що в Мілані ми побачили сирий варіант нової команди «Динамо». Газзаєвське «Динамо»!
 
 
 

Открыть | Комментариев 61

Радій Словаччино!!!!!!!!!!!!!!!!!!


 
Так сталося географічно і ментально, що з дитинства я дивився словацький футбол більше, а ніж український. Відповідно – і вболівав. З дитинства пам’ятаю зіркову по їхнім міркам гру Вайса, Молнара, Дубовського, Мінтала, Пецка, і навіть чудову гру у чемпіонаті нашого Любарського. Тому, зізнаюся, вчора ввечері  пережив не менше емоційні переживання, ніж у 2006 після нашої гри з Швейцарією. Словаччина – на ЧМ-2010! Ви в це вірите?! Я, напевно як і вся маленька країна, до сих пір - ні.
Важка вчора грала була в Польші. Сніг на полі в Хорзові лежав ледь не по коліна, і диву дивуюся, як швед Ерікссон не відмінив матч. Але, погода то така справа, тим паче, для суперників вона однакова. Словакам потрібно було конче перемагати, і вони відкрили рахунок вже на 3 хвилині. Точніше, «наш» Ганцарчик відзначився автоголом після подачі Гамшіка. Далі події розвивалися явно не для слабо нервових, тим паче якщо людина вболівала за словацьку збірну. Поляки, в тому в числі під проводом Левандовського ( того, що Маріуш) бомбардували ворота Мухи-мл, але воротар і його захист стояли на смерть. Важко передати словами, що в прямому ефірі творив кращий спортивний журналіст Словаччини Марцел Мерчак. Він почергове то звертався до вищих сил, то починав розмовляти сам з собою, ніби  записує репортаж для себе. В кінці матчу Марцел зізнався, що за матч він постарів років на 10...
Після фінального свистка багато чисельні прихильники  з Словаччини ( на трибунах були лише вони ), ринулися на поле обійматися з гравцями, а Володимир Вайс – старший заливався сльозами перед камерою вітаючи всю Словаччину з історичним успіхом. Потім почали «отжигати» словацькі журналісти, цілуючи під час інтерв’ю руки воротарю Мусі. Шампанське лилося  в Братиславські студії…. Ех…це треба було бачити….
Що ж, радій Словаччино! Після перемоги хокейної команди на ЧС 2002 в Швеції( ох і команда – Шатан, Демітра, Хара, Хосса, Гандзуш, Палфі, Штумпел) – найгучніший успіх наших сусідів в спорті!

Открыть | Комментариев 44

Вечір суботи - таке пам'ятається довго....


 
Ех…шкода, не вдалося поїхати в Дніпропетровськ. Тай якби поїхав, навряд чи би на стадіон потрапив. А так – виходить, зекономив мінімум 1000 гривень, і сумую собі….
Чорт забирай, ми перемогли бритів. Не якихось там гордих скотів, слабеньких північних ірландців чи англізованих вельців. Ми перемогли «справжніх» бритів - англійців. Якось не вірилося до початку матчу. А коли ще колишній «король» з прізвиськом «цар» ледь не перетворився в «пастуха» (на щастя, в підсумку Шева залишився проміжним етапом між цими полярними професіями),  не реалізувавши пенальті, стало зовсім сумно. І не мені одному…а всім тим мінімум 30 особам, з якими я погодився спостерігати даний поєдинок. Але, «….ще не вмерла Україна», тим паче коли за неї бігають такі парубки як «швед» Назаренко. А чому швед? Кращий друг мій – вилитий Сергій ( не так в плані схожості облич, як у відсутності рослинності на голові), і одного разу Ромку йменували шведом. Після цього, інакше ми його не називаємо. Цікаво, а шведи всі лисі? Я лише Майстровіча пригадую…і Ларсона….і Люнгберга…
Годі жартів. Шведський Назар нас цього циклу дуже виручив. Не знаю навіть, що ми без нього робили. Пропали би…і Міху він врятував( загадайте хоча б дітей казахстанських пустель). Як мінімум, ящик пива з останнього Назару. Ракіцький? Товариші блогеристи, мене цей хлопець відверто радує. Причому, вважаю помилкою його використовувати в захисті. Мені «опорний» в ньому більше подобається – так він грав в молодіжці. Хачеріді? Цього грека також можна лише хвалити. Виявляється, не перевилися на Україні футбольно-богатирські елементи! Радує земляк Васька Кобін. Як в нас кажуть – «сесе вам не фанки гризти». Власне, те що він гравець класний, я знав вже років 5 назад…втім щоб такий універсал….чесно, не здогадувався.
Окремий абзац заслуговує розповідь про ВІП-ложу стадіону. Беня, Ринат, Суркіси, Газзаєв, Луче….це лише ті, кого встиг помітити. Єсть підозра, що охорона там була не гіршою ніж під час поїздки умовного Барака до умовного Іраку. Блін, ледь про головного члена віповського сектору не забув. Янек Ковач( це угорські закарпатці його так величають) виглядів молодцьом. Три рази в камеру потрапив…як мінімум…Ще б пак, ТРК канал  - для « отца русской демократии в Украине» не чужий…..Тому, оператори знають що роблять…. Що ж,  як сказав мій сусід по столу – « вона працює, він відпочиває» ( с )  )))))))))))) …жодної політики…цитата просто.
….що було потім, словами не передати. « Ще не вмерла Україна» горланили ми, незалежно від кількості і градусості випитих напоїв. «ВІВА УКРАЇНИ» - кричали інші. Треті завели якісь пісні січових стрільців, зміст яких дозволю собі не передавати. Гулька у затишному барі чи то пабі, напевно, продовжувалася довго….Але я поспішав додому – дивитися як словаки потраплять на ЧС. Виявляється, помилявся…

Открыть | Комментариев 27

Стартувала найсильніша хокейна Ліга!


 
Минулого четверга за океаном стартувала найсильніша хокейна Ліга світу – НХЛ. Незважаючи на гостру конкуренцію з боку Континентальної Хокейної Ліги , американсько-канадський проект поки випереджає свого російського опонента не тільки завдяки більшим фінансовим ресурсам, але і організацією хокею, кращою інфраструктурою та статусом. Хоча газово-нафтові сибірські долари поступово починають робити  свою справу, і талановиті європейські хокеїсти із задоволенням обирають Москву чи Уфу на противагу Монреалю чи Філадельфії. Втім, канадці не даремно будували хокейну піраміду протягом 80 років. НХЛ і надалі вабить не так грошима, як престижем і легендарним Кубком Стенлі. Що й казати – найсильніші російські гравців грають за океаном, поки ігноруючи власні пенати в супереч величезним сумам контрактів.
Цього року НХЛ стартувала незвично рано. Поясненням цьому є Зимові Олімпійські Ігри у Ванкувері, які Ліга просто не мала право проігнорувати. Канада – батьківщина хокею, і перемога родоначальників на хокейному турнірі вдома буде національним святом для країни. Головні фаворити – росіяни, які наче бразильці у футболі з легкістю могли б привезти до Ванкуверу як мінімум три потужні збірні. Однак, це тема для окремого матеріалу.
Власне, на фоні двотижневого Олімпійського турніру буде проходити черговий регулярний сезон НХЛ. Календар для гравців-збірників надскладний – команди будуть проводити в середньому по чотири гри на тиждень. Як і минулого року, канадці вирішили провести чотири  показові зустрічі в Європі. На цей раз були обрані Стокгольм і Гельсінкі, де спарені матчі зіграли «Сент-Луіс» з «Детройтом» та «Флорида» з «Чикаго» відповідно. Такі матчі сприяють високому інтересу скандинавів до НХЛ. До речі, перші ж  матчі на арені Стокгольма принесла гучну сенсацію. «Блюзмени» з Сент-Луіса двічі поспіль перемогли фаворитів сезону з Детройту. Цікаво, невже «червоних крил» чекає доля футбольного «Мілану», який ігноруючи свого часу омолодження команди та розраховуючи в першу чергу на досвід спортсменів, сьогодні пожинає гіркі плоди провалів?!
Особливістю сучасної Ліги є те, що перші ролі в ній грають росіяни. Ще не забулися ті часи коли гравців з колишнього СРСР вигравали купу як особистих так і командних титулів. Ларіонов, Фетісов, брати Буре, Хабібулін – це все зірки не так далекого минулого. На початку 21 століття російський хокей переживав гостру кризу талантів, яку можна пояснити лише розпадом добре наладженої радянської системи підготовки хокеїстів. Не пройшло  6-7 років як Росія знову стала провідною хокейною державою, виростивши цілу плеяду висококласних майстрів шайби. Практично всі вони грають за океаном, тягнучи свої команди до найбажанішого призу світового хокею – Кубку Стенлі.
Фаворити цього сезону,  в цілому легко прогнозовані. В Східній Конференції очікується яскраве протистояння двох молодих, але вже дуже амбітних команд. «Вашингтон Кепіталс» у складі з найкращим гравцем Ліги Олександром Овечкіним і  його партнером Сьоміним буде протистояти привабливим  «Пітсбург Пінгвінз». «Пінгвіни» - чи не найпопулярніша команда пострадянського простору, що можна пояснити феєричною грою цієї команди ( Лемьє, Ягр) у кінці 90-х.  Сьогодні це потужний механізм з двома мегаталантами сучасності – Євгеном Малкіним і Сідні Кросбі. Нагадаємо, що саме ця команда минулого сезону підняла над головою Кубок Стенлі, в фіналі неймовірної серії перемігши «Детройт». Як відомо, забратися на вершину легше, ніж надовго затриматися на ній, тому мені здається що спад команди з невеличкого ( по американським міркам) Пістбургу неминучий. Однак,  наскільки він виявиться болісним прогнозувати важко. Не забуваємо, що не останню роль у перемогах «Пінгвінів» відіграє наш Руслан Федотенко, який в 2009 вже вдруге стає володарем масивного перстня переможця Ліги.
Крім того, не варто скидувати з рахунків інші команди. Гра і «Пітсбургу» і «Вашингтону» подекуди авантюрна. Такий хокей безперечно подобається, але в спорті не завжди перемагає видовище. Тому, не будемо забувати про збалансованіші «Бостон» з словацький гігантом Зденом Харою та жорстку «Філадельфію», яка традиційно славиться своєю бойовитістю. Цікаво буде постежити за аутсайдером минулого сезону нью-йоркським «Айлендерс», в складі якого очікується поява задрафтованого таланту Джона Тавареса. Ну і «Атланту» з Ковальчуком та Афіногеновим тримаємо в голові.  Навряд чи цим хлопцям світить хоча б плей-офф ( занадто партнери в них слабкі), але потріпати нерви фаворитам вони можуть.
Традиційно сильніша Західна Конференція не менш обділена талановитими гравцями. Але, хокей тут більш дисциплінований. Фаворити в принципі також давні. «Детройт» з своїми старіючими шведськими зірками і просто кращим центфорвардом сучасності Павлом Дацюком, «акули» з Сан-Хосе з чи не найсильнішим підбором гравців ( до зіркової компанії Торнтона, Марло і Сетогучі додався безстрашний Дені Хітлі з «Оттави») у Лізі на чолі з російського-казахським воротарем Набоковим, істинно канадський «Калгарі» з потужним захистом і неймовірним капітаном Ігінлою…А ще є перспективний «Чикаго», «колючий» «Анахайм Дакс». Одним словом, дивитися буде на що. Бентежить доля арізонського «Фінікса», анонсований продаж якого влітку так і не відбувся. А можливо, воно й на краще, адже потенційний покупець, міліардер Бассіле планував перевезти команду у канадський Гамільтон…
На щастя, не залишається осторонь від цього свята хокею і наша країна. В НХЛ маємо двох представників, які хоча б формально вважаються українцями. Чому формально? Та тому, що обидва вже мають іноземні паспорти, і відмовилися грати за українську збірну. Мова про вже згаданого Руслана Федотенка з «Пітсбургу» та Олексія Понікаровського з «Торонто». До речі, з суботи на неділю Поні, як його називають у Канаді, відкрив лік закинутих шайб в сезоні у грі з «Вашингтоном»…

Открыть | Комментариев 24

Трохи про нас…


Друзі, а в чому власне проблема? Вам здається, що буває нормального футболу в жебрацькій країні?! Ну тоді ви справжні ілюзіоністи….і не згибаємий оптимісти. Зіграли 0:0 в Білорусі. Тю, так ми ще в Львові мали так грати.

І взагалі, наша збірна ТАК грала завжди і всюди, і коли мені нагадують про Блохіна і його результати – то стає смішно. Так, спору нема – Блохін досягнув неймовірного результату, але гра ж то була аналогічною мінської…І звичайно, фарт…неймовірний фарт, який супроводжував Олега Володимировича все його життя.

Кажуть, Міха у всьому винуватий. Можливо, в невеличкій частині не досягнутого загального результату і так, але валити все на цього товариша буде не зовсім правильно. Винувата система, в якій ми з вами живемо. Якщо хочете – система координат. В країні де футбол розвивається на тотальній корупції і загальної хвороби суспільства – по-іншому бути не може. 0:0 в гостях – радіти потрібно, а не сумувати.

Про що це я? Про все – не робочих депутатів, придуркуватого президента, фальсифікації паспортних даних величезної кількості відомих спортсменів, неймовірних відкатах у командах вищої ліги для отримання місця в основі і т.д. чому футбол в нас має бути хорошим? З чого ви взяли? Так, хтось скаже – в нас є «Динамо», в нас є «Шахтар»! Блін, це ж круті перці в Європі! Супер. Тільки нагадує це все радість зголоднілого пса, якому кинули велику порцію протухлої кістки. Хтось скаже – побудовали стадіон, гайда всім причетним Героями називати !! Називайте як хочете – ваше право, тільки не забувайте, що зроблено це і за частину ваших гіпотетичних багатств, які вмілі дільці «приватизували» на зорі жаданої Незалежності

. …наше суспільство хворе. Причому пацієнт не подає признаки одужання. Чому ж у футболі має бути краще?! Тому, що тут гроші….До речі, більшість українських спортсменів не-футболістів ненавидять це вид спорту, бо «улюблена гра українців» ( цікаво, чому тоді у величезному Києві стадіон відвідує в середньому 9 тисяч глядачів), забирає практично всі не лише спонсорські, а й державні ресурси….кому такий стан речей потрібний?! Мені – ні. Баста. Втрати конкурентоспроможного баскетболі, хокею, гандболу, волейболу – невже цього мало?! А якщо згадувати про атлетику…плакати хочеться.


Открыть | Комментариев 24

Франція – Україна. Африка проти Європи.


Щойно переглянув матч за участю нашої молодіжки, тому вирішив поділитися з вами своїми емоціями. Здивувало те, що цей матч не показував жоден з українських каналів, тому довелося ловити в небі французьке ТБ - Дірект 8 , на щастя, там воно ФТА )

Виділимо наступні моменти:

1) В чергове переконуюся, в нас є майбутнє. Світле майбутнє. Франція вона і в Африці Франція, а тим паче вдома….Хлопці виглядали якщо не чудово, то цілком пристойно. З гравців виділю двох – Ракіцького, який своїми габаритами просто вражає ( здається в хлопця, як і в мене, схильність швидко набирати зайві кг), і Чеснакова, який діяв не на своїй звичній позиції….

2) В нас є характер. Після 0:2 думалося всіляке, але наші футболісти, за що їм честь і хвала, не здалися.

3) В нас є команда. Хлопці билися, як то кажуть, і за себе і за того хлопця

4) В нас на кінець з’явилася осмислена гра. Якось звик до того, що часто збірна України всіх рівнів більше іншим не дає грати, ніж сама грає…

5) Мене порадували ті кадри, коли над стадіоном в Геньоїні лунав наш гімн. Всі співали, і тримали один-одного за плечі, за що моя персональна вдячність. Однак, і недоліків було багато. А чи потрібно про них? Ну воротар в нас відверто чудив, ну захист в дебюті не по-дитячому провалювався…Власне так рахунок і став 2:0 на користь жабоїдів. Спочатку помилився здається Фартушняк, а потім на виході начудив Каніблоцький. Посередньо зіграли Морозюк і Зозуля, від яких я чекав значно більшого…

А ще мене сильно насмішили французи….Жодного расизму, однак 9 далеко не європейців в основі – це занадто…Ну і воротар господарів – класний чувак. Відбивав від себе м’ячі, наче у грі «горяча картопля». Хто бачив – зрозуміє ))).


Открыть | Комментариев 42

Даріо переходить в солігорський "Шахтар"


Привіт Всім, хто ще не забув. Давненько нічого не писав, та й взагалі не заходив на ці нові блоги. І відразу наштовхнувся на те, про що власне і хотів написати. Про Даріо Срну. Ну що казати – титульні нації колишньої Югії ніколи не відзначалися скромністю ( впевнений, що ті ж боснійці - в яких зараз зібрана фантастична збірна,  в такому б випадку краще б помовчали) тому і конфлікти між ними пізніше частенько почали виникати. Та Бог з ним, з тим Даріо….Вважає, що білі русси сильніші – нехай так і думає. І взагалі – хз там того Дарчика, може фразу з контексту вирвали – тут вже або хорвати постаралися, або наші….
Але, чессссловвооо, навіть якщо Даріо так і не сказав – думаю, вибачте за тавтологію, він так і думає. Оленятко вже не раз висловлював свої позиції по силі нашої дружини,ніби забувши що по сумі двох матчів ми обіграли їхню клітчату банду. Та й взагалі – таких розмов серед «бідних заробітчан-міліонерів» уйма. То румуни постійно кричали, що в них збірна краще, то ще хтось… Ну нічого – поки нас не до оцінюють – ми сила. А ще в нас є товариші різні там – олігархічні. Ось такі і кормлять таких як Срна…неблагородних )))
Але, це все дрібниці друзі. Завтра ми переможемо Білорусь. Блін, не знаю чому – але я в цьому впевнений. Хороше в нас покоління росте. Ой, повірте хороше. Вражає мене цей Ярмола, наш Васька Кобін рулить….тай Міля на рідній землі має показати що він то насправді козацького роду ))) а може дійсно з братами бартером розійдемося – ми вам  пару матчів в білоруській екстра-лізі здаємо, а ви нам один в футболі подаруєте )) Жартую звичайно, а то Суркісу прийдеться до серйозного дяді звертатися – Сергія Тарути, бо саме за його кошт нині живе єдиний в Україні людський хокейний клуб.
Але і це дрібниці, друзі мої. Вчора стартував Євробаскет 2009 !!!!!!!!!!! Ух…і дивний турнір виходить. Якби не Тоні Паркер та По Газоль , зірок то взагалі немає. НІКОГО!!!! Ні Новіцкі, ні Пьєтруса, ні Кириленко, ні Холдена, ні Ясікявічюса….ні навіть Папалукаса з Спанулісом. Фаворитів, виявляється також немає. Головні – іспанці вчора вже стигли програти….сербам….нації хоч і баскетбольній, але останнім часом дуже не стабільній.
Ну і на кінець не можу не згадати про Катю Бондаренко….як вона ту аргентинку Дулко «зробила» . 6:0 і 6:0 -і це одна четверта ЮС Опен і рекорд України!!! Ех…так би завтра.

Открыть | Комментариев 43

Родіон...Дніпро...Футбол капут


Хреново на душі. Не від факту програшу твоєї улюбленої команди – від того, коли ти усвідомлюєш в якому гавні ми всі плаваємо. Я про футбол зараз, хто не зрозумів. У своїх матеріалах ніколи не згадую арбітрів, бо вважаю, що ці всі післяматчеві «сльози» на рахунок поля і суддів – прерогатива слабких клубів. Втім, є унікуми, які примушують нагадати про своє прізвище.

Знайомтеся – луганський товариш Михайло Родіоненко. 15 серпня цей персонаж нагло і без іскорки жалю вбив команду Закарпаття. Разом з двома львівськими асистентами цей герой футбольної Феміди примусив згадати такі одіозні прізвища як Абрикос…вибачте, Абросимов і Годулян. Але, друзі, це ж така справа. Як то кажуть, не одними родіоненками. Подумаєш, вбили якесь Закарпаття, тим паче воно й саме в захисті застосовує елементи камікадзизму.

Дніпро Дніпропетровськ – базова команда збірної. Мда….з такими футболістами нам тільки з героями Піреней – Андорою грати. Жартую звичайно, і прошу вибачення в уболівальників Дніпра – але так далі продовжуватися не може. Не знаю, що ще там робить Стеценко з Бесом – однак деградація набуває форм хронічки. Факер Каліна, боксер-легковик типу «півень» Ротань, нападник, який забиває разом з тією самою палкою – Гоменюк, невнятний Русол – ні друзі, нам така збірна не потрібна. Чур мене від такої націоналки.

А знаєте хто в Дніпрі найкрутіший чувак?! Однозначно, Алсідеш. Пацан косить бабло, і особливо не звертає увагу на те, що навколо нього, і зокрема на полі. От в Ужгороді Алсі вийшов в салатових бутсах, пройшовсь пару разів від воріт до воріт, після чого був замінений на Назаренка. З Назіком, звичайно, все було по-іншому.

А що Закарпаття, запитаєте Ви? А нічого – такі ж самі «майстри»…Хоча ці, за винятком окремих персонажів, знають своє місце в ієрархії футбольної галактики Україна… Одним словом, яке життя, такий і футбол…А чи може бути інакше?


Открыть | Комментариев 32

Закарпаття – Металіст : P.S


Не знаю, як дивилися гра в Ужгороді по ТБ, але вживу ніби вигляділо все бадьористо.   Яскравого технічного футболу, ясна річ, було обмаль, але в Ужгороді від такого відвикли вже давно. Якщо раніше вихованці закарпатського футболу традиційно славилися своєю технічною підготовкою, то наразі інша футбольна реальність. Та й скільки там тих закарпатців…. Одним словом, веду я до того, що Закарпаття, як не прикро констатувати, найдубовіша команда нашого чемпіонату, яка крім жорстокої боротьби практично нічого супернику не пропонує. Вчора всіх вразив Гомес. Але, йому ніби по статусу годиться. Як-не-як, плеймейкер, та й ще аргентинський. Але, Рубен вчора грав і за себе і за тих хлопців з півзахисту, які останнім часом ні створити, ні відібрати просто не в змозі. Втім, запал аргентинця на весь матч не вистачає. Не зрозуміла ситуація з форвардами. В команді їх 4, але забивати, вони судячи з усього, збираються по великим святам… Але, що я про Закарпаття, і про Закарпаття?! Навряд чи ця скромна командочка цікавить пересічного українського «фанушіка». Інша справа – харківський Метал, гордість і слава першої столиці України.

Спочатку про так би мовити, навколо футбольні події. За 50 хвилин до початку матчу у ВІП-Ложі з’явився Олександр Ярославський, який своєю появою мене трохи здивував. Після Димінського, це перший «справжній» президент, якого я бачив в Ужгороді. До речі,  поява львівського патрона вигляділа якось пафосніше, іншими словами – охоронців було більше. Броньований «Рейжд Ровер»  власника Металіста розташувався прямо біля входу в саму Ложу, і Ярославському просто залишалося піднятися метрів на 10. Ніколи не здогадаєтеся, хто складав компанію президенту!!! )) Сергій Стороженко –  чудовий лобіст і просто людина, яка по ідеї принесла Харкову Євро.

Не відствали від своїх покровителів і харківські ультрас. Їх, незважаючи на не близьку відстань в неділю в Ужгороді було чимало. За що їм мій великий  респект. Ще більше порадував головний банер гостей – « ЦСКА Київ повинен існувати». Чесно кажучи, важко мені щось тут прокоментувати….

Тепер власне по гравцям Металу. Буду відвертим, комбінаційного футболу у діях підопічних Маркевича було обмаль. Все вигляділо дуже сумбурно і типу на «авось». І правий Маркевич – в Ужгороді команда виїхала на старих кадрах. В меншій мірі це стосується Єрьоменка,  в якого візуально присутня зайва вага, але яка аж ніяк не заважає йому вести гру команди.

Воротар. Пам’ятаю матчі з ДК в Європі, після яких здавалося що кар’єра Горяїнова у Харкові підходить до завершення. Пам’ятаю і пресс-конференції Маркевича, в яких він різко висловлювався на адресу свого капітана. Не великий спец у кіперських справах, однак вчора Горяїнов показав, що списувати його ранувато. Неймовірний контроль гри, чудова гра на лінії воріт, психологічна зарядка, яка просто випромінюється з капітана і передається його захисникам – ось такий сьогоднішній Горяїнов. Браво Капітан!

Захист. Що й казати, Папа є папа….На місцевому діалекті – няньо! Чорна стіна, елементарно перетнути яку важко. А коли ще й Папа, як то кажуть, « в ударі», шансів для форвардів суперника не багато. Єдиний форвард Закарпаття Рижих їх практично і не мав… Менше компліментів Обрадовічу. Так, надійний, але і позицію іноді втрати може.

Окрема тема – харківські фланги. По-моєму, ахілесова п’ята Маркевича. Пшеничних, здається, не відповідає рівню Металіста, а Майдана вчора спав….

Півзахист. Едмар і Валяєв – пара креативних опорних, які нижче певного рівня не опускаються. Едік ще й паси встигав роздавати, а Сергійко сконцентрувався на безпосередніх обов’язках. В другому таймі Валяєв зазнав травму, і був замінений на Зезе. Останній навіть гол забив, але гру не підсилив. Та й гол то офсайдом тхнув….

Девіч і Олійник розташувалаися на флангах. Зіграли обидва посередньо. Девіч після отримання паспорту громадянина України взагалі забув, що це таке «класно грати у футбол». Хм….так можна і долю Олексія Бахарєва повторити….В перерві Девіча замінив Фредес. Відразу видно, чувак зі світлою головою, але не зовсім розуміє партнерів. Що ж до Олійника, то хлопець старався, бігав,  навіть по воротам бив, так би мовити виконував ТТД, втім користі було кіт наплакав.

Цікавий персонаж вже згаданий Єрьоменко. Ззовні нагадує такого собі гравця чорних стрітбольних районів, тільки футбольного розливу. Викрутаси з шкіряним, постійно повернута голова в іншу сторону при передачі партнеру, окупація стандартних положень – не фін, однозначно. Тай не трудяга брат.

Нападник. Він був єдиним. Лисенко. Гол забив. Коментарі…відсутні. Скажу лише одне, працювати і працювати цьому парубку потрібно ще чимало. На щастя, вік робити це дозволяє….


Открыть | Комментариев 21

Муту - де ти?


Знаю, напишу банальні речі, але свої п’ять копійок вставлю. Друзі, щоб  і хто не говорив – ну не може команда в сучасному футболі вигравати без нападників. В міжсезонні чекав придбання Донецьком форварда з іменем, і прізвище Муту ніби звучало українськими просторами. Натомість купили землячка Кобіна ( не зовсім зрозуміло для чого,, бо склалося враження що Срна і не збирався нікуди йти), і повернули волосатого Агу. Ага – для Рината ніби символ. В інтерв’ю нігерієць зізнався що Ахмет ніби особисто йому дзвонив, і просив повернутися. Дозвонився….Агахова – істинний символ ганебних поразок кротів від «Рапіду», «Аустрії» і т.д. ( ще б в цей списочок «Брюгге» додати, правда там ніби за класом всі рівні були…). Нічого не маю проти нігерійця, однак що зробив цей форвард за відведений йому в грі час, так і не зрозумів. Загадкою виступає і товариш Гладкий, талант якого в Україні значно перебільшений….

Ех, шкода мені Срну і Чигриньского. Замість того, щоб щотижня грати проти БД, Леверкузену, Валенсії і Мальорки, бравим хлопцям ще не один рік прийдеться бомбардувати воротарські майданчики Сімферополя і Ужгорода….


Открыть | Комментариев 37

"Ми приїхали щоб перемогти..." ( С)


Знакова подія відбудеться в п’ятницю для гравців та вболівальників ужгородського «Закарпаття». Не в плані дебюту в еліті українського футболу, бо тут команда вже бувала неодноразово, а в часовій площині повернення ужгородської команди. Знаєте, розпочинати чемпіонат в країнах з розвинутими футбольними законами – дорого вартує. Не знаю, до якої категорії віднести «футбольну Україну», однак підозри в не зовсім правильному маркетингову підході керівництва Прем’єр-Ліги при виборі гри у п’ятницю все ж присутні. Навіть у палкого вболівальника «Закарпаття». Хоча, можливо, поважають нас з Маріуполем в Прем’єр-Лізі, вважаючи так би мовити «іміджевими» команди, якщо вже довірили дати старт новому розіграшу найсильнішої команди країни. Тю, куди там якимісь «Вольфсбургу» з швабами, які виконають аналогічну процедуру в Німеччині. Та й ще в прямій трансляції на Першому Національному каналі покажуть…А от тут з німцями співпало – і ще не відомо хто в кого приклад взяв, вони в нас( показуючи при цьому тільки два «безкоштовні» матчі в сезоні), чи ми в них, намагаючись нарешті хоч трішечки заробити на футболі по «ящику».

Досить іронії. Тим паче, коли команду тренує така не пересічна постать як Ігорь Гамула. Одна справа дивитися ролики з його участю в світовій мережі, інша – бачити «наживо». За три дні до гри у Маріуполі на заміській базі «Закарпаття» ( хоча навряд чи її такою можна назвати у повному розумінні цього терміну) керівництво команди в особі президента Євгена Дорошенка та генерального директора Івана Шіца представило на суд представників ЗМІ та вболівальників нового головного тренера команди Ігоря Гамулу та багато чисельних новачків клубу. Подія ця, прямо скажемо, відбулася якось буденно. Новий «коуч» з’явився на представлення у футболці з надписом «ROMA» на грудях. «Хм, чим не Лучано Спалетті?» - подумав я, відзначивши певну схожість Гамули на італійця, і в думках мріючи про часи слави «Закарпаття» аналогічно славі «римських вовків». В дебюті зустрічі трьох головних в теперішньому «Закарпатті» ( ну і про власники б не забути) з ЗМІ головну роль відіграли новобранці клубу. Підсилення, скажу я вам друзі, як для «Закарпаття» серйозне. 11 нових футболістів, причому далеко не останні в Україні – такого в Ужгороді не спостерігалося з часів пришестя Калитвинцева з компанією. Тільки от щоб не виникла ситуацію як в мадридському «Реалі», коли на кожну позицію вийшов перебір кваліфікованого кадру. Наразі «Закарпаття» з минуло річного у футбольному розумінні, основного складу покинули два футболісти – нападники Степанков і Бурий. Молоді воротар Славік та хавбек Рибковський переведені в дублюючий склад. Отже, новобранцями «Закарпаття» стали : воротар Андрій Михайлов (ЦСКА – тут і далі, попердні клуби футболістів – прим.а втора)захисники Андрій Донець («Таврія» -), Аурімас Кучіс («Нафтовик-Укрнафта» ), півзахисники Олександр Артеменко і Ладо Бурдулі («Таврія» - ) Вадим Болохан («Зоря» > Іван Козоріз ( ФК «Харків» ), нападники Андрій Коваль («Металіст»), Павло Ксьонз і Тарас Кабанов (ФК «Харків» ) Щоправда, Козоріза, Донця і Ксьонза новими для Ужгорода називати важко. Та й напевно, фартовими також. В позаминулому сезоні ці футболісти разом із «Закарпаття» благополучно вилетіли в першу лігу. Втім, незважаючи на такий прикрий факт, в нас цих гравців щиро люблять і поважають, особливо Ваньку Козоріза , який свого часу був лідером і душею колективу. Щось важко казати про інших. Зрозуміло, що всіх запросили під основу, хоча в своїх попередніх командах вони буди далеко не основним. Втім, нам не звикати. Такі наші реалі – приходиться підсилюватися або вільними агентами, або орендованими. Цікаво буде поспостерігати за литовцем Кучісом, який цього сезону, за чутками, ледь не підписав контракт з «Дніпром». Але потім Безсонов передумав. Не злукавлю, якщо скажу, що з цієї братії найвідомішим є Тарас Кабанов. Цей вихованець львівських «Карпат» навіть за збірну один матч встиг зіграти. Давненько це було – в Лівії, але факт залишається фактом. Так, прикинувши, приходиш до висновку, що напад зараз чи не найсильніша ланка ужгородської команди( за станньою інфою Кабанов відмовився грати в Ужгороді...) Новачки ( сподіваюся, орендований з «Металіста» Коваль впишеться в команду не гірше Сергія Давидова, який в Ужгороді вже давно став своїм) п люс пара Невуче - Прокопченко – з таким набором будь-який захист не страшний.

Ну а потім, власне, слово взяв сам Гамула. Кажу відразу – ніяких шоу з елементами ненормативної лексики не було. Наставник розповів про підготовку команди до сезону в Криму, резонно відзначивши, що 2 тижнів для повноцінного знайомства і підготовки команди до чемпіонату не вистачає. Гамула вкотре підтвердив, що він є прихильником строгої дисципліни як на полі, так і поза ним, мабуть призабувши свої відомі гулянки з Олександром Заваровим. Завдання перед командою просте – збереження прописки на наступний сезон, хоча генеральний директор зазначив, що нам цілком до снаги посісти місце в десятці. До речі, в Севастополі на перегляді «Закарпаття» побувала чимала кількість люду, в тому числі екзотичних навіть для України тунісців, загадковий український бомбардир з нижчих ліг Австрії, форвард з Нігерії( напевно, по рекомендації Невуче) однак, як бачимо, не підійшли. «У «Закарпатті» гратимуть тільки ті, хто справді цого хоче, футболісти, які до останнього віддаватимуться на полі» - такі слова Ігоря Васильовича, як хороший бальзам на закарпатську душу. Не забули запитати і про перспективну молодь. Гамула і тут був бездоганним – «звичайно, залучати до основи молодих закарпатців будемо, контакт з Іваницею екс-головний «Закарпаття», нині – тренер молодіжної команди – прим.автора) постійно підтримую». Цікавим було запитання про порівняння чемпіонатів Росії, Латвії і України. Відповідь була в стилі найдосвідченішого дипломата – « поки мене найбільше турбують чвари навколо прем’єр-ліги. Повірте, конфлікт інтересів керівного складу дивізіону може негативно позначитися не тільки на розвитку нашого футболу, а й ставить під ще більшу загрозу втрати права України приймати Євро-2012. Нехай гарячі голови охолонуть, тверезо осмислять ситуацію й приймуть виважені рішення». Отакої! Ніяких порівнянь ваги гаманців чи спортивного характеру , чим багато хто любить займатися на просторах рідної країни, доводячи що ми крутіше росіян.

Наостанок Гамулу чи то хотіли спровокувати на спіч, чи просто питання для статистики потрібно було задавати. Керманича запитали чи буде він застосовувати в тренувальному процесі елементи аеробіки, чим свого часу в Ужгороді відзначився не менш одіозний Петро Кушлик. «Якщо зараз мої хлопці почнуть займатися аеробікою, то в Маріуполі вони не гратимуть в футбол, а скоріш, танцюватимуть. Тоді нам краще замість стадіону відразу попрямувати в диско-клуб».


Открыть | Комментариев 16

Алмейда вже вилітив! Хто на черзі?


Просто ппцццц )) В чергове доводиться так розпочинати свою чергову замітку.

Новобранець Алмейда вилетів до кінця серпня. Не здивуюся,  якщо потім скажуть, що він вилетів до кінця року....Це ж "Динамо"....Кришталь вищої проби! 

От в мене питання, яке задам  (напевно, сам собі) російською - "Доколе"?!!!!!!!!!!

Спочатку були апенндицити. Потім меніски, зараз хрестоподібні зв'язки....

З гравців пригадуються  Шовковський, Нанні, Гільєрме,Сабліч,  Корреа, Гіоане, Юссуф ( періодичність, раз у місяць - строки - по 8 місяців), Діакате ( спочатку в чувака двічі була зламана ключиця, а тепер взагалі хз), Михалик....спиоск можна продовжувати. А Шацьких  скільки з рукою намучався?!  Що саме цікаве, що приїждає гравець в Київ ніби здоровий, а вже через місяць-два вилітає на пів року, чи навіть рік. звчиайно, перебільшую, але іноді так і відбувається.

Чесно кажучи, друзі, набридло мені це все. Набридло як дійсно людині, яка всією душею переживає за цю команду. Чеессслово, ну каліки якісь грають у "біло-синіх" футболках. От  не пригадую жодної команди в Європі, де не грає стільки ключових футболістів одночасно ( хіба, один такий період був у дортмундської "Боруссії"). 

Що робити?! Думаю Суркіси не раз задавали собі цього запитання....Пінколіні не допоміг....Можливо, варто звернутися до вищих сил, і хоча б освятити базу в Кончі?! 

Хто ж зараз в центрі захисту грати буде?!  Один Хачеріді живий залишився....в страшному сні б таке не наснилося...


Открыть | Комментариев 45

Бангура в Франції або я в цій команді нічорта не тямлю.


Шок. Розпач. І повна "непонятка" ...

Сьогодні Ісмаель Бангура офіційно перейшов в французький "Ренн".  Зізнаюся, новина просто вбила....

Вважаю, що Ісмаель  так і не сказав не те що останнього свого слова, а й половини не виговорив. Хочеться вірити, що Газзаєв знає що він робить. Цікаво, хто тепер буде в нападі грати при схемі 4-3-3. Мілевський?! та я вас прошу - не чистий форвард він. Зозуля, Кравець?! Ага....в динамівську "золоту" школу не вірю вже давно. Перший при Сьоміну більш-менш користувався довірою, але я так і не зрозумів потенціал цього футболіста. Другий - ех, "терзают меня смутные сомнение", що вистріл в Валенсії був схожий на тип  зброї "один раз і палка в році стріляє"...До того ж , Артем згнову травмований....і не зрозуміло коли повернеться. Ярмоленко?! Газзаєв, як на форварда, судячи з усього, на нього не розраховує. Гільєрме?! Ну про цього персонажа було говорено-переговорено, але один матч у Львові - це не показник. Однак, саме на Гілю моя головна надія. Без надії сподіваюсь...

Прочитав про можливе повернення Шеви. Люди, ви серйозно вірите, що ця людина може ще стабільно забивати в матчах ЛЧ?! Я ні....

Ну а тепер власне про Ісмо. Як на мене, в Києві йому просто не дали реалізуватися. А фраза Мілі - " меняй его нах..й" яскраво про це свідчить. Бангура  - це ж природжений форвард, команді "Динамо" - потрібні "пахарі". Ідеї Лобана живуть і процвітають.... В такому разі існують великі сумніви і по Гільєрме.  Цей парубко в обороні точно не збирається відпрацьовувати, аналогічно робив Ісмо... Що ж , динамівській селекції видніше - купуйте дерево аля Бренді - і буде вам класний форвард. Тьфу...не футбол, а одне розчарування. Шкода за Ісмо... 


Открыть | Комментариев 82

Футбол


Все в житті закономірно. Точніше не так, все в житті відбувається по якось закономірностях. Найрізноманітніших: від сходу ранкового Сонця, до вмикання щойно придбаного «Бентлі». Закономірними є поява якоїсь нової матерії ( допустимо, народження людини, хоча мої життєві принципи далеко не матеріалістичні), до припинення її існування. Адже, нічого матеріальне, як відомо, в цьому світі не вічне. Важко назвати спорт під назвою «футбол» - річчю матеріальною. Однак, важко не погодитися, що «ножом’яч» незакономірно носить назву «спорту номер один в світі». Важко уявити друзі, пересічний матч чемпіонату Німеччини, навіть якщо назва клубів звучить як «Баварія» - «Вердер», може одночасно дивитися до 800 млн людей… Втім, особисто мені, ще важче зрозуміти феномен цієї гри. Не хочеться констатувати попсу, типу того, що ця гра давно вже вийшла за межі суто спортивних результатів, змішуючись з політикою, соціологією, ну і звичайно економікою. Просто через те, що ця гра( будемо справедливі – як і весь спорт) докорінно інтегрувалася в ці науки, доповнюючи їх, і пояснюючи деякі категоріальні особливості. Пам’ятаю з універу суворого викладача з мікроеноміки, коли пояснюючи категорію «еластичності попиту», він не довго думаючи навів приклад з «футбольного трансферного ринку». Мабуть кожного запеклого фаната раз в житті питали – «ну що ти знайшов цій грі?! Бігають 22 чувака за одним м’ячем, ну що тут цікавого?!». Проблема в тому, що часто-густо відповіді на це питання я не знаходжу. Ну не буду ж я «сирій» людині розповідати про найрізноманітніші тактичні схеми (на мою думку, саме тактика в сучасному футболі посідає провідне місце у «футбольних аспектах»), тим паче їй це абсолютно не цікаво. Але, як же їй пояснити переваги футболу над тим же баскетболом ( ну чим закидання в кошик гірше?!), гандболом чи волейболом ? Хтось скаже - популярність в простоті. Та ну…волейбол простіший…, і я б не сказав – менш ефектніший… Думаю, не потрібно розповідати Вам про історію футболу. Кажуть, ніби гра в м’яч давно була розповсюджена на всіх етапах людської еволюція. З усіх видів древнього футболу мені подобається середньовічний британський варіант, ніби жителі городів і сіл грали у «футбол» головами переможених завойовників. Як відомо, перші правила з’явилися у 1848 році. Рік європейських революцій, і століття корінних змін, винаходів людського існування. Найкраще століття..., і не лише через футбол. Та хто ж такі професійні футболісти?! Особисто мені вони бачаться в прообразі римських легіонерів, які в середньому щотижнево виходять на подіуми дарувати челяді пресловуті «хліба і видовища». Втім, на відміну від Древніх Римлян, яким на шару великодушно дарували і перше, і друге, сучасна людина має за «футбол» викладати чимало своїх кровних. Власне, вся ця дія проходить за нас з Вами рахунок. Якщо хочете – міні «теорія заговору». ))) Ми платимо за все – за квиток на футбол, можливість перегляду його по ТВ, за Інтернет ( англійська Прем’єр-Ліга «нервово курить в коридорі», ламаючи голову над тим, як припинити нелегальний перегляд матчів через Нет) , за спортивну пресу. Ба, навіть всім відомі «благодійні» олігархи утримують футбольні клуби( звичайно, не опосередковано) за наші з вами гроші. Так в чому ж секрет цієї гри? Секрет того, що ми втрачаємо купу свого дорогоцінного часу ( в умовах ринкових суспільств, час – найдорожчий ресурс), підриваючи своє здоров’я, при цьому ще і щиро платячи за ці задоволенням.?

Открыть

Аж ПАР із рота...


Кубок Конфедерації підходить до свого логічного завершення. Щодня в   ЗМІ ми чуємо нарікання на організацію турніру, рівень продемонстрованої гри командами, чуємо прокляття  в бік вже легендарних «вувузел» і старого Блаттера – мовляв, дідусь зробив фатальну помилку, довіривши проведення Мундіалю африканцям.
Але, хочеться поглянути на ці всі недоліки з іншої сторони. Звичайно, не претендує на правду в останній інстанції, бо в ПАР, і зокрема в Африці ніколи не був. Однак, останнім часом зацікавився цією країною.
Спочатку про футбол. Впевнений, лукавлять ті, які вважають цей турнір не потрібним. По-перше, в повній «ізоляції», яка повторюється в у футбольному світі кожного «непарного» року, навіть такий футбол – є захоплюючим. Звичайно, в фіналі хотілося бачити прогнозовану пару Бразилія-Іспанія, однак піренейці самі винні. Повністю дебільною вважаю думку, що мовляв, гранди не викладаються, бо вже всі подумки у відпустці. Причому, всі чомусь забувають, що футболісти в таких країнах як Іспанія, чи Італія за збірну зазвичай не вміють грати «спустя рукава», чого не скажеш про тих же «Пентакампеонів». На Чобітку, де люди в буквальному смислі живуть футболом, після не виходу з групи в ЗМІ  розпочалася справжня істерика, яка втім має перерости у логічні висновки для Марчелло Ліппі. Буду відвертий – вкрай недолюблю Скуадру, тай і весь «макаронний футбол», однак на те, як бразильці розривали Каннаваро з Кьєлінні, навіть мені було боляче споглядати. Здається, Скуадрі чітко вказали їхнє місце на сьогоднішній день у світовому розподілі футбольної сили, навіть незважаючи на статус Чемпіона. Ще раз повторю – для Ліппі це має стати сигналом. Італійський футбол  глобально старіє,  крім Россі і Пепе не бачиться заміни поколінню Дель П’єро, Тотті і Пірло. Окремо потрібно згадати про хвалену італійську оборону. Знаєте, якщо в основі цієї команди з’являються такі персонажі як Нікола Легротальє (хоча, особисто проти нього ніколи нічого немав. Ех, згадаю «золоті часи» «Кьєво» з Перотою, Лупателлі, Мараціною, Косатто, Манфредіні, Еріберто…ото була команда ), багато про що говорить. Коротше кажучи, думається, Ліппі висновки зробить, але резервів на мій погляд, не так вже багато.
Зрозуміло, сподобалися американці. Цікаво, скільки процентів населення США слідкує за цим турніром?! Ще раз впевнився – високо розвинута держава у всьому розвинута. Не може бути хорошого футболу з паскудним життям, іноді, справедливе, зворотнє. Блін, а як Вам цей Алтідор?! Здоровань той ще, по-моєму, готовий гравець середняки англійської Прем’є-Ліги. Йому б ще фізику підтягнути…
Не зрозумів я іспанців. Куди подівалася фірмова «мілка» гра у півфіналі?! Здалося, цього не зрозумів і сам дель Боске, який виглядів відверто розгубленим. В тактиці цей «усач» слабуватий. Тут повністю погоджуюся з Франковим – основа функція дель Боске не так тренерська, як виховальна. Дель Боске, це не Ліппі, а тому я за піренейців хвилююся. Дуже вже вони мені симпатичні….
Бразильці….Хм, так вони і в Африці бразильці. Для мене це загадкова команда. Потенціал – «ульотний», а от зіграти по факту можуть безпардонно. З тренером вони вгадали повністю – спочатку скептично дивився на Дунгу, тепер розумію, це якраз те, що і потрібно цій різносторонній бригаді.
 Що й казати,  на папері команда-фаворит ПАР-2010. Еволюція бразильського футболу бачиться неозброєним оком. Якщо раніше класичний футболіст з цієї країни уявлявся щупленьким юнаком з феєричною технікою, то тепер це дядька-здоровань на кшталт Лусіо, Майкона, Жілберто Сілви чи, навіть, Луіша Фабіано. Один Робіньо з Раміресом на цьому фоні бачиться виключенням. Скажу я вам, цей дистрофічний Арам…вибачте, Рамірес мене зовсім не вражає. Чи не здається Вам, що Жадсон чи Фернандіньо в цій братві були б явно не зайві?!
Давайте мерщій забудемо про такі колективи як Ірак та Нова Зеландія. Мілутіновіч, то Бора, однак і на пенсію давно пора. Хоча, тренувати в Багдаді – це подвиг ) Не хочу згадувати і про Єгипет. Ну виграли в Італії, повеселилися з бразильцями, але ж пацани, навіщо так ганьбитися з Штатами?! Саме смішне в тому, що після матчу з командою Бредлі  деякі представники арабської збірної заявили, що програли через незадовільний психологічний стан, викликаний скомуніздиними декількома сотнями Євро. Як у відомому фільмі - « все что нажито не посильным трудом…» ну і далі по тексту. До речі, деякі представники ЗМІ заявили, що гроші то у єгиптян «позичили» не голодуючі чорношкірі, а тривіальні трудівниці найдревнішої професії. Отакої! І тут розпочався справжній хай – капітан Абутріка заявив, що «ми віруючі мусульмани, молимося 5 разів в день і т.д, як таке можна було взагалі написати». Блін, з повагою ставлюся до всіх релігій, але молитися 5 разів в день і при цьому мати гарем на 50 блондинок – в порядку речей, а піти «наліво» до африканок – це ганьба…
 
Далі буде

Открыть | Комментариев 1

Просто віршик. Автор невідомий.


Нещодавно в чергове переконався наскільки можуть бути корисні так звані « соціальні мережі». Звичайно, в розумних мірках.  Вконтакті.ру на сторінці одного з «ультрас» ужгородського «Закарпаття» знайшов ось так от віршик.  Прошу не ображатися вболівальникам «гірників» - просто, публікую його для того, щоб ще раз переконати Вас – Україна таки має таланти  )

 

 

В поле вийшли футболісти,
Оголошуємо склад:
На воротах стоїть П’ятов –
Головний дегенерат

В нападєнії стоїть
Якась чорна обєзяна
Ой… колеги підказали
Що це Луїс Адріано

З капітанською пов’язкой
Стоїть Даріо Срна
Погоняло і так страшне,
Покусав ще й Бангура

Ось кроти пішли в атаку,
Фернандиньо забив гол,
У команді всі макаки
Добре грають у футбол

Барселону обіграли?
Справді, добре працювали,
Тільки от іспанці грали
115-им составом

Ви Динамо обіграли?
То купіть собі медаль,
Без бразильської атаки,
Не команда, а фонарь

Як впустили цю «команду»
В українську прем’єр - лігу?
Тренер – циган, гравці – мавпи,
Вболівальники – бариги

                                   В жодному разі не розділяю «расистські елементи цього творіння»


Открыть | Комментариев 93
Назад | Вперед


http://football.ua/i/user_45x45/808a73ab-742e-4436-83f9-c511a0276b74.jpg zakarpattia

Навигация по блогу




Антиинтересы


Опрос

Кращий журналіст "Футболу"?


Содержание страницы


Календарь

Май
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
         
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Интересы

НХЛ и футбол
ОБОЗ.ua